З досвіду роботи вчителів початкових класів

Конельської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Жашківського району

За формою педагогічна праця – це встановлення взаємодії і спілкування
вчителя з учнями, в процесі якого вирішується навчально-виховні завдання
школи. Ефективність цієї роботи залежить від того, наскільки значний і
дійовий вплив педагога на засвоєння школярами знань і соціальних норм
поведінки в суспільстві. Стиль взаємодії і спілкування вчителя з класом
безпосередньо впливає як на результативність навчальної праці, так і на
її процесуальні особливості – полегшує чи утруднює виконання спільних
завдань, надає певного емоційного забарвлення роботі, яка стає не тільки
необхідною, а й приємною, бажаною чи, навпаки, вимушеною, обтяжною.

Передумовою успішної взаємодії вчителя з учнями у
навчально-виховному процесі є встановлення між ними позитивного, взаємно
доброзичливого психологічного контакту.

Вміння досягти його визначає придатність учителя до педагогічної
діяльності. Психологічний контакт забезпечує узгоджену взаємодію,
взаєморозуміння та емоційно-позитивні відносини педагога з вихованцями,
підвищує ефективність спільної праці і знижує витрати на неї
психологічних зусиль.

Заслуговують на увагу психологічні особливості ставлення до класовода
учнів першого і другого класів. Вони завжди сприймають його позитивно,
майже незалежно від якостей особистості. Це пояснюється тим, що діти –
слухняні, старанні, довірливі до всього , що йде від найавторитетнішої
людини – вчителя. Учні постійно шукають контакту з ним, доказів її
прихильності й уваги до них. Йдеться активний процес формування
особистості на основі довір’я і наслідування. Якщо стиль поведінки
вчителя спокійний, врівноважений, доброзичливий, груповий портрет класу
такий же. Отже особиста поведінка педагога впливає на формування
стереотипів поведінки дітей молодшого шкільного віку, тому необхідно,
щоб сформовані ним стереотипи були соціально цінні, відповідали вимогам
етики й естетики поведінки.

У багатьох дітей відносини з класоводом асоціюються зі взаєминами з
матір’ю. Тому для учнів дуже важливо доказати любов педагога до них і
класу в цілому. На другому місці – якості вчителя , пов’язані з
майстерним викладанням предметів. Дитяча безпосередність реагування,
висока вразливість та образність сприймання змісту уроку, готовність
негайно вдумуватися у завдання , вимагають від учителя психічної
лабільності, частої зміни прийомів роботи, емоційності. Характеризуючи
особливості викладання навчального матеріалу, молодші школярі оперують
такими визначеннями:»зрозуміло пояснює; вміє ставити цікаві запитання;
докладно розповідає про те, чого немає в книжці; диктує красиві вправи».
Третьокласники відзначають також організаційні здібності педагога : його
вміння керувати класом, підтримувати дисципліну, створювати проблемні
ситуації. Далі третьокласники звертають увагу на вміння вчителя розуміти
психічний стан і поведінку, вчинки дітей, що на їхню думку, сприяє
правильному взаєморозумінню. Вони особливо чутливі до справедливості ,
вважаючи її обов’язковою рисою вчителя, від якої нерідко залежить його
авторитет серед учнів. Діти переконані, що вона має виявлятись в
оцінюванні знань вихованців, у взаєминах учителя з ними: «він повинен до
всіх у класі ставитися однаково». У спілкуванні з ними у класовода
природно диференціюється його ставлення до кожного. Тому вчитель
зобов’язаний постійно контролювати свої відносини з вихованцями, всіляко
уникаючи розподілу на «улюбленці» і «нелюбимі». Щоб діти не відчували
цього, йому варто в ході уроку практикувати різні прийоми розподілу
своєї уваги між школярами. Спостереження й опитування переконують, що їм
приємно коли вчитель звертається до них, називаючи ім’я, а не прізвище,
спиняється біля парти, кладе руку на плече, посміхається. Для них – це
свідчення його приязні, що підсилює психологічний контакт.

b

h

:8:Z:|:u:*;?

Похожие записи