Художня література як одна з форм духовної діяльності людини

Минув ще один рік навчання, а твій діалог з творами української
літератури триває й далі, адже гармонійна людина потребує як
матеріальних благ, так і духовного задоволення. Саме література як один
з видів мистецтва духовно збагачує тебе як особистість, формує й
утверджує твій гуманістичний світогляд.

Здавалося б, звичайнісінькі слова – зорі, груші, тиша, ночі, куполи,
передчуття, осінь… – але коли поєднати їх майстерним пером митця в
речення, вони зазвучать по-іншому – емоційно, зворушливо, тобто
по-художньому. Прочитай поданий нижче текст, яскраво домальовуючи в уяві
картини, що виникають в уяві, і ти в цьому переконаєшся …

Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають
падати зорі та груші, коли з небесного купола з’їде Великий Віз ? мене
щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий
листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з
пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить
далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі,
бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його
розкоші! Та зелені клени вже маряться золотими. І здається, що не комори
наповнюються урожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком.

О цій порі, коли копають картоплі, я щоразу і все глибше впадаю у якусь
велику і терпко-піднесену покору. Під її могутнім впливом безмовно
дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і
благословляю діток у школу. Бо повітря все дужче пахне вереснем, а
вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз
здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна,
і це неодмінно, як осінь.

Якихось незвичайних поетичних слів не так багато в цій мініатюрі
(терпко-піднесений, щемно, покора, благословляти), проте вся вона
напрочуд поетична. Її могла написати лише людина з багатим духовним
світом і тонким відчуттям слова. Ця людина – Василь Думанський,
письменник із села Серединки, що на Вінниччині. Йому доля з раннього
дитинства присудила бути прикутим до ліжка: здавалося, вибору не було,
адже вирок долі оскарженню не підлягав… Але приречений на нерухомість
Василь зробив свій вибір, єдиноможливий і єдиноправильний, – він вибрав
Слово.

Ще раз уважно прочитай заголовок цієї статті: у ньому є важливі слова –
духовна діяльність людини. Саме духовна діяльність Василя Думанського й
інших письменників витворила літературні шедеври, якими ми сьогодні
захоплюємося.

У чому ж секрет притягальної сили довершених художніх творів, зокрема й
мініатюри Василя Думанського „Коли копають картоплі”? Секретів багато,
але головний – це наявність у творі різноманітних образів.

Що таке образ? Образ – це конкретна і водночас узагальнена картина
людського життя, що створена за допомогою вимислу й має естетичне
значення. Художній образ – це не копія дійсності, що має місце,
наприклад, у газетних репортажах або в творах документального характеру.
Віддзеркалений у художньому образі предмет дійсності постає в мистецтві
не як конкретний, він слугує засобом втілення загального.
Мистецтвознавець О.Андреєв так пояснює це на матеріалі живопису:
„Візьмімо, наприклад, картину П.Брейгеля „Сліпі” (див. фозац): на ній
зображені люди, що повільно бредуть ланцюжком, тримаючись за плече
товариша, який іде попереду. Передній з них, спіткнувшись, падає і тягне
за собою наступного. Глядач бачить: ще одна мить – і весь ланцюжок
спіткає та ж сама доля. Живописець показав тут, здавалося б, конкретну,
одиничну, побутову сцену. Проте це лише найелементарніший рівень
прочитання змісту картини. Глибше проникнення до її змісту дає змогу
витлумачити брейгелівських сліпих як певний узагальнений символ – образ
людства, яке не знає і не бачить, куди воно йде”.

Художні образи мають такі різновиди: образ-персонаж, образ-символ,
словесний, слуховий, зоровий, нюховий образ та інші. Скажімо, у
мініатюрі Василя Думанського наявні слухові образи (стихає гул комбайна,
в тиші ночей, падають груші), зорові (жовтий листок, зелені клени) і
нюхові (дим, пахощі яблук, пахне вереснем, сторінками нових
підручників). Образом-символом можна вважати вересень, який символізує
початок осені й навчального року в школах; зібрану картоплю, що
символізує збір врожаю; відліт журавлів, який означає закінчення теплої
пори року.

Захар і Максим Беркути, Мирослава, Бурунда-бегадир є
образами-персонажами (повість І.Франка „Захар Беркут”). Словесними
образами вважають тропи: епітети (терпко-піднесена покора, пишні крони),
метафори (дерева скидають листя, душа збагачується) та ін.

Сприйняття художніх образів літературного твору дає естетичну насолоду
читачеві, виховує смак. Зважаючи на це, художні твори виконують різні
функції, з-поміж яких найголовнішими є такі:

• естетична – твір дає інтелектуально-емоційне задоволення, збуджуючи
уяву читача й спонукаючи його до співпереживання тому, про що йдеться у
творі;

A

ue

T ? ? th v

v

gdn[A

» – читач отримує певний досвід із твору у формі співпереживання
моральним учинкам його героїв чи історії їхнього життя, внаслідок чого
перетворює його на власний життєвий досвід, на свою активну життєву
позицію;

• пізнавальна – художній твір є джерелом поповнення знань про
навколишній світ, розширює уявлення про історичну епоху, про яку в ньому
йдеться, про побут, культуру й звичаї зображених у ньому людей.

Твори Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Михайла
Коцюбинського, славетне „Слово про похід Ігорів”, фольклорні твори, з
якими ти ознайомишся на сторінках цього підручника, збагатять тебе
досвідом попередніх поколінь, підкажуть, як зорієнтуватися в складних
життєвих ситуаціях, принесуть естетичну насолоду. Успіхів тобі!

Тема. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини.

Мета: поглибити розуміння понять «художній твір», «художній образ»;
ознайомитися з різновидами художнього образу; з’ясувати функції
художньої літератури; розвивати вміння аналізувати літературний твір;
розвивати відчуття краси й сили художнього слова.

Міжпредметні зв’язки: мистецький контекст: образотворче мистецтво.

Обладнання, наочність: репродукції картин П. Брейгеля «Сліпі» й К.
Крижицького «Вечір» або матеріал уроку № 1 мультимедійного посібника
О.М.Авраменка, Г.К. Дмитренко «Українська література. 8 клас» (К.:
Грамота, 2008.).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ЗМІСТ УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Загальне ознайомлення з підручником української літератури для
восьмого класу (обкладинка, форзаци, умовні позначення тощо).

2. Вступна розповідь учителя.

Твір – продукт творчої діяльності людини.

Художній твір – такий твір, що має художню цінність.

Художнім називають твір, у якому митець творить дійсність за допомогою
художніх образів (зорових, слухових, нюхових, словесних та ін.).

Найтісніше художня література пов’язана з такими видами мистецтва:
живопис, театр, кіно, музика й співи.

3. Опрацювання статті підручника (с. 5-6).

4. Робота за репродукціями картин К. Крижицького «Вечір» та П. Брейгеля
«Сліпі».

ІІІ. Закріплення нового матеріалу.

1. Виконання тестових завдань.

2. Визначення різновидів художніх образів за сприйнятими на слух творами
(уривками з творів).

(Тексти слід прочитати двічі; під час першого читання учні сприймають
художній твір цілісно, під час другого читання – виписують слова й
словосполучення, які творять художні образи).

А. Грушка

Вечір упав кавуном смугастим,

і мати винесла під хату столика,

поставили вечерю на нього,

і ми із сестричкою сіли вечеряти.

(Я пах червоною польовою квіткою,

а сестричка – золотою квіткою току).

Ми їли густий мед,

намазаний на окраєць,

і запивали вечірнім молоком.

На призьбі сиділи мати

і дивилися, як ми їмо із сестричкою…

А потім ми запросили вечеряти

білу грушку,

яка стояла під хатою.

Мати принесли їй ослінчика,

налили молока,

намазали окраєць медом –

і грушка сіла.

«Їж, грушко, мед, а нам дай груш!»

«Пий, грушко, молоко, а нам дай груш!»

«Їж, грушко, хліб, а нам дай груш!»

(Василь Голобородько)

Б. Поки почало свiтати, козаки були вже далеко за Очаковом.

З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю
просторiнь привабливими кольорами, немов простилаючи перед
козацькими чайками рожевий килим. Згодом золоте сонце, не виникнувши
ще з моря, послало свiй промiнь пiд небо на бiлi хмарки й
затопило їх рожевим кольором з золотими розводами. Весело глянули тi
хмарки у блакитне море, як у люстро, i не можна було пiзнати тепер,
де море, а де небо. Нарештi з морської пелени виникло й саме
сонечко. З пiвночi подихнув вiтерець i, понадимавши на чайках
вiтрила, погнав їх туди, куди направляли керманичi, на схiд сонця.

Щодалi хвиля бiльшала, але козаки були байдужi до неї: не первина
їм у море ходити . Вони запалили люльки та завели пiснi про
Сагайдачного.

(Адріан Кащенко. «Над Козацьким порогом»)

ІV. Творча робота.

За допомогою поданих слів побудуйте два-три речення із слуховими,
зоровими й нюховими образами.

Пахнути, гукати, рипіти, показувати, дивитися, линути.

Огірки, хліб, болото, трави, деркачі, перепілки, віз, небо, Чумацький
Шлях, дорога, сон.

Синій, чумацький, , щасливий.

Я, мій.

Десь, тихо, непомітно.

Службові слова: і, під, а, в, на.

Зіставте свій текст з Довженковим (О. Довженко. «Зачарована Десна»).

Пахне огірками, хлібом, пахне болотом і травами, десь гукають деркачі й
перепілки. Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький
Шлях показує дорогу. Дивлюсь я на моє небо і непомітно лину в сон
щасливий.

V. Підсумок уроку.

VІ. Домашнє завдання.

Виписати по два-три приклади зорових, слухових, нюхових словесних
образів, образів-персонажів та образів-символів із творів розділу «Усна
народна творчість».

PAGE

PAGE 2

Похожие записи