Матяш Наталія Олексіївна,

завідувачка ДНЗ№ 3 м. Умані

Досвід роботи педагогів з креативного розвитку дошкільників

Головне завдання креативної лінії розвитку дитини – збагачувати
теоретичний та практичний досвід дитини та надавати їй можливість
самовизначатися, проявляти творчу ініціативу, здійснювати самостійні
вибори, приймати власні рішення, варіювати зміст та форму виконання
завдання; спонукати до дослідження та експериментування; формувати
потребу в нових враженнях; підтримувати прагнення робити по-своєму,
відходити від заданого шаблону, зразка, стандарту, схвалювати спроби
дошкільника діяти самостійно, конструктивно, проявляти допитливість,
сміливість, гнучкість, визначність позиції.

Базою для розвитку та збагачення творчого потенціалу дошкільника
єдність закладеного природою та при життєво набутого дитиною досвіду.

Педагоги ДНЗ №3 намагаються створити умови, сприятливі для розвитку
креативної особливості, щоб забезпечити її творчу активність, розвиток
здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів.

Ми зрозуміли, як важливо використовувати природні здібності творити
підтримати її стимулювати прагнення робити по-своєму, виявляти
оригінальність. На жаль безліч шаблонів, зразків, готових орієнтирів,
запропонованих дитині для відтворення, пригнічують її прагнення
проявляти креативність.

Розвиток сучасної дитини, як особистості, передбачає
максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої
ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи і засоби
досягнення цілей, намірів реалізувати свої власні потреби та інтереси.
На жаль, виховання та навчання орієнтоване не на формування в неї
механізму саморозвитку, а на кінцевий продукт – здатність у діяльності
та поведінці відтворювати соціально задані зразки. Хоча дошкільний
заклад і намагається виховати дитину здатну функціонувати у заданих
дорослими умовах, але вона ще недостатньо вміє само організовуватися,
приймати відповідальні рішення, виявляти вигадку і фантазію, довіряти
власним самооцінкам, хоча часто виявляє вигадку і фантазію. Щоб дитина
виявляла креативність, слід насамперед з довірою поставитись до її
природної схильності діяти на власний розсуд, сприймати життєві враження
покладаючись на власний досвід. Навчально-виховний процес, який не
виявляє і не враховує індивідуальний досвід юної особистості, має
формальний характер, оскільки не зачіпає її інтересів.

У процесі роботи ми зрозуміли, що чим різноманітнішим буде
середовище дошкільного закладу, тим легше буде дитині проявляти
самостійність, критичність, творчу активність. Врахування індивідуальних
інтересів і переваг, довірчі форми спілкування з дошкільником, надання
йому можливості вільного вибору, відсутність жорсткої регламентації
буття сприяють розвитку креативності, як базової якості особистості.

Здійснюючи креативний розвиток дошкільників вихователі ДНЗ№3
користуються показниками сформованості креативності дошкільника:

чутливість до проблем, готовність їх розв’язувати власними силами;
відкритість новим ідеям, інтерес до невідомого;

схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятись від шаблонів,
відходити від зразків, спроможність виходити за рамки заданої іншими
ситуації;

швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;

загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичайності
складності;

уміння підійти до проблеми з різних точок зору;

уміння вносити щось нове, видавати оригінальні ідеї, розв’язувати нові
завдання, досягати незвичайних результатів;

науково-перетворювальне ставлення до дійсності; висока пізнавальна
активність; допитливість;

уміння швидко переходити від одного способу розв’язання до іншого;
переключатися; переконструйовувати елементи в інших комбінаціях
(комбінаторні властивості)

дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;

сміливість та незалежність суджень;здатність до постановки власної мети;

об’єктивність суджень, неупередженість оцінок;

самокритичність, здатність посміятися із себе;

використання різних форм доказів;

уміння помічати зв’язки між ознаками, формально між собою непов’язаними;

здатність сприймати об’єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне,
істотне, відкривати потенційне;

розвинена уява, метафоричність(створення фантастичних ідей);

уміння дивуватися;

здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпотези, робити
припущення;

орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони;

Якщо діяльність дошкільника характеризується більшістю з означених
особливостей, це означає, що його можна вважати креативом практично та
інтелектуально продуктивною особистістю.

Здійснюючи диференційований підхід у вихованні креативності ми
пропонуємо:

дітям не спинятися, коли з’являються ідеї, навіть, якщо їм здається, що
завдання розв’язане;

роздрібнювати творче завдання на проблеми, якщо дитині не вдається
розв’язати його цілком;

пропонувати дошкільникам вдаватись до аналогій;

стимулювати прояви творчої уяви, дотепності, фантазії;

удосконалювати вміння ставити запитання, розбити часткові підказки,
вносити уточнення, роз’яснення;

зважено аналізувати та добирати найбільш оригінальні дитячі ідеї;

спонукати вихованців відмовлятися від найбільш очевидного способу
розв’язання завдання; пропонуємо шукати нові напрямки та ідеї;

проговорювати у процесі розв’язання творчого завдання ідеї, які виникли
спонтанно;

використовувати різного виду запитання, які сприяють концентрації уваги
дітей (Хто? Що? Для чого це ти робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти
збираєшся діяти? Чому? Навіщо?) Комбінування запитань дає велику
кількість інформації;

знайти у творчому завданні суперечності, обійти перешкоди, почати діяти
з незвичної позиції, використати знайоме по новому, щось послабити чи
посилити;

вчити дошкільнят висловлювати якомога більше думок з приводу однієї
ситуації (події, людини); виділити в них типове та особливе, переваги чи
недоліки, позитивне чи негативне;

час від часу пропонувати дітям уявити щось у вигляді елементарної схеми;

Своїм досвідом з приводу творчого мислення дитини ділиться з
колегами вихователь І молодшої гр. Сілкіна І.І.

Вона вважає, одним з головних шляхів розвитку пізнавальної
мотивації та розумової активності є дитяче експериментування.

Дитина від природи є експериментатором та дослідником всього навколо
себе; свою роль в цьому процесі вона бачить в тому, щоб стимулювати
інтерес дитини до предметів, довкілля, людей; тобто сприяти розвитку її
допитливості, а значить, крайності.

Експериментуючи, дитина відкриває елементарні причинно-наслідкові звуки,
набуває сили внутрішнє мислення; експериментувавання стимулює малюка до
пошуку нових дій, сприяє сміливості, гнучкості мислення, знімає страх
помилити, дає можливість спробувати різні способи дій, розвиває природні
креативні здібності малюка. Експеримент має бути цікавим для маленької
дитини. Як цього добитися? По-перше, об(єкти мають бути новими,
невизначними, або просто суперечливими, тобто мати і знайомі, і
несподівані ознаки. Це може бути звичайний м(ячик, що видає звуки, або
великий м’яч, який нелегко котити по підлозі.

1/4

~

????????????)?гри потрібні дрібні металеві предмети (ґудзики, монетки,
скріпки). Достатньо покласти їх на звичайний папір, або на стілець та
непомітно для дітей поворушити магнітом під стільцем чи папером. Разом з
малятами дивуються, чому це ґудзики й монетки рухаються, дає
доторкнутися до предметів, що ворушаться, і це викликає велику
цікавість. Секрет «фокусу» відкриває згодом і дає можливість повторити
дослід.

Дуже подобається дітлахам експерименти з фарбами. Змішуючи фарби між
собою, створюючи нові кольори та відтінки, діти відкривають нові якості
кольору, його нові можливості. Однак для цих ігор потрібен спеціальний
матеріал: фарби, пензлики, фартухи, склянки з водою, клейонка на стіл
(або на підлогу).

Ось як, наприклад, з(являються «Таємничі відтінки». Кожна дитина
отримує складений навпіл аркуш білого паперу, пензлик, також потрібна
фарба.

За її пропозицією діти розмальовують одну половину аркуша густою,
потім, зігнувши свій аркуш навпіл, прогладжують його рукою. Далі
вихователь пропонує малюкам розгорнути аркуш, подивитися та подумати: на
що схожа отримане зображення ? Розглядаючи незвичні картинки, малюки
фантазують, вигадують.

Дуже захоплюючими є для малюків ігри з водою. Крім того, така
діяльність дуже корисна: діти мають можливість встановити фізичні
закономірності, отримують уявлення про те, як змінюється речовина.

Такі ігри ми проводимо не кожен день, адже потрібне сприйняття:
велика ємкість, наповнена водою, багато дрібних предметів пляшечки,
склянки, або миски. Під час ігор обов’язково вихователь коментує те, що
відбувається: як поводять себе в воді предмети різних матеріалів,
різного розміру, ваги, з отворами і без. Після таких ігор приходиться
довго наводити порядок, але скільки корисних вражень отримують діти від
дослідів!

Діючи з предметами, експериментуючи та досліджуючи, активний,
допитливий малюк має можливість мислити, переживати, прагнути, а отже, й
повноцінно жити. Дитина повинна мати змогу пізнавати світ, набувати
нового досвіду, адже навіть найменші не бажають завжди займатися з
меншими. Та завдання дорослого не в тому, щоб забирати всі небезпечні
предмети, а в тому, щоб організовуючи активність малюка і спрямовувати
її в потрібне русло та бути активним партнером маленького діяча в його
непростій справі пізнання навколишнього світу.

Під час виконання дошкільниками завдань творчого характеру
вихователі середніх груп Прокоф’єва Л.П., Безсмертна Л.Л. використовують
різні продуктивні прийоми:

змінити речі за кольором, розміром, матеріальною формою;

провести нескладне дослідження (порівняй, складні оповідання, практично
застосуй…), використати збільшуване скло;

уявити (ліс, море…), відчути смак (не звичної їжі…);

оцінити ( свого товариша, дорослого) роботу;

оживити слово (намалювати словесний портрет);

дати повне життя зламаним речам, іграшкам, книжкам;

уявити себе або когось об’єктом природи, предметом; будь-яким іншим
об’єктом;

розповісти про улюблені рослини, гру, заняття, страву; розповісти про
свої найприємніші враження;

уявити себе чарівником ( використати чарівну паличку);

завершити розпочаті речення;

змінити зовнішність, придумати нового звіра, рослину, прилад.

змінити звичні взаємини між персонажами казки ( наприклад створити образ
парадоксального персонажа – лева боягуза), і т.д.

У старшій групі вихователі Гречка С.А., Драч Г. С. творчі вправи
проводять як індивідуально, так і невеликими групами у повсякденному
процесі життєдіяльності дошкільника: «Поміркуй та домалюй», «Мальовничі
кола», «Маски емоцій», «Запашний букет», «Кольорові асоціації», «Чи так
буває?», «Хто я», «Яким (якщо) я був (була)? Яким (якою) я буду?»,
«Мурашина школа», «Плутанина в цирку», «Маленькі казкарі», «Веселі
небилиці», «Юні фантазери», «Виклади фігури з лічильних паличок» і. т.
д.

При роботі з батьками вихователь старшої групи Гречка С.А. дає поради,
що до розвитку творчості дитини.

Досить добре знайомий всім типи дитини – фантазера. Такий малюк,
наприклад, може уявляти свою кімнату кораблем, себе – капітаном, своїх
ляльок – моряками і охоче розповідає оточуючим про уявні захоплюючі
подорожі в далекі світи.

Багато нам відомо і про те, що діти брешуть. На жаль, трапляються
випадки, коли ми чуємо від малюка явну неправду. Але інколи важко
розібратися у тому, де корисна фантазія, а де просто брехня, і як тоді,
нам, дорослим із цим бути?

Фантазія виявляється у дітей рано. Буває, що трирічні дошкільнята
граються в «лікаря», «водія», «продавця» і, навіть, «президента». У грі
малята використовують іграшки за призначенням чи просто їх замінники
(наприклад, кубик може бути столом, холодильником). І це дуже корисно,
тому, що вміти заміщати – значить глибше пізнавати навколишній світ.
Таке фантазування корисне. Його потрібно навіть розвивати,
удосконалювати. У цьому зміст сюжетно — рольових ігор. Такі ігри батьки
можуть організувати разом з дітьми, поступово ускладнюючи їх, вводячи
нові ролі, завдання, атрибути. Хай олівець для дитини стане градусником,
а маленький килимок – чарівним «килимом-літаком», гумовий шланг –
підступним змієм, а вербові котики – отарою пухнастих овечок.

Але іноді вимислу в дошкільному житті буває аж надто мало, або, навпаки,
забагато. Такі явища для дошкільників сучасні психологи і педагоги
вважають несприятливими. Так, діти з мінімальною фантазією практично не
граються і ігри, їх уява та образне мислення пригальмовані або вкрай
примітивні, вони немов «сплять» в дитині. У такому випадку завдання
дорослого розбудити цю фантазію, дати необхідний поштовх для розвитку.

Яким чином можна це зробити? Навчайте малюка складати розповіді (за
малюнками, серіями малюнків, придумуйте разом з ним невеличкі оповідання
та казки, тощо). Отримані уявлення дитина пізніше обов’язково включить
до своєї гри. Дитину слід також спонукати до різноманітних способів дій
з іграшками (лялька робить собі святкову зачіску, ведмедик робить
фізкультурні вправи, їжачок переходить дорогу). Намагайтеся постійно
дружити з дитиною, давати свободу її думкам і «включайтеся» у світ
фантазій малюка: тоді дитина поступово себе проявить, почне більш
активно спілкуватися та гратися з однолітками і розумно при цьому
вигадувати.

Але нерідко трапляється так, що фантазія дитини. так би мовити, «б’є
через край». Дитина з головою занурюється у свій власний вигаданий світ,
який поступово стає нав’язливим, — таке фантазування стає хворобливим і
може призвести до того, що малюк не розрізнятиме світ реальний і
фантазійний. У таких випадках діти постійно знаходяться наодинці тільки
з вигаданими героями: іграшками, персонажами і навіть придуманими
друзями.

Організовуючи життєдіяльність дошкільників у родині та в дошкільному
закладі, слід сміливіше вдаватися до експериментування, дослідництва;
надавати дитині право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні
гіпотези, доводити, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи