«І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути
незлим тихим словом…»

Святково прибраний клас ( у стилі Шевченкової світлиці).

 

Заходить жінка,одягнена у селянський одяг,запалює свічку і сідає за
стіл. До неї підходить хлопчик.

 

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так,синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це,коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та
свічка,поки людина не помре. А

як помре,свічка гасне,зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки
ясні,великі, а інші ледь видно?

Мати : Бо коли людина зла,заздрісна,скупа,її свічка ледь- ледь тліє.А
коли добра,любить людей,робить

Їм добро,тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик : Матусю, я буду добрим. Я хочу,щоб моя свічечка світила.

Мати(гладить по голові): Старайся, мій хлопчику.

 

Вчитель( або учень): 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині, в
сім’ї селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Хлопчик ріс
мовчазний,замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої наснаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

 

Твій голос летить над віками

І вічний думок твоїх літ

Ти — вічно з народом, ти- з нами

Великий народний поет.

В нас на Україні

В кріпака колись

У старій хатині

Хлопчик народивсь.

 

Звучить запис (мультимедійний): «Зоре моя, вечірняя».

 

 

Уривок з оповідання С. Васильченка «Залізні стовпи».

 

Під мелодію пісні(запис) виходять мати і Катря. Перш,ніж зайти у
хату,вони надворі виглядають Тараса. Потім заходять у хату.

(Дія відбувається у хаті. Мати і Катря накривають стіл до вечері.
Заходить батько. І тоді вони всі починають молитися. Після цього сідають
за стіл вечеряти. Тут заходить сусід.)

 

 

Сусід: Це тільки вечеряєте? Що так пізно?

Мати: Та нам такий клопіт, що вечеря й не вечеря,хлопець десь
дівся.Зранку як пішло, то оце й досі

немає! Бігали і до ставка і до греблі,всі буряки обшукали,-
як упав у воду.

Батько: Догляділи.

Сусід : Нічого,знайдеться,може десь у бур’янах. Проспиться —
прийде.

Мати: Ну де б дітися, вражій дитині?! Вечеряй,Катре, та підемо
шукати знову.

(Заходить Тарас)

Катря: А от і наш волоцюга!

(Всі встають з-за столу,крім сусіда і підходять до Тараса)

Батько : А де це ти був?

Мати: Де ти волочився?

Катря: Де тебе носило досі?

Батько: Де ж ти був оце? Чому не кажеш?

Тарас : Був у полі та заблудив.

Мати : Бачили таке?

Батько : Хто ж тебе привіз додому ?

Тарас : Чумаки.

Всі : Хто???

Тарас : Стрінувся з чумаками,питають:»Куди ідеш-мандруєш?»А я
кажу:» В Кирилівку!»А вони й

Кажуть:»Це ти йдеш у Моринці, а в Кирилівку треба
назад .Сідай , кажуть з нами, ми

довеземо». Та й посадили на віз. І дали мені
батіг, волів поганяти.

Батько: Бачили такого? Чумакувати надумав уже.

 

Мати: (обнімає Тараса): Ну чого тебе носило в поле? Чого?

Тарас: А ходив я туди, де сонце заходить,бачив залізні стовпи,що
підпирають небо і ті ворота,куди

Сонце заходить на ніч, як корова у хлів.

Мати(гладить по голові) : О,Тарасе , що з тебе буде?

Сусід : Всі на кутку кажуть,що з вашого Тараса, мабуть,щось
добре буде.

Батько: Що вийде? Розбіяка великий вийде,ось що. Ото чули про
Кармелюка, а це другий такий.

Сусід: Це той, що в панів одбирає і наділяє бідних.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі,

Він ягняток пас.

 

Учень . Т.Шевченко «Мені тринадцятий минало»

Пісня «Зацвіла в долині червона калина»

Інсценізація вірша «Мені тринадцятий минало»

Оксана : Чом же плачеш ти?!Ох,дурненький Тарасе. Давай, я
сльози витру . Не сумуй,

Тарасику,адже кажуть,найкраще від усіх ти
читаєш,найкраще за всіх співаєш,

Ще й, кажуть малюєш. От виростеш і будеш
малярем.

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана : Розмалюєш нашу хату.

Тарас : Атож. А то усі кажуть,що я ледащо і ні на що не
здатний.Ні, я не ледащо.Я буду

таки малярем.

Оксана: Авжеж, будеш!

 

Учень: Незважаючи на те, що народився Тарас у бідній кріпацькій сім’ї
і дитинство його

Було тяжким та безрадісним,малий тарас ріс допитливим та
розумним хлопчиком.

Тарас наймитує, а випаде вільна хвилина-читає і малює .А
вечорами,щоб ніхто не бачив,

плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра, не
покидає хлопчика.

 

1уч.: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За
найменшу провину карав він своїх учнів різками.

2 уч.: Ти взяла мене, маленького ,за руку,

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися,серденько,колись

З нас будуть люди»,- ти казала.

Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю
маленького хлопчика. Замучена важкою працею,померла мати.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

$

&

ue

th

j l (

*

o

o

&

th

l *

o

Нужда та праця положила.

 

3 уч.: Незадовго після смерті матері помер і батько. Смерть батька
приголомшила малого Тараса.

Там,батько,плачучи з дітьми,

А ми малі були і голі,

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи-

Носити воду школярам.

Утік Тарас з дому і сам почав заробляти: то комусь дров нарубає,то води
нанесе,то псалтир почитає над померлими. А на зароблені гроші хлопчик
купував папір та олівці. За селом знайшов печеру і ночами ,запаливши
свічку малював.

 

Люди помітили,що у печері вночі світилося світло і вирішили,що там
оселився нечистий. Вирішили його прогнати.

 

 

Одного разу,у неділю,зібралося біля печери багато людей Були зібрані
гроші для того,хто увійде в середину і переконається,чи є там нечиста
сила . Усі боялися,тоді зголосився Тарас . Його обв’язали мотузкою і
хлопчик увійшов до печери. Швиденько поховав свої речі,вийшов і
сказав,що в середині нікого немає .За відвагу Тарас дістав
винагороду,зібрані громадою гроші.

 

Вірш « І золотої, й дорогої».

 

В пана-бусурмана

Козачком служив.

В Петербурзі згодом

Панові служив.

Ой яка охота

В хлопця малювать,

Та тяжка робота

Пану догождать.

 

Нишком він малює статуї в саду

Та вночі віршує про людську біду.

І хоч він картини добре малював,

Скільки ж бо хлопчина тих знущань
зазнав.

 

Та в людському морі стрілися брати,

Що зуміли в горі йому помогти!

Викупили друзі-вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

 

Вірш Т.Шевченка « І виріс я на чужині».

 

Гнули люди спину

На панів лихих.

Кріпака-людину

Пан продати міг.

Мучились в неволі бідні трударі.

Про кріпацьку долю-пише в
«Кобзарі».

 

Пісня «Думи,мої» -мультимедійна.

Цар йог в солдати в дикий край заслав.

Малювать, писати кат забороняв.

 

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

 

За ясну свободу,світле майбуття,

Він віддав народу все своє життя.

 

Як дітей любив він!

Мріяв,щоб малі

Скрізь росли щасливі

На усій землі.

 

Вчитель: 9 березня1861 р. Шевченку виповнилося 47 років . Привітати
поета ,який лежав тяжко хворий,прийшли друзі. А 10 березня перестало
битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було
перевезено в Канів і поховано на чернечій горі.Так заповідав великий
поет.

Пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» — мультимедійна

Я маленька українка,

Вже сім років маю.

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю .

Він- дитя з-під
стріхи,

Він- в подертій
свиті,

Він здобув нам
славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко-

Сонце України.

 

«Заповіт» мультимедійний з коментарями диктора.

І дорослі й діти,

Що торують путь,

І вінки ,і квіти

Всі сюди несуть.

 

То ж як будеш часом
в Каневі колись,

Дідусю Тарасу низько
поклонись.

 

 

Звучить «Заповіт».

Похожие записи