Реферат на тему:

Історичний підхід до створення шкільних методичних посібників і
збірників задач з фізики

Розробка цілісної теорії та практики збірника фізичних задач і
посібників з фізики, побудованих на технологічних задачах, є
пріоритетним напрямком методичних досліджень у сучасній дидактиці
фізики. Науковий підхід до розв’язання цієї важливої проблеми вимагає
проведення історико-методичних досліджень.

Від якості цих дидактичних засобів залежить, наскільки повно будуть
реалізовані навчальні, виховні й розвивальні функції задачного підходу.
Знання вчителем фізики методичних вимог, яким мають відповідати фізичні
задачі, є необхідною умовою компетентного і творчого підходу до добору,
складання і використання задач у навчальному процесі.

Оскільки кожний збірник задач і методичний посібник виникли у певній
історичній ситуації, їх необхідно аналізувати в контексті історії
вітчизняної методики навчання фізики, враховуючи періодизацію,
розроблену О.В.Сергєєвим [4, 129-202] й уточнену нами у зв’язку з
дослідженнями у 90-х роках історії методики розв’язування задач. Нами
було проаналізовано якість збірників задач і запитань з фізики, їх
відповідність дидактичним вимогам до якості задач, розробленим
О.С.Івановим [3, 27], основними з яких є: педагогічна цінність,
підпорядкування технічних відомостей і математичного оператора
фізичному, відсутність фізичних і технічних помилок, точність,
лаконічність і природність умови [1].

Як приклад розглянемо популярні збірники задач, які мали найбільше
поширення на території України.

Серед розглянутих задачників характерними є збірники М.Дерюгіна (1865) і
О.Ф.Малініна (1866). Автор першого особливу увагу звертає на фізичну
сутність задач та методи їх розв’язування. У кінці збірника додано 27
креслень, що полегшують розв’язування задач, і 8 таблиць, у яких
містяться основні фізичні сталі з метою привчити школярів самостійно
відшукувати необхідні дані для розв’язування задач. Як бачимо, вже в
перших збірниках фізичних задач знайшли втілення прогресивні погляди
вітчизняних методистів на значення й методику розв’язування фізичних
задач у середній школі.

У структурі «Збірника фізичних задач для гімназій» О.Ф.Малініна (1866)
і порядку розташування задач у ньому відображені методичні погляди
автора. До важких задач додавалися докладні розв’язування; до деяких —
указувався хід умовиводів, за яким учень знаходив розв’язок; до інших —
подані тільки результати; окремі — залишені зовсім без відповіді. Хоча
всі розрахункові задачі розташовані у тому ж порядку, який прийнятий у
підручнику Е.Х.Ленца, відсутність задач-запитань зменшує методичну
цінність цього збірника. Така формальна й однобічна точка зору на
фізичні задачі багатьма прогресивними вчителями-практиками не
поділялася. Тому на межі XIX — XX ст. з’являються шкільні підручники, в
яких відображені більш передові погляди на методику розв’язування
фізичних задач. До них можна віднести, наприклад, «Збірник запитань і
задач з фізики для середніх навчальних закладів» О.Ф.Знаменського
(1879). У кожному розділі спочатку вміщено питання (якісні задачі), а
потім задачі на розрахунки. До всіх розрахункових задач подано
відповіді. Це свідчить про правільне розуміння автором про значущості
фізичної сутності задач.

Серед збірників фізичних задач для середньої школи слід відзначити
цікавий за задумом перекладений збірник «Почему и потому» Отто Улле
(1869), який містив виключно якісні задачі-запитання з важливих
науково-природничих галузей. На початку кожного розділу автором
подаються короткі пояснення розглядуваного фізичного явища. Далі учні
знаходили описи певних фізичних феноменів у формі запитання, яке
починається словом «почему». Безпосередньо після запитання йде
відповідь, яка пояснює цей фізичний феномен, і починається словом
«потому». Тематика задач різна: про явища побуту людини, природи,
простих наукових експериментів. Запитань з техніки обмаль, що
пояснюється нерозвинутістю цієї галузі. Методична цінність більшості
задач, що грунтується на просвітницькому потенціалі, безперечна.
Взагалі, ці задачі розвивали в учнів спостережливість, раціональний
фізичний підхід до пояснення явищ оточуючого світу.

До 30-х років ХХ ст. методика розв’язування фізичних задач розглядалась
у передмовах до збірників задач, де автори викладали власний досвід,
методичні прийоми стосовно задачного підходу.

Прогрес природознавства, психолого-педагогічних наук і дидактики фізики
кінця XIX ст. — початку ХХ ст. спричинив відповідну трансформацію
збірників фізичних задач. Розглянемо деякі з них.

У збірниках задач С.Ковалевського були реалізовані деякі нові ідеї і
підходи до добору і системи розташування задач. Цим вони відрізнялися
від збірника А.Ф.Малініна, але за змістом задачі теж мали розрахунковий
характер. Коротко проаналізуємо ці посібники.

«Збірник фізичних задач для середніх навчальних закладів”
С.Ковалевського (СПб, 1906) містив 989 розрахункових задач, не мав
жодного малюнка або креслення, фізичних таблиць (фізичні сталі
наводилися в умовах задач). У «Передмові» автор дає методичні вказівки
щодо розв’язування задач. Задачі розташовані у розділах за єдиним
принципом. На початку розділу під літерами а), б) і т.ін. надаються
формули визначення різних фізичних величин. Наприклад, у розділі
«Прямолінійний і круговий рівноприскорений рух» безпосередньо після
заголовку розміщені у невеликій кількості нескладні типові задачі під
літерами а) на простір; б) на швидкість; в) на час. За типовими задачами
йдуть у достатній кількості в змішаному порядку задачі з тих же
елементів рівномірного руху.

«Систематичний збірник задач з фізики для середніх навчальних закладів»
Г.Гейнріхса (СПб, 1912) методично добре відпрацьований і відрізняється
певними перевагами, до яких можна віднести оригінальну структуру, яка
враховує вікові навчально-пізнавальні можливості учнів (1. Пропедевтика.
2. Систематичний курс. 3. Додаткові статті до розділів механіки). До
всіх задач у кінці посібника подаються відповіді і розв’язки. Деякі
умови задач ілюстровані малюнками і кресленнями.

У розташуванні розділів фізики автор додержується загального порядку,
яким користувалися у той час автори посібників. Кожному розділу передує
конспект теорії з відповідної теми фізики, який містить загальну
характеристику розглядуваних явищ, визначення, фізичні закони і формули.
Крім того, у відповідних місцях наведені таблиці фізичних величин і
креслення. У структурі збірника враховані:

1. вікові особливості навчально-пізнавальної діяльності школярів різних
ступенів (наявність розділів: “Пропедевтика (систематичний курс)”;

2. сформованість в учнів навичок самостійної роботи.

«Задачі та запитання з фізики» О.В.Цінгера (1916, Москва) [7] вважалися
найкращим дореволюційним збірником задач з фізики для середніх
навчальних закладів. Цей посібник за словами автора мав такі
особливості:

при складанні збірників віддавалась перевага фізичним задачам перед
арифметичними з фізичної тематики;

задачі були суто фізичними, тобто дані до них учні одержували із власних
дослідів або спостережень, що визначало наближений ступінь точності цих
даних. Для решти задач необхідні дані були розміщені або у їх тексті,
або учні могли знайти їх у наведених у кінці посібника 25 таблицях, де
автор уперше подає таблицю періодичної системи елементів Д.І.Менделеєва;

запропоновані прийоми скороченого обчислення з прикладами (множення,
ділення);

V X D

D

e

???????!?задачі-парадокси викладені у формі діалогу допитливого учня і
вчителя, що на думку автора, є найбільш зручною формою для з’ясування
різних сторін розглядуваного питання;

задачі диференційовані і помічені за трьома рівнями складності, які
відповідають: а) першому ступеню — елементарному курсу першого концентру
фізики, б) другому ступеню — курсу другого концентру й охоплюють обсяг,
прийнятий для програм середніх шкіл, в) третьому ступеню — виходить за
межі курсу середньої школи і може пропонуватися або учням, які особливо
цікавляться фізикою, або всьому класу, де фізика вивчається за
поглибленими програмами. Предметна область деяких задач подана у формі
фантастичних сюжетів, фотографій, кольорових малюнків, діалогів учителя
і допитливого учня.

Цей посібник є свого роду енциклопедією, яка містить найрізноманітніші
відомості і факти із багатьох галузей знань – фізики, геології,
географії, історії, техніки, зоології, ботаніки, тобто одним із перших,
у якому успішно реалізовано інтегративний підхід до навчання фізики.
Уперше у цьому збірнику центральне місце відведене задачам, головний
зміст яких полягає у з’ясуванні сутності фізичних явищ та їх аналізу.
Кількість таких задач перевищує розрахункові. Точність і чіткість
формулювання задач у поєднанні з їх глибоким, цікавим змістом є
характерною особливістю збірника О.В.Цінгера. У дореволюційний час цей
збірник набув популярності і не втратив свого значення у наш час.

До загальних недоліків, характерних для більшості дореволюційних
збірників задач, можна віднести:

наявність великої кількості абстрактних задач, зміст яких мало
пов’язаний з розвитком техніки, який супроводжував процес інтенсивної
індустріалізації промисловості на межі XIX i XX століть, що зумовлювало
відсутність експерименнтальних задач і задач, побудованих на
дослідженнях фізичних процесів і спостережень за природою,
задач-коротеньких лабораторних робот на оцінку, задач-визначення
фізичних констант;

нехтування розвитком пізнавального інтересу учнів визначало убогий
характер оформлення більшості збірників і змісту предметної області
задач (за винятком збірника задач О.В.Цінгера).

Разом з тим прогресивні зміни у методиці фізики визначили: початок
диференційованого підходу до структурування збірників задач з
урахуванням специфіки концентрів курсу (Г.Гейнріхс, О.В.Цінгер),
циклічності навчального процесу — організація розділів у формі
комплексів із конспектів, тренувальних задач і задач для самостійного
розв’язування (Г.Гейнріхс, С.І.Ковалевський, О.В.Цінгер).

У 20-ті роки в результаті сміливих дидактичних експериментів з’являються
перші збірники задач з фізики, автори яких намагалися уникнути
вищезгаданих методичних недоліків. До найбільш яскравих слід віднести
методичний посібник-дослідження «Живі задачі з фізики та методичні
пошуки» В.О.Зібера (Ленінград, 1925) [2], побудований на
експериментальних задачах.

Кожна задача мала складну динамічну структуру, доцільність і характер
пунктів якої обґрунтовується автором у передмові: умова задачі має бути
лаконічною та інтригуючою; малюнок задачі ілюструє речову установку;
пояснення до малюнка уточнює будову установки; розв’язок задачі —
лаконічна можлива відповідь на питання задачі; розвиток задачі —
особливо цікаві питання, які виникали під час її колективного
розв’язування; загальні зауваження — опис процесу пошуків розв’язку [2,
17-19].

З методичної точки зору найбільш характерними для «живих задач» є
наступні три пункти умови: 1. Кожна задача ставиться у вигляді досліду,
так що учень «бачить задачу». 2. Кожна задача вимагає дослідного
розв’язування. 3. Аналіз задачі та її кінцеве розв’язання здійснюється
колективом учнів (конференцією) [2, 6].

Оригінальним за змістом є посібник «Експериментальні та якісні задачі з
фізики» О.Ф.Іваненка, В.П.Махлая, О.І.Богатирьова (Київ, 1987), який
характерний комплексним підходом до розвитку в учнів інтелектуальних і
практичних навичок, їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі
розв’язування експериментальних і якісних задач у класі та проведення
домашніх дослідів і спостережень.

У 1977-1978 роках видається оригінальний методичний посібник у двох
частинах «Спостереження учнів при вивченні фізики на першому ступені
навчанні» і «Спостереження учнів при вивченні фізики на другому ступені
навчання» О.В.Сергєєва [5,6], в якому реалізовано інтегративний підхід
(за формою і змістом) до емпіричних методів вивчення фізики, зокрема, —
спостереження природничих явищ, яке розуміється як систематичне,
цілеспрямоване, навмисне, планомірне, активне і вибіркове кероване
вчителем сприйняття учнями фізичних характеристик об’єктів органічного і
неорганічного світу, виробництва, сільського господарства і довкілля у
процесі проведення домашніх фізичних дослідів і тематичних екскурсій.
Цікавим у завданнях є їх комплексний характер: серед них є
задачі-запитання, які не потребують безпосередніх спостережень,
необхідних для повноти опису певного фізичного явища, а також
експериментальні задачі або демонстраційні експерименти. У першій
частині посібника автор, докладно розглядаючи методичні питання,
пов’язані з використанням методу спостережень у навчально-виховному
процесі, подає структуру спостереження і навчальних екскурсій з фізики з
позицій сучасних вимог до навчального процесу.

Специфіка цього посібника, яка відрізняє його від традиційних збірників
задач з фізики, полягає у тому, що в ньому використовується можливість
полісенсорного сприйняття учнями задачної ситуації, що є невід’ємним
фрагментом довкілля людини (концепція якого розроблялася ще
Я.А.Коменським, але не була повністю реалізована).

Таким чином, грунтуючись на результатах історико-методичного аналізу
еволюції збірників задач з фізики, можна зробити такі висновки:

методологічна, методична і прагматична якість збірників задач і запитань
з фізики носить історично зумовлений характер, що визначається
специфікою ознак, характерних для кожного періоду;

історична трансформація дидактики фізики, науки фізики, комплексу
психолого-педагогічних наук, методики математики та інформатики знайшла
своє відображення у підходах до структурування навчального матеріалу при
створенні збірників задач та доборі і складанні самих задач;

необхідні науково обгрунтовані історико-методичні дослідження для
визначення оптимальних шляхів створення сучасного збірника задач з
фізики.

ЛІТЕРАТУРА

Волошина А.К. Історико-методичний аналіз розвитку технології
розв’язування фізичних задач у середній загальноосвітній школі. – Дис.
канд. пед. наук.- Запоріжжя, 2000.- 233 с.

Зибер В.А. Живые задачи по физике. Методические искания: задачи с
техническим уклоном. – Л.: Образование, 1926.– Вып. 2.– 104 с.

Іванов О.С. Задачі з фізики в середній школі. Методичний посібник для
вчителів. К.: Рад.шк., 1971. – 167 с.

Сергеев А.В. Становление и развитие истории методики преподавания физики
в средней школе как научной дисциплины. Дисс. д-ра пед. наук. –
Запорожье, 1989. – 370 с.

Сергеев А.В. Наблюдения учащихся при изучении физики на первой ступени
обучения: Пособие для учителей.– К.: Рад. шк., 1987. – 152 с.

Сергеев А.В. Наблюдения учащихся при изучении физики на второй ступени
обучения: Пособие для учителей.– К.: Рад. шк., 1988. – 176 с.

Цингер А.В. Задачи и вопросы по физике.– М., 1916.– 308 с.

Похожие записи