Лiцей родина, а я його дитина

Ведучий. Доброго дня, шановна родино!

Ведуча. Нi, ми не помилилися, сказавши саме так, бо вважаємо, що
сьогоднiшнє свято — це свято великої нашої родини.

Ведучий. Нашi щирi вiтання i найкращi побажання усiм, кто завiтав у наш
ошатний дiм, щоб підтримати обдаровану, талановиту молодь гуманiтарного
лiцею.

Ведуча. Вельмишановнi гостi, шановнi колеги, батьки i дiти! Дозвольте
вiдкрити наше родинне дiйство на тему: «Лiцей — родина, а я його
дитина». (Лунає пiсня-гiмн «Ще не вмерла Украна» на сл. П.Чубинського,

муз. М. Вербицького).

Ведучий. Навряд чи варто доводити, що кожна нація сильна своїми
талантами.

Ведуча. А талант… вiн завжди родом з дитинства…

Ведучий. Кажуть, що кожна людина народжується iз зерням в руцi, тiльки
треба знайти поле, де це найкраще проросте.

Ведуча. Є у Василя Сухомлинського оповідання про Колю й Васю, великих
друзiв. На контрольнiй з математики Василько не може впоратися iз
завданням, а його друг — раз-раз, і все зробив. У Василька — гордощi:
хоче зробити сам, без пiдказки. Вчителька оголошує результати: у Миколи
— «відмінно», а Васильковi треба ще допрацювати — «задовiльно». А на
уроцi працi, в майстернi все навпаки: Миколка нiяк не виструже лiнієчку,
Василько ж зробив прямiсiньку, як справжнiй майстер…

Ведучий. Виходить, немає дiтей необдарованих, всі обдарованi, треба лише
допомогти вiдшукати цей дар у кожного.

Ведуча. Тому весь свiт нинi займається виявленням у дiтей «iскорки
Божої».

Ведучий. Державна програма «Освiта України ХХІ століття», «Комплексна
програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді
України» в центрi уваги ставлять обдаровану дитину, вбачаючи мету
нацiонального навчання та виховання як набуття молодим поколiнням
соцiального досвiду, успакування духовних надбань українського народу,

формування розвиненої духовностi, фiзичної досконалостi, правової,
моральної та трудової культури.

Ведуча. Шановнi друзі! У гуманiтарному лiцеї ми ростимо талановиту
молодь, яка вплете у національний вiнок суцвiття свого таланту.

Ведучий. Сьогоднiшнє свято — це спiльна праця багатьох людей.

Ведуча. Радiсть нашого родинного дiйства розділяють шановнi гостi,
батьки, викладачi.

Ведучий.

Земля — ковчег: наш дiм i справдi диво.

Ми — пасажири, всi кудись пливем,

Нам треба жить єдиним колективом,

Лиш тiльки так мети ми досягнем;

Ведуча.

Ланцюг духовний нас усiх єднає,

Спiвпраця нас гуртує i веде;

Мужi державні нас не забувають,

І допомога завжди в строк прийде.

(Виступ гостей).

Ведучий. Кажуть, що родина — це кришталь суспiльства.

Ведуча. Дозвольте продовжити вашу думку словами чудової пiснi: («Роде
наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, бо
багацько нас є».

Ведучий. Так, прекрасний i великий наш український рiд. І вiн
складається з наших родин.

(Лунає пiсня «Родина», вiршi та музика Назарiя Яремчука.)

Ведуча.

О, наш лiцей величавий

Дивиться вiкнами в світ.

Наче вiнок, пов’язав він

Мрії окрилених літ.

Ведучий.

Першi вiдлунюють кроки,

Тут познайомились ми.

Мріє, ти в небо високе

Нас поманила крильми!

Ведуча. Хай єднає, хай возносить юнь натхненну велична пiсня-гiмн
гуманітарного лiцею.

(Учні виконують пісню на сл.. Г.Дяченко, муз. М.Базюка)

1.

Лiцей гуманiтарний

В подільському Прибар’ї —

Науки й щастя дiм.

Вiн дверi вiдкриває,

Випускникiв стрiчає

З далеких й близьких сiл.

Приспiв:

Віват, лiцей! Вiват, лiцей!

Живи й цвiти віднинi!

Навчай, дерзай, готуй, твори

Елiту України!

2.

Поглянь на юнi лиця —

То радiсть в них iскриться

I мудрiстю сiя.

Тут будемо навчатись,

Майбутнє наближати

І вiн, i ти, і я!

Приспiв.

Ведучий. Стаття 10 «Кодексу лiцеїста» наголошує: «Честь лiцею — твоя
честь».

Ведуча. А тому настав час вiддати належне учням гуманiтарного лiцею за
їх цiлеспрямованiсть, працьовитість виховання.

Ведучий.

Щасливi батьки, чиї iмена,

Прославляють у їх дiтях!

Щасливі й діти, якi не якi не тільки

Не осоромили, а й примножили

І звеличили честь i благородство

Своїх бiтькiв і славних предкiв,

Бо істинне благородство полягає

В доброчестностi. (Платон)

Ведуча. Шановнi батьки! Нехай і надалi вашi дiти будуть яскравими
особистостями, здатними реалiзувати свої творчi, науковi,
органiзаторськi здiбностi, забезпечити успiх, облагороджувати оточення
своєю дiяльнiстю, розбудовувати націю і державу на благо людям!

Ведучий. Щиро бажаємо вашiй родинi мiцного здоров’я, благословенної
любовi, душевної здагоди та гарного настрою!

(Виступ батькiв).

Мати. Шановнi гості нашої родини, викладачi та дiти! Приємне хвилювання
огортає моє серце. Та й не тiльки моє. Я вважаю, що солодким щемом
озивається сьогоднi душа кожного батька, кожної матері, чия дитина
навчається в гуманітарному ліцеї. Хочеться низько вклонитися i
подякувати усiм, кто причетний до створення цього навчального закладу.
Подякувати за те, що нашим дiтям надано можливiсть навчатися i жити у
дружнiй лiцейнiй родині.

Батько. Прийміть цей святий хліб як знак великої подяки і пошани від
усіх батьків!

Ведуча.

Сьогодні вiд батьків приймiть це диво,

Наш український пишний коровай,

I батько, й мати, й батькiвська родино,

Усiх присутнiх з святом привітай!

(Мати читає молитву вiд iменi всiх батьків).

Молитва Матерi до Дитини

Дитино моя, вiд моєї любові народжена! Любов’ю моєю дарована, небом на
щастя послана! Благословляю день і мить, коли перший крик твiй вiдкрив
менi свiт материнства, коли сяйво твоїх оченят розбудило мене до нового
життя.

Дитино моя!

Надiє i втiхо моя! Радосте і натхнення! Ти рятувала мене від самотності,
додавала сили в безнадiї, надихала у відчаї. Не втомлюся дякувати Боговi
за тебе, неоцiненний дарунку мiй!

Дитино моя!

Мiсточку між минувшиною і майбуттям, вiсточко з далекої юностi, я
освiдчуюсь тобi в безмежнiй любовi, якою я живу. Не потребую відплати чи
подяки, я сама щиро вдячна долi за те, що маю кого любити.

Дитино моя!

Краплинка мого життя! День i нiч молю Бога, аби захистив тебе від лихого
випадку, од злої руки, од недоброго ока, од поганої мислi, од хибної
стежки, злодійського намiру.

І що б не спiткало тебе в життi, знай: моє серце i дiм завжди відкритi
для тебе, дитино моя! Хай не затьмарять твою душу докори сумлiння, я
прощаю тобi усi твої великi й малі провини на тисячi лiт уперед.

Не карайся! Я все прощаю тобі, любове моя, юносте моя, красо моя, дитино
моя!

Скiнчиться колись моя дорога, вiдiйду за вiчну межу. Не сумуй!

Я жива у любові своїй, безсмертна в тобi, вічна в онуках і правнуках
своїх. Не журись! Я була щаслива любов’ю до тебе, радістю від тебе,
турботою про тебе, дитино моя!

Скiльки б літ не було тобi, скiльки б рокiв не минуло мені, пам’ятай:
дивлюся на тебе i молюся за тебе, живу тобою i для тебе, і немає меж
моїй любові, дитино моя!

Ведучий.

Ну, що б, здавалося, слова…

Слова та голос — бiльш нiчого.

А серце б’ється — ожива.

Як їх почує! (Т. Шевченко)

Ведуча. Дорогi наші батьки! Ми вдячні вам за любов i ласку…

Ведучий. За підтримку й життєву науку…

Ведуча. За все те добре й вічне, що ви безкорисливо вiддаєте нам, своїм
дiтям!

Ведучий. Будьте певнi — ми не осоромимо свiй рiд і завжди повернемось до
отчого порогу.

(Лунає «Батькiвська пісня», сл. В. Мельникової, муз. О. Злотника).

Ведуча. У народi кажуть: «Кому честь, тому й слава».

Ведучий. Для вручения номинацiй «Краща учениця ліцею», «Кращий учень»
ліцею» запрошуємо на сцену…

Ведуча. Номiнацiя «Краща учениця ліцею» присвоюється вiдмiнницi
навчання …

Ведучий. Номiнацiя «Кращий учень ліцею» присвоюється вiдмiннику навчання

(Слово номiнантiв).

Кращий учень. Сьогодні, отримавши звання «Кращого учня ліцею», можу
гiдно сказати, що заслуговую на життя, адже колись і Кочерга казав: «Тi,
кому судилося ще жити, життя трудом повинні заслужити…». Звання ж — це
сила, яка пгговхає тебе у зарево свiтанкового сяйва. Тому, дякуючи,
обiцяю не осквернити лiцейного роду!

Краща учениця. Бути кращою — це дуже приємно, а ще бiльше —
вiдповідально. Розумію, що присвоєння менi номiнації «Краща учениця
ліцею» — це вияв глибокої довiри з боку друзів-ліцеїстiв i викладачiв.
Тож обiцяю з честю нести це звання i здобувати лише добру славу для
нашого спільного дому — Лiцею!

Ведуча.

Як добре знати, що тебе веде

Твiй власний шлях — єдиний ії можливих,

Що легші є, але нема ніде

Таких упертих і таких щасливих. (Л.Первомайський)

(Лунає пiсня «Немає України без калини», сл. Г.Клока, муз. Ведмедері).

Ведучий.

У дружньому єднанні

У дружньому змаганнi,

Плекаємо людину —

Майбутнiй цвіт Вкраїни!

Ведуча. Для вручення номінації «Лiдер класу» запрошується …

Ведучий. Номiнацiя «Лiдер красу» присвоюється …

(Слово номiнантам).

Лiдер класу. Лiдер — це сильна, вольова людина, а найсильнiший той, хто
має владу над собою.

Ведуча. Що ж, минув час вождiв, настав час лiдерiв, що викликають
повагу, заслуговують довiри, забезпечують успiх!

Ведучий. Як відомо, ХХI столiття оголошено людством столiттям освiти i
науки.

Ведуча. «Знання — це скарб, а вміння вчитися – ключ до нього».

Ведучий. Цi iстиннi слова дають нам право запросити для вручення
номiнації «Відмiнник навчання» …

Ведуча. Номiнацiя «Відмiнник навчання» присвоюється …

(Слово номiнантам).

Вiдмінник навчання. Людина без знань — що птах без крил: не зможе
злетiти високо вгору, щоб досягти найвищої мети в життi. Широкi знання,
звичка мислити і благородство почуттiв є саме тими трьома якостями, що
формують цi крила, і з якими людина є освіченою у повному розумiннi
цього слова. Отже, я хочу вiд iменi всiх номiнантiв подякувати тим, хто
дав нам цi крила, що з кожним днем підносять нас вище й вище.

(Лунає народна українська пісня «Роде наш красний»).

Ведучий.

Як довго ждали ми своєї волi слова,

I ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п‘янить.

Як довго ждали ми…

Уклiн чолом народу,

Що рiдну мову нам зберiг! (О. Олесь)

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Кращий знавець рідного слова»
запрошується …

Ведучий. Номiнація «Кращий знавець рiдного слова» присвоюється …

(Слово номiнантiв).

1-й номiнант. Рiдна мова — це мова моїх батькiв. Для мене вона найкраща
в свiтi, а саме поняття стоїть поряд зі словом «Батьківщина».

2-й номінант. Ніякi мови не замiнять нам нашу славну українську —
батькiвську і материнську.

3-й номінант. Великий Вольтер сказав: «Усi європейськi мови можна
вивчити за кiлька рокiв — свою ж рiдну треба вчити усе свiдоме життя».

Отож, для вивчення української мови немає меж.

(Лунає пісня «Я — українець» — автор Анатолій Матвiйчук).

Ведуча.

До слова мудрих слухом прихилися,

Де не ступнеш — знанням своїм дiлися,

Навчаючи, не дай думкам заснуть!

Там, де Знання, ти завжди першим будь! (Фірдоусі)

Ведучий. Ця схiдна мудрiсть є життєвим кредо людей цілеспрямованих, тих,
про кого можна сказата — «інтелектуал».

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Інтелектуал ліцею» запрошується …

Ведучий. Номiнацiя «Інтелектуал ліцею» присвоюється …

(Слова номiнантів).

A

< > h j x

j

x

> j

j

Cти свій розум, але й відточувати свій інтелект. Адже майбутнє нації
залежить від освічених, високоінтелектуальних людей.

Ведуча.

Свою Вiтчизну прагнемо підняти

У ряд цивілізованих країн,

Щоб наш народ і Україна-мати ‚

Із нами досягли святих вершин.

(Лунає пiсня «На калинi мене мати колихала», сл. М’ясткiвського, муз.
Верменича).

Ведучий. Про людей, що несуть знання, великий французький письменник
Ромен Ролан говорив: «Вони освiтлюють iнших, бо носятьу собi сонце».

Вже встало сонце і торкнуло тихо

Ясним промінням сонних яворiв,

І ранок задзвенiв веселим сміхом,

Щасливим смiхом наших школярiв.

Заходжу в клас — і серце б’ється часто,

Я вiддаюся працi залюбки…

Моє важке, моє тривожне щастя —

Учительське, найбiльше з щасть людських!

Ведучий. Серед нашої лiцейної молоді є тi, хто мрiє про її Величнiсть
Вчительську Долю.

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Серце вiддаю дітям» запрошується …

Ведучий. Номінацiя «Серце вiддаю дітям» присвоюється …

(Слово номінантiв).

1-й номiнант. Коли б нас запитали: «Кому ви повиннi першу пiсля Бога
шану вiддавати?» — то вiдповідь була б така: батькам i вчителям. Батькам
за те, що життя нам дали, багато праці заради нас пiдняли; i вчителям —
за науку сумлiнну, творчу, натхненну працю. Тож спасибi вам, дорогi
батьки, шановнi вчителi!

(Лунає пiсня «Доля моя — це ти?» — автор Микола Балинський).

Ведуча. Серед учнiв гуманiтарного лiцею є тi, хто несе у своєму серцi
мрiю — стати юристом.

Ведучий. Тож нехай для всіх юних правознавцiв керiвництвом до дiї
станугь слова римського юриста Ульпiана: «Знання права заслуговує
найвищої шани».

Ведуча. Для вручення номінації «Юний знавець права») запрошується…

Ведучий. Номiнацiя «Юний знавець права» присвоюється…

(Слово номiнантiв).

1-й номiнант. У свої 16 лiт ми вiдкрили для себе iстину: ми, українцi,
повиннi мати свою власну правову державу, вiдстоювати і розбудовувати
її. Для цього ми i прийшли у цей свiт. Звичайно, нам ще далеко до
диплома юриста, знань і мантiй, але ми вiримо — нас чекає майбутнє!

Ведуча. Палкою любов’ю до рідної землi пройнятi слова наших номiнантiв.

Ведучий.

Як тут не сказати словами поета:

«Патрiоти єсть у нас!

Ще не вмерла Україна!» (М. Вороний)

1-й читець.

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззиравюсь на кожній сторінці:

Де той рiк, де той мiсяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми українцi?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

I що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,

І що ми на Вкраїні — таки український народ,

А не просто населення, як це у звiтах дається.

І що хміль наш — у пiсні, а не у барилах вина.

І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, i що українська вона,

Без якої наш край — територiя, а не Вкраїна.

Я до себе кажу і до кожного з вас: — Говори!

Говорiмо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українцi себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дiйшли до буття,

У якому свiдомостi нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од недуг нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українцi мої! То вкраїнці ми з вами — чи як?

Чи в «мовчалах» і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,

Що розцвiв нам у душах смиренністю «меншого брата»?

Українці мої! Як гiрчать мені власнi слова…

Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинцi.

Але мушу казати,що серце, мов свiчка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Як вже й сам ладен мовить: «Воно й треба!… Стерпи!»

Тільки ж хочу вкраїнцi спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченковi йти було в Орськi степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Та хiба ж не впаде. Не закотиться наша зоря,

I хіба не зотліє на тлін українство мiж нами,

Коли навiть на згарищi долi й зорi Кобзаря

Ми i досі спокiйно себе почуваєм хохлами?

Українцi мої! Дай вам Боже i щастя, i сил,

Можна жити й хохлом i не згiркне від того хлiбина.

Тiльки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

(Вiктор Баранов)

Ведуча. Щороку в Києвi у Нацiональному палацi «Україна» Спiлка
журналiстiв України проводить Всеукраїнський конкурс «3олоте перо».
Сподiваємося, що з часом конкурсантами і переможцями стануть i нашi
лiцеїсти.

Ведучий. Для вручення номінації «Золоте перо юного журналiста»
запрошується…

Ведуча. Номiнація «Золоте перо юного журналiста» присвоюється…

(Слово номінантiв).

1-й номiнант. Ще Конфуцiй сказав, що людина мiряється не від голови до
ніг, а від голови до неба. Ми ж сподiваємося, що наша перша нагорода в
галузi журналiстики буде далеко не останньою, бо що може бути цiкавiшим,
нiж завжди знаходитись в епiцентрi подiй.

Ведучий.

Ми тут навчаємось уже два роки,

Невпинно йдем в країну свiтлих знань,

Тут нашi радостi i наші першi кроки,

Шляхи шукань, шляхи стрiмких дерзань.

Ведуча. Для вручения номінації «Юний науковець» запрошується…

Ведучий. Номiнація «Юний науковець» присвоюється…

(Слово номінантів).

1-й номінант. Архiмед, Ньютон, Ейнштейн, Платон i Буняковський. Рiзнi
iмена i представники рiзних часiв. Їх об’єднувала наука. Вони прагнули
пiзнати свiт. Наше завдання — продовжити їхню благородну справу; гасло
Френсiса Бекона: «Знання — це сила» освiтить наш шлях до iстини!

Ведуча. За уявленням давніх грекiв, на горi Парнас жили музи та бог
поезії, сонця і музики Алоллон. Тут бере початок священне Кастильське
джерело — символ поетичного натхнення.

Ведучий.

Поезiє! Моя найкраща втiхо!

Моя сльоза і усмiшка моя.

Якби не ти, поезiє-перлино,

Земне життя не варто було б і гроша…

Ведуча.

Даруєш ти менi крилату мрію,

Душi — красу, осяяну добром,

Думка — безмежний простір плину,

Чолом тобi, поезiє, чолом!

Ведучий. Для вручения номiнації «П’ятеро з Парнасу» запрошується…

Ведуча. Номiнацiя «П’ятеро з Парнасу» присвоюється…

(Слово номiнантів).

1-й номiнант. Свого часу М.С Грушевський сказав: «Заборони треба зняти і
дати українцям повну свободу і спроможнiсть розвивати своє письменство,
науку i мистецтво… Потрiбно горнутися до свого — українського,
заохочувати до нього, розширювати його всякими способами».

У своїх вiршах я прославляю рiдну землю, батькiв, свiй український народ
i незалежну Україну.

Який найкращий день!?

На крилах юність пролітає,

Немов ріка, життя пливе,

Та знов і нов нас день вiтає

I світить сонечко ясне.

Поміж дерев вітер гуляє,

Ширяють птахи в небесах.

Життя цвіте, життя буяє,

Несеться стрiмко по літах.

А я радію дню i ночi,

Всьому, що радість нам несе,

І до небес я зводжу очi

Та Богу дякую за все.

Який найкращий день?Не знаю.

Радію я життям своїм,

І кожна днина, я гадю,

Найкраща у житті моїм!

Ведучий. Шановнi друзi! Побажаємо якомога бiльше нашим юним поетам
щасливих, творчих хвилин натхнення.

Ведуча. Народа мудрiсть повчає: «Якщо маленька людина в маленькому мiстi
сумлінно робить свою маленьку справу — Всесвiт стає кращим».

Ведучий. Принести приємну несподiвану радiсть друзям, а заодно й
самоутвердитися в своїх здiбностях та захопленнях ставлять за мету
органiзатори дозвiлля та юнi аматори сцени.

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Кращий органiзатор дозвілля» та «Юнi
аматори сцени» запрошується…

Ведучий. Номiнацiя «Кращий органiзатор дозвілля» та «Юний аматор сцени»
присвоюється…

(Слово номiнантiв).

1-й номінант. Ми пишаємося званням кращого органiзатора дозвілля i
бажаємо усiм ліцєїстам, щоб участь у позакласній дiяльностi давала всiм
насолоду, новi звички, багато позитивних емоцій i вражень.

Ведуча. Серед великих якостей, якими наділена людина, яке почуття ви
вважаєте головним?

Ведучий.

Звичайно, гумор, адже

Гумор звеличує тих,

Хто щиро сприймає сміх,

Нiколи нiкого не лає,

Хто смак до веселощiв має.

Ведуча. 3агальновiдомо, що одна хвилинас мiху продовжує життя на 10
хвилин. Крiм того, смiх має ще одну чудодiйну властивiсть — замiнювати
обiд.

(Учень читає гуморески М.Глазового).

Ведучий. Гiппократ повчав: «Гімнастика і фiзичнi вправи повиннi мiцно
увiйти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатнiсть,
здоров’я, повноцiнне i радiсне життя».

Ведуча. Для вручення номiнацiї «Кращий спортсмен ліцею» запрошуємо…

Ведучий. Номiнацiя «Кращий спортсмен ліцею» присвоюється…

(Слово номінантiв).

1-й номiнант. У Стародавньому Римi була вiдома істина: «Мудрі думки
народжуються тiльки в здоровому тiлi». Отож, ми дякуємо нашим
наставникам за можливiсть не лише здобувати грунтовнi знання з рiзних
предметiв, але й штурмувати спортивнi вершини.

Ведуча. Для вручення номiнації «Золотий голос ліцею» запрошуються…

Ведучий. Номiнацiя «Золотий голос ліцею» присвоюється…

Ведуча. Філософи стверджують, що кожна зустрiч iз друзями дарує радiсть
спiлкування, для ліцею — це радiсть подвiйна, бо ж на сьогоднiшнє
родинне свято завiтало до нас першi випускники лiцею.

Ведучий. Ми певнi, що кожен iз них зберiг у серцi лiцейних лiт
братерство.

Ведуча. Вiтаймо випускників гуманiтарного лiцею, нинi студентiв вищих
навчальних закладів…

Ведучий. Ми радi зустрiчi з вами. Запрошуємо вас до слова.

(Виступ випускникiв ліцею)

Ведуча.

Всі різні, але й однакові з тобою,

На струнах сонця ще тримається наш міст,

У ріках днів усе спливає за водою,

Та не забудь, що ти є ліцеїст.

Ведучий.

Пройдем стежки…

В одне сузір’я зорі стануть.

За громом — блискавки, дощi, за вітром — свист…

Колись зустрінемось. Минулим гляну…

І зрозумію по очах: ти — лiцеїст!

(С.Нестерiвська)

(Лунає пісня «Провінцiйне містечко» — автор А. Матвійчук).

Ведуча.

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь,

За тебе, рiдна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Ведучий.

Молюсь за тебе, Україно,

I свої сили віддаю,

Щоб відродоти iз руїни

Наш дух і волю вiкову!

(Лунає пісня «Боже, Україну бережи» — автор Т.Петриненко)

Ведуча.

Людино, друже мій! Одне ти мусиш знати:

Незнані вміння у тобі таяться,

Безмірні сили просяться на свiт.

Не дай! Не дай себе ти затоптати,

Бо ти родивсь, щоб виконать своє,

Лише тобі призначене завдання!

Ще рідний край чекоє твого внеску,

Ще твій народ чекає на твій цвіт,

Бо ще не знайдете усіх любові слiв,

I ще не всі написані вірші,

I ще не всі проспівано пісні,

Не створені ще всi картини і скульптури,

Не всі будови зведено до зір,

Не всю неправду знищено на світі,

Не все на світі зроблено добро.

Ведучий.

Лишилася ще часточка твоя,

Вона твоя! У всесвіті у всьому

Не може інший замінить тебе —

Нi друг, ні брат; нi учні, ні нащадки,

Нi дiти, нi соратники твої…

Ведуча.

I якщо ти не розцвiтеш, не зробиш

Того, що заповiдано тобі,

То світ від цього лишиться біднішим,

То світ від цього тане нещасливим.

I будуть зорі гірко, гірко плакать,

Коли твоя покотиться зоря,

Коли зів’яне квітка нерозквітла,

Коли тебе не стане не землі…

Людино, розцвіти! (Іван Коваленко)

Ведучий. Шановнi гостi, батьки, друзi! Творчий колектив гуманітарного
ліцею щиро дякує вам за радiсть зустрiчi, за теплі оплески.

Ведуча. Дозвольте закрити наше родинне дiйство за темою «Ліцей — родина,
а я його дитина».

(Лунає пісня-гімн «Ще не вмерла Україна»).

Похожие записи