Кисіль Раїса Павлівна,

учитель початкових класів,

Жашківська загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів №3

ім. І.М.Ляшенка

Сутність і структура

виховання етичної культури молодших школярів

у контексті виховного процесу

Усі
правила поведінки давно відомі,

зупинка
за незнанням та невмінням

ними
керувати.

Б.Паскаль

Виховання етичної культури молодших школярів вимагає
високої загальної культури шкільного життя, особливо моральної культури
— ставлення до людини як до найвищої цінності. Етичні цінності
виявляться безсилими в обстановці, де панують грубість, байдужість,
непорядність у «дрібницях» повсякденних взаємовідносин.

Найважливіше завдання етичного виховання — навчити
дитину бачити в красі навколишнього світу, в красі людських стосунків
духовне благородство, доброту, сердечність і на цій основі утверджувати
прекрасне в самій собі.

Термін «етика» походить від давньогрецького слова «ethos», яке спершу
означало спільне життя, домівку, звірине лігвище, пізніше — звичай,
норов, правило, характер. Античні філософи використовували його для
характеристики тривкої, усталеної природи конкретних явищ. Аристотель
утворив прикметник «етичний» для позначення чеснот людської вдачі,
душевних якостей. Науку, що вивчає етичні чесноти, він назвав етикою.
Центром етики є людина, здатна до саморегулювання, самовдосконалення,
самореалізації.

Етичне виховання в системі навчально-виховної роботи займає особливе
місце. Воно має найтісніші зв’язки з усіма сферами духовного життя
особистості й колективу. Багато що залежить від самого етичного
виховання, але й воно в загальному процесі виховання всебічно розвиненої
особистості залежить від багатьох факторів, умов, чинників. Ефективність
методів, прийомів, засобів визначається насамперед гармонією освіти й
виховання, гармонією справжніх потреб людини, яка формується культурою
бажань, співвідношенням інтелектуального розвитку й активної діяльності,
багатством моральних стосунків окремих осіб у колективі.

Основною метою етичного виховання молодших школярів є створення умов для
формування моральних цінностей і орієнтирів особистості, моральної
культури і культури поведінки учня. Цю мету дають змогу реалізувати такі
завдання:

— поглиблювати знання учнів про людину та моральні взаємини в
суспільстві, основні моральні норми та цінності українського суспільства
та людства, правила етикету, правила культури поведінки;

>

Ue

— удосконалювати вміння керуватися в поведінці моральними нормами та
цінностями, виявляти дружелюбність, ввічливість, повагу й чуйність до
інших, толерантність та милосердя, відрізняти моральність та
аморальність, дотримуватися етикетних норм у повсякденному житті,
контролювати, оцінювати та регулювати свої взаємини з іншими,
здійснювати вибір у складних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на
моральні цінності;

— формувати позитивне ставлення й мотивацію до застосування моделей
поведінки, орієнтованих на моральні цінності українського суспільства та
людства в цілому;

— збагачувати досвід моральних взаємин з однолітками,
батьками, вчителями, знайомими й незнайомими людьми;

— стимулювати пізнавальний інтерес учнів до етичного
знання, до основ моральної культури.

З перших днів шкільного виховання ми вчимо дітей бачити,
сприймати, відчувати, розуміти красу навколишнього світу — природи й
суспільних відносин. Сприймання, осмислення прекрасного — це основа,
стрижень етичної освіченості, серцевина тієї освіченості, етичної
культури, без якої почуття залишаються глухими до всього в житті.

Ми прагнемо до того, щоб через усі сфери духовного життя людини
– розумову й фізичну працю, творчість, громадську діяльність,
морально-естетичні відносини, дружбу, любов — червоною ниткою проходила
думка: красу треба цінувати й берегти, краса підносить мене. Так само,
як з перших шкільних днів, необхідно вдумливо піклуватися про виховання
розуму, треба, образно кажучи, няньчити ще одне дуже чутливе, примхливе
дитя — етичне чуття людини. Ми вчимо бачити найтонші відтінки краси
природи в усі пори року, в будь-яку погоду. Для виховання дуже важливо
знайти куточки краси і хвилини краси, що їх дитина повинна побачити,
відчути, зрозуміти, зберегти назавжди в своєму серці. Від того, як у
роки дитинства розвивається пам’ять на прекрасне, великою мірою залежить
здатність захоплюватися і зневажати, любити і ненавидіти.

Уміння, сформовані в дитинстві, з часом переростають у навички. Коли
ми, зустрівшись зі знайомим на вулиці, вітаємося з ним, то це вже
відбувається автоматично, бо цьому ми навчені з дитинства. Отже, ми
розуміємо, що при зустрічі зі знайомими треба вітатися. Так само у
дитинстві можна виховати вміння звертатися до людей, вибачати і
пробачати, висловлювати вдячність.

За сучасних умов переосмислюються людські цінності. Настав час, коли
кожна людина має зупинитися і задуматися над тим, як вона жила і живе,
як спілкується, який у неї рівень культури, чи ввічлива вона вдома, в
школі, на роботі, у повсякденному житті.

Похожие записи