Мельниченко І.В., вихователь ГПД
спеціалізованої школи №1 м. Жашкова
Черкаської області
Виховний потенціал групи продовженого дня
Зміст
І. Вступ. Виховання – основна задача ГПД.
ІІ. Методи та форми роботи.
ІІІ. Значення ГПД у навчально виховному процесі.
І. Виховання дітей – комплексна, системна та цілеспрямована робота сім’ї
та школи. Одна з головних задач ГПД – виховна, яка передбачає формування
всебічно розвинутої особистості. Метою ж самого виховання є закладення
соціальних цінностей природи, культури та цінностей „Я”.
Сучасна дитина не така, як її попередники. Вона інакше міркує, інакше
вчиться, грає в інші ігри. Виникає запитання „Яка вона і як її
виховувати, як закласти фундамент позитивних цінностей, коли у батьків
бракує часу?”. Як допомогти дитині знайти себе у цьому великому світі,
як стати на вірний шлях, визначити найкращі для себе риси характеру?”
ІІ. Такі можливості дає школярам група продовженого дня, де виховний
вплив здійснюється не одноманітно, а поетапно. Діти різних вікових
категорій співпрацюють, усвідомлюють себе членами єдиної спільноти –
школи.
Виховний процес виноситься зі стін навчального закладу в реальне
середовище. Відомо, що у групі продовженого дня учні почувають себе
вільніше ніж на уроках. Вихователь краще бачить їх чесноти та вади, що
дозволяє над цим працювати. Робота в ГПД потребує високого рівня
професійної підготовки. Він має досконало знати особливості організації
життя й діяльності дітей у позаурочний час. На кожного вихователя
покладається висока місія – дійти до серця кожної дитини, створити
умови, щоб паростки людяності і добра, гуманізму і правди обов’язково в
ньому проросли. Саме в групі є такі можливості, коли щодня проводяться
клубні, спортивні години, ігри, бесіди, екскурсії на різні теми.
Вихователь використовує потреби дитини у спілкуванні з людьми, у
виявленні власних позицій ставлення до інших, світу, дружбі,
товариськості, повазі, самоповазі, набутті нових знань та вмінь
впізнавати довкілля. Використовуються різні методи та форми, наприклад
такі як:
– словесні: (розповідь, бесіда, конкурси);
– ігрові: (ігри, ребуси, кросворди);
– наочні: (книги, екскурсії, фільми);
– творчі (вироби, малюнки, театралізація);
– застосування набутих знань.
Все це спрямовано на активізацію духовного та інтелектуального розвитку
учнів, творчих здібностей вихованців, досягнення успіху, моральних
позицій.
Можливість учителя не така велика у вихованні, як у вихователя тому, що
бракує часу. Клас, який має групу продовженого дня більш згуртований,
дружній, мають гарні стосунки у спілкуванні. Вихователь проводить різні
свята, він використовує різні форми роботи, діє в різних напрямках, стає
ключовою одиницею, яка методично покращує виховний процес.
Напрямки роботи з школярами можуть бути різноманітні:
– „Я – особистість, який розкриває наявність індивідуальних
приорітетів”;
– „Я – член шкільної родини”, які закріплюють шкільні стосунки,
допомагають усвідомити ланцюжок – сім’я, школа, однокласники”;
– „Я – громадянин України”, де утверджується позиція громадянина
держави;
– „Я – мешканець планети Земля”, де набуваються духовні цінності.
У шість років дитина починає усвідомлювати важливості суспільно-значущих
справ, у неї формується певне розуміння й оцінка соціальних явищ, йде
орієнтація на оцінне ставлення дорослих, в шість років вона краще реагує
на добру поведінку, хороші вчинки. Все це можна закласти в дитячу душу
граючись.
Гра, як одна із форм роботи має просто невичерпний потенціал. Її
використовують для пізнання сучасного світу, розвитку творчої інтуїції,
для вивчення та закріплення нового матеріалу, зняття втоми, покращення
настрою, розвитку духовності, творчості.
v
?
?
p?T
V
¦
ue
th
h
h
h
h
??????µ
$ла, вигадувати, фантазувати, відчувати себе головним персонажем.
Використовуючи ігри можна легко і весело навчити лічби, прищеплювати
інтерес до професій, розвивати мислення та увагу. Особливо це важливо
для гіперактивних дітей, має значення для розрядження нервозної
обстановки вдома, коли йде негативна інформація з телевізора. Вихователь
повинен пам’ятати за перевтому, емоційну неврівноваженість учнів, інколи
агресію і вчасно зуміти в грі з учнями допомогти їм розслабитися. Цікаві
рольові ігри, де дії наближаються до реальних, які навчають вірної
поведінки в різних ситуаціях. Наприклад, ігри: „Я в колективі”, „Я в
музеї”, „Я в автобусі”. Ми, як вихователі ГПД, повинні пам’ятати з якою
віковою аудиторією працюємо. Учням 1-2 класів потрібно більше
розповідати, читати, ознайомлювати тому, що вони не мають досвіду, тому
вихователь є центральною фігурою, авторитетом. Його приклад – зразок.
Від нього залежить внутрішнє самопочуття, емоційний настрій.
Ігри можуть бути низької та середньої рухомості, але повинні бути
ціленапрвлені. Ставимо мету: – „Чому навчає гра?” Наприклад, на
розвиток уваги гра „Що змінилося?”. Діти бігають по майданчику, на
рахунок 1 – завмирають, на 2 – змінюють положення тіла.
Гра „Путанка” розвиває мислення, це як відгадування ребусів, коли
потрібно розплутати ланцюжок дітей, які тримаються за руки.
Малятам 1-2 класів приємно і цікаво слухати казки та оповідання, діти
легко їх сприймають, запам’ятовують добре, мудре. Твори В.
Сухомлинського мають гарний вплив, виховують позитивне. А які можливості
відкривають духовні бесіди: „Що таке дружба?”, „Мої обов’язки”, „Моя
Батьківщина”.
Учнів 3-4 класу потрібно більш розвивати, доводити їм щось, вони мають
більше пізнати. Це вже діти з своєю думкою, мисленням. Для них
проводяться тренінги, екскурсії по історичним місцям, уроки-пам’яті,
диспути, уроки творчих робіт типу: „Немає прав без обов’язків”, „Мій
справжній друг”; виставки малюнків: „Дива природи”, „Живемо на чистій
вулиці”, години спілкування: „Дбаємо про воду”, „Сонце – джерело тепла”,
„Чарівні слова”, „Слова – історія народу”.
Всі виховні заходи мають уже більш глибокий смисл, ніж 1-2 класах.
Клубні години грають важливу роль в формуванні життєвої позиції учнів.
Різноманітні спортивні заходи типу: „Тато, мама і я”, подарують дітям
непідробне спілкування з батьками, а батькам дасть можливість
повернутися на мить в країну дитинства.
III. Ефективність різних видів, форм, напрямків виховної роботи можна
використовувати на групі: гра, мандрівка, інсценізація, бесіда, групова
справа, екскурсія, вікторина, виставки малюнків, виставки-ярмарки,
веселі старти та козацькі забави, догляд за тваринами і рослинами. До
цього всього можна залучати батьків, отже час на спілкування з його
чадом, часто-густо воно зводиться до перевірки домашнього завдання.
Група – це благодатний час, коли цілеспрямовано вирішуються всі аспекти
розвитку дитини: розумового, фізичного, естетичного. Завдяки їй
викриваються широкі можливості для органічного поєднання навчання і
виховання, заохочує співпрацю з батьками, сприяє розвитку індивідуальних
здібностей дітей, змушує їх жити інтересами школи, суспільства. Група –
це не урок, це позакласна робота вихователя з дітьми, де більш ефективно
вирішуються всі виховні завдання: підготовка до суспільно-корисної
праці, фізкультурно-оздоровчої роботи, виховання колективізму,
взаємодопомоги, становлення особистості.
Література
1. Шкільний світ № 13, 16 2009 р.
2. „Абетка вихователя ГПД”. Київ 2003 р. Бібліотека „Шкільного світу”.
3. Група продовженого дня / З.В. Морозова. – Харків, 2006 р.
4. „Початкова школа” № 29 серпень, 2006 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
