Мацькова Лариса Леонідівна

директор Городищенської районної станції юних туристів

19500 м. Городище, вул. Тургенєва 68

0939240763

Городищенська районна станція юних туристів: від «позашкільної
діяльності» до позашкільної освіти.

Інтеграція – як один із перспективних інноваційних прийомів безперервної
освіти

Життя щоденно доводить аксіому, що формування повноцінної особистості
неможливе без створення особливого «дитячого соціуму». Діти і підлітки
прагнуть до спілкування з однолітками, їм необхідно себе реалізовувати,
розкривати і стверджувати власне ,,Я”. Вони конче потребують місця, де
на них чекають, де б вони змогли відчути себе особистостями,
розслабитися від муштри, менторського тону , перевірити свої потенційні
здібності. Саме таким осередком виховного простору для понад 150 дітей
та підлітків м. Городища є районна станція юних туристів.

Станція туристів була створена в 1992 році на базі колишнього будинку
піонерів. Це був період, коли всі усвідомлювали, що з переходом від
однієї суспільної системи до іншої по-старому працювати не можна, коли
позашкільні заклади розцінювалися суспільством як додаток до загальної
середньої освіти. Таке відношення призвело до значного скорочення годин
гурткової роботи, негативно вплинуло на її зміст, збіднило і без того
«небагату» матеріально-технічну базу. Наш заклад шукав вихід із
ситуації, що склалася. Захищаючи свої інтереси, бажання вижити й
розвиватися далі, педагогічний колектив добре розумів, що неможливо
виконати свою місію, не визначивши перспектив розвитку, і що
найоптимальнішим способом виконання першочергових завдань є розробка
відповідних моделей.

.

f

h

j

?

Ae

i

&

&

hssb

в, ін. туристсько-краєзнавчих заходів станції туристів, узгоджується з
планами роботи класних керівників, учні яких є гуртківцями райСЮТур.
Часто до таких заходів залучається педагогічний колектив школи, і
навпаки, керівники гуртків часто приймають участь у шкільних виховних
заходах, батьківських зборах, семінарах. Крім того, наші гуртківці
отримують необхідний супровід психолога та соціального педагога, які
працюють в школі, оскільки штатним розписом нашого закладу такі посади
не передбачені. Традиційними для нашого закладу вже стало проведення
змагань з техніки пішохідного туризму серед педагогічних працівників
району, проведення для педагогів автобусних екскурсій, організація
відпочинку в період відпусток. Зрозуміло, що форми співпраці можуть бути
різними, і за відсутності матричної моделі взаємодії між ПНЗ та ЗНЗ на
державному рівні, ця співпраця залежить більше від особистісних
стосунків суб’єктів взаємодії. Створення такої моделі – логіка часу.
Профільне навчання (профорієнтація, допрофесійна підготовка тощо), яка є
одним з напрямів модернізації всієї системи освіти України, повинна
створювати умови для соціально-професійного самовираження учнів основної
школи, забезпечувати свідомий вибір учнем профілю при отриманні
середньої повної освіти. Відповідно, у ефективній профільній підготовці
зацікавлені учні та їх батьки, а також заклади середньої спеціальної та
вищої освіти.

Позашкільні заклади, маючи унікальний досвід організації профільного
навчання, можуть слугувати реальній реалізації державної політики в
даному напрямі діяльності. Інтеграційний процес між ЗНЗ та ПНЗ повинен
змістовно збагатити існуючу систему з профільного навчання в бік його
багатовекторності. Необхідно створити асимілятивну загальну освітню
площину між школою та позашкіллям, яка б реально слугувала дитині у
вирішенні її особистісних потреб, а не вимагала штучних надзусиль у
дублюванні окремих напрямів, а саме:

у серйозних заняттях спортом, — якщо дитина займається в ДЮСШ чи в
спортивних підрозділах позашкільного закладу, – не має сенсу вимагати
від неї здачі спортивних нормативів, які нижче ніж в спеціалізованих
закладах. Аналогічно:

з уроками праці, — якщо дитина відвідує технічні, спортивно-технічні та
інші діяльнісні гуртки, пов’язані з формуванням трудових та фахових
навичок в ПНЗ;

з відвідування Навчально-виробничого комбінату, — якщо дитина отримує
профільну освіту за обраним нею напрямом в ПНЗ і досягає результатів.

Така ж ситуація

з відпрацювання практики в середній школі, — чому б не зарахувати її
дитині, якщо вона в цей час бере участь в конкурсах, фестивалях,
змаганнях;

з уроками музики та малювання, — якщо дитина займається в музичній чи
художній школі, чи школі мистецтв, чи в естетичній структурі
позашкільного навчального закладу.

Адже цей час, дійсно, можна використати з більшою користю, чи просто
надати його на самовдосконалення, саморозвиток, за індивідуальним
освітнім маршрутом, а також на можливість створювати творчий продукт на
замовлення самої ж школи, чи надавати послуги населенню, вирішуючи
питання додаткового фінансування і власного, і школи. Отож, наступний
крок, який необхідно зробити, – це вивільнити дитину від перевантажень
(фізичних, психічних, розумових), створивши загальну гармонійну
комплексну освітню модель в ім’я майбутньої здорової нації.

Кожний позашкільний заклад незалежно від його статусу, форми
власності, напрямів діяльності, організаційної структури – ресурсний
центр з реалізації багатьох освітньо-виховних, соціально-культурних,
діяльнісно-громадських проектів муніципальної громади. Це повинно
вирішити багато існуючих проблем соціальної сфери, розвитку
інфраструктури послуг та благоустрою.

Відповідно, маючи такі унікальні позашкільні заклади, наша держава
свідомо підвищує планку реальних прискорень у сфері освіти щодо
підготовки конкурентоздатних спеціалістів європейського рівня з високим
ступенем відповідальності за власне життя і за життя суспільства. В
зв’язку з цим надання позашкільної освіти на 100 % повинно стати
прерогативою держави, що і проголошено існуючим Законом „Про позашкільну
освіту ”. Саме державне замовлення на високотехнологічне майбутнє з
розвинутими пріоритетами в освіті та вихованні необхідно реалізовувати
та втілювати лише за умови повернення фінансування позашкільної галузі
до Бюджетного Кодексу та внесення суттєвих змін до існуючої нормативної
бази.

Світ сьогодні — це не тільки єдиний фінансовий і економічний ринок, але
і єдиний освітній ринок. З завершенням в недалекому майбутньому
монополії школи на освіту, зросте вагомість інших соціальних інституцій,
в тому числі тих, що сповідують неформальну освіту в сенсі її
безперервності та постійного навчання. Саме цінності освіти за вибором,
освіти, не затиснутої в рамки обов’язковості, вільної від примусу,
освіти, що іде в ногу з існуючими реаліями, — повинні бути в основі
формування нової молодої людини, компетентної, конкурентоздатної,
адаптованої до викликів сучасності.

Використані інтернетресурси: HYPERLINK «http://iteach.com.ua/2.3»
http://iteach.com.ua/2.3 Позашкільна освіта — частина
2

Похожие записи