Вечір-реквієм «Людство, зупинись!»

Сцена освітлена м’яким спокійним світлом. На задньому плані панно, в
центрі якого дитина, що символізує майбутнє України, позаду — розруха,
яку приніс Чорнобиль — це наше минуле. Біля підніжжя сцени змонтовані
хорові станки. На них розміщена виставка малюнків, присвячених
Чорнобильській трагедії. Станки прибрані вазонами. Тут же портрети 37
ліквідаторів-стриян, які віддали своє життя за наше сьогодення.
(Постановники розміщують фото ліквідаторів — чорнобильців свого
регіону).

Початок вечора-реквієму «Людство, зупинись!»

На фоні слів епіграфу звучать тривожні дзвони.

Народе мій, сильніше бий на сполох!

Хай дзвін гуде по всіх усюдах нині

Чорнобиля неумолимий Молох

З’їда живцем людей на Україні.

Диктор з-за сцени: З повідомлення Ради Міністрів Союзу Радянських
Соціалістичних Республік: «Як уже повідомлялося, на Чорнобильській
атомній електростанції, розташованій за 130 кілометрів на північ від
Києва, 26 квітня 1986 року сталася позапроектна аварія — найбільша за
наслідками техногенна та екологічна катастрофа в історії людства».

На сцену виходить ведуча. Вона читає власний вірш, який супроводжує
мелодія органу.

Цю трагедію відчули всі краї,

Цю трагедію відчули й ми.

І здається, що гори ті

Всі в крові, всі в крові.

З давніх-давен людина

Прагне володіти всім.

З давніх-давен стежина

Веде до здійснення мрій.

Та мрії завше бувають недобрі,

Здебільшого ті, що штовхають на гріх.

Схаменіться, люди! Скільки крові,

Скільки крові на тілах людських!

Бідна мати плаче на порозі,

Що й дощу не треба на весні.

Але крові людям знову мало,

Та не мало душ, померлих навесні.

Чорнобильська трагедія. Чому вона сталася саме в Україні? Випадково це
чи закономірно? Очевидно, значною мірою закономірно. Народ без
державності, з нещасливою нашою географією та невдалою нашою історією.
Українці були приречені на подібну трагедію.

Виходить ведучий.

Але саме Чорнобиль зумовив той потужний сплеск народного гніву, що
врешті зруйнував імперію — Радянський Союз, а Україні дав третій за її
історію шанс стати самостійною державою.

Однак проблеми цим не вичерпалися, лихо загрожує й загрожуватиме нашому
майбутньому як страшна покута за століття терпіння і рабства.

Вірш звучить на фоні відлуння дзвонів.

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам’ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

Будівництво Чорнобильської атомної станції розпочалося в березні 1970
року. Згідно з проектом заплановано збудувати 6 блоків з
урано-графїтовими стержнями потужністю 1000 мегаватт кожний.

Перші 4 блоки були введені у дію в 1977-1983 рр.

Звучить метроном.

26 квітня о 1-й год. 23 хв. під час планової зупинки енергоблоку №4
трапилась аварія, яка класифікується за шкалою оцінок подій на АС 7-м
найвищим рівнем. Над зруйнованим реактором, із жерла якого йшов червоний
і голубий вогонь, було тільки небо. (Глухий, протяжний удар дзвона.)

Почалося радіоактивне зараження території України і прилеглих країн.
Дніпрова вода забруднена.

Поля і луки, ліси і озера, річки, ставки Чорнобильщини тяжко уражені
чорною хворобою. Дичавіє земля, але ще квітнуть і родять сади. Ніхто не
споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими
дарами. Це не харч, а просто радіоактивні відходи, які треба закопувати.

Як страшно це — води не скуштувати,

У тім краю, де Прип’ять, де Дніпро.

І хто посмів знівеччя відірвати

Від губ народу цілого відро?

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби,

А нам казали: «Ви царі природи…»

А ми ж насправді атома раби!

Загидили ліси і землю занедбали,

Поставили АС в верхів’ях трьох річок,

То хто ж Ви є злочинці, канібали?

Ударив чорний дзвін і досить балачок.

В яких лісах іще Ви забарложені,

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з Вас довіку не простять!

Звучить пісня «Повторю молитву».

Дай, Боже, нам своєї сили

І мужності своєї дай,

Приспів:

Щоби від зла охоронили

Себе і свій священний край.

Дай, Боже, нам своєї віри,

Щоби народ були і є.

Хай недругам їх осокирить,

Очерниться об нашу честь.

Приспів:

Повторю молитву

Щиру і негорду,

Я — Твоє, Вкраїно,

- . 2 b 3/4 A

e

N

A

?? ?Праведне ім’я,

Повторю молитву

Рідного народу,

Щоб її почули

Небо і земля.

Дай, Боже, нам усе згадати

І усвідомити, що є,

Дай мучитися і страждати

І вистраждать таки своє.

Ще і словом праведним і взором

Застережи, а не утіш,

Щоб нам очей не виїв сором

За душу продану за гріш.

Приспів.

Звучить вірш «Чорнобиль».

Чорнобиль — це вся Україна

І весь опромінений люд,

Що кинутий в прірву з трампліна

Небачених в світі Іуд.

Чорнобиль — набати і дзвони!

Безмежно трагічних років,

Сиріток, дітей мільйони.

Живих, але «мертвих» батьків.

Чорнобиль — це згублені ріки

Під прапором хижих ідей,

Це біль України навіки,

Це план катастрофи людей.

Чорнобиль — це плід монополії,

Здобуток Союзу Рабів,

Що котиться з ленінських колій,

Весь в зброї, від п’ят до зубів.

Чорнобиль — це люди безправні,

Замучені владою Рад,

Де діють традиції давні

Репресій, терорів і зрад.

Де все потонуло в секреті

Під зливою лих компартзлюк

Чорнобиль — це звістка планеті

Про лад людознищення й мук.

Райцентр Чорнобиль. Назва походить від назви гіркого полину —
чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а
згодом і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата
сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух у місті, яке
зветься Чорнобиль.

(Мінорна музика органа).

Тоді згадали люди, що в книзі книг — Біблії — говориться про полин і
пов’язану з ним страшну катастрофу: «Засурмив третій янгол, — і велика
зоря впала з неба, палаючи, як смолоскип. І впала вона на третину річок
та водні джерела. І ймення Зорі тієї — «Полин». І стала третина води, як
полин. І багато людей повмирало з води, бо згіркла вона.» /Апокаліпсис/.

Зойкнула земля чаїним криком:

Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом

-Йди, синочку. Хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

Йди, коханий. Хто ж коли не ти?

І вже ні сина, ані мужа.

Лише розверсті зорані поля…

Та пліч-о-пліч стали

Біль і ніжність. Дух і Воля,

Небо і Земля.

Ведучі сходять зі сцени. На сцену виходять маленькі діти, одягнуті у
вишиті сорочечки.

Нас ще на світі не було

Як лихо те до нас прийшло,

Страшнеє лихо…

Принесло смерть воно і зло,

І все, що поряд там було,

Все вкрило чорнеє крило.

Біда і горе, ми й не знали,

Нас ще на світі не було.

Зірвавсь реактор. За незриму мить

На нашу землю вилилась отрута.

Чом довелося нам це пережить?

І за які гріхи така спокута?

Чи є надія в нас на майбуття?

Чи виживемо? За яким законом?

Бо скільки вже людей пішло з життя

Уражених чорнобильським драконом?

Ми вже відчули, що він нам приніс,

І не одному ще вкоротить віку.

А скільки люди проливають сліз,

Коли у сім’ях родяться каліки…

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти:

Конвалії й фіалки ніжні

І вісник березня — підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче.

Троянда степу — квітка мрії

Жар-цвітом землю не зігріє?

Метелику білий, не лети,

В той бік, адже там Чорнобиль!

Бо й так не доб’єшся мети,

Лише наберешся хвороби!

Метелику чорний, зупинись,

І ти хоч на півдорозі!

А то ніколи так легко ввись

Піднятись не будеш в змозі!

Є чорна хмара

Й чорний-чорний дим,

Година чорна

І тюльпани чорні

Та найчорніший серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

Є чорна Африка

І чорний віл

Є чорний крук

Він чорно-чорно кряче

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

За днями дні мина повільно рік.

За днями дні і другого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Хай стане мир міцніший у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль — попередження, набат.

Його уроків людство не забуде!

На сцену виходять ведучі.

Горе Нагасакі з Хіросімою,

Атомна трагедія Бекіні,

Раною злочинно-непростимою

Яриться Чорнобиль Україні!

Похожие записи