Реферат на тему:

Інформаційна освітянська мережа ЮНЕСКО – молодим громадянам України.

Європейською педагогікою 90-і роки були названі “десятиріччям
громадянськості”. Це часи історичних змін, що залишили відбиток на
громадянському вихованні і освіті, і поставили перед суспільством
серйозне завдання – виховувати громадян, які можуть жити та розвиватись
в оновленому світі і покращувати його, долати труднощі шляхом
реформування і вдосконалення, бути громадянами світу, залишаючись при
цьому громадянами своєї батьківщини.

На початку третього тисячоліття Генеральна Асамблея ООН, керуючись
гуманістичними та миролюбними пріоритетами, проголосила, що роки з 2001
по 2010 стануть Декадою культури миру і ненасилля для дітей світу, та
обрала ЮНЕСКО координаційним центром.

В рамках затвердженої програми і бюджету на 2002-2003 роки були виділені
такі напрямки роботи ЮНЕСКО :

1. Велика програма І – освіта

2. Велика програма І І – природничі науки

3. Велика програма ІІІ – соціальні та гуманітарні науки

4. Велика програма І V – культура

5. Велика програма V – комунікація та інформація

Важливість і необхідність комунікаційного та інформаційного забезпечення
системи освіти є аксіомою. ЮНЕСКО має розгалужену, достатньо
децентралізовану інформаційну мережу. До неї входять такі сектори, як
комунікації та інформації, освіти та ін., у яких працюють інститути,
відділи, бюро, здійснюються програми і проекти. Спектр дії Програми
ЮНЕСКО DANIDA спрямований на правову освіту, освіту у галузі Прав Людини
та Прав Дитини. За проектами ЮНЕСКО працюють такі відомі мережі, як
мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО, що нараховує близько 4500 шкіл у 137
країнах світу. Сьогодні в Україні існує 40 асоційованих навчальних
закладів ЮНЕСКО, діяльність яких допомагає молодим Українцям зайняти
активну громадянську позицію у житті. Проблеми, які обирають діти і
вчителі для вивчення стосуються прав людини, культури інших народів,
охорони і збереження природи та ін.

еалізації різного роду проектів, що здійснюються у рамках Програми
ЮНЕСКО. Участь українських ВНЗ у Програмі сприяє розвитку їх міжнародної
співпраці та інтеграції вітчизняної вищої освіти і науки у світові
науково-освітні процеси.

Інформаційна культура розвивалася різними шляхами, намагаючись
якнайширше задовольнити потреби людства в інформуванні і найповніше
здійснити свої безпосередні функції. Традиційними сферами комунікації
були і залишаються інформаційні агенції, преса, радіо, телебачення, кіно
та кінохроніка, які є засобом реалізації активної громадянської позиції.

Сьогодні до інформаційного середовища приєднується Інтернет і
використання його у освітній галузі поширюється.

Проект ЮНЕСКО «Інформаційна мережа культури світу» ставить за мету
створення мережі сайтів, що дасть змогу здобути інформацію про
діяльність проекту ЮНЕСКО «На шляху до культури світу», а також в
поширити інформаційну продукцію щодо культури світу і ненасильства.

На сайті ЮНЕСКО (www. unesco. org) можна знайти достатньо інформаційних
матеріалів щодо освіти і виховання, зокрема громадянської освіти. Ось
лише деякі вузли в Інтернет, що містять відомості, присвячені цій
проблемі: Правові акти ( Legal instruments) — посилання на деякі
найважливіші документи ЮНЕСКО (конвенції, угоди, декларації, тощо);
Інформаційні служби ( Information services). ЮНЕСКО має більше за 50
інформаційних служб і безліч інформаційних джерел, в тому числі,
доступних on-line: бібліографічні, довідкові і повнотекстові бази даних.

Відомий вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом» сьогодні,
коли, інформаційні технології стають дедалі потужнішими все більше і
більше, є аксіомою. І якими будуть ці володарі залежить значною мірою
від зусиль педагогів.

Література:

A, Sannikov, P. Fontani UNESCO’s Action in the Field of Education for
Citizenship and Human Rights. In: M. Ostini The Basic Concepts and Core
Competencies. Written Contributions, Strasbourg, Council of Europe,
1998, p. 4-10. UNESCO Action Plan in Education for Citizenship, Paris,
UNESCO (Department of Education for a Culture of Peace), 1998.

А. Хорват, О.Михай «Глобализация образования и Восточная Европа»
//Перспективы. Вопросы образования №2, 1991 — с. 9-22

World Communication Report, Paris, UNESCO, 1989, 1576 pp.

Похожие записи