Краса та багатство великодніх

звичаїв в Україні

 

1 клас

 

Зміст уроку

 

Вчитель: Діти, послухайте вірш, який я вам зараз прочитаю.

Де зелені хмари яворів заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів, привітав його і запитав:

Всі народи бачиш ти з висот, всі долини і гірські шпилі,

Де ж найкращий на землі народ, де ж найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля: – Правда, все я бачу з висоти,

Всі народи рівні. Та земля там найкраща, де родився ти!

Ось ви послухали вірш і скажіть мені, яке ж для вас найкраще місце на
землі?

Діти: Україна, наше місто Київ.

Вчитель: А чому саме цю землю любите?

Діти: Тому що ми тут народилися.

Вчитель: Так, бо ми народилися на цій землі. На цій землі народилися
наші батьки, прадіди. То ж як називається наша земля?

Діти: Україна.

Вчитель: Так, це Україна. А чим для вас є Україна? (Відповіді дітей).

Вчитель: Батьківщина, діти, це рідне наше місто, вулиця. Це наша рідна
мова, якій навчили нас тато і мама. І Батьківщина – єдина в нас, як
мати.

Батьківщина – це й пісні жартівливі й журливі. Пісня єднає нас, бо її
гарно співати разом. Мама співала нам колискову, коли ми були
немовлятами. З піснею і дорога здається коротшою.

Батьківщина – це й казки, які розповідає вам бабуся, це і зелена
травичка, все, що навколо нас, це наша рідна Україна. Багата наша земля
своїми обрядами, звичаями. Скоро ми з вами будемо святкувати весняні
свята. А яке ж це буде свято?

Діти: Великдень.

Вчитель: Правильно, це Великодні свята. Як їх ще в народі називають?

Діти: Паска.

Вчитель: А чи знаєте, чому Великдень саме так називається?

Діти: В цей день воскрес із мертвих Ісус Христос.

Вчитель: Великий цей день, бо воскрес Ісус Христос. І люди дуже раділи
цьому. І з цієї нагоди по-особливому святкують цей день. А як саме – ви
мені зараз розповідатимете.

Діти: Люди до свята прибирають в хатах, на подвір’ї, шиють собі новий
одяг. І земля прибирається до свята – все навкруги зеленіє, цвіте. А на
свято люди йдуть до церкви.

Вчитель: Ще Великодні свята багаті своїми народними звичаями – це
приготування різних святкових та смачних страв. А які ж це страви?

Діти: Печуть солодощі, фарбують яйця.

Вчитель: Вірно, але найважливішим є випікання солодкого хлібця, який
прикрашають барвінком. Діти, що це за хлібець?

Діти: Паска.

Вчитель: Так, це паска. А що ще, крім паски, готують на Великдень?

Діти: Ще готують ковбасу, шинку, розмальовують яйця.

Вчитель: Так, ще фарбують крашанки, писанки.

(Стук у двері).

Вчитель: Ой, хто ж це до нас стукає? Діти, погляньте, хто це до нас
прийшов? Це якісь незвичайні гості. Давайте попросимо їх, щоб вони нам
про себе розповіли.

1-а писанка: Я хочу загадати загадку. Як уродилась, то була біла, тепер
подивіться – рябенька я, ціла. Мені розмалювала Оленочка бочки – жовті й
червоні, і білі квіточки. Лежу на столі коло круглої паски, моргаю до
сиру, тулюсь до ковбаски, до хрону, до масла, до баби сміюся, ану
відгадайте-но, як же я звусь.

Діти: Писанка!

Вчитель: А що нам розповість ось ця друга незнайомка?

2-а писанка: Я писанка гарна в хустинці оранжевій, у вишиванці, де
барви, мов звуки флорині вранці, глибокі й терпкі, мов не з наших віків.

Вчитель: Ось які до нас гості завітали! То хто ж вони є?

Діти: Це писанки.

Вчитель: Не можна собі уявити Великодніх свят без барвистих
різнокольорових писанок, крашанок. У жодного народу немає таких
прекрасних мальовничих писанок, як в українців.

4

6

¤

¦

> @ L ~ ? ’ E I O

6

¦

yyyy`„gdE6?

E(Читання віршів «Великодні дзвони», «Христос Воскрес», підручник
«Дорога Добра» с. 75).

Вчитель: А чи знаєте ви, діти, як розписували писанки?

Діти: Ні!

Вчитель: То я вам зараз розповім. Щоб малювати писанку, треба було мати
чисту душу, добрі наміри, ні на кого не тримати зла. Та живуть у народі
ще й приказки, легенди про ці чудові писанки.

Зверніть увагу, діти, які гарні писанки у мене на столі. Давайте
помилуємося ними. Я викликатиму вас, а ви за бажанням виберете писанку
ту, яка найбільш сподобалася вам, і опишете її, вказуючи, де вона
виготовлена, якими кольорами розписана. (Діти описують писанки).

Молодці, діти, ви дуже гарно розповіли про писанки. А зараз ви
розмалюєте писанки тими кольорами, які вам найбільше сподобались.
(Додаток).

А тепер заглянемо у кошичок, що стоїть на лаві. Що ж у ньому є? (Діти
розглядають кошик із святковими стравами).

Вчитель: Ой, що ж це за шум учинився? Що за гамір в кошику?

(Діти інсценують розмову святкових страв, одягнувши відповідні маски).

Яйце: Хтось тисне щохвилини, не чую рук вже й ніг,

Затерпла вся спинонька, й болить вже правий бік!

Гей, хто тут? Озвися! Наліг, що все тріщить,

Ти чуєш, піднімися, не можу більш терпіть!

Хрін: Хто ниє біля мене у цей святковий день?

Яйце: Це я, яйце свячене…, хтось душить, наче пень!

Хрін: То шинка, друже милий, обабіч розляглась. Спить, бач, як
знахабніла. (Хрін відсовує шинку).

Шинка: (прокинувшись) А вам до того – зась!

Яйце: (радісно): О! Тепер уже вільніше, та й біль вже не такий…

Хрін: І вигляд веселіший…

Яйце: Ти – добрий, хоч і гіркий.

Хрін: Хоч за такого мають, мені не дивина,

Проте всі поважають як прийде лиш весна.

Сьогодні в нас Великдень, і я – незамінний тут.

Який смачний я з м’ясом…

Ковбаса (ображено): Хвалько ти, шалапут! Смачніша всіх на світі і
найситніша – я! Мене їдять і діти, і вся людська сім’я. Беруся радо в
боки: Гоп-гоп! Са-са-са-са! Червоні в мене щоки – катуня-ковбаса!

Масло: Я теж потрібне людям, їм ситності даю,

Мене і страви люблять, і хворі з смаком п’ють.

Без мене на Великдень не можна обійтись!

Сир: Скажи мені, будь-ласка, чи гірший я, ніж ти? До мене дай сметани –
хоч пальці оближи! А вареники із мене чи ж не смачні, скажи?

Паска (гордо): Та що там говорити! Важливіша я тут,

Без мене вас святити до церкви не підуть!

Я – голова над вами, мій рід йде з давнини,

Шанують нас віками, і славлять щовесни.

До того ж я багата родзинками, медком,

їдять мене на свято із м’ясом, молоком.

Писанка: Я писанка-красуня, вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене несуть у свято, кладуть на пишному столі,

Щоби моїм убранством втішалися малі.

Шинка: «Краса», «любов» – всі трублять.., давно я знаю вас! Однак мене
всі люблять без всяких там прикрас!

Писанка: Без мене наше свято не буде тим, чим є, бо писанка багато всім
радості дає.

Хрін: В цій писанці вкраїнська душевна глибина:

Жива блакить барвінку й хода весни красна!

Свічка (звертається до всіх):

О, знати ми повинні ціну собі й другим,

Любов, як ту святиню, нести до серця всім.

Свята – це дні єднання з родиною родин,

Це наше спільне свято, бо ми народ один!

«Ми знаємо тільки чвари, і множимо роздор…»

Українці, досить сварок – єднаймось під прапор!

Так нашому народу Франко колись казав.

Будуймо ж дім із згоди, бо слушний час настав.

Розмову припинімо..! Вже йдуть господарі.

«Христос Воскрес!» – скажімо у мирі і добрі.

Вчитель: О, нарешті всі втихомирилися і тепер ми можемо нести наш кошик
в церкву і посвятити.

Похожие записи