Компетентність дитини у світі гри

Гаркава Л.С., Кравченко І.Б. вихователі

ДНЗ №30 м.Умань

Ігрова діяльність дитини — це своєрідна форма виявлення нею своєї
активності, в якій на рівні своїх знань і вмінь вона відтворює дії
дорослих і відношення між ними, пізнає предмети і їх функції, соціальну
дійсність свого оточення. Гра є провідною діяльністю дітей дошкільного
віку. Вона є найбільш значущою діяльністю для її психічного розвитку.
Якщо дитина в ранньому віці не відокремлює себе від оточуючих її
дорослих і засвоює предмети і дії з ними переважно за їх вказівками і
допомогою, то вже на порозі дошкільного віку вона намагається діяти
самостійно. Але фізичні і розумові можливості дитини — дошкільника ще
дуже обмежені, тому вона реалізує свої прагнення до спілкування в
ігровій формі.

Під соціальною компетентністю дитини перш за все розуміємо її існування
в соціальному довкіллі. Важливою передумовою формування соціального
досвіду є усвідомлення дитиною правильної, з точки зору моралі поведінки
у різних ситуаціях, забезпечення відносної стабільності у стосунках із
іншими людьми та реалізації потреби у визначенні власних інтересів.

Сьогодні вже не треба доводити незамінну цінність ігрової діяльності для
розвитку дошкільнят. Це всі педагоги розуміють і намагаються практично
організувати роботу так, щоб освітній процес природно будувався на грі і
разом з тим готував дітей до життя.

Все різноманіття ігор є ключем до формування у дітей:

уміння адаптуватися в нових умовах;

вести діалог, долати замкнутість, нерішучість, егоїзм, жорстокість;

знаходити вихід із складних, а часом небезпечних та конфліктних
ситуацій;

диференціювати поняття „моє”, „наше”, „чуже”;

дотримуватися певних правил, долати поспіх, невміння, нестриманість;

бережно відноситись до оточуючих предметів, як результату праці;

радіти від спілкування з мистецтвом.

Гра створює умови для об’єднання дітей, забезпечує належний словниковий
запас для вербального означення багатьох предметів, дій, станів,
розвитку їх особистісних базових якостей. Основним джерелом ігор є
соціальне життя людей, умови в яких живе дитина, її сім’я.

Життєво компетентна дитина у грі самостійна, доброзичлива, а для цього
вона має бути поінформованою. Вона має знати назву та призначення
предметів, його властивості і особливості, тоді вона буде адекватно себе
вести в будь-якій ігровій ситуації, наприклад: у рухливій грі „Збий
кеглю” у разі відсутності м’яча замінить його на палицю, а із гри „З
купини на купину” дізнавшись, що купина – рослина, яка росте на вологих
грунтах, болотах, тому щоб не потрапити в трясовину потрібно мітко
перестрибувати, іти один за одним слід у слід. Дитина має вміти діяти,
прагнути цього, покладати на себе відповідальність, оптимістично
ставитися до труднощів. Головне в будь-якій ігровій ситуації – бажання
повернутися до того що не вдалося і досягти бажаного результату.

?

?

¦ ? 8

:

r

t

A

Ae

?????????U

й недосяжним, наприклад, велосипед, ковзани, лижі, скакалка, м’яч,
резинка, тощо. Саме з таких незначних перемог формується така риса як
наполегливість.

У сюжетно-рольових іграх „Лікарня”, „Сім’я” діти виконуючи ті чи інші
дії не тільки програють обрану роль, а й вчаться співпереживати,
відчувають різні емоції, настрій, почуття, вчаться передбачати дії інших
людей, замінювати одні предмети іншими, наприклад: під час сюжетної гри
у дітей „зламався” двигун літака, що їх перевозив, діти вирішили
стрибати з літака з „парашутами” – рюкзаками. Ігри „Будівельники”,
„Дитячий садок”, „Перукарня”, „Театр”, „Шофери”, „Бібліотека”, „Пошта”,
„Магазин” допомагають дітям усвідомити процес праці людей різних
професій, шляхи їх соціальної взаємодії, вчать планувати процес праці.

Дидактична, настільно-друкована гра є містком до системного навчання
дітей в школі, тому що дитина опановує певні навчальні дії за певними
правилами. Ці ігри спонукають дошкільників думати, аналізувати , робити
висновки та узагальнення.

На сучасному етапі розвитку суспільства виникає потреба в ознайомленні
дошкільників з азами інформаційних технологій. Використання ігрових
можливостей комп’ютера у сполученні з дидактичними можливостями (наочне
представлення інформації, забезпечення зворотного зв’язку між ігровою
програмою і дитиною, широкі можливості заохочення правильних дій,
індивідуальний стиль роботи) дозволяє забезпечити більш плавний перехід
від ігрової до навчальної діяльності.

Використання в освітньому процесі театралізованих ігор дає змогу
формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що
літературні твори або казка для дітей дошкільного віку мають моральну
направленість (дружба, доброта, чесність, сміливість та ін.). Саме
здібність дитини до ідентифікації з образом, який сподобався, допомагає
педагогам через театралізовану діяльність здійснювати позитивний вплив
на дітей.

Театралізована діяльність допомагає дитині розв’язувати проблемні
ситуації опосередковано від імені якогось персонажу. Це дає змогу
побороти боязкість, невпевненість в собі, сором’язливість. Розвитку
впевненості в собі та соціальних навичок поведінки сприяє така
організація театралізованої діяльності дітей, коли кожна дитина має
нагоду проявити себе в будь-якій ролі; сором’язливим, невпевненим у собі
дітям допомагає зняти нервове напруження, подолати сумніви щодо себе,
повірити у власні сили; невгамовним та неорганізованим – навчитися
витримки.

Дуже великий вплив гра надає розвитку мовлення. Ігрова ситуація вимагає
від кожної включеної в неї дитини відповідного рівня розвитку
мовленнєвого спілкування. Якщо дитина не в змозі зрозуміло висловлювати
свої побажання відносно ходу гри, якщо вона не здатна зрозуміти словесні
інструкції своїх товаришів по грі, то вона буде тягарем для своїх
однолітків. Необхідність порозумітись з однолітками стимулює розвиток
зв’язного мовлення.

У грі виразно проявляються особливості пізнавальних процесів, фантазії
дитини, її емоційність, активність, розвивається творчість, потреба у
спілкуванні. Без гри немає повноцінного естетичного й вольового розвитку
дитини, без гри немає виховання особистості.

Похожие записи