Уманська загальноосвітня школа I-III ст. №11 ім.М.П.Бажана

Уманської міської ради Черкаської області

«Істина школа у щирості стосунків з дітьми»

Уроки Радості, Добра

Підготувала

вчитель початкових класів

Мацнєва Н.Л.

Умань – 2010

Урок-екскурсія

«До куточків невимовної краси нашого лісу»

Мета. Вчити дітей бачити красу навколо себе, словами та емоціями
передавати свій настрій, ставлення, радість до побаченого; вчити
правильно висловлювати свою думку; розширити знання про творчість
В.О.Сухомлинського; розвивати уяву, фантазію, зв’язне мовлення;
виховувати в учнів відповідальність за навколишню природу, відчувати
себе її частинкою.

Місце проведення: осінній парк «Софіївка».

Обладнання. Твори В.О.Сухомлинського, навколишня природа та її елементи.

Попередня робота. Урок позакласного читання за творами
В.О.Сухомлинського.

Хід уроку

І.Організація класу.

1.Проведення інструктажу щодо організації екскурсії.

2.Вступне слово вчителя на галявині парку ( «Китайська альтанка»)

-У великому могутньому лісі примостилась невеличка затишна галявина.
Спокійно і тихо на ній. Густа трава розіслалась серед кущів. Ростуть тут
кремезні дуби та граби, світяться білокорі берізки, розкошують кущі
ліщини.

А придивіться, будь-ласка,

У лісі всюди казка.

Вона блукає лісом.

Прислухайтесь, будь-ласка,

У лісі всюди казка.

(Учні розглядають, спостерігають, милуються, замислюються)

3.Бесіда і повідомлення теми уроку.

-Сьогодні ми на галявині недаремно. Нам слід розгадати лісові таємниці,
а в цьому допоможуть нам твори В.О.Сухомлинського.

4.Підсумок учителя.

-Дійсно, В.О.Сухомлинський дуже любив дітей, і тому склав понад тисячу
казок, в яких вчив поважати старших, допомагати одне одному, любити
природу та навколишній світ.

Озирніться навколо себе. Ліс – дійсно чарівний і містить для нас багато
таємниць. Що ви помітили незвичного, чаруючого?

5. Хвилинка милування навколишнім світом.

Діти:

— Я чую, як між собою шепочуть осіння листочки.

— Он схилились дві берізки, обнялись своїм гіллям і поглядають на нас:
чи з добром ми прийшли?

-Чомусь зовсім не чути птахів.

-Там, під ліщиною, мостить собі, мабуть, кубельце їжачок.

-Бачу, як до нашої галявини підкрадається осінь.

ІІ. Осмислення сприйнятого матеріалу.

Учитель.

Красуня – осінь, славна чарівниця,

Милуємось з її краси.

Які веселі фарби! Подивіться!

Поклала осінь на ліси й гаї.

Діти. На узліссі сидить під дубом Дід Осінник і тихо-тихо завива.

-З оповідання В.Сухомлинського «Дід Осінник».Додаток №1

Учитель. Давайте спробуємо «подмухати» на осінній ліс так сильно, як той
вітер. (Імітація вітру учнями)

-А тепер давайте всі разом легенько дмухнемо на осінні листочки. Що з
ними відбувається?

Діти. Вони дрижать, тремтять, ворушаться.

Учитель. В якому творі говориться про такі вітри: в першому випадку він
сильний, могутній, а в другому – лагідний і пестливий? («Ласкавий і
холодний вітер» В.О.Сухомлинського) Додаток №2

-Ось бачите, може бути пестливий вітерець, може подути і вітрюган, а
дерева в лісі стоять такі беззахисні, туляться одне до одного, тягнуться
до сонечка, простягають свої віти, хиляться, шепочуть, ніби допомоги
просять. Ось прислухайтесь, про що їхня розмова.

У народі говорять: гарне слово лікує рани. Давайте й ми доберемо гарні
слова для мешканців цієї галявини.

ІІІ. Закріплення матеріалу.

1.Групова робота.

Діти добирають слова до слова «дерева», а учитель проводить підсумок,
яка група набрала більше слів. (Гіллястики, зелені друзі, різнобарвний
купол, гігантики, великани…)

2.Робота над твором В.О.Сухомлинського«Подорож до осіннього лісу».

Осіннього дня ми пішли всім класом до лісу. Був теплий сонячний день…
Галявини були вже вкриті сонячним листям. Це тільки здалеку килим
здавався жовтим. А коли ми прийшли на галявину, то побачили, що цей
килим барвистий. Там і багряні, й червоні, і світло-жовті,й коричневі
листочки. Десь далеко-далеко хтось грав на дивній скрипці. Бриніло ніби
десь у глибині лісу, а, може, й під землею. Що ж воно таке?

Довго ми прислухалися, але не могли збагнути, що то за музика. А коли
перейшли глибше в ліс, музика стала виразніша, й ми зрозуміли: то
дзвенить струмок у яру. (Обговорення)

3. Дидактична гра «Посідаємо рядком – поговоримо ладком»

-Чи зможемо ми зараз почути спів солов’я?

-Чому?

-Які ж його пісні?

-Прислухаймося до тиші.

(Діти закривають оченята, мріють,уявляють, фантазують: там десь
крадеться лисиця, ліс готується до сну, сонячні промені фарбують лісові
листочки…)

Учитель.

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб насуплений стоїть.

І берізка над потоком

Стала наче золота.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта…

(Н.Приходько)

0

p

r

TH

a

e

A

~ ? ‚ „

r

a

a

ooeeoao**IIIIIIIAeIAeAeII

gd?HI

-Діти, погляньте, як у берізки розвиваються золоті коми, як виблискує на
сонці її біле вбрання. Які почуття у вас вона викликає? (Ніжності,
доброти, сором’язливості…)

-Підійдіть до неї, прихиліться, обійміть і скажіть їй по секрету чарівні
слова.

(Діти стають кругом дерева, висловлюють свої думки)

4. Знайомство з оповіданням В.О.Сухомлинського «Золоті стрічки».
Додаток №3

-Чи сподобалось вам це оповідання?

-Чому ж сумували берізки?

-Які ж бувають стрічки у берізки і коли?

5.Усний опис берізки.

6. Прийом порівняння.

-Діти, а яке ж дерево стоїть поруч?(Кремезний дуб)

-Чи можна сказати, що він має золоті коси, як у берізки?

-Тож давайте порівняємо їх?

(Усні порівняння учнів)

7. Робота в парах.

-Діти, як ви думаєте, чи подружилися ці два такі різні дерева?

-Про що ж може бути їхня розмова?

(Діти складають діалоги)

-Золота красуне, чому зажурилась?

-Сумно мені, сумно…

-Ти ж маєш таке дороге вбрання. Всі навколо із заздрістю на тебе
поглядають.

-Не довго мені милуватись цією красою. Скоро набіжить холодний
вітрисько, зірве цей чарівний одяг і понесе…

-Не сумуй, сусідко, я прикрию тебе своїми могутніми вітами, зігріватиму
до весни.

8. Групова робота.

1) Діти відшукують корінчики, гілочки, листочки, які на щось схожі, і
доводять свою думку.

2) Гра «Фотооко» — кожна група описує якусь рослину, інша – впізнає,
яку.

9. Робота із загадками.

-І звичайно ж, без загадок сьогодні наша мандрівка не буде повноцінною!

У лісі на пралісі

Висить сукня червона.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисту

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

У зеленім кожушку,

Костяній сорочці,

Я росту собі в ліску,-

Всім зірвати хочеться. (Горіх)

Два столи, два човни, п’ята чашечка. (Жолудь)

Стоїть хлопчик під пеньком

Накрив голову брильком. (Гриб)

-На цій чудовій галявині, між прекрасними осінніми листочками,
розгубились перлини народної мудрості. Давайте разом їх зберемо.

(Учитель промовляє початок приказки, учні продовжують її).

Говорить, наче пташка…(щебече).

Говорить, наче соловей…(співає).

Ростуть, як гриби…(після дощу).

IV.Підсумкове слово вчителя.

-Діти, чудовий, казковий, замріяний осінній ліс! Багато в ньому
нерозгаданих таємниць, багато незвіданого й цікавого. Але, щоб все це
пізнати, як говорив В.О.Сухомлинський, треба бути добрим, уважним,
любити менші за себе створіння – рослини і тварини, тобто бути природі
другом. Я думаю, що сьогодні у вас, у ваших душах та серцях, залишилась
часточка добра, радості й любові до оточуючої краси. А нашому лісу ми не
кажемо: «Прощавай!», а кажемо: «До побачення!».

Додаток №1

Дід Осінник

У темному лісі живе дід Осінник. Він спить на сухому листі й сторожко
прислухається до співу пташок. Як тільки почує сумну пісню журавлів –
курли-курли! – підводиться й каже:

-Приспіла моя пора. Відлітають у теплий край журавлі.

Виходить тоді із лісу дід Осінник, сивий, у сірім плащі. Де пройде, там
листя жовтіє і падає на землю. Виходить на узлісся, сідає, схилившись на
дуба, і тихо-тихо щось співає. Це не пісня, а осінній вітер… Коли дід
співає, його борода росте,розвівається на вітрі. Ось вона вже
простяглася на луки. І луки стали сиві.

-Осінній туман, — кажуть люди. Їм і невтямки, що це борода діда
Осінника.

Додаток №2

Ласкавий вітер і холодний вітрюган

У темному лісі, в глибокому яру, спали два вітри. Ласкавий – хлопець із
синіми очима. І холодний – дід з колючою бородою.

Прийшла зима. Сонечко не могло піднятися високо над землею. Білі сніги
вкрили поле. Зашуміли тривожні верховіття дерев. Прокинувся в глибокому
яру холодний вітрюган. Устав, вийшов з лісу. Застогнала хуртовина. Іде
землею холодний вітрюган – замерзають річки, гуде хуртовина.

Та ось піднялося сонечко вище. Заболіла спина в холодного вітрюгана.
Поплентався він у темний ліс, заліз у глибокий яр та й спить.

Прокинувся ласкавий вітер, вийшов із лісу. Засміялося сонечко, потекли
струмки, зацвіли квіти, зашуміли трави.

Додаток №3

Золоті стрічки

Ростуть над ставком дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Опустили
косате зелене віття. Віє вітер – розчісує коси. Тихо шепочуть листям
берези. Це вони яро щось розмовляють.

Однієї ночі стало холодно. На траві заблищали білі кристалики льоду.
Прийшла до беріз осінь. Принесла їм золотисті стрічки. Вплели вони їх у
зелені коси. Зійшло сонце. Розтопило кристалики льоду. Подивилося сонце
на берези й не впізнало їх – у зелених косах золоті стрічки.

Сміється сонечко, а берези сумують.

Похожие записи