Ірина Петрівна Кащенко,

вчитель початкових класів,

член творчої групи учителів міста

з розвитку логічного мислення,

Уманська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів № 5 ім. В.І.Чуйкова

Уманської міської ради

Використання завдань для формування інтелектуальної культури молодшого
школяра

Школа — це життєвий простiр дитини, тут вона не готується до
життя, а живе. Для майбутнього кожної дитини необхідні знання
математики. Математика – сувора, складна і точна наука. Саме така давня
та всеохоплююча наука не знає вікових обмежень.

Математика починається зовсiм не з рахунку, що здається очевидним, а з
… загадки, вона є гiмнастикою розуму. Щоб у молодшого школяра
розвивалося логiчне мислення, необхiдно, щоб вiн вiдчув здивування і
цiкавiсть, повторив шлях людства в пізнаннi, задовольнив з апетитом
потреби в запитах, якi виникли. Тiльки через подолання труднощів,
рішення проблем, дитина може увійти до світу творчості.

Вивчення математики створює широкі можливості для розвитку розумових
здібностей молодших школярів: пам’яті, логічного і критичного мислення,
інтуїції, уваги, уяви, інформаційної культури, формування первинних
умінь доказово міркувати і пояснювати свої дії, математизувати реальні
ситуації. Ще Блез Паскаль писав, що «Предмет математики настільки
серйозний, що корисно не втрачати можливості робити його трохи
цікавішим».

Багатьох вчителів і батьків хвилює проблема: як найкраще
навчити дитину думати, розмірковувати, мислити логічно. Адже на уроках
математики знадобиться абстрактне та логічне мислення, кмітливість,
гострота розуму…

Виявляється, все просто. Для дитини гра – це навчання, труд,
виховання, це проблема, норма, пристрасть, і дитина повинна задовольняти
її. Граючись – навчатися, вчитися – граючись – це чудово!

Гра начебто не потребує пропаганди: століттями доводила і довела вона
свою невід’ємну належність до дитини. Саме під час гри, дитячих забавок
розвивається розум, загартовується здібність дитини мислити. Під час гри
дитина захоплюється самим процесом, настає азарт, який просуває низочку
логічних міркувань, розкриває границі можливостей розуму дитини.

Проблема формування та розвитку інтелектуальної культури учнiв молодших
класiв не втрачає своєї актуальностi та є вкрай необхiдною i сьогоднi.

Психологи зазначають, що розвиток інтелекту формується через основні
розумові операцiї, а саме аналiз та синтез, встановлення логiчних
зв’язкiв мiж поняттями, узагальнення, видiлення суттєвих ознак
предметiв, рiвнi розвитку пам’ятi, уваги.

Дитина вперше починає знайомитися з задачами у 1 класі. В цьому віці
найкращою формою творчої роботи з математики є розв’язання задач з
логічним навантаженням. Це дуже цікаве та разом з тим важке заняття.

За своїм характером, розвитком та темпераментом кожна дитина є
неповторною та єдиною. Є діти, які можуть розв’язувати задачі заради
розваги, є такі, які їх розв’язують для того, щоб мати можливість
оцінити свої розумові здібності, а є й такі, у яких мета розвинути свої
логічні можливості, пізнати та розібратися в тому, що до цих пір їм було
маловідомим.

Навіть, якщо просто розв’язувати кожного дня дві-три задачі,
то в цьому разі час не пропаде марно і зусилля не будуть даремними, тому
що здобувається найголовніше у діяльності мислення – вміння керувати
собою у проблемних ситуаціях.

Мета надання таких завдань зрозуміла: викликати бажання до
творчості і в учителя, і в дитини на уроці, забезпечити розвиток
обдарованих дітей, стимулювати та зацікавити решту учнів. Така робота
дозволить вчителю спрямувати свої вміння на всебічний розвиток
особистості молодшого школяра через прищеплення інтересу до предмета,
розвиток вміння і бажання самостійно здобувати знання та застосовувати
їх на практиці. Як казав Декарт Рене «Щоб удосконалити розум, треба
більше роздумувати, ніж заучувати».

Використання вчителем на уроках i в позаурочний час завдань, якi
залучають учнiв до пошуку мiркувань та розв’язкiв, пiдносить молодших
школярiв на вищий щабель у їхньому логiчному мисленнi.

Вивчення математики, на нашу думку, в початкових класах варто намагатися
здiйснювати переважно через систему задач i практичних робiт, причому не
тiльки стандартних, а й таких, що вимагають певної незалежностi
мислення, творчих пошукiв, оригінальності, винахiдливостi, викликають
позитивнi емоції, спонукають до активної участi в аналiзi, встановленнi
взаємозв’язкiв. А саме це вiдiграє неабияку роль у формуваннi логiчного
мислення особистостi.

Стандартні задачі ми вимагають вiд учня застосування того чи iншого
вiдомого їм алгоритму, чи скористатися тим висновком за аналогiєю, який
у практицi навчання називається за зразком.

На вiдмiну від стандартних, приступаючи до виконання творчих вправ учнi
не знають заздалегідь нi способу їх розв’язування, нi того, на якому
навчальному матерiалi ґрунтується розв’язування. Щоб виконати таку
вправу, треба всебiчно враховувати взаємозв’язки мiж даними і шуканими
величинами, правильно оцiнити окремi компоненти завдання, яке подавалося
в нестандартнiй формi, зрозумiти властивостi величин та залежностi мiж
ними, якi безпосередньо не зазначалися в умовi, але випливали з певних
закономiрностей, причинних або функцiональних залежностей.

Вчителю слiд прагнути розв’язувати задачi рiзними способами, що сприяють
виробленню вмiння бiльш глибше вникати у взаємозв’язки та
взаємозалежностi мiж величинами задачi, причому перед розв’язанням
кожної задачі проводити розбір умови задачі складанням діалогу двох
учнів.

Логiчне мислення є могутнiм засобом успiшного навчання й виховання,
необхiдною умовою досягнення позитивних результатiв.

Розвиток в учнів логічного мислення — одне з важливих питань, що стоять
перед учителем.

З метою розвитку логiчного мислення у кожної дитини вчителевi необхiдно
на кожному уроцi застосовувати пiзнавальнi (творчi) завдання. Такi
завдання мають складати систему, яка дасть змогу сформувати і розвинути
всю рiзноманітнiсть iнтелектуальної і творчої дiяльностi учнiв та
забезпечити перехiд вiд репродуктивних, формально-логічних дій до
творчих. Кожному вчителевi треба пам’ятати, що логiчне мислення
забезпечує швидке набуття знань та умiнь, закрiплення й ефективне
застосування їх на практицi.

Вже в 1 класi слiд пропонувати учням скласти задачу за малюнком; за
коротким записом умови; за запитанням; за розв’язанням та вiдповiддю
скласти умову; вставити в задачу пропущенi числа, за числовими даними
скласти задачу на вказану дiю.

В розв’язанні таких задач вiдображається хоч i невеликий, але власний
досвiд учня. Це — результат його конкретного мислення, вражень, уяви. У
задачах можуть відбиватися колективна праця дiтей, спiльні iгри,
спортивні змагання, участь в олiмпiадах тощо.

Особливий iнтерес у розвитку логiчного мислення вiдiграє
складання i розв’язування вправ за таблицями, практичні завдання на
визначення мiсткостi коробки вiд цукру, кофе, цукерок тощо, ваги грудки
цукру, ваги зерна, яке мiститься в сiрниковiй коробці та iн.

Для розвитку логiчного мислення класовод пропонує дiтям вранцi i
ввечерi спостерiгати за небом, за змiнами в природi, за поведiнкою
птахiв, а на уроцi скласти умову задачі про побачене.

Також для розвитку логiчного мислення учнiв доцільно
використовувати прийом незакінченого розв’язання того або іншого
завдання.

Робота проводиться у такій послiдовностi:

— створення у дітей психологічної настроєності до
сприймання нового способу розв’язування задач;

— виконання спеціально дiбраної системи прикладiв “з
буквами” (не тільки з Х) на основі зв’язку між даними дії i результатом
її;

— складання окремих дiй за реченнями, що є частинами умови
задачi;

— складання з окремих дiй числових вправ з буквою,
розв’язування цих вправ.

На наступному етапі підготовчої роботи вводимо буквену символіку для
позначення шуканих чисел, рiзних виразiв, для перевiрки засвоєння
поточного матерiалу.

Учитель (показує відкриту коробку з олiвцями) :

— Полiчiть, скiльки олівцiв у коробцi.

Учень: У коробці п’ять олівців.

Учитель: Як записати число олiвцiв у коробцi?

Учень: Число олiвцiв у коробцi запишемо цифрою 5.

Учитель: (показує iншу закриту коробку):

— А тепер скажiть, скільки олiвцiв у цiй коробцi.

Учень: Напевне сказати не можемо, бо не маємо змоги полiчити.
Учитель: Як записати число олiвцiв у цiй коробцi?

Учнi не можуть вiдповiсти.

Виникає проблемна ситуацiя, розв’язавши яку робимо висновок:

число предметів, кількiсть яких нам вiдома, позначають цифрами; число
предметiв, кiлькiсть яких нам невiдома, позначають буквами.

Отже, числа на письмi можуть зображатися як цифрами, так i
буквами. Потiм з’ясовуємо, що числа, об’єднанi знаком дії, утворюють
вираз (приклад):

5 + 4 = ; 8 – 7 = ; 5 + А = ; 18 – К =

Знову виникає проблемна ситуацiя. Природно, учням важко одразу
вiдповiсти на запитання, але у них виникає iнтерес до нового методу. Цей
iнтерес пiдтримується i поглиблюється у процесi наступної роботи.

“Давайте помiркуємо!” — цi слова можна часто почути на уроках.
Схвилювати уяву учнiв, збудити їх iнтерес, дати поштовх думці, вчити
логiчно й самостiйно мислити — така загальна мета будь-якого уроку. Тому
урок має бути насичений цiкавим матерiалом, включати завдання підвищеної
складності та завдання з логічним навантаженням.

Щоб учні, скажiмо, глибше усвiдомлювали зв’язки i залежностi
мiж величинами, що входять у задачу, потрiбнi спецiальнi вправи. Їх
можна розподiлити на три групи:

* задачi-запитання;

* прості задачi пiдвищеної трудності;

* приклади, що пропонуються парами.

У задачах-запитаннях вiдомими є два i бiльше значень однієї з
величин, пов’язаних мiж собою певною залежнiстю, а шуканим — відношення
мiж вiдповiдним значенням другої величини. Для вiдповiдi на
задачу-запитання досить встановити залежнiсть мiж величинами, а дії
виконувати не треба. Наприклад: «Двi дiлянки прямокутної форми мають
однакову ширину. Довжина першої дiлянки 150м, а другої – 450м. Яка
дiлянка має бiльшу площу?»

Задачi-запитання здебiльшого передбачають розкриття
взаємозв’язку мiж пропорціональними величинами (цiною, кiлькiстю,
вартiстю; швидкiстю, часом, відстанню; площею прямокутника тощо).

Розв’язування простих задач підвищеної складностi допомагає учням
засвоїти залежностi мiж величинами, оскiльки тут треба з’ясувати не лише
змiст арифметичних дiй, а й вiдповiднi взаємозв’язки мiж величинами.

Наприклад : “З однієї дiлянки викопали 360 т картоплi, а з другої за
такого ж урожаю з 1 га — 120 т. Площа якої дiлянки більша? У скiльки
разiв?”

Пропонуємо зв’язки прикладiв-пар:

370 + 48 i 370 + 50

У якому прикладi вiдповiдь бiльша? Чому? На скiльки бiльша? Знайдіть
вiдповiдь першого прикладу. Знайдiть вiдповiдь другого, використовуючи
вiдповiдь першого.

Розглянемо зразки задач з логічним навантаженням:

1.На шлях вiд дому до школи учень затрачає стiльки ж часу, як i на шлях
вiд дому до крамниці. Про що це свідчить?

2.Мiж електростанцiєю i селом А поставили електричних стовпів бiльше,
ніж між електростанцією i селом В. Про що свiдчить цей факт?

Систему завдань можна розбити на кiлька рiвнiв за їх логiчним
навантаженням. При виконаннi завдань першого рiвня учень лише
обґрунтовує твердження. Завдання другого рiвня дають змогу самостiйно
дiйти до певних висновкiв, довести їх правильнiстъ, перевiрити тощо.
Вправи й задачi третього рiвня стимулюютъ дiтей до активної розумової
дiяльностi, до творчого пошуку, що є характерною ознакою справжнього
пiзнавального iнтересу.

Наведу приклад-добiрку завдань для 1 класу:

Кубик — паровоз, порожнi сiрниковi коробки — вагони. Причепи до паровоза
К вагонів (К менше 10). Покажи перший, другий…. десятий вагончик.
Покажи останнiй, передостаннiй. Вiдчепи другий, третiй з кінця, вiдчепи
останнiй вагон.

2. Полiчи кружечки зліва направо, а потiм справа налiво. Що можна
сказати про кiлькiсть кружечкiв в обох випадках?

3. Назви найменше число. Чи можна назвати найбiльше?

4. Склади приклад на вiднiмання, де зменшуване дорiвнювало б вiд’ємнику.
Який результат?

5. В автобусi було 17 чоловiк. На зупинцi зiйшло 8, а ввiйшло 1.
Збiльшилася чи зменшилася кiлькiсть пасажирiв i на скiльки чоловiк?

6. У мене є кілька монет на суму 20 коп. Якi в мене монети i скiльки їх?

7. Диня важить менше, ніж кавун, а кавун менше, нiж гарбуз. Що легше:

диня чи гарбуз?

Для того, щоб сьогоднішній учень у майбутньому своєму житті
став знаючим лікарем, здібним знайти правильні шляхи для лікування
хворого, розумним юристом, який вміє глибоко аналізувати всі факти, які
має у своєму розпорядженні при веденні слідства і т.п. йому необхідно
навчитися мислити за певними, логічними правилами, засвоїти прості та
складні види розумових висновків, придбати гнучкість мислення, навчитися
легко оперувати судженнями.

Cкладна, клопітка і об’ємна робота щодо формування понять охоплює весь
перiод навчання в початкових класах.

Вiдомо, що в основi всiх розумових дiй лежать процеси аналізу й синтезу,
тобто розкладання та об’єднання. Виконуючи їх, учень спостерiгає,
видiляє ознаки, частини, диференцiює, встановлює зв’язки. Формування
кожного загально пiзнавального вмiння передбачає опору на цi операцiї.

B*

B*

B*

B*

B*

B*

ee

` d ? ? AE E O a ? –

O

TH

B*

B*

B*

B*

gd~,

gd~,

gd8]?

Oe

B*

B*

h~,

h~,

B*

B*

>J>b>n>r>L?N?b?j?~???‚??? ?????oioiTHOoOoOoA·OoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoO
oAOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOoOo h~,

B*

h~,

h~,

B*

gd~,

h~,

h~,

B*

B*

ph™3( h~,

B*

h~,

h~,

&

gd~,

gd~,

gd~,

gd~,

gd~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

h~,

vY

gd~,

B*

B*

ph™3/пiзнається через порiвняння, і якби вам подали який-небудь новий
предмет, який ми не змогли б ні з чим порівняти і ні вiд чого вiдрiзнити
(якби такий предмет мiг iснувати), тодi ми не могли б скласти про такий
предмет жодної думки i не могли б сказати про нього жодного слова».

Порiвняння в навчаннi поширений дидактичний прийом і розумова операція,
завдяки якiй з’ясовуються риси схожі і відмінні мiж певними предметами
та явищами. Воно дає змогу вчителю скеровувати думки учня на явище й
предмети, якi недоступнi для безпосереднього сприйняття.

Умiння видiлити головне дуже складна розумова дiяльнiсть для учнiв
молодших класiв. Адже в цьому вiцi дiтям важко диференцiювати iстотне й
неiстотне, постiйне і мiнливе. Водночас без цього вмiння неможливо
формувати жодне поняття, спосiб дії. Але з набуттям досвiду виконання
аналiзу, порiвняння, класифiкацiї це вмiння поступово вдосконалюється.

Вмiння видiляти головне за своєю структурою передбачає таку
послiдовнiсть дiй учнiв: аналiз об’єктiв; розрiзнення iстотних і
неiстотних ознак; узагальнення iстотних ознак; формування висновку;
усвiдомлення способу виконання завдань.

Вмiння узагальнювати безпосередньо пов’язане з попереднiми вмiннями.
Воно визначає якiсний рiвень всiєї пiзнавальної дiяльності.
Узагальнення — знаходження загального в поданих предметах або явищах. Це
можуть бути ознаки, частини, елементи тощо. Знаходження загального
передбачає зiставлення предметiв, вiдокремлення окремих ознак у кожному
предметi та об’єднання останніх за цими ознаками.

Вмiння доводити може бути як i самостiйна дiя, і як завершальний елемент
виконання будь якого iншого завдання. Його функцiя полягає в
обґрунтуваннi певного судження за допомогою iнших думок, фактiв, якi вже
вiдомi або є очевидними. Щоб пiдтвердити або заперечити певне положення,
учень має дiбрати iз запасу своїх знань певнi докази. Проте вмiння
доводити розвивається у молодших школярiв дуже повiльно, оскiльки
залежить вiд рiвня розвитку iнших операцiй, гнучкостi та дiєвостi
засвоєних знань.

Усi загально-пізнавальнi вмiння і навички пов’язані мiж собою і
формуються паралельно. Вони розвивають пам’ять, мислення, уяву, мовлення
учнiв, допомагають їм збагнути зв’язки мiж предметами навколишнього
свiту. Формування, вдосконалення і розвиток цих умiнь і навичок
вiдбувається постійно.

Щоб залучити дитину до логiчного мислення в певнiй галузi дiяльностi,
необхiдно насамперед, аби вона глибоко опанувала коло знань та умiнь,
характерних для цього виду дiяльностi, і на цiй основi пропонувала свої
варiанти розв’язаних до неї і ще не розв’язаних задач.

Значну роль у розвитку логiчного мислення молодших школярiв вiдiграє
вмiння систематизувати об’єкти за їхнiми зовнiшнiми властивостями,
узагальнювати на основi порiвняння, виділяти спільнi ознаки, вибирати
найбiлъш iстотнi. Для формування у дiтей цих умiнь необхiдно залучати їх
до активної i посильної участi в розв’язуваннi вiдповiдних завдань. Щоб
цього досягти, необхiдно правильно добирати завдання, поступово
ускладнюючи їх, а також синтезувати мислення, мовлення і дії дитини.

Iнше важливе завдання в розвитку логiчного мислення формування у дiтей
орiєнтацiї щодо спiввiдношення предметiв у просторi. З огляду на це
необхiдно пропонувати їм завдання з використанням слiв:

лiворуч – праворуч, над — під, зверху — знизу, перед, мiж тощо.

Але треба мати на увазi, що розвиток усiх цих здiбностей та умiнь не
вiдбувається спонтанно. Тут необхiдна копiтка, наполеглива й
цiлеспрямована робота щодо формування і розвитку у дiтей таких важливих
психiчних якостей, як рефлексiя, спостережливiсть, уява, пам’ять, увага
та iн.

Логiчнi завдання не мають займати багато часу, iнакше вони
перетворюватимуться на нуднi вправи.

Активне використання логiчних прийомiв в процесi засвоєння математичних
знань дає змогу:

— залучити молодших школярiв до активної пiзнавальної дiяльностi,
спрямованої на засвоєння елементiв математики;

— сформувати у дiтей умiння обґрунтовувати свої дiї та критично
оцiнювати їх;

— пiдвищити якiсть засвоєння елементарних математичних понять;

— забезпечити зв’язок мiж початковою та середньою ланками навчання
через пiдготовку дiтей до активної мислительної дiяльностi;

— розвинути творчий потенцiал учителя початкових класiв, стимулюючи його
до самостiйного складання завдань, розробки рiзноманiтних форм і засобiв
органiзації навчальної дiяльностi.

Таким чином, розвиток логiчного мислення — неодмiнна умова свiдомого
набуття знань учнями, формування їхнього пiзнавального iнтересу. Для
виховання iнтересу надзвичайно важливо, “щоб усi предмети викладалися
логiчно: щоб заняття кожним предметом розвивало логiчнiсть у думках
учня”. Це означає, що кожний учитель мусить навчити дiтей визначати
подiбне й вiдмiнне мiж предметами i явищама, привчати їх до аналiзу,
синтезу, узагальнення, індукцiї, дедукції та iнших розумових операцiй.

Усе це разом — єдиний процес формування справжнього iнтересу до
навчання, розвитку логічного мислення.

Додаток 1

Види роботи з логічними задачами

Індивідуальна робота

Рольові ігри

«Контролер»

Для підтримання інтересу в учня до розв’язування логічних
задач можна запропонувати йому роль контролера. При цьому дитині
повідомляється умова задачі та готова відповідь. Учень перевіряє,
правильна ця відповідь чи ні.

Зрозуміло, якщо ми пропонуємо задачі, можна в одних випадках
запропонувати правильні відповіді, а в інших – неправильні. За таких
умов дитина, контролюючи відповідь, кожного разу намагається думати і
міркувати.

«Автор»

ул, які учень розв’язував.

Ця роль більш складніша. Якщо учню важко скласти задачу
самому, можна працювати разом з ним, збільшуючи поступово обсяг його
самостійних дій.

Так, наприклад, спочатку вчитель може придумати всю задачу,
залишивши дитині можливість скласти питання. Або, навпаки, учитель
складає всю задачу, крім початкового речення.

В кожному випадку вчитель поступово зменшує число
запропонованих ним ідей для того, щоб стимулювати дитину до розумової
активності, підготувати її до повної авторської самостійної діяльності.

Отже, проводячи індивідуальні заняття, учитель має значні
можливості сприяти розвитку логічного мислення у будь-якого учня,
використовуючи графічні схеми, а також запропоновувати дитині різні
рольові ігри.

Групова робота

Значну допомогу дітям в розвитку логічного мислення можна
надати у процесі групової роботи. Для цього спочатку проводиться
колективний розбір задачі. Потім учням пропонується самостійно
розв’язати задачі, аналогічні тій, зміст якої щойно розглядався. Далі
проводиться колективна перевірка результатів задач, які розв’язувалися
самостійно. Після цього дітям пропонується самостійно придумати задачі,
аналогічні розв’язаним. І на завершення проводиться колективний розбір
(навіть оцінка і захист проекту) авторських задач.

Перед самостійним розв’язуванням задач запропонувати дітям:
«Кожну задачу потрібно спочатку декілька разів прочитати, запам’ятати,
про які предмети або людей в ній говориться та які ознаки з ними
пов’язані. А потім подумати, що вибрати з запропонованих шести варіантів
відповіді».

Самостійна робота

Творчість з обговоренням

Наступний етап заняття – організація самостійної роботи з
складання задач. Учням пропонується придумати задачі, аналогічні тим,
які розв’язувалися та аналізувалися до цього Сенс складання задач
полягає не тільки в розвитку здібності розмірковувати, оскільки
складаються логічні задачі, але й в розвитку авторського мислення як
виду творчих здібностей.

Після самостійного складання задач проводиться обговорення
творів дітей. Тут оцінюється оригінальність та продуктивність творчих
зусиль. Чим менше схожості нової задачі з зразком, тим цікавіше діяв
учень. А чим більше придумав задач, тим результативніше була його
діяльність.

Звичайно, що складання однієї цікавої задачі вимагає більше
творчих зусиль, ніж складання двох-трьох менш цікавих. Тому бажано
різними способами стимулювати дітей, щоб нові задачі як можна більше
відрізнялися від зразка.

Додаток 2

Така цiлеспрямована робота, безперечно, внесе свої позитивнi результати
та стане грунтовною основою при формуваннi життєвих компетентностей.

Беручи до уваги вимоги програм, вчитель початкових класiв повинен
поетапно виробляти в учнiв такi умiння. 

1 клас. Видiляти в предметах певнi ознаки, зiставляти групи предметiв за
однiєю суттєвою ознакою, робити за допомогою вчителя висновок. 

2 клас. Видiляти в предметах певнi ознаки та якостi, встановлювати
схожість i вiдмiннiсть мiж кiлькома предметами, групувати предмети за
видовими та родовими ознаками. 

3 клас. Розрiзняти серед видiлених ознак об’єкта головнi та другоряднi,
порiвнювати конкретнi об’єкти за рiзними ознаками, робити
висновок-узагальненя за допомогою вчителя, встановлювати зв’язок мiж
причиною i наслідком, добирати факти, якi пiдтверджують висловлену думку
або суперечать iй. 

4 клас. Самостiйно робити  висновок iз пояснення вчителя, користуватися
порiвнянням та аналогiєю, класифiкувати i групувати, доводити
правильнiсть певного судження, знаходити та виправляти граматичнi i
стилiстичнi помилки. 

Для формування логiчного мислення, можна виділити такi групи завдань:

Цiкавi вправи та iгри.

Вправи на кмiтливiстъ.

Розв’язання задач рiзними способами.

Нестандартнi завдання i вправи.

Завдання, пов’язані з важливими поняттями i методами математики.

6. Завдання з елементами дослiдження. Це зокрема, вправи із словами:
порiвняйте, видiлiть головне, покажiть, обґрунтуйте, доведiть,
узагальнiть та iн.

7. Завдання, виконуючи якi, учнi “вiдкривають” новi для себе зв’язки,
залежностi, закономiрностi і переконуються в їх справедливостi.

Навчання учнiв раціональних, осмислених способiв розумових дій, їх
застосуванню в чіткій і логічній послiдовностi на основi узагальненого
сприймання пропонованих задач — одна з найiстотнiших умов виховання
розумової активностi дітей у початкових класах. У цьому процесi
вдосконалюється розумовий розвиток учнiв, його логiчна культура.

Логічне мислення, на думку Г.С. Костюка, характеризується
послiдовнiстю. «Послiдовнiсть мислення полягає в умiннi людини
дотримуватися логiчних його правил, не суперечити самiй собi у своїх
мiркуваннях, доводити, обгрунтовувати свої висновки, стежити за тим, щоб
думка випливала одна з одної, не вiдходити вiд теми мiркування,
дотримуватися певного плану у викладеннi думок, контролювати їх хiд».  

Додаток 3

У роботi над пiдвищенням iнтересу дiтей до математики необхiдно, щоб цей
iнтерес до неї бачили школярi з боку свого наставника. 

Під час проведення гри пропоную дiтям такi правила: 

Пам’ятка

1. Уважно слухайте i запам’ятовуйте умову та хiд гри. 

2. Пам’ятайте: успiх залежить вiд чiткого усвiдомлення кiнцевої мети. Не
поспiшайте розпочати гру, не дослухавши до кiнця її правила. 

3. Уважно слухайте вiдповiдь товарища, щоб за потреби вчасно виправити
помилку. 

4. Дотримуйтеся своєї черги, не заважайте дiтям. 

5. Чесно визнайте свою помилку, якщо її довели однокласники. 

6. Не хитруйте, не шукайте нечесного шляху для перемоги. Будьте
чесними. 

7. Поважайте iнших дiтей — будуть поважати i вас.

Під час організації математичних і логічних ігор необхідно дотримуватися
наступних положень:

1. Правила гри повиннi бути простими, точно сформульованими, доступними
для розумiння учнiв молодших класiв. 

2. Гра не буде засобом навчання, якщо вона викликає занадто бурхливу
реакцiю в дiтей та у такий спосiб не розвиває їх математичну пильнiсть,
увагу i розумову дiяльнiсть.

3. Пiд час проведения гри-змагання облiк результатiв повинен бути
вiдкритим, зрозумiлим i справедливим.

4. Для дiтей iгри будуть цiкавими тодi, коли кожен iз них стане активним
учасником. 

5. Під час проведення iгор потрiбно дотримувати принципiв вiд
простого — до складного, вiд конкретного — до абстрактного. 

6. Не можна зловживати iграми, тому що це може призвести до того, що
дiти будуть в усьому бачити лише гру. 

7. Кожна гра повинна мати пiзнавальне значення, тому в ній на перший
план висувається розумова задача, для розв’язання якої необхiдно
застосувати порiвняння, аналiз i синтез, судження й умовиводи. 

8. У процесi гри повинна бути виконана певна закiнчена дiя, розв’язане
конкретне завдання. Гру не потрiбно обривати незавершеною. 

Список лiтератури

1. Винокурова Н. Магия интеллекта. — М.: ИМПЭТО, 1995.

2. Винокувова Н. Подумаем вместе. Развивающие задачи. Упражнения.
Задания. Книга 1. — М.: РОСТ, Скрин, 1997. — 96 с.

3. Винокурова Н. Подумаем вместе. — Книга 2. — М.: РОСТ, 1998. —112 с.

4. Тихомирова Л.Ф. Развитие интеллектуальных способностей школьников. —
Ярославль: Академия развития, 1997.

5. Винокурова Н. Сборник тестов и упражнений для развития ваших
творческих способностей. — М: ИМПЭТО, 1995. — 96 с.

6. Тихомирова Л.Ф. Развитие познавательньих способностей детей. —
Ярославль: Академия развития, 1997. — 240 с.

7. Газета «Психолог» №41(233), 2006, листопад. Т.Сідляр «Розвиток
пізнавальних інтересів». Психолого-педагогічний супровід
навчально-виховного процесу.

Похожие записи