Реферат на тему:
Концептуальні підходи Я.Ф.Чепіги до реформування освіти в Україні
Порушення і висвітлення питання критичного вивчення вітчизняної
історії, зокрема в галузі освіти і виховання, пояснюється, насамперед,
переглядом або ж новим розкриттям ціннісно-орієнтаційних підходів до
явищ педагогічного процесу минулого з метою формування та розвитку
актуальних педагогічних ідей на сучасному етапі становлення української
державності.
Важливим джерелом наукового вирішення сучасних освітніх проблем є
науково-педагогічна спадщина вітчизняного вченого-педагога Я.Чепіги, у
працях якого представлені підходи до вирішення теоретичних і методичних
проблем освіти й виховання підростаючого покоління.
До висвітлення науково-педагогічної спадщини Я.Ф.Чепіги зверталися у
своїх дослідженнях Л.Березівська, В.Демчук, І.Зайченко, Ж.Ільченко,
С.Мазуренко, Я.Мамонтов, Л.Ніколенко, Н.Побірченко, О.Попова,
О.Сухомлинська та ін. Вони розкривають сутність і особливості
громадської, наукової та педагогічної діяльності вченого, аналізують
перетворення, які відбувалися в соціально-економічному житті суспільства
в досліджуваний період. Зокрема, вони зазначають, що концептуальні
засади української школи Я.Чепіги були „як на той час досить сміливими,
науково обґрунтованими, далекими від декларативності”, відштовхувались
не лише від загальних потреб розвитку дитини, її потреб, інтересів, а й
враховували соціокультурний рівень її оточення, культурно-історичний
аспект (педагогічна система переважно вітчизняного походження) [2, с.
21].
Ми цілком погоджуємося із думкою ряду вчених, які розглядають
науково-педагогічні погляди Я.Ф.Чепіги як такі, що становлять „золотий
фонд української педагогічної класики і набувають особливої актуальності
сьогодні, в період розбудови нової української держави, системи освіти і
школи” [3, с. 134].
Результати досліджень, проведених ученими Л.Березівською, Л.Ніколенко,
О.Сухомлинською та ін., свідчать, що внесок видатного педагога в
національну освіту є очевидним і незаперечним. Я.Чепіга успішно
розробляв методичну концепцію шкільної праці. Стрижневими ідеями його
філософсько-соціальних і педагогічних поглядів стали гуманізм,
демократизм, відродження і утвердження високих духовних цінностей
українського народу, його культури. Наукові праці та організаторський
талант Я.Чепіги мали непересічне значення для реформування змісту, форм,
методів, засобів початкової освіти в Україні [1,4,5].
Безперечною заслугою вченого є розробка власного концептуального підходу
до розбудови української національної школи. Основні положення цього
підходу не лише витримали перевірку часом, а й сприяють подальшому
удосконаленню національної системи освіти.
Я.Чепіга успішно розробляв методичну концепцію шкільної освіти.
Стрижневими ідеями його педагогічних поглядів стали гуманізм,
демократизм, відродження і утвердження високих духовних цінностей
українського народу, його національної самосвідомості.
В узагальненому вигляді Я.Чепіга подає наукову інтерпретацію таких
найважливіших проблем у реформуванні національної школи, як реалізація
ідей вільного виховання; визнання природи дитини основою освіти;
керований саморозвиток дитини на основі педологічних знань про неї;
духовний розвиток особистості; розвиток розумових здібностей;
індивідуальний підхід до учнів; трудове виховання учнів; національне
виховання та ін.
Відповідно до означених проблем педагог-вчений Я.Чепіга поклав такі
способи і шляхи їх вирішення: самовиховання педагогів; дотримання
гуманістичного принципу навчання; самореалізація учнів через суспільно
корисну діяльність; створення відповідного навчального середовища тощо.
Концептуальні підходи Я.Ф.Чепіги до реформування освіти в Україні
будувалися за логікою наукового пізнання: від практики – до її
теоретичного, наукового смислення, від них – до освітньої та
просвітницької діяльності.
Патріотична позиція, глибокі знання кращих досягнень національної та
світової педагогіки дозволили йому обгрунтувати й викласти основоположні
теоретичні засади концепції національної школи на рівні європейських
стандартів.
Особливо актуальними для сучасної національної школи є наголошення на
необхідності виховання молоді на принципах національного традиційного
виховання. Як і наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. видатними персоналіями в
галузі педагогічних знань, в сучасній Україні ведеться активний пошук
нових шляхів у реформуванні освіти та педагогічної науки, визначною
детермінантою якого є національна ідея, розвиток національної
самосвідомості.
z
|
„
†
|
†
gd“Cz
Науково-педагогічна діяльність Я.Ф.Чепіги спиралася на грунтовні
педологічні знання про дитину: фізіологію, антропологію, спадковість,
вікові та індивідуальні психофізіологічні властивості, потреби та
інтереси, задатки та творчі потенції. Це є обов’язковою умовою сучасного
особистісно орієнтованого навчання та виховання. Використання цієї
спадщини все більше набуває актуальності в сучасній системі національної
освіти.
Психологія і педагогіка, а також її складова – дидактика, як це зазначав
Я.Чепіга ще на рубежі ХІХ- ХХ ст., на практиці не являють собою
самостійних ліній розвитку. Процес організації навчальної діяльності є
засобом управління учінням, розвитком особистості учня і в значній мірі
обумовлює генезис і динаміку становлення психічних новоутворень як
концентрованих показників загального розвитку учня. Основне значення
провідної діяльності учня – учіння – полягає в максимальному сприянні
розвитку не тільки інтелектуальної сфери, психічних процесів,
властивостей і станів, а й формуванню повноцінної особистості.
Детальне вивчення властивостей і механізмів, що характеризують дитину як
суб’єкта власного становлення, визначення методів і критеріїв їх оцінки
– це завдання, яке постає сьогодні перед сучасною освітою.
Подальшого розвитку одержують такі гуманістичні ідеї Я.Ф.Чепіги, як
забезпечення тісного зв’язку шкільного навчання з життям та досвідом
дитини; індивідуалізація навчання; використання в освітньо-виховному
процесі різнобічних форм і видів творчої діяльності учнів; трудове
виховання не лише як засіб практичної підготовки учнів до участі в
суспільному виробництві, а й як найважливіший аспект їхнього духовного
розвитку тощо.
Вивчення досвіду педагогічної діяльності Я.Ф.Чепіги має прислужитися
справі формування психологічної культури педагогів і перетворення
психолого-педагогічних знань про дитину в обов’язкову умову підвищення
ефективності навчально-виховного процесу.
Не втратили актуальності для сьогодення думки Я.Чепіги щодо відтворення
національної системи освіти на основі викладання рідною мовою.
Переконливим доказом важливості впровадження української державної мови
може бути позиція Конституції та інших законодавчих актів про
обов’язковість знання державної мови та про право вільного розвитку
інших мов. На сучасному етапі історичного розвитку демократичної
суверенної України запорукою духовно-інтелектуального пробудження
особистості є такі об’єктивні фактори, як наявність пакету відповідних
документів, зокрема, „Закону про мови України”, концепції народної
освіти, куди включено розділ про формуванння мовної особистості,
спроможної втілювати у життя високі ідеали демократичної держави,
тенденції до гуманізації та гуманітаризації освіти з метою формування
гармонійної творчої особистості, яка б успішно інтегрувалася у
вітчизняне та світове цивілізоване суспільство.
Наукова педагогіка Я.Ф.Чепіги та його просвітницька діяльність мають
розширене просторове поле діяльності, що визначається, зокрема, такими
структурними елементами держави і суспільства, як інститути освіти,
культури, науки, громадські об’єднання, засоби масової інформації, інші
соціальні інститути громадянського суспільства.
Враховуючи концептуальний характер та прогностичність педагогічних
поглядів Я.Чепіги, вважаємо, що правильне, виверене, узгоджене із
завданнями практики та досвідом розвитку вітчизняної системи освіти
вивчення проблемного поля наукових досліджень Я.Чепіги, практична
реалізація його основних положень сприяють подальшому розвитку та
удосконаленню національної системи освіти.
Література:
Березівська Л.Д. Він був одним із перших: Яків Феофанович Чепіги
(Зеленкевич) (1875-1938) // Чепіга (Зеленкевич) Я.Ф. Вибрані педагогічні
твори: Навчальний посібник / Упор., науковий редактор Л.Д. Березівська /
Інститут педагогіки АПН України. — Харкiв: «ОВС», 2006. — С. 9 – 24.
Демчук В. Концепція української школи у творчості Якова Чепіги
(1875-1938) //Рідна школа. – 1997. – №№ 3-4. – С.19–21.
Ільченко Ж., Зайченко І. Питання української національної школи у
творчості Я.Ф.Чепіги // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2. –
С.134–141.
Ніколенко Л.Т. Теоретичні засади навчання і виховання молодших школярів
у педагогічній спадщині Я.Ф.Чепіги: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01.
– К.: 2000. – 200 с.
Сухомлинська О.В. Слово про педагога // Шлях освіти. – 1997. – № 2. С.
55.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
