Реферат на тему:

Інтерактивні технології як засіб формування особистості студента

Нові вимоги, які висуваються державою до підготовки спеціалістів у
різних галузях, зумовлюють пошук таких технологій навчання, які б
відповідали світовому стандарту освіти, забезпечували б підготовку
майбутніх поколінь на високому професійному рівні. Незважаючи на
соціально – економічну та політичну нестабільність українського
суспільства, вже сьогодні помітні певні передумови суттєвого оновлення
системи освіти. Одна з них – розвиток освітніх процесів за рахунок
інноваційної діяльності педагогічних колективів та окремих педагогів

Звернення до інтерактивних технологій зумовлено новими завданнями, які
поставлені перед системою освіти країни: формування активної, діяльної,
творчої, конкурентноспроможної особистості. Розв’язати це завдання в
рамках старої організаційно – методичної інформативної системи
неможливо. Одним із інноваційних підходів, здатним формувати активну,
творчу, самодостатню особистість, виступає інтерактивне навчання, яке
реально забезпечує перехід від педагогіки знаннєвої до розвивальної, до
опанування студентами умінь і навичок, саморозвитку особистості.

Інтерактивне (”inter” – взаємний, „act” – діяти) навчання – спеціальна
форма діяльності; це діалогове навчання, під час якого відбувається
взаємодія викладача і студента [1, c.4]. За інтерактивного навчання
освітній процес організовується таким чином, що практично всі студенти
виявляються залученими в процесі пізнання, при цьому кожний робить свій
індивідуальний внесок у загальну справу. Обмін знаннями, ідеями, думками
відбувається в доброзичливій атмосфері, в умовах взаємної підтримки,
взаєморозуміння, взаємодії.

Педагогічна взаємодія зі студентами організовується з урахуванням таких
специфічних принципів:

—                                 неперервності та цілісності розвитку
особистості, гармонізації педагогічної діяльності, інтеграції всіх
аспектів;

—                                 особистої зорієнтованості;

—                                 професійно практичної спрямованості;

—                                 альтернативності, свободи вибору
(спільні планування, диференційовані завдання тощо );

—                                 усвідомлення професійно –
особистісного розвитку під час педагогічної взаємодії (рефлексія,
корекція власної діяльності); творчого самовираження, співробітництва та
співтворчості.

Інтерактивна технологія навчання – це така організація навчального
процесу, за якої неможлива неучасть студентів у колективному
взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників в
процесі навчального пізнання: або кожен має конкретне завдання, за яке
він повинен публічно прозвітувати, або від його діяльності залежить
якість виконання поставленого перед групою завдання [1, с. 23 -24]

Кожну технологію характеризують два принципових аспекти: гарантованість
кінцевого результату і проектування майбутнього навчального процесу,
тоді як методика розглядається як сукупність рекомендацій щодо
організації та перебігу навчального процесу .

У педагогічній літературі в дослідженнях О. Пометун, Л. Пироженко, О.
Пєхоти, Н. Побірченко, С. Сисоєвої, Є. Селевко, П. Щербаня та ін.
розкриваються теоретичні й методичні засади організації інтерактивного
навчання, описано багато типів і форм інтерактивного навчання (за рівнем
активності учнів, рівнем залучення їх до продуктивної діяльності,
дидактичною метою, способами організації тощо) .

Зокрема О.Пометун та Л. Пироженко [1, с.33] виділяють чотири групи
інтерактивних технологій: інтерактивні технології кооперативного
навчання; інтерактивні технології колективно-групового навчання;
технології ситуативного моделювання; технології опрацювання дискусійних
питань.

Інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння
матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість студентів, але й на їх
почуття, волю (дії, практику). Було експериментально доведено, що
ефективність засвоєння навчального матеріалу за умов інтерактивного
навчання є значно вищою у порівнянні з такими формами навчання, як
лекція (де засвоєння матеріалу становить – 5%), читання (10%), у той час
як навчання в дискусійних групах – 50 %, практика через дію — 75%,
навчання інших або негайне застосування знань – 90 %. Це є дидактичною
закономірністю.

Інформація, що потрапляє в мозок людини, не просто фіксується чи
записується, а аналізується, обробляється. Щоб ефективно обробити
інформацію, необхідно задіяти як зовнішні, так і внутрішні чинники.
Цьому сприяє зворотній зв’язок, обговорення проблем з іншими, постановка
питань, спрямованих на пошуки шляхів розв’язання проблеми, тобто діалог
і взаємодія з іншими.

Проте, технології інтерактивного навчання не можна розглядати як
самоціль. Їх не можна також абсолютизувати. Вони потребують серйозної
підготовки педагога і студентів, Головне – створення в аудиторії
атмосфери співробітництва, порозуміння, доброзичливості, реалізація
особистісно орієнтованого навчання. Очевидно, що інтерактивні технології
мають великий потенціал щодо забезпечення пізнавальної активності,
саморозвитку та самореалізації студентів та підвищення якості їх
професійної підготовки в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.      Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок . Інтерактивні
технології навчання: Наук.-метод. посібник. – Видавництво А.С.К.,2004.
-192 с.

2.      Сластенин В.А., Подымова Л. С. Педагогика инновационной
деятельности деятельности.- М.,1997.

Похожие записи