Лотош Валентина Сергіївна,

Практичний психолог

Дошкільний навчальний заклад № 21 «Оленка»

м. Сміла, Черкаська область

ПРИЧИНИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО
ПРАЦІВНИКА

У статті розглядаються основні ознаки синдрому вигорання, ознаки
стресового напруження, причини його виникнення. Подається анкета для
педагогів «Чи все гаразд із вашими нервами».

Емоціогенність закладена в самій природі педагогічної праці, причому
емоції мають найрізноманітнішій характер. Більшість авторів сьогодні
схиляються до думки, що емоціогенні форми професійної дезадаптації (у
яскраво вираженій формі це «синдром згоряння») є характерною ознакою
даного виду діяльності і водночас можуть бути виявом професійної
непридатності.

«Синдром згоряння» — складний психофізіологічний феномен, що визначає як
емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне
навантаження. Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і
спустошеності, ентузіазму, утраті здатності бачити позитивні наслідки
своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому. Отже,
якщо подібний синдром спостерігається, то це стає небезпекою для дітей,
тому що, настрій педагога передається дітям.

Н. Амінов наводить такі основні ознаки цього синдрому:

— виснаження, утома;

— психосоматичні ускладнення;

— безсоння;

— негативні настанови стосовно підлеглих;

— негативні настанови щодо своєї роботи;

— нехтування виконанням своїх обов’язків;

— збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки);

— зменшення апетиту чи переїдання;

— негативне само оцінювання;

— посилення агресії (роздратованості, напруженості);

— посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадія, апатія);

— почуття провини.

Н. Амінов підкреслює, що останній симптом властивий тільки людям, які
професійно, інтенсивно взаємодіють з іншими людьми.

При цьому він, припускає, що синдром емоційного згоряння маг місце саме
у тих педагогів, у яких виявляється професійна непридатність І5 (ось
чому важливою залишається проблема якісної професійної підготовки
вчителя початкових класів). Якість опору цього суб’єктного синдрому
(тому що він розвивається у процесі і результаті діяльності) і
визначається індивідуальними психофізіологічними і психологічними
особливостями, що певним чином зумовлюють і сам синдром згоряння. Отже,
визначте стан своєї нервової системи.

Анкета для педагогів

«Чи все гаразд із вашими нервами?»

Стреси, постійні перевантаження часто називають «хворобою
сторіччя». Багато з нас помічають, що стають усе дратівливішими,
нервовішими. Від цього страждаємо і ми самі, а також страждають діти.
Роздратування, навіть цілком справедливе, боляче впливає на нас, іще
більше ускладнюючи конкретну ситуацію взаємодії. Тому незначна проблема
може перерости у конфлікт.

Наскільки нам вдається оволодіти собою у важкий, критичний момент?
Відповідаючи на запитання, користуйтеся такими варіантами відповідей:

• постійно — 3;

• часто й значно — 2;

• рідко і не дуже — 1;

• ніколи — 0. Чи дратує вас:

• зім’ята шпальта газети, яку ви хочете прочитати;

• жінка похилого віку, яка вдягнута, як молода;

• близкість співрозмовника до вас;

• жінка, що палить на вулиці;

• наявність біля вас людини, що кашляє у ваш бік;

• коли хтось гризе нігті;

• коли хтось недоречно сміється;

• коли хтось намагається вчити вас, що та як треба робити;

• коли кохана (коханий) постійно запізнюється;

• коли в кінотеатрі той, хто сидить попереду>»постійно крутиться і
коментує сюжет фільму;

• коли вам намагаються переповісти сюжет цікавого роману, який ви
тільки-но збиралися прочитати; коли вам дарують непотріб;

• гучні розмови у громадському транспорті;

• різкі парфуми;

• людина, яка занадто жестикулює під час розмови;

• колега, який часто і недоречно використовує іноземні слова; Підрахуйте
кількість балів, яку ви набрали.

50 балів і вище. Вас не можна зарахувати до терплячих та спокійних
людей. Вас дратує все, навіть незначні речі. Ви запальні, легко
«виходите із себе». А це ще більше розхитує вашу нервову систему. Від
вашої надмірної прискіпливості страждають оточуючі, а найбільше — ваші
близькі. Адже саме вони мають терпіти всі ваші образи на «недосконалість
світу й людей», слугують своєрідним «громовідводом» вашому
роздратуванню. Своєю надмірною вимогливістю ви додаєте їм багато нових
проблем до труднощів повсякденного життя.

12—49 балів. Ви належите до розповсюдженої групи людей. п Вас дратують
лише найнеприємніші речі, але з повсякденних дрібних * прикрощів ви не
робите драми. До неприємностей ви вмієте ставитися спокійно або не
помічати їх («повертаєтеся до них спиною»), досить легко забуваєте про
них.

e

i

Ae

+о вам усе набридло і ви байдуже ставитеся § до інших людей і до того,
як вони поводяться, аби не зачіпали вас, * або ж ви тверезо дивитеся на
життя, не ставите нереальних, занадто о великих вимог до оточення,
можете спокійно сприймати їхню недосконалість чи незначні вади. Загалом,
про вас можна сказати, | що ви — не та людина, яка легко виходить із
рівноваги.

Причини «синдрому згоряння»:

• напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня 2
підтримка з боку колег;

• недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;

• одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної
роботи;

• вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього
визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;

• зверхність у ставленні до педагогів;

• робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;

• невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;

• невирішені особистісні конфлікти.

Одним із суттєвих чинників, що запобігають посиленню «синдром у
згоряння», є прийняття вчителем початкових класів особистої
відповідальності за те, що відбувається. Якщо вчитель у всьому, що
відбувається, звинувачує своє оточення, то почуття безсилля і
безнадійності тільки зростає.

Для педагогів , як правило, визначаються три чинники, які відіграють
суттєву роль в «емоційному згорянні» учителя початкових класів:
особистісний, рольовий і організаційний. З розвитком «згоряння»
пов’язана значущість роботи. Якщо робота оцінюється як незначуща у
власних очах, то синдром розвивається швидше (ось чому важливо вчителеві
початкових класів усвідомлювати важливість і вирішальність власного
місця у процесі становлення особистості учня).

На емоційний стан учителів початкових класів впливають як організаційний
клімату колективі, так і, ставлення адміністрації. Якщо остання
забезпечує працівникам можливість професійного зростання, усіляко
підтримує, чітко розподіляє обов’язки, то в колективі переважатиме
емоційно-позитивна атмосфера.

Зокрема, М.Джехода виділяє шість аспектів психічного здоров’я:

1. Позитивне ставлення до себе.

2. Оптимальний розвиток, ріст і самоактуалізація особистості.

3. Психічна інтеграція.

4. Особиста автономія.

5. Реалістичне сприйняття оточення.

6. Уміння адекватно впливати на оточення.

Якщо бажаєте дати дітям задоволення, радощі, щастя, будьте справедливими
до них, виробіть у собі чуйність до їхніх прагнень, переживань.
Виявляйте повагу до малої людської істоти, уникайте вчинків, які
матимуть натяк на неправду і насильство. Жоден учитель не може забувати,
що він повсякчас навчає і виховує дітей. Метод його навчання має
відповідати інтелектові й етиці дитини. Основними труднощами в
діяльності вчителя початкових класів є емоційне напруження та страхи, що
досить, часто викликають стан стресу. Оскільки педагоги мають вплив на
дітей, то їхній стрес може викликати аналогічний стан у молодших
дошкільників, блокуючи розвиток їхнього таланту.

Отже, ознаки стресового напруження (за Шеффером):

• неможливість зосередитися на чому-небудь;

• занадто часті помилки в роботі;

• погіршення пам’яті;

• почуття втоми, що виникає занадто часто;

• дуже швидке мовлення; думки, що часто «вивіюються»;

• часті болі, не спричинені фізичними проблемами;

• підвищена збудливість;

• робота не приносить радості;

• утрата почуття гумору;

• різке зростання кількості випалених цигарок;

• пристрасть до спиртного;

• постійне відчуття голоду або відсутність апетиту чи смаку до їжі;

• неможливість вчасно закінчити роботу.

Основна психологічна проблема в діяльності педагога – це постійний стан
напруженості, пов’язаний з необхідністю внутрішнього налаштування на
певну поведінку, мобілізації всіх сил на активні й доцільні дії.

Психологічні дослідження засвідчили, що стан готовності містить

кілька компонентів:

• інтелектуальний — розуміння завдань, обов’язків, знання засобів
досягнення мети, прогноз діяльності;

• емоційний — упевненість в успіху, наснага, почуття відповідальності;

• мотиваційний — інтерес, прагнення домогтись успіху, потреба успішно
виконати поставлене завдання;

• вольовий — мобілізація сил, зосередженість на завданні, відволікання
од перешкод, подолання сумнівів.

Педагогу потрібно кілька разів упродовж дня формувати в себе стан
готовності, приводячи в гармонію всі її компоненти.

Тому, щоб зберегти психічне здоров’я і в процесі роботи, і після її
закінчення педагог має зруйнувати міфи і бути людиною на роботі.

Похожие записи