Роль керівника навчального закладу

у впровадженні ідей В.О. Сухомлинського

Хронік Т.Є., завідуюча районним методичним кабінетом при Городищенському
відділі освіти, тел.22881

Анотація

Ідеї, практичний досвід спадщини В.О.Сухомлинського

для керівників навчальних закладів

Керівниками загальноосвітніх навчально-виховних закладів повинні бути
ерудовані, авторитетні люди, які мають організаторські здібності, досвід
педагогічної діяльності. Прекрасним прикладом такого керівника був
директор Павлиської школи В.О.Сухомлинський. У книзі “Розмова з молодим
директором школи” він писав, що “учителем учителів — а тільки вчитель
учителів і є справжнім керівником, якому вірять і якого поважають, —
можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в
деталі, в тонкощі педагогічного процесу, коли перед тобою відкриваються
все нові й нові грані того, що можна назвати мистецтвом впливу на душу
людини”.

Управляти діловито — це значить управляти із знанням справи. Керівник
закладу освіти повинен бути всебічно компетентним у питаннях
педагогічної теорії і практики, основ наукової організації праці,
передового досвіду в управлінні закладом освіти. Він повинен добре знати
перспективи та невідкладні завдання роботи закладу, яким керує, знати
рівень державних вимог, вміти збирати факти, узагальнювати практичний
досвід, правильно використовувати кращий досвід педагогічних
працівників. В.О.Сухомлинський радив своїм колегам: “Умійте осмислити
пройдений шлях. Осмислення того, що вже зроблено, — це велике духовне
багатство школи” .   Василь Олександрович завжди глибоко і всебічно
аналізував результати навчально-виховної роботи, і це допомогло йому
по-науковому розв’язувати складні педагогічні проблеми.

   Керівник загальноосвітнього навчально-виховного закладу перш за все
вихователь педагогічного колективу. Він повинен бути прикладом для
педагогічних працівників, добре знати свій предмет, методику його
викладання, вміти науково аналізувати роботу кожного педагогічного
працівника, колективу в цілому, постійно вдосконалювати свою педагогічну
майстерність, прагнути до наукової роботи.

«Людина народжується на свiт не для того, щоб зникнути безвiсною
пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собi слiд вiчний»- цими
проникливим словам слiдував у своєму недовгому, але яскравому й напрочуд
плiдному життi великий Педагог. Все найцiннiше, створене ним, назавжди
увiйшло до скарбницi вiтчизняноi педагогiки та нацiональноi духовноi
культури.

В. О. Сухомлинський плідно поєднував наукову і практичну педагогічну
діяльність. Працюючи багато років директором школи, він виконував
важливу місію учителя учителів. Стоячи на позиції гуманної педагогіки,
Василь Олександрович виявляв високий професіоналізм, який на кожному
кроці підкріплювався майстерністю високого ґатунку. Сьогодні змінилися
не тільки навчальні заклади, але і сам учитель, який сьогодні
усвідомлює, що без творчості в його професійній діяльності, яка
спрямована на інтелектуальну активність і відображається у сплаві з
науково-педагогічним мисленням, працювати неможливо. Творчий педагог –
це творча особистість. Творча особистість — це креативна особистість,
яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для
актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів,
особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих
результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.

Здійснюючи навчально-виховну роботу в тісному зв’язку з життям, з
практикою, В.О.Сухомлинський та його колеги прагнули до того, щоб у
виховний процес проникали найпередовіші явища суспільного життя. Кожний
вихованець на власному досвіді переконується, що духовне, культурне
зростання можливе лише при наявності творчої праці великої суспільної
значущості і що праця стає цікавою, захоплюючою тільки тоді, коли вона
осяяна громадянським почуттям, розумом і творчим задумом. Тому
В.О.Сухомлинський прагнув зробити багатогранними спільні інтереси, що
об’єднують дітей у коллектив.

z

gd}$n

gdZ/A

. Тому компетентність — одна з важливих вимог, яка пред’являється до
керівника навчального закладу. Багато висловлювань з цього приводу у
працях В.О.Сухомлинського:

Завдяки єдиним педагогічним переконанням В.О.Сухомлинський та його
колеги впевнено добивалися мети. Ця мета — якомога повніше розкрити
здібності кожного юнака, кожної дівчини, що вступають у життя. Прагнення
розвинути здібності і таланти всіх без винятку дітей, що прийшли у
школу, червоною ниткою проходить через усю навчально-виховну роботу
В.О.Сухомлинського. На першому місці стоїть формування моральної і
громадянської зрілості. Багаторічний досвід переконав колектив, що
здібності, обдаровання, людська особистість розквітають лише на фоні
громадянської зрілості. Якщо в людини міцна громадянська позиція, їй
буде доступна творчість;

В.О. Сухомлинський — гідний спадкоємець гуманістичної традиції. В
Павлиській середній школі виховання без покарань було педагогічним
принципом всього педагогічного колективу. В підході до проблеми покарань
в школі мала місце певна еволюція його поглядів. ;

Сухомлинський вів семінар для батьків і один раз на місяць – семінар для
гостей школи. Звичайних батьківських зборів не було, бо В. О.
Сухомлинський не уявляв собі, як можна говорити про недоліки дітей
уголос, при всіх…;

У школі практично не залишали учнів на другий рік, не відправляли в
спецшколи жодного відсталого учня. Поряд зі звичайними дітьми сиділи за
партами і намагалися вчитися учні з незначними розумовими відхиленнями.
Він навчився вчити всіх;

В. Сухомлинський ніколи не ходив на один урок до вчителя, а лише хвалив,
підбадьорював, вів від успіху до успіху. Старі вчителі навіть сердилися
за це на директора. Через три роки людина або назавжди залишалася в
Павлиській школі, або назавжди йшла. Бути вчителем у школі
Сухомлинського було нелегко. Сухомлинський писав: «Учні – збільшуване
скло незнання вчителя». Випускники школи іноді всі вступали до вищих
навчальних закладів;

“ Педагогічна культура — це жива, творча педагогіка повсякденної творчої
праці, та педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу впливу на
духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя”

В. Сухомлинський

В.О.Сухомлинський вважав, що педагогічні ідеї стимулюють вихователя
аналізувати особисту діяльність, що, у свою чергу, породжує прагнення
творчо втілювати задуми в реальний виховний процес. “Питання, що запалює
іскру творчості, виникає тоді, коли ти бачиш свою справу, свою працю,
результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає
спокою думка, чому твої зусилля не приводять до того, до чого вони по-

винні привести?”. І тут же дає відповідь: “По-моєму, у творчій праці, що
наближається до мистецтва. Це наближення – в майстерності… ”;

Василь Олександрович вважав, що одне з найважчих і найтонших завдань
педагога – берегти і розвивати в дитині почуття гідності і людяності.
Дуже важливим елементом педагогічної культури вчителя є багатство
методів вивчення дитини, безпосереднє звернення до розуму і серця
вихованця. Також необхідне глибоке знання науки, основи якої викладає
вчитель. Справжній вчитель повинен знати не тільки той матеріал, який
він викладає. Вчитель повинен настільки знати азбуку своєї науки, що на
уроці, в ході вивчення нового матеріалу, в центрі його уваги повинен
бути не сам зміст того, що вивчається, а учні, їх розумова праця, їхнє
мислення, труднощі їх розумової праці. 

Педагогічна спадщина Учителя залишається багатющим джерелом формування
педагогічної майстерності, а отже й професіоналізму цілих поколінь .
Сучасний керівник має пам’ятати пораду В.О.Сухомлинського :

“Будь-яка тривала праця може успішно виконуватися лише тоді, коли в
результатах роботи людина бачить живе втілення духовних сил.”

.

Використана література:

1. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи / Вибрані
твори: В 5-ти т. – Т.4. – К.: Рад. школа, 1977. – С.393-626.

2. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти томах. Т.з. Серце віддаю
дітям.

Похожие записи