Кураш Василь Іванович

директор Вікнинської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

Катеринопільської районної ради

Черкаської області

Досвід патріотичної діяльності

дитячих та юнацьких громадських організацій

Анотація

Виховання патріотизму та національної самосвідомості – справа вкрай
необхідна і дуже непроста. Як показує досвід багатьох країн, саме
почуття національної гідності сприяло їх швидкому розвитку. Це система
поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати
світогляд та цілісні орієнтації підростаючого покоління, передавати
національний досвід, надбання попередніх поколінь.

Зваживши всі аргументи , педагогічний колектив обрав козацьку педагогіку
як основний засіб виховної роботи школи. Тому в 1994 році було створено
шкільну національно-патріотичну організацію “Козацький курінь”.

Основною метою організації є формування національно свідомих громадян
України , творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і
традицій,

вироблення в кожного члена організації прагнення розвивати в собі кращі
людські риси українця – патріота. Для досягнення мети робота проводиться
в таких напрямах:

— туристько-краєзнавча робота;

— вивчення історії та традицій періоду козаччини, козацького фольклору;

— пропагування здорового способу життя;

— екологічне виховання.

Про що і йдеться в поданому матеріалі.

Козацька педагогіка як засіб національно-патріотичного виховання

“ Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що
стала гордістю і окрасою української національної культури . Її
освітньо-виховний , емоційно-естетичний потенціал покладено в основу не
лише козацької національної системи виховання. Козацтво було, в кращому
розумінні цих понять, аристократією національного духу, високоморальною
елітою своєї нації. Палкий український патріотизм козаків був могутнім
стимулом до державотворчого і незалежного життя” [1, ст.61].

У Національній доктрині розвитку освіти (2002 p.), у розділі
«Національний характер освіти і національне виховання» справедливо
записано: «Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній
самоідентифікації, розвитку культури українського народу… Національне
виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти».
Сучасна практика роботи багатьох шкіл показує, що наведені
фундаментальні положення важливого державного документа ще не наповнені
конкретним змістом, ефективними шляхами і формами їх реалізації. Тому
нині спостерігаємо кризові явища в вихованні підростаючого покоління.

Нам, дирекції і вчителям Вікнинської школи, поталанило більшою
мірою, ніж іншим педагогам. В перші роки незалежності України ми
ґрунтовно аналізували вітчизняні виховні традиції, шукали
високоефективні ідейно-моральні, духовні цінності, явища, процеси в
історії свого народу. Ми дійшли висновку, що найпотужнішою
суспільно-політичною, морально-духовною, військово-оборонною силою було
українське козацтво, яке створило високоефективні виховні цінності,
традиції лицарського гарту підростаючих поколінь.

Частина педагогів, на жаль, забуває, що освіта і виховання – плоть від
плоті рідного народу.. Вищі здобутки у вихованні дітей і молоді будуть
тоді, коли вони постійно і послідовно, в системі будуть виховуватися на
найвищих досягненнях, героїко-патріотичних, національно-державотворчих і
морально-духовних традиціях українського народу. Упродовж віків козацтво
досягло таких національних пріоритетів, яких не мала жодна інша
суспільно-політична сила як складова рідного народу.

Справді, українські козаки та їхні духовні спадкоємці (українські січові
стрільці, вояки УПА) мали високу національну гідність і честь,
українську свідомість, синівську відданість своєму народу, готовність
захищати волю і свободу України, здатність на жертовність в ім’я
побудови власної держави.

Так, завдяки козацтву, після блискучих перемог його над загарбницькою
армією королівсько-шляхетської Польщі, виникла Українська держава на
чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Вона функціонувала, в
оточенні мітарних держав-імперій, аж до II половини XVIII ст., коли
російський царизм підступно узурпував владу над Україною і загальмував
природний хід подій, розвиток козацької держави. Та не забуваймо, що
козацька духовна потуга трансформувалася в націєтворчі і державотворчі
традиції української культури, науки і освіти, в наростання
громадсько-політичного руху, зокрема серед молоді. Так, у 1868 р. у
Відні українські студенти, які вчилися там, творчо відроджують козацькі
традиції в формі організації «Січ». Вони організовували взаємодопомогу,
вивчали козацький визвольний рух, поглиблювали зв’язки з Батьківщиною,
виховували в собі та в інших земляків якості борців із австро-угорським
і самодержавно-російським режимами. В кінці XІХ — на початку XX ст. в
Західній Україні виникають численні молодіжні організації
національно-патріотичної спрямованості «Соколи», «Січі», «Луги»,
«Молоді Січі», «Пласт», в діяльності яких застосовувалися
козацько-лицарські традиції.

Сучасним учням корисно знати, що в роки Української революції 1917-1920
років було відроджене Вільне українське козацтво, яке нерідко із зброєю
в руках боронило права Селян на землю, кращу долю. Козаками були і воїни
армії УHP, політичне керівництво якої недостатньо дбало про
організаційні, морально-духовні засади власних Збройних Сил.

Безперервність і невмирущість козацьких традицій підтверджує і
наш час. Ще перед здобуттям незалежності України почали відроджуватися
громадські козацькі організації. Виникали дитячі і юнацькі організації,.
товариства «Джура», «Січ», «Молода Січ», «Дніпровська Січ», «Козаченьки»
та ін.

Деякі засадничі наукові положення

Історія українського народу переконливо свідчить, що козацька філософія,
ідеологія, психологія, лицарська мораль, козацькі демократичні цінності
внутрішньо притаманні нам, українцям. Національна система освіти і
виховання має культивувати не якісь придумані, штучні, чужі національній
ментальності і характеру ідеї, цінності, підходи, а перевірені
століттями вітчизняні ідейно-моральні, духовні цінності, зокрема
козацько-лицарські.

На мою думку, мають глибоку рацію дослідники М.Стельмахович, О. Губко,
В. Каюков, Ю. Руденко, Д. Федоренко та ін., які творчо відродили
століттями функціонуючу козацьку педагогіку і адаптували її до нових,
сучасних умов. В основі таких освітньо-виховних, науково-педагогічних
явищ, форм і методів роботи з дітьми лежить українська національна ідея,
її сутнісний різновид — українська козацька ідея.

Тому я переконаний, що козацька педагогіка — це закономірна для нашої
ментальності, національного характеру потужна культурно-історична,
духовна, освітньо-виховна традиція. Це яскраво виражена система ідей,
традицій, моральних заповідей, звичаїв, інших засобів тою виховання
палких патріотів, стійких громадян України з глибокою національною
свідомістю, державотворчими прагненнями і уміннями. Відверто кажучи, ще
багато вчителів не оволоділо теорією і практикою національного
виховання, зокрема козацько-лицарського загартування дітей і юнацтва. З
цієї фундаментальної проблеми недопрацьовують у процесі підготовки
педагогів і ВНЗ, і органи освіти на місцях, і керівники шкіл.

Хочу акцентувати ще на таких наукових положеннях, які часто автори
підручників і посібників з педагогіки, теорії виховання обминають у
ґрунтовній праці «Про народність у громадському вихованні» К. Ушинський
підкреслював: «В основі особливої ідеї виховання в кожного народу
лежить, звичайно, особлива ідея про людину, про те, якою повинна бути
людина в уявленні народу в певний період народного розвитку. Кожен народ
має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання
відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу
відповідає його характерові, визначається його громадським життям,
розвивається разом із його розвитком, і з’ясування його становить
найголовніше — завдання кожної народної літератури». Ці глибокодумні
положення К.Ушинського, зокрема щодо ідеалу людини-українця, розробляють
і реалізують лише окремі науковці та вчителі ентузіасти.

У книзі «Виховний ідеал» Г.Ващенко продовжує досліджувати цю
фундаментальну проблему. Він доходить висновку, що впродовж століть
виховними ідеалами нашого народу були патріоти-князі і дружинники,
лицарі, козаки, українські січові стрільці, вояки УПА. Частина вчителів
ще недостатньо осмислила таке твердження Г. Ващенка: «Основною проблемою
всякої педагогічної системи є виховний ідеал як мета виховання. Від
того, як розв’язується ця проблема, залежить розв’язування таких
проблем, як система освіти й виховання, зміст і методи навчання і т. ін.
Багато інших наукових фактів підтверджують положення К.Ушинського,
Г.Ващенка, інших вітчизняних педагогів-класиків про те, що ідеали
людини-козака, людини-лицаря є поширеними, більше того, улюбленими серед
нашого народу. Педагогічна наука, теорія і практика виховання мають все
зробити для того, щоб ідеали українців із сучасною козацько-лицарською
духовністю, стійкою національно-патріотичною, громадянською позицією
успішно формувалися в підростаючих поколінь.

Наші перші кроки у козацькому гарті учнів

У перші роки незалежності України ми також не знали чимало наукових
положень. Нам допомагали і досвід роботи, і педагогічна інтуїція.

.

H

?

D F „ ¤ E ^

?

?

?

Oe

heM

heM

gdEOU

heM

heM

heM

думка. Ми, педагоги, починали глибше усвідомлювати, що козацька звитяга
і героїка, лицарські пориви серця і душі, притаманні нашим великим
попередникам, закодовані в нас — українцях, і що треба лише вміло
підібрати «ключ», щоб такі духовні цінності пробуджувалися й
поглиблювалися.

Ідейним організатором реалізації таких педагогічних роздумів, висновків
і пошуків ще в 1994 р. став директор школи Микола Григорович Дзюнь. Це
повністю відповідало моїй науково-педагогічній позиції (тоді ще молодого
вчителя), яка продовжувала постійно зміцнюватися. Ми енергійно і
впевнено взялися за організацію виховання учнів на козацько-лицарських
традиціях. Відтоді ми почали виявляти і обґрунтовувати принципи побудови
такої виховної роботи.

Педагоги разом із батьками та учнями шукали наукову, популярну і художню
літературу про козацтво, зокрема про Запорозьку Січ, Гетьманщину,
республіканський козацький лад, освіту і виховання козаків. Справжніми
відкриттями для багатьох учнів було те, що вони збагачувалися знаннями
про Острозьку і Києво-Могилянську академії, вітчизняні колегіуми, де
вчилися козаки, їхні провідники. Учні впевнювалися в тому, що козацтво
відігравало провідну роль у розвитку культури, науки, мистецтва, освіти
і національного державотворення.

Шкільний «Козацький курінь»

Щоб зміцнити організаційні засади, поглибити наукові підходи до
реалізації козацької педагогіки, було створено шкільну
національно-патріотичну організацію «Козацький курінь». Це створювало
кращі умови для виховання, постійну козацьку духовну ауру. Членство в
організації, звичайно, добровільне. Хто хоче вийти з козацького
осередку, може зробити це безперешкодно. Буває, що юнак виходить із
козацьких лав, бо не витримує високих вимог.

Шкільна національно-патріотична організація «Козацький курінь» має свій
Статут. Він чітко визначає завдання і напрямки діяльності, права і
обов’язки її членів. У Статуті записано: «Членами організації можуть
бути особи (юнаки) віком від 14 до 18 років. Джури —14-16 років, молоді
козаки — 16-18 років. Хлопці з 10 років займають підготовчу сходинку в
структурі організації».

Вищим керівним органом організації є козацька Рада. Вона складається з
усіх членів організації. На козацькій Раді вибираються курінний отаман і
козацька старшина (писар, осавули, хорунжий, бунчужний, суддя, обозний)
щороку 14 жовтня, на Покрову. Козацький курінь складається з 3 роїв, які
очолюють осавули. Право відвідувати козацьку Раду і брати участь у
заходах осередку мають всі учні. Спершу вони приглядаються до звичаїв і
способу життя джур і молодих козаків. А в День захисника Вітчизни
бажаючі вступають до лав козаків.

Хлопців 8 класу приймають до осередку на правах джур із врученням
відповідних посвідчень. Юнакам, які ще до вступу у козацький курінь
робили добрі козацькі справи, вручається посвідчення з відзнакою. Коли
джура витримує термін перебування в курені 2 роки, йому в 10 класі
вручається посвідчення молодого козака. Випускники школи, які успішно
пройшли вишкіл у козацькому товаристві, отримують Універсал справжнього
козака Українського козацтва на випускному вечорі.

Козацька організація має власну бібліотеку, в якій кожен може відшукати
необхідну інформацію. Перед кожним важливим заходом, наприклад,
велосипедним походом по козацьких місцях учні прагнуть отримати наукові
відомості про певну місцевість. Так, під час підготовки до походу в
Холодний Яр і Чигирин учні читали твори про Б.Хмельницького, Мотронин
монастир, гайдамацький рух, Холодноярську республіку.

Члени куреня мають свою відеотеку на козацьку тематику. Такі фільми, як
«Богдан Хмельницький», «Козаки йдуть», «Невгасимий огонь Холодного Яру»,
«Нескорений» стали дієвою підмогою вчителям для виховання учнів у
національно-патріотичному дусі, формування в них стійких громадянських
якостей, державницької позиції.

Учні школи з великим інтересом вивчають козацькі клейноди, збирають
наукову інформацію про козацькі символи — прапори, хоругви, булаву,
бунчук, пернач та ін.

Джури і молоді козаки посилено займаються фізкультурою і спортом,
допомагають батькам у трудових справах, господарстві, садять дерева
тощо. Про численні козацькі справи свідчать 3 фотоальбоми «Козацького
літопису», відеоматеріали. Плануємо зняти окремий фільм про історію
нашого шкільного козацького осередку.

Особливо хлопці полюбляють козацькі пісні — бойові, маршові та ліричні,
задушевні. Кожен член осередку має пісенник. Писар куреня уважно
стежить, щоб кожен козак знав не менше 10 козацьких пісень. І дуже
приємно, коли на традиційних зустрічах 23 лютого козаки-випускники
минулих років залюбки співають козацьких пісень разом із учнями школи.

Козацька туристсько- краєзнавча робота

Козаки любили рідний край, берегли його волю і свободу. Наші учні
продовжують таку славну традицію. Туристсько-краєзнавча робота
починалася з велосипедних поїздок наших козаків по Катеринопільському
району. Ще в 1994-1995 роках козаки об’їхали всі села району, вивчали
їхню історію. Були сфотографовані пам’ятники загиблим жителям сіл.
Згодом ми нарощували тривалість таких козацьких походів.

На наш заклик множити спільні козацькі справи влітку 1996 р.
відгукнулися по-козацькому настроєні хлопці з Гуляйпільської школи. Ми
спільним кошем здійснили першу ночівлю в польових умовах на річці Вись,
в урочищі Джулинка.

Наступний триденний козацький велопохід був здійснений до пам’ятних для
кожного українця сіл — Моринці та Шевченкове. Кожен учасник велопоходу
на все життя усвідомив, що великий Кобзар України ще в дитинстві і
підлітковому віці глибоко знав від свого діда, — учасника
козацько-гайдамацького руху, Івана Шевченка, інших родичів, земляків про
козацько-гайдамацьку визвольну боротьбу в рідному краї. І що Тарас
Шевченко в своїй безсмертній творчості навіки утвердив монументальні
образи козаків, лицарів С.Наливайка, І.Богуна, І.Гонти, М. Залізняка,
І.Мазепи,» Т.Трясила та ін., які є для молоді високими взірцями
патріотизму і громадянськості.

Незабутні враження мали учні, відвідавши Канів (7 діб), Умань (5 діб),
Чигирин (6 діб). Це був справжній духовний і фізичний гарт наших джур і
молодих козаків!

До нашого ювілею — 10-річчя козацької організації та 50-річчя утворення
Черкаської області учні Вікнинської школи зробили цінний подарунок.
Протягом 8 днів вони об’їздили землі Черкаської та Київської областей.
Особливе враження на учнів справив Переяслав-Хмельницький, місто 25-ти
музеїв. Наші учні пишалися великими перемогами своїх предків-козаків і з
сумом сприймали їхні помилки, надмірне довір’я ворогам. На велосипедах
подолали відстань 500 км.

У 2005 р. здійснилася давня мрія козаків нашої школи. Це була велика
мета, яку плекали вони 11 років, —- підкорення найвищої гори України —
Говерли. Цікаво, що після цього частина, учасників такого козацького
походу стала більше уваги приділяти загальнонаціональним інтересам,
проблемам. Вони почали частіше думати про Батьківщину, образ-символ
Говерли учні переосмислили в напрямку пріоритетності в житті
загальнонародних, державницьких цінностей.

Наступного року наші козаки-туристи були в відомій Ковалівці
Васильківського району на Київщині.

В 2007 році був здійснений чотириденний похід по маршруту «Золота
підкова Черкащини». Наступного 2008 року здійснилась ще одна мрія
козаків – подорож на Запорізьку Січ (о. Хортиця). Тут, в «серці
українського козацтва», юнаки відчули справжній дух лицаря-козака,
отримали невичерпний, позитивний заряд енергії на все життя.

Ми, педагоги, зробили висновок, що козацька туристсько-краєзнавча робота
має посідати одне з найчільніших місць у виховній діяльності. Відчуття
учнями себе нащадками козаків, вивчення історії козацького руху надає
важливості такій формі роботи, формує відповідальність кожного за долю
рідного краю. Туристсько-краєзнавча робота загартовує джур і молодих
козаків духовно і фізично, створює конкретні умови для засвоєння історії
краю шляхом безпосереднього споглядання визначних місць, історичних
пам’яток, відвідання музеїв, спілкування з цікавими людьми.

Керівники крайової організації Українського козацтва постійно запрошують
наших козаків для участі в козацьких Радах, інших заходах обласного
рівня. Традиційно ми беремо участь у відзначенні Дня
Українського-козацтва (14 жовтня, на Покрову), Дня Перемоги (9 травня) в
м. Черкаси, Шевченківських днях в м. Каневі.

Школа є ініціатором проведення щорічного районного Походу „Козацькі
мандри”(козацько-спортивні змагання). В районі проводяться з 2005
року. В 2009 році вперше за нашої ініціативи були проведені обласні
„Козацькі мандри” на базі нашої школи, де наші козаки посіли перше
місце. В 2009 році взяли участь у Всеукраїнській дитячо-юнацькій
військово-спортивній патріотичній грі Українського козацтва „Сокіл”
(„Джура”) в місті Києві. Зайняли почесне 7-те місце серед 34 команд
України.

Серед членів осередку постійно пропагується здоровий спосіб життя та
любов до природи. Учні щорічно займаються благоустроєм та озелененням
території села. Біля місцевого ставка висаджений Козацький гай, на
території школи буяє молодий фруктовий сад.

Приємно визнати, що за минулі роки козаки Вікнинського куреня зробили
багато добрих справ, духовно збагатилися, фізично зміцніли. Батьки
задоволені, що їхні діти щороку отримують у школі козацький гарт.

Є всі підстави вважати, що козацька педагогіка, яка має віковічні
традиції і щонайтісніше пов’язана з ментальністю, національним
характером українців, стає в наш час однією з найефективніших систем
патріотичного, національно-державницького загартування дітей і молоді.

Список використаної літератури

Українська козацька педагогіка / Основи національного виховання. – Київ.

Похожие записи