Українознавство – ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ

У СТУДЕНТІВ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ

Корчменко Людмила Андріївна, заступник директора з навчальної роботи,
викладач-методист світової літератури Лебединського медичного училища
імені професора М.І.Сітенка

У статті розкриті українознавчі компоненти при вивченні предмета
«Світова література» як важливий чинник формування у студентів
патріотичних почуттів.

Сьогодні, коли в незалежній Україні утверджується сучасна українська
нація, українознавство як наука та філософія держави, основа
громадського світогляду, відіграє провідну роль у сприйнятті цілісного
феномену України, формуванні загального знаменника української
спільності.

Учасники Міжнародної науково-практичної конференції «Українознавство в
ХХІ столітті: нові підходи, критерії та завдання розвитку» в своїх
доповідях відмічали, що українознавство має набути належного
представництва у всіх царинах громадського життя.

Належне місце українознавство займає при вивченні світової літератури і
формує за Лісабонською стратегією розвитку єдиного європейського
простору неперервної освіти одну із ключових компетенцій – культурну
компетентність.

Українознавчий компонент на уроці світової літератури слід розкривати
в таких напрямках:

автобіографічні елементи щодо перебування зарубіжних письменників на
Україні;

українські фольклорні, історичні, національні мотиви в творчості
видатних митців слова;

здобутки української перекладацької школи;

засвоєння традицій в галузі жанрів, образів, створених видатними
світовими письменниками.

Відомості про перебування зарубіжних письменників в Україні завжди
цікавлять студентів, пробуджують інтерес, їх пізнавальні здібності,
спонукають розшукувати додатковий матеріал.

З непідробним інтересом студенти вивчають теми, пов’язані з
перебуванням на Україні письменників Оноре де Бальзака, Ф.М.
Достоєвського, А.Ахматової, Б.Л. Пастернака, В.В. Маяковського,
М.О.Булгакова,О.І.Купріна, І.О.Буніна, А.Фета та інших.

Автобіографічний елемент у творчості митців зарубіжної літератури
відіграє важливу роль у розумінні сутності творчої спадщини
письменників.

Наприклад, вивчаючи творчий доробок відомого французького письменника
Оноре де Бальзака, слід розглянути історію його кохання до Евеліни
Ганської, яка тісно пов’язала письменника з Україною. Цей матеріал
можна подати у вигляді заочної екскурсії залами Житомирського
літературно – меморіального музею Оноре де Бальзака, що розміщений в с.
Верхівня в будинку Ганських. За допомогою відеофрагменту студенти мають
можливість побувати на відкритті оновленого костьолу Святої Варвари в м.
Бердичеві, де 2 березня 1850 року житомирський прелат Віктор
Ожаровський закріпив церковним актом шлюб Евеліни Ганської та Оноре де
Бальзака.

Для багатьох студентів було несподіванкою дізнатись про волинські
корені родоводу відомого російського письменника Ф.М. Достоєвського,
шляхом заочної екскурсії відвідати місця, пов’язані з іменем
письменника, с. Війтівці Вінницької області, де був священиком дід
Андрій, звідки в Москву відправився батько Михайло на навчання до
медико-хірургічної академії.

Особливий інтерес у студентів, як майбутніх медичних працівників,
викликають постаті великих російських письменників, які були за фахом
лікарями, – А.П. Чехова та М.О.Булгакова.

Щорічно традиційно під час вивчення творчості А.П. Чехова студенти
відвідують музей письменника, що знаходиться в обласному центрі м.
Суми, де отримують багатющий краєзнавчий матеріал про перебування
видатного письменника не тільки на Сумщині, а й на сусідній з нами
області – Полтавщині. В подальшому свої враження про екскурсію в музей
описують у творах, готують презентації. Вислови письменника, в яких
звучить захоплення Україною, виховують у студентів патріотичні почуття,
гордість за свій край.

«Був я в Лебедині, Гадячі, в Сорочинцях і в багатьох, прославлених
Гоголем місцях. Що за місця, я зачарований».

Під час подорожей до м. Києва обов’язковими стали відвідини музею
М.О.Булгакова на Андріївському узвозі, 13. Студенти мають можливість
познайомитися з тим місцем, де народився і жив майбутній письменник,
накопичити матеріал для розкриття теми «Київ у житті М.Булгакова». Але
особливо відрадно, що після таких екскурсій вони усвідомлюють… «щоб
відчути велику любов письменника до України, Києва не достатньо
пробігтися красивими вулицями столиці, а необхідно прочитати його
твори «Біла гвардія», «Київ-місто» та інші». «Ах, які зірки в Україні.
От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на
батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову
побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі,
ніж Київ». Ці слова Булгакова з оповідання «Я убив» є підтвердженням
вищесказаного.

Під час вивчення теми «Срібне століття російської поезії» разом із
студентами проходимо стежками юної А.Ахматової набережною Великої
Фонтанки під Одесою, передивляємося відеофільм «Вони вінчались у Києві»
про навчання поетеси та заміжжя з поетом М.Гумільовим, проводимо заочну
екскурсію на Поділля, де в селі Шелехівська Слобідка в колишньому
садибному будинку Вакарів відкрито музей А. Ахматової.….

oe u .

o u ue th .

0

X

&

gd F?

???????о збірка, написана під враженням сонячного літа, прогулянок
ірпінськими стежками, екскурсій до м. Києва. Йому так захотілося
повірити в світлий прийдешній день, в успіхи соціалізму. Це відчувається
у віршах «Хвилі», «Балада», «Ірпінь», «Літо» та інші. Проте реальність
виявилася сильнішою за мрію. Уже тоді Пастернак усвідомив трагедію
історії. Тому у віршах про щасливе ірпінське літо з’явиться примара
бенкету під час чуми.

При вивченні теми кохання в творчості І.О. Буніна та О.І.Купріна
студентам цікаво дізнатися що і Бунін, і Купрін деякий час жили на
Україні.

Лауреат Нобелівської премії І.О.Бунін любив Україну, проживаючи на
чужині писав: «Не можу спокійно чути слів Чигирин, Черкаси, Хорол,
Лубни. Прекрасніше Малоросії немає країни в світі». Матеріал про
перебування Буніна в Полтаві, Києві, який він вважав «містом-храмом під
відкритим небом» підвищує зацікавленість студентів до творчості
письменника. Під час подорожі до міста Полтави студенти намагаються
знайти місця, описані письменником у творах «Життя Арсеньєва», «Ліка». В
дні святкування великого українського Кобзаря Тараса Григоровича
Шевченка відмічаємо, що саме І.О.Буніну належать переклади шевченкових
віршів та інших українських письменників.

З іменем О.І.Купріна пов’язана діяльність Сумського театру імені
Щепкіна, де він працював актором. А познайомившись з повістю «Олеся»
студенти із захопленням розповідають про красу волинського Полісся, про
реальні події з життя письменника, які лягли в основу твору, прототипів
героїв – чаклунку Соломію (Мануйлиху), її внучку, Ярмолу Поліщука
(Ярмола Попружок), що проживали в селі Казимирка (нині Кузьмівка) в
Сарненському районі на Рівненщині.

В поезії «чистого мистецтва» також звучать українські мотиви. Пов’язане
це з перебуванням А.А.Фета (Шеншина) в Україні. До вивчення поезій
А.Фета студенти складають маршрут подорожі російського поета Україною,
який приводить їх на Херсонщину. Добитися у студентів розуміння глибини
змісту поезій Фета допомагає знання про трагічне кохання поета і
дочки херсонського поміщика М.Лазич.

Українські фольклорні та історичні мотиви представлені у творчості
відомого австрійського поета Р.М.Рільке. На карті України студенти
відмічають міста, де бував поет, – Київ, Канів, Полтава, Кременчук,
Харків, разом з письменником подорожують Дніпром, щоб «природу і людей
зблизька побачити», зачитують рядки з його щоденника: «Згадую полтавські
степи, надвечірні зорі, хатки й охоплює душу сум, що мене там немає».
Після цього студентам стають близькими вірші і прозові твори Рільке,
написані під враженням перебування на українській землі.

Кращі твори зарубіжної літератури, що ввійшли до скарбниці світової
культури, стають доступними завдяки перекладам. Українська школа
перекладу є одним із найцінніших надбань нашої національної культури.
Працюючи з перекладом, викладач отримує чудову можливість показати
через нього особливості стилю письменника, неповторність, багатство його
мови, урізноманітнити таким чином прийоми аналізу художнього твору. Це,
наприклад, переклади М.Рильського, Д.Павличка, М.Лукаша, Г.Кочура за
творчістю П.Верлена, А.Рембо, Ш.Борлена та інших.

Відрадно, що українознавчий матеріал знаходить відгуки в душах
студентів. В своїх творах вони пишуть:

«У нас в училищі проводиться активне ознайомлення із творчістю
європейських письменників, доля яких безпосередньо чи опосередковано
пов’язана з Україною. Використовуються різні форми висвітлення
української тематики у світовій літературі: уроки позакласного читання,
засідання літературного гуртка, і звичайно, літературні вечори та
композиції. Згадані письменники пророкували щасливе прийдешнє
українському народові. У їхніх творах – щирі побажання Україні. Дзвенять
вони багатьма мовами світу і линуть над землею, немов білі лелеки, що
несуть на своїх крилах мир і дружбу. Вони багато знали про Україну,
подорожували її землями, жили на території нашої Батьківщини, проявили
неабиякий інтерес до нашої історії, до наших співвітчизників. Тому я
виступаю за розвиток міждержавної дружби та вивчення творчості
європейських письменників із багатьох причин.

По-перше, це стосується авторитету і визнання України за її межами. По —
друге, вивчення цієї теми підвищує нашу зацікавленість чи то біографією
письменника, чи то його творчістю. По — третє, це сприяє зростанню
патріотизму в душах молоді».

Таким чином, маємо всі підстави зробити висновки про те, що
українознавче наповнення змісту предмета «Світова література» є важливим
чинником формування у студентів патріотичних почуттів; відіграє
величезну роль у національно-державному та духовно-культурному
відродженні нації.

література

Матеріали науково-практичної конференції «Українознавство ХХІ століття:
нові підходи, критерії та завдання розвитку» // Українознавство – 2008.
– 4.

Єфремов С. Історія українського письменства //Українознавство – 2009. –
3.

Калакур Я. Новітнє українознавство в джерельному та історичному
вимірах//

Українознавство – 2008. – 4.

Лепеха Т. Українознавство. Навчальний посібник – К. – 2005.

Обужний М. Теоретико-методологічні засади сучасного українознавства//
Українознавство – 2008. – 4.

Сбруєв А. Лісабонська стратегія розвитку єдиного Європейського простору
неперервної освіти. Шлях освіти – 2007. – 21.

Усатенко Т. Освітні та наукові виміри українознавства // Освіта України
– 2009. 16.

Похожие записи