Мельник Оксана Миколаївна,
уч.хімії 

                                             Монастирищенської ЗОШ №1

Диференціація та індивідуалізація навчання як умова творчої         

                       самореалізації учнів у сучасній школі

Глина, з якої ти зліплений, висохла і затвердла і вже ніщо і ніхто на
світі не зуміє пробудити  в тобі музиканта чи поета, чи астронома,
котрий заснув і котрий, може, жив у тобі колись.

                             Антуан де Сент- Екзюпері

        Навчальний процес повинен бути орієнтований на розвиток
продуктивного мислення учнів, на розвиток у них уміння самостійно
отримувати інформацію і працювати з нею, а не на завдання забезпечення
академічної повноти викладу основ досліджуваних наук.

           Нам хочеться бачити учня здатним мислити яскраво,
неординарно, скорочуючи процес міркування, тобто   мислити згорнуто,
таким, що має добре розвинені аналітико-синтетичні здібності, що володіє
гнучкістю мислення, здатністю до просторових уявлень, високим рівнем
узагальнення і логізаціі, розвиненим продуктивним мисленням, таким, що
виявляє розумову самостійність.

          Диференційоване навчання необхідно перш за все тому, що
спостерігаються розходження учнів у темпах оволодіння навчальним
матеріалом, а також у здібностях самостійно застосовувати засвоєні
знання та вміння.

         Останнім часом у педагогічній літературі часто використовується
термін особистісно-орієнтоване навчання.   У якому відношенні до нього
знаходиться диференціація? Вважається що диференціація — один із засобів
реалізації особистісно-орієнтованого навчання, індивідуалізації його.

      Диференційоване навчання сприяє розкриттю індивідуальності,
виявлення здібностей і схильностей особистості, передбачає актуалізацію
функцій особистісного вибору.

          Особистісно-орієнтоване навчання передбачає побудову
індивідуальних освітніх траєкторій з урахуванням суб’єктного досвіду
індивіда, його переваг і цінностей, актуалізацію особистісних функцій
учня в процесі навчання.   У центр освітнього процесу ста виться
особистість, в цілі освіти включається необхідність забезпечення
самовизначення, саморозкриття, самореалізації особистості.  

         Традиційна освіта не є повною мірою індивідуалізованою,
функціональною та ефективною.   У вчителя рідко буває можливість
реалізовувати інтереси, здібності та життєві плани учнів у рамках
традиційного уроку, вибудувати індивідуальну освітню траєкторію, навіть
при поглибленому вивченні окремих предметів програми.       Вирішити це
можна тільки за умови диференціації — параметра освітнього процесу, що
гарантує глибоке засвоєння навчального матеріалу всіма учнями на основі
розвитку їх розумових здібностей та у відповідності з їхніми
можливостями.   

        В основі диференціації повинні  лежати індивідуально —
HYPERLINK
«http://search.qip.ru/search?query=%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%
D0%BE%D0%B3&from=pochta» \o «поиск в интернете» \t «_blank»
психологічні особливості учнів, що відрізняють одну людину від іншої,
які передбачають здібності, що мають відношення до успішності виконання
будь-якої діяльності.

       Принцип диференційованого підходу до учнів передбачає оптимальне
пристосування навчального матеріалу і методів навчання до індивідуальних
здібностей кожного школяра.

        Всім добре відомо стародавній вираз: «Корінь навчання гіркий».

Французький письменник А. Франс стверджував: «Щоб переварити знання,
треба ковтати його з апетитом». Які суперечливі висловлювання!  

        Організаційна модель школи, на мій погляд, повинна включати три
 послідовних варіанти диференціації навчання учнів :

              1. Комплектування класів гомогенного HYPERLINK
«http://search.qip.ru/search?query=%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4&from=p
ochta» \o «поиск в интернете» \t «_blank» складу на початковому етапі
навчання в школі на основі діагностики динамічних характеристик
особистості та рівня опанування загальнонавчальними уміннями .

             2.  Внутрішньокласна диференціація в середній ланці, що
проводиться шляхом відбору груп для роздільного навчання на різних
рівнях (інваріантному та варіативному) з предметів, що стануть
 профільними (зарахування до груп проводиться на добровільній основі за
рівнями пізнавального інтересу учнів).

             3.  Профільне навчання в основній школі та старших класах,
організоване на основі психологічного діагностування, експертної оцінки,
рекомендацій вчителів і батьків, самовизначення школярів.

              Нажаль, перші два варіанти з багатьох причин  не набули у
вітчизняній практиці широкого застосування. Традиційно виділяють
диференційоване навчання за проектованою професією (саме воно є
профільним) і дуже рідко —  за загальним і спеціальним здібностям, за
інтересами, схильностями. А якраз вони повинні передувати профільній
диференціації.

      Ось тому таким гірким для багатьох дітей є той корінь навчання.

 

       Диференціація та індивідуалізація освітнього процесу в нашій
школі реалізується у:

                — варіативності навчальних планів, змісту;

                 — в наданні можливості вільного вибору і самовираження
у сфері освіти на основі здібностей, схильностей, інтересів і потреб;

                 — у розвитку сфери позаурочної діяльності дитини.

   Методологічною основою диференціації та індивідуалізації освітнього
процесу є наступні принципи навчання:

           — учень є суб’єктом, а не об’єктом навчально —  виховного
процесу;

           —  мета формування способів розумової діяльності має
пріоритет перед метою наповнення пам’яті дитини інформацією;

            — навчальна діяльність дитини є повноцінною: включає етапи
планування, організації діяльності,  р еалізації цілей, аналізу та
оцінки результатів;

              — рефлексія є обов’язковою частиною навчання дитини;

             —  творча діяльність має пріоритет у порівнянні з
репродуктивною.

      У роботі з кожним віком ми розставляємо пріоритети:

 1-4 класи — розвиток пізнавальної HYPERLINK
«http://search.qip.ru/search?query=%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2&from=p
ochta» \o «поиск в интернете» \t «_blank» активності , здатності до
взаємодії і 

                    співпраці.

    5-6 клас — забезпечення наступності навчання на етапі переходу до 

                    середньої ланки, адаптація учнів до вимог 5 класу,
розвиток 

                    творчих здібностей, навичок саморегуляції,
формування 

                    згуртованого колективу.

  7-8 класи — формування активного інтересу до внутрішнього світу,

                    зміцнення почуття власної гідності, розвиток
здатності до

                     рефлексії своєї поведінки, научіння способів
самопізнання, 

                     розвиток комунікативних навичок.

 9-11 класи — формування активної життєвої позиції, стимулювання 

?

I?e//iiiaiiiiiiiiiiiiiiiiiiii

„@

^„@

‘                       процесу самопізнання, допомога у виборі життєвих
цілей і в 

                       професійному самовизначенні.

   Виправдали себе такі способи диференціації:

          — зміст завдання однаковий для всього класу, але для сильних
учнів час на виконання роботи зменшується;

          — зміст завдання однаковий для всього класу, але для сильних
учнів пропонуються завдання більшого об’єму або більш складні;

         — спільне завдання для всього класу, але для слабких учнів
дається допоміжний матеріал, що полегшує виконання завдання (опорна
схема, алгоритм, таблиця, програмоване завдання, зразок, відповідь і
т.п.);

          — використовуються на одному етапі уроку завдання різного
змісту і складності для сильних, середніх і слабких учнів;

          — надається самостійний вибір учнями одного з декількох
запропонованих варіантів завдань.   Найчастіше використовується на етапі
закріплення матеріалу.

                Різні різнорівневі завдання для поточного, тематичного
та підсумкового контролю знань, умінь і навичок.

1.   Індивідуальні диференційовані рівневі завдання застосовуються
вчителем на уроці з використанням самостійної роботи.   Вони спрямовані
на перевірку оперативності, гнучкості, конкретності, усвідомленості і
міцності знань.   Для їх виконання досить виділити 10-15 хвилин.

        При виборі завдань різного рівня складності учні орієнтуються на
колірний сигнал індивідуальної картки: зелений — перший рівень, синій —
другий рівень, жовтий —  третій рівень, червоний — четвертий.  
Кількість завдань у роботі залежить від навчального предмета, рівня
складності, індивідуальних особливостей учня і часу для самостійної
роботи.

           Оцінка за виконану роботу виставляється вчителем з
урахуванням рівня складності: максимальна оцінка за перший рівень — три,
за другий -шість, за третій –дев’ять, за четвертийм- дванадцять.
Провівши самоаналіз знань, учні можуть або підтвердити вміння виконувати
завдання свого рівня, або зробити спробу виконати завдання більш
складного рівня.   При отриманні оцінки, що не задовольняє учня, вона не
фіксується.  Учневі надається разова можливість повторного виконання
завдання того ж рівня після корекційної роботи, проведеної за допомогою
вчителя або самостійно.

2 .  Диференційовані завдання з адаптацією застосовуються для навчання
та перевірки вміння учнів виконувати роботу за зразком.   Картка з
адаптацією має наступну конструкцію:

1) зміст завдання, алгоритм і виконання завдання;

2) зміст аналогічного завдання для самостійного виконання учнем за
наданим зразком;

3) завдання, яке потрібно пояснити сусідові по парті.   Воно припускає
розв’язування школярем свого завдання і його обговорення з сусідом, а
також обговорення пояснення розв’язку задачі сусіда (робота в статичних
парах в адаптивній системі навчання).

      Відповідно до теорії поетапного формування дій учні, пояснюючи
вголос алгоритм виконання завдання свого сусіда по парті, подумки
виробляють згортання та узагальнення навчальної інформації.   При цьому
їх дії починають автоматизуватися.

       Картки такого типу доцільно використовувати для проведення
корекційної роботи зі «слабкими» та індивідуальної роботи з відсутніми
на попередніх уроках учнями.   Крім цього, кожен учень при бажанні в
позаурочний час може відпрацьовувати алгоритм виконання завдань більш
складного рівня.   Виставлення оцінок проводиться вчителем з урахуванням
індивідуальних особливостей учнів, тому що   основною функцією
диференційованих завдань з адаптацією є не стільки контролююча, скільки
навчальна функція.

      Для контролю засвоєння теоретичних знань застосовуються адаптивні
картки з пропусками, які повинні бути заповнені учнями в процесі
первинного контролю засвоєння знань, умінь і навичок на уроках розбору
нового матеріалу.

  З. Різнорівневі тестові завдання.   Тест в даному випадку — це
різнорівневі завдання для експрес-контролю ступеня засвоєння учнями
певного навчального матеріалу з правом вибору правильної відповіді з
декількох запропонованих.   Для вчителя та учнів такий вид роботи дуже
зручний.   По-перше, пропонуючи різнорівневі тести, вчитель забезпечує
достатній інтерес до роботи і виконання її як слабкими, так і сильними
учнями.   По-друге, у всіх школярів виробляються стійкі вміння та
знання, які залежать від їх можливостей і переваг.   По-третє, педагогу
легко побачити загальну картину засвоєння теми в класі.   По-четверте, в
процесі порівняння результатів виконаної роботи з еталоном учень
навчається самооцінки, самоаналізу і виправлення помилок.

      Різнорівневі тести доцільно застосовувати для поточного контролю
після вивчення невеликого за обсягом навчального матеріалу в блоці.  
Учням пропонується виконати завдання з 10-15 тестів, розташованих по
мірі зростання рівня їх складності за певний відрізок часу (7-10
хвилин).   Для перевірки робіт використовується само- або взаємоконтроль
шляхом звірення з правильними відповідями.   Питання про критерії
оцінювання робіт та про виставлення оцінок в журнал або щоденник учня
вирішуються вчителем самостійно.

4.   Різнорівневі тематичні контрольні роботи направлені на перевірку
всіх якостей і рівнів знань.   Час для виконання роботи — урок.   При
підготовці різнорівневих контрольних робіт необхідно враховувати
наступні вимоги:

    — варіативність;

    — диференційований характер (включати завдання всіх рівнів
засвоєння);

    — можливість добровільного вибору завдання певного рівня складності.

 

    Вищевказане –  спроба узагальнення способів диференціації та видів  
диференційованих завдань, що  використовуються учителями нашої школи і
є  найбільш оптимальними з усіх доступних у межах традиційного уроку.  

     

   Дидактична система роботи вчителя з розвитку творчої самореалізації
учнів включає побудову індивідуальних освітніх траєкторій за допомогою:

       — діагностики творчої самореалізації учнів у
навчально-пізнавальній діяльності;

        —  організації навчально-пізнавальної діяльності школярів через
включення в неї індивідуальних освітніх траєкторій учнів гомогенної
групи «просунутого» рівня  із запланованими  результатами навчання;

          — створення психолого-педагогічних умов для творчої
самореалізації учнів у процесі використання індивідуальних освітніх
траєкторій.

         Усе це   я намагаюся врахувати у розроблюваній персоніфікованій
технології , в  основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів,
умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в
інформаційному просторі, розвиток критичного і творчого мислення, вміння
побачити, сформулювати і вирішити проблему. Але це  — матеріал іншої
статті.

                                             З повагою 

Похожие записи