Іващенко Катерина Степанівна,
завідуюча ДНЗ №14 м. Умань
Особливості формування творчих здібностей дітей дошкільного віку
В складних умовах сучасного життя освіта, в тому числі й дошкільна,
повинна ставити перед собою завдання активізувати і розвивати творче
мислення. Креативність є одним з механізмів психологічного захисту
людини, її готовності до творчості, творчого вирішення проблем,
гармонійного розвитку як особистості. Тому так важливо, щоб сучасний
педагог – дошкільник враховував при проведенні педагогічних заходів
можливість для дитини проявити свої креативні здібності. Але спочатку
треба розмежувати поняття творчості і креативності.
Говорити про творчість доцільно, коли йдеться про прояви діяльності
дитини. А креативність – це комплекс інтелектуальних та особистісних
особливостей, який сприяє становленню і стимулюванню творчості. Згідно з
Базовою програмою працівникам дошкільних закладів освіти важливо
забезпечити сприятливі умови для вияву творчої активності вихованців.
Креативність втілюється не тільки в художній діяльності – музичній,
образотворчій, літературній, театралізованій, а й у пізнавальній,
моральній, комунікативній. Отже, постає проблема: як створити
розвивальне середовище для креативності і допомогти дітям розкрити свій
творчий потенціал?
Педагоги з досвідом враховують схильність малюків до дослідництва,
експериментування, використовують розвивальні завдання; адекватно
оцінюють досягнення; створюють ситуації вільного спілкування, обміну
думками, виявлення творчої ініціативи, самостійного вибору, пошуку
різних варіантів рішення завдань і способів дій. Варто пам’ятати, що
творчість – це активність дитини, спрямована на створення нового
продукту, вона відкидає всі зразки і шаблони і вона не можлива в жорстко
визначених умовах. А критичні зауваження та негативні оцінки здатні
тільки гальмувати процес творчості.
Вихователь повинен звертати увагу не тільки на результати діяльності
дитини, а й на те, як саме вона діяла.
Основними показниками креативності є:
Здатність виявити проблему, готовність її розв’язувати самостійно,
відкритість новим знанням;
прагнення відійти від стандартів і вийти за рамки заданої ситуації;
уміння оцінити інформацію з різних точок зору;
оригінальність;
допитливість;
критичність і самокритичність;
сміливість суджень;
уміння швидко переключатись, із заданих елементів створювати нові
комбінації;
об’єктивність і неупередженість;
уміння помічати зв’язки між предметами, явищами, ознаками;
здатність сприймати об’єкти цілісно, виділяти в них суттєве;
схильність до передбачення, прогнозування.
орієнтація на високі стандарти якості;
розвинена уява, метафоричність.
А основні етапи творчого процесу такі:
поява відчуття неясності чогось;
виникнення питань до дорослого, однолітків, самого себе;
виділення значущого для успішного розв’язування завдання;
усвідомлення проблеми;
формулювання гіпотези;
пошук і знаходження рішення.
Залишилося вказати критерії, за якими визначаємо, чи проявляє дитина
креативні елементи в своїй діяльності:
частота і результативність продукування нових ідей;
здатність до самостійного їх використання;
схильність до аналізування мети, засобів, способів досягнення
результатів діяльності;
вміння долати труднощі;
перевірка достовірності інформації ;
виваженість у прийманні рішень;
використання різних підходів;
об’єктивність при оцінці процесу і результату діяльності;
оригінальність її кінцевого продукту.
Що робити вихователю, щоб сформувати у дитини вказані вище показники
креативності? На допомогу прийдуть такі педагогічні принципи:
уникати чіткого формулювання завдання;
обговорювати лише загальні моменти, які уточнюють сенс проблеми, а не
шляхи її вирішення;
заохочувати висування нових ідей, навіть якщо завдання уже розв’язане;
можна розбити проблему на під проблеми;
звертати увагу дітей на аналогії;
стимулювати творчу уяву, фантазію;
ставити запитання – підказки, вносити уточнення ,спонукати до пошуку;
вчити вихованців не обмежуватись лише одним варіантом розв’язування,
звертати увагу на ідеї, які виникли спонтанно в процесі діяльності,
використовувати знайоме по новому;
вчити дошкільнят виділяти типове і особливе, знаходити суперечності;
пропонувати дітям щось уявити і відтворити у вигляді елементарної
схеми;
бути тактовним.
Однак не слід забувати, що кожна дитина має власний, притаманний тільки
їй рівень розвитку. Це стосується і креативності. Існують такі стадії
прояву дошкільником творчої активності:
Перша стадія наслідування. Дитина, потрапляючи у нову ситуацію, повторює
за дорослими дії для досягнення бажаного результату.
Друга стадія творчого наслідування. Внесення дитиною чогось нового без
істотних змін у запропонованій схемі дій. На цій стадії дошкільник
заявляє про себе, свої бажання, смаки, інтереси, виявляє свої переваги
відповідно до власних знань та умінь, знайомиться з різними варіантами
здійснення діяльності.
Третя стадія репродуктивної творчості. Дитина здатна взяти за основу
запропоновану схему, але істотно її переробити, перевірити свої ідеї на
відповідність вимогам ситуації, внести елементи новизни та
оригінальності.
(
|
~
’”¬V
X
&
&
&
&
&
,Четверта стадія справжньої творчості. Створення нового. Цей рівень не
досяжний для дошкільника, тому що створити щось оригінальне можна лише
на піці свого креативного розвитку та в професійній сфері.
Звичайно, і батьки, і педагоги бажають, щоб дитина досягла в своєму
розвитку стадії репродуктивної творчості. А це можливе, якщо розвивати
інтелектуальні здібності дошкільника, особливо уяву, адже креативність
найбільш пов’язана саме з нею.
Допомогти педагогу розробити індивідуальну стратегію виховання і
навчання можуть члени сім’ї. Вони також повинні спонукати дитину
фантазувати, ризикувати, відповідати за свої вчинки, відстоювати власну
точку зору, розв’язувати нескладні життєві проблеми. Батьки, як ніхто,
мають можливість збагатити індивідуальний досвід дитини.
Однак доцільно звернути увагу батьків на негативні моменти
фантазування, коли воно відірване від реальності. Поринувши у світ мрії,
дитина може демонструвати небажання докладати вольових зусиль,
замкненість, заглиблення у себе, відмову від розв’язування реальних
життєвих завдань, особливо складних для неї. Тому важливо збалансувати
творчу уяву і здатність використовувати її в різних видах діяльності – в
ігровій, предметно-практичній, пізнавальній, художній, комунікативній.
Педагогам і членам родин вихованців слід взаємодіяти з дітьми на
засадах діалогу, довіри, партнерства з боку дорослих. При спілкуванні
враховуються індивідуальні можливості і бажання дошкільників. Тільки зі
встановленням довірливих взаємин можна вимагати від вихованців
підпорядкування. Діти не відразу здатні слухати, розуміти, виконувати
інструкції, вимоги. Тому педагог, як і батьки, вдається до особистої
участі в дитячих справах, допомагає, заохочує, враховує психологічні
особливості, йде на певні поступки. Таким чином образ педагога
споріднюється з образом батьків, що полегшує налагодження стосунків. Так
вихователь, використовуючи диференційований підхід,створює позитивну,
сприятливу для творчості атмосферу. За даних умов діяльності розвиток
уяви буде проходити більш плідно. Як ми знаємо, формування уяви бере
свій початок з моменту, коли дитина свої враження від дій з однолітками,
спілкування з вихователями, сімейних стосунків відтворює у малюнках,
іграх, заняттях. Для того, щоб уявити, дитині потрібно щось робити:
гратись, малювати, будувати або розповідати.
Робота з формування уяви повинна бути поетапною, з поступовим
ускладненням. Окремі завдання використовуються на заняттях з розвитку
мовлення, малювання, вводяться під час гри. Для кращого розвитку творчих
здібностей необхідно створити атмосферу схвалення, свободи, успішності.
Під час виконання завдань дітям надається різна допомога: комусь
достатньо усмішки, хтось потребує додаткових роз’яснень, а деякі не
можуть обійтись без спільної роботи з дорослим.
На першому етапі розвитку уяви основною метою є формування операційних
навичок. Це необхідно для створення образів уяви. Діти навчаються
будувати знайомі предмети за елементами, виділяти образ предмета серед
інших і відтворювати його на малюнку. (Приклади завдань. Домалюй
картинку, упізнай предмети, які на малюнку накладені один на один.).
Мета другого етапу – навчання сюжетного бачення, аналіз об’єктів і
ситуацій: виділяти головні і другорядні ознаки , бачити зв’язок
предметів за змістом, розташувати їх у певному порядку, планувати свою
діяльність, пропонувати нові елементи до зображення (Приклади завдань.
Складання розповідей на задану тему; домалювати розповідь.).
На третьому етапі основна увага приділяється комбінуванню і пере
комбінуванню, розвитку здатності використовувати абстрактні елементи у
різних зображеннях. (Приклади завдань. Показати малюнок геометричної
фігури і попросити назвати у кімнаті предмети, у яких вона присутня.
Домальовування на основі певного елемента.).
Метою четвертого етапу є розвиток самостійної мовленнєвої образотворчої
діяльності. Діти навчаються розуміти зміст за допомогою інтонації,
опорних слів, ілюстрацій, схем і символів, а також планувати,
розподіляти на змістові частини, послідовно переказувати і малювати.
(Приклади завдань. На основі опорних слів дітям пропонують намалювати
картинку, а потім придумати розповідь.).
Творча самореалізація в широкому смислі становить невід’ємну
характеристику психічного здорової людини, яка творчо працює, реалізуючи
свої здібності й обдарованість. Творчий професійний потенціал забезпечує
найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Для
суспільства важлива не тільки генерація нових ідей і технічних рішень,а
й уміння сприймати й розуміти нове, навіть незрозуміле, і не протидіяти
йому. Отже, про розвиток креативності необхідно подбати ще тоді, коли
дитина знаходиться в дошкільному віці.
PAGE
PAGE 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
