Козацькому роду нема переводу
(Беруть участь учні класу, їхні батьки, вчителі. На сцені два курені,
між ними макет дуба, розставлені невеличкі ослони, лави).
Вчитель. З давніх-давен людям відомо: “дерево життя” – це гілочка, на
якій ростуть три листочки:
1-й – символ минулого часу,
2-й – сучасного,
3-й – майбутнього часу.
Зображення “дерева життя” зустрічається на давніх каменях і свідчить, що
люди в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок минулого, теперішнього
і майбутнього. Все навколишнє – це наслідок минулих дій, а в тому, що
відбувається зараз, народжується майбутнє.
Отже, щоб краще орієнтуватись у житті, бути освіченою людиною,
треба вивчати минуле свого народу, його історію. В минулому України
відоме таке неповторне і легендарне явище як Запорізька Січ.
(До залу заходить Тарас Бульба із синами).
Тарас Бульба. Ось, сини мої, ми на славній Запорозькій Січі. Встроміть
тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала. Бо такий уже звичай у
козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.
(Заходить військовий писар, побачив Бульбу).
Писар. Ого-го! Хотів дуже вас видіти, Тарасе. Ось ми зустрілись.
Проходьте, проходьте!
(Тарас обнімається з писарем).
Тарас. Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану глянь, які
славні козаки.
Андрій і Остап. Здорові були. (Вклоняються).
Писар. Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?
Остап. Віруємо.
Писар. І в Трійцю святу віруєте?
Андрій. Віруємо.
Писар. А в церкву ходите?
Остап. Ходимо.
Писар. Ану перехрестіться. (Хлопці хрестяться). Ну, добре. Хороші козаки
з вас вийдуть.
Тарас Бульба. Дорогі мої сини, підійдіть до мене, благословляю вас.
(Підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови).
Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку
честь. І Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народу. Хай береже
вас Господь.
(Тарас Бульба цілує своїх синів).
Писар. Вибирайте собі куреня. Зараз і козаки підійдуть.
(Заходять козаки, співаючи “Ой на горі та женці жнуть”).
1-й козак. Та в нас поповнення. Чиї ж ви будете?
Остап. Ми сини славного козака Тараса Бульби.
1-й козак. Ну що ж, будьмо знайомі.
(Кожен козак називає своє прізвисько).
В гарний час приїхали, кошового отамана вибирати будемо.
2-й козак. Кукубенка вибирать.
3-й козак. Не хочемо Кукубенка.
1-й козак. Бородавка нехай буде.
Тарас Бульба. Сагайдачного вибирайте.
2-й козак. Нехай буде Сагайдачний.
Тарас Бульба. Чи хочете ви, козаки, своїм отаманом мати Сагайдачного?
Всі. Хочемо, хочемо.
Сагайдачний. Дякую вам, дорогі козаки.
(Вклоняєтья. Кожен козак бере в руки землі і сипле її на голову
отамана).
Тарас Бульба. Тримай цю булаву. Керуй з розумом та душею. Господа поради
питай.
(Сагайдачний бере булаву, вклоняється. Звучить пісня “Гей, там на горі
Січ іде”).
Козак. Ось вона, наша Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді і
дужі, як орли. Ось звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну.
(Козаки сідають на ослонах біля своїх куренів).
Вчитель.. Спробуйте, дорогі діти, замислитись над словом “козак”. Що
воно будить у ваших душах? Так, образи сильних, мужніх, відданих своїй
землі людей. Скажіть-но мені, козаки, чому ж вас так звуть?
1-й учень. Вважають, що слово “козак” пішло від слова “коса”. Люди, які
йшли в бій із татарами, мали на озброєнні коси і серпи.
2-й учень. За іншою версією слово “козак” походить від слова “коза”.
Козаки, спритні як кози, вдягалися в козячі кожухи, говорили гучним
голосом.
3-й учень. Козаки – це вільні, незалежні, сміливі, озброєні люди.
@ L N ¤
>Запорозькій Січі, ознайомимося з життям нашого славного козацтва.
(Козаки заходять до куреня, лунає барабанний дріб).
Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до схід
сонця і бігли на річку купатися. Потім снідали.
– Що їли вранці козаки?
– Соломаху.
– А що таке соломаха?
– Затірка, заправлена салом або олією.
Ну що ж, соломаха так соломаха. (Проводять гру “Хто швидше
спорожнить свої миски”, змагання проходить між куренями).
Кошовий. Встаньте, хлопці, і помоліться Господу Богу, подякуйте за
прожитий день, попросіть сили та здоров’я для дальших діл козацьких.
(Козаки читають молитву).
Вчитель.. Після заутрені починалась бойова підготовка. Наші славні
козаки покажуть сьогодні свою силу, спритність і відвагу.
(Проводяться ігри “Не потрапити в коло”, “Влучи в ціль”, “Козацька
естафета”).
Вчитель.. Рівно в полудень із фортечної гармати лунав постріл. За цим
сигналом йшли козаки обідати. Я хочу довідатися, чи відомі вам козацькі
обіди.
(Діти розповідають, які страви козаки їли на обід: тетеря – зварене
пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба, мед, пиво,
галушки, юшка з риби, що називалася щербою, куліш із салом або олією.
Іноді баранина або дичина).
Вчитель.. Після обіду линули пісні, думи, козаки слухали розповіді
кобзарів.
(Козаки сидять на землі, на ослонах і тихо співають народну пісню
“Шумить, гуде сосонька”).
Вчитель.. Наставала тиша, замовкали козаки, і кожен із них подумки линув
до рідної домівки. Згадувалося село, старенька хата, брати, сестри,
рідна ненька.
(Лине народна пісня “Повіяв вітер степовий”).
Вчитель.. Вечір. Сміливі, веселі козаки часто вирушали в ближні хутори.
Туди, де були молоді дівчата, бо поспівати, потанцювати так хотілось.
Курінний. Поїдемо, хлопці, в Глибоку Балку.
Козаки. Їдемо, їдемо.
(Козаки імітують, що вони їдуть на конях. Співають народну пісню “Марш
січових стрільців”, підходять до хутора. Стоїть пліт, біля нього гурт
дівчат).
Козаки. Доброго вечора вам, дівчата.
Дівчата. І вам доброго вечора. (Вклоняються).
Козаки. Привезли вас славних музик.
Дівчата. То хай заграють, а ми послухаємо.
(Музики грають народну мелодію).
Дівчина. Славно музики грають, дай Бог їм сили та здоров’я людей
радувати.
Музики. Граємо українського гопака. Запрошуйте дівчат, козаки.
(Хлопці запрошують дівчат і танцюють гопака).
1-й козак. Красно дякуємо вам, дівчата, за танець.
2-й козак. А тепер можна і пісню заспівати, щоб луна пішла гаєм, щоб аж
соловейко затих.
1-й козак. А ну, дівчата, і своєї заспівайте.
(Дівчата виконують народну пісню. Потім козаки і дівчата співають,
танцюючи народну пісню “Катерина і Василь”).
(Козаки співають українську народну пісню “Їхав козак містом”).
Козак. Гей музики, годі грати, треба у похід рушати.
(У супроводі козацького маршу виходять зі сцени).
Вчитель.. Ми коротенько ознайомили вас із спадщиною запорізького
козацтва. Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт
їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців як
межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.
Всі учасники. Хай же козацькому роду не буде переводу.
(Звучить пісня “Запорізькі козаки”, сл. В.Крищенко, муз. Г.Татарченка).
Козаки співають цю пісню, маршируючи зі списами та прапорами).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
