Реферат

на тему:

Ігри в педагогіці: дидактичні, предметні, методика проведення.

Вступ.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися
ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок,
катанні на санчатах, лижах, ковзана. Народна виховна мудрість емпірично
передбачала розв’язання важливих технологічних завдань формування
особистості дитини. Зокрема засобами народної гри виводили маленьку
людину з її реального побутового повсякденного життя, запобігали
складання стереотипів сумніву й недовіри до своїх сил. Через гру дитині
надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. Саме у
грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення,
викликали в неї позитивні емоції.

З переходом із умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті
дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві
визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим,
що навчання для неї стане віднині обов’язковим.

За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед
вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина мусить дотримуватись
однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям
знову приходить гра. У сучасних – це не cпонтанні ігри, не стихійно
засвоєний від старших поколінь розваги за правилами. Сьогодні гра
контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує
суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без
допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одно, стежити за
точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку
взяла на себе, враховуючи свій досвід. Гра стає сьогодні школою
соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється
з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться
розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність
виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й
з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої
реакції інших.

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде
успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку.
Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх
необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів
навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у
суспільстві. За життя людина програє близько ста ролів і до виконання
кожної із них готується сама або її готує суспільство.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою
діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя
може викликати у них захворювання. В грі діти й підліток перевіряють
свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати
таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра
може стати незамінимим помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби,
а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи
закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання
соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є
гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим
видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не
лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній
засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає “Придивіться: чи
не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і
правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та
пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях.
Відомо, що ті діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх
активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки
руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення
сміливого, масштабною, нестандартною”.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно
думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що
навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється
доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи
урок, учитель має уважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б
цікаві й зрозумілі.

А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою
буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому
виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра,
її організація – ключ в організації виховання.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це
своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність,
витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини.

Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка
грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки,
самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде
до задоволення.

Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку
увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх
напружено мислити.

Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння
швидко знаходити правильне рішення.

Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших
школярів. Це К. Д. Ушинський писав: “Зробити серйозне заняття для дитини
цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина
потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності… З перших ж уроків
привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх
виконанні”.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом
класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей
виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно,
розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою
природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина
“добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у
захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує,
орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід,
порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні
можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця.
“Праця – шлях дітей до пізнання світу” – писав О. М. Горький.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання,
дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу
полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна
ф-ція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує,
розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує
особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання
оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами
та явищами допоможе гра.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів.
Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий
всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в
складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми
учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з
дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою
активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.

Дидактичні ігри

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно
думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що
навчаються.

Дидактична гра на уроці – не самоціль, а засіб навчання і виховання. Сам
термін “дидактична гра” підкреслює її педагогічну спрямованість та
багатогранність застосування. А тому найсуттєвішим для вчителя
будь-якого предмета, є такі питання:

а) визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших
видів діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного
за характером навчального матеріалу;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням
дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального
навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри
тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, разом з
працею, навчанням, мистецтвом, спортом вона забезпечує необхідні
емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. Для
педагога вона стає інструментом виховання, що дає змогу повністю
враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу,
створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для
саморозвитку.

Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка,
який писав: “Є ще один важливий метод – гра… Треба зазначити, що між
грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній
гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що
робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в
грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як
і в роботі, — звичайно, у грі гарній, правильній…”

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних
рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що
відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть
якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже,
система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом
свідомості школяра.

Добираючи ту чи іншу дидактичну гру, вчитель має пам’ятати, що процес
створення гри містить ряд станів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдань гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення учням теми гри, підготовка
унаочнень, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже
складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Під час проведення дидактичних ігор в учителів виникає безліч проблем:
за яким принципом відбирати навчальний матеріал для створення ігор, яке
місце дидактичних ігор в ряді інших форм і методів навчання, як одному
вчителеві вправитися з класом учнів під час гри?

У навчальних іграх немає тих, хто програв або виграв, тут виграють усі.
Їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. Це дасть змогу виявити
знання учня і вміння користуватися ними.

Методика проведення гри

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це
особливо стосується 1 класу – перехідного періоду, коли учні ще не
звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються,
притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в
практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації
навчальної діяльності першокласників.

Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку
учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше,
спрямовувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби
фоном для побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені їм доцільно
запропонувати рухливу гру.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці,
починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і
урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь
і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання
кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Дидактичні ігри можна використовувати для ознайомлення дітей з новим
матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих
уявлень і таких, для повнішого і глибшого їх осмислення засвоєння,
формування умінь та навичок, розвитку основних прийомів мислення,
розширення кругозору.

Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.
Дидактичні ігри добираються відповідно до програми.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані
результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Готовність учнів до участі у грі (кожний учень повинен засвоїти
правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність
дій, мати потрібний запас знань для участі у грі).

2. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

3. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

4. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих
дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

5. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати,
оцінювати.

6. Не можна допустити приниження гідності дитини (образливі порівняння,
оцінки за поразку в грі, глузування тощо).

7. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за
кожною партою сидів учень сильніший, а другий – слабший. У такому разі
ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно
контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб
рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб
шанс виграти мав кожен ряд учнів.

8. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко
організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім
того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Надзвичайно важливу роль в ігровій ситуації відіграють правила. Якщо
вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює
пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту викликає втому і
байдужість учнів.

Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно
відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно
виправити його і не повторювати сказаного, дисциплінованими, не заважати
іншим, чесно визнавати свої помилки.

Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом
керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги
до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити
свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості,
чесності, кмітливості тощо.

Жодне порушення правил не повинно залишатися поза увагою вчителя.
Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та
справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого
призводять подібні вчинки в повсякденному житті. Проте під час гри не
треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій
учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.

Предметні ігри

В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються
ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив
відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне –
формується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до
математики.

Під час проведення уроків математики з елементами гри доцільно
дотримуватися таких вимог:

— адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма
заняття);

— математичний зміст має бути посильним для кожної дитини (містити
елементи диференціацій навчання);

— математичний зміст має відповідати дидактичній меті уроку;

— наявність аудіовізуальних засобів навчання;

— правила гри – прості й чітко сформульовані;

— підсумок уроку – чіткий і справедливий.

Готуючись до проведення таких уроків, учитель має продумати:

— який матеріал краще використати для уроку;

— які математичні вміння і навички формувати;

— які виховні завдання слід реалізувати і як;

— як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку,
ознайомити їх з правилами гри;

— час проведення уроку;

— організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети;

— зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;

— дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання;

— підбиття підсумків.

При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми
“Звірі”, корисно запропонувати гру “хто де живе”.

На дошці записано дві моделі слів.

Хто живе? Де живуть?

Кріт — Барліг

Ведмідь — Дупло

Білка — Гніздо

Горобець — Нірка

Де живуть?

Хто живе?

Барліг — Кріт

Дупло — Ведмідь

Гніздо — Білка

Нірка — Горобець

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в
другому – правильно написати назви тварин на дошці. Пожвавити гру може
унаочнення. (До таблиці приклеюються поліетиленові кишеньки, куди можна
вставити вирізані з картону фігурки тварин).

“Початкова школа” 6’97 “Роль гри у навчанні і вихованні молодших
школярів”.

Шаталов В. Ф. “Педагогическая проза” – М., 1980 – С. 64-65

“Початкова школа” 6’97 “Дидактичні ігри” С. 18-19

“Вчися граючись” Л. В. Артемова ст. 3 (Київ “Томіріс”)

“Розвивающие игры” Б. Никитин М., 1990 С. 10-12

Ушинський К. Д. “Вибрані педагогічні твори” К., “Радянська школа”,
1949, с. 213

Математичні ігри в 1-3 класах М. Х. Микитинська, Н. Д. Мацько. Київ
“Радянська школа”, 1980. С. 3-4 (Вступ).

Вчися граючись Л. В. Артемова. Київ “Томіріс”, 1990. С. 3-5

Макаренко А. С. Гра//Твори: в 7 т. – К., 1954 – Т4. – С. 367-368

Початкова школа. 6’97. “Дидактичні ігри” с. 19

Математичні ігри. М.І. Микитинська, Н.Д. Мацько. Київ 1980, С. 5-11

Похожие записи