Кого ми називаємо гарними?

Мета: вчити дітей стежити за правильною поставою, набувати звички гарних
жестів, рухів ( не сутулитися, не човгати ногами, не розмахувати при
ходьбі руками, не тримати руки у кишенях).

І. Вчитель: Часто у розмовах можна почути: « гарна жінка», « гарний
хлопчик», « гарна дівчинка». Чому так говорять? Чим же приваблює нас
зовнішній вигляд гарних людей?

Не лише чистий одяг та охайна зачіска роблять людину гарною. Якщо
людина під час розмови кривить рота, сутулиться, човгає ногами при
ходьбі, розмахує руками, постійно тримає руки у кишенях, то чи можна
назвати її гарною? Дійсно, гарною можна назвати лише людину з правильною
поставою, гарними жестами і рухами.

Давайте повчимося правильно сидіти за партою, постежимо за своєю
ходою та жестами.

ІІ. Тренувальні вправи.

Учитель показує, як правильно сидіти, ходити, а діти повторюють.

ІІІ. Робота над приказками та порівняннями.

Згорблений, як дід. Довга коса – дівоча
краса.

Стрункий, як тополя. На неохайній людині всяка
одежа погана.

Хто любить лише себе, Без осанки кінь – корова.

того люди не люблять. Багато ходити – довго жити.

Хто день починає із зарядки – Сильне дерево довго росте.

у того все в порядку

ІV. Тематичне малювання « Якою я уявляю гарну людину».

Оцінювання малюнків, інтерв’ю з художниками.

V. Читання і обговорення вірша.

Умільці

У бабусі два онуки,

Два умільці на всі руки.

Внуки в зошитах писали,

Як бабусі помагали.

« Все ми вміємо робити:

Підмітати, посуд мити.

h?

p

gd?

внести до хати».

Та забули дописати:

« Помагаєм не руками,

Не руками – язиками». ( Г. Бойко).

Запитання до учнів:

— Чи можливо назвати бабусиних онуків справжніми умільцями?

— А чи допомагаєте ви своїм бабусям?

VІ. Обговорення проблемного питання « Зовнішня і внутрішня краса
людини».

(Читання ненецької народної казки «Зозуля» ).

Жила на землі бідна жінка. Було в неї четверо дітей. Не
слухалися діти матері. Бігали, гралися на снігу з ранку до вечора. Одежу
намочать, а мати суши. Снігу нанесуть, а мати – прибирай.

І рибу мати на річці сама ловила. Важко їй було, а діти не
допомагали. Від життя такого важко захворіла мати. Лежить вона, дітей
кличе, просить: « Діти, пересохло у мене в горлі, принесіть – но мені
водички».

Не один, не два рази просила мати. Не йдуть діти по воду. Нарешті,
захотів старший син їсти, зазирнув у чум, а мати посеред нього стоїть,
малицю (ненецький верхній одяг) надіває. І раптом малиця пір’ям
вкрилася. Бере мати дошку, на якій шкури шкребуть, і дошка та хвостом
пташиним стає. Наперсток залізний їй дзьобом став. Замість рук крила
виросли. Обернулася мати пташкою і вилетіла з чуму.

Запитання до учнів:

— Якою була душа матері: доброю чи поганою?

— Чому мати обернулася пташкою?

— Що, на вашу думку, станеться з дітьми?

— А чи знаєте ви ще казки, у яких герої зовні гарні, а чинили
погано, були недобрими, злими? («Снігова королева», «Казка про мертву
царівну і сімох богатирів»).

— І навпаки: були одягнені в лахміття, а душею чисті? (
«Попелюшка», «Дикі лебеді»).

Похожие записи