Театралізований урок HYPERLINK «http://referatwm.ru/load/242-1-0-1097»
\o «Назва матеріалу» «Гумор і сатира у нашому житті”

Тема: Гумор і сатира у нашому житті (театралізований позакласний захід)

Мета: Познайомити учнів з іменами та творчістю українських гумористів;
формувати навички художнього читання гуморесок, анекдотів; виховувати
почуття гумору, любов до праці, розуміння потреби вчитися і засудження
ледарів, хвальків, пустунів.

Обладнання: 1. Портрет Остапа Вишні, його твори.

2. Виставка творів П. Глазоваго, Є.Дударя, М.Савчука. Г.Бойка.

3. Ілюстрації до усмішок Остапа Вишні.

4. На дошці поряд з портретом Остапа Вишні записано слова: «Ніколи не
сміявся без любові”.

Епіграф: Висміяти – значить вилікувати. (М. Горький)

Хід театралізованого заходу.

Учитель: Про Гаврила і чорнило.

— Що робить? – пита Гаврило. —

Я ковтнув чорнила…

— Проковтни ще й промокатку, —

Буде все в порядку!

(після паузи)

— Діти я не випадково розпочала наш захід, який увійде у скарбничку
декади української мови і літератури у школі, усмішкою. Адже тема
сьогоднішньої зустрічі «Гумор і сатира у нашому житті6”. Ми
познайомимося з іменами українських гумористів, їх творами; звернемо
увагу на ситуації, які є настільки комічними, що викликають у нас сміх.
Сміх може бути гострим і викривальним, — це сміх сатири. А може бути
добрий і співчутливим. Саме такий сміх зустрінемо у гумористичних
творах.

Сміх має велику силу! А яку саме, ви скажете в кінці уроку, прослухавши
підготовлені вами гумористичні твори. А підказкою послужить вам епіграф
уроку:

«Висміяти – значить вилікувати”.

(Учитель звертає увагу дітей на записані слова – епіграф на дошці).

Крім того, вашим завданням буде виразно прочитати гуморески, щоб їх суть
була зрозуміла слухачам. Вам приходилось бачити і слухати артистів на
сцені, що виконують гумористичні твори. Ви, діти, сьогодні теж артисти,
тому що готували міні-спектакль із життя школярів на уроці, перерві і
вдома за самостійно прочитаними усмішками.

Цей міні-спектакль складається з п’яти дій. А розпочинатимуть кожну дію
гумористичні поезії Грицька Бойка.

ДОМАШНЯ ПИСЬМОВА

— Домашню письмову

Чому не писала?

— Бо ручка учора

В колодязь упала…

— Коли ж та письмова

Написана буде?

— Як воду з колодязя

Виберуть люди…

(після паузи)

І так – дія І. Урок української мови.

(на дошці учитель прикріплює назву дії)

Лунає дзвінок на урок. Роль учителя виконує учень.

1. — Віталію, йди до дошки.

Постояв Віталій, постояв біля столу та й каже:

— Я не виконав домашнє завдання.

— Чому?

— У нас нещастя!

Захворіла мама!

— Захворіла? Коли? — здивувалася вчителька.— Я ж її вчора в кінотеатрі
бачила.

— Ех не те сказав, треба було про бабусю сказати, вона ж рідко в кіно
ходить.

2. — Діти, перекладіть з української мови російською слова морква,
квасоля, цибуля за зразком: «картопля — картофель».

— Картопля — картофель, морква — моркофель, квасоля — квасофель, цибуля
— цибуфель.

3. — Що ставиться в кінці питального речення?

— Знак питання.

— Добре, сідай.

— А окличного?

— Знак оклику,

— Добре, сідай.

— Розповідного?

— Знак розповіді…

— Неправильно. Придумай розповідне, питальне й окличне речення.

— Учитель захворів.— Це правда? — Ура!

4. — Олесю, провідміняй дієслово ходити.

— Я йду, ти йдеш…

— Швидше, Олесю!

— Я біжу, ти біжиш.

5. — Дітки, придумайте до слова трава однокореневе слово.

— Сіно.

6. — Учні, хто скаже, що таке пряма мова?

— Це коли говориш правдиво і відверто.

— А що таке кур’єр?

— Кур’єр — це той, що курями торгує.

7. — Як на твою думку, Васильку, «штани» — слово в однині чи в множині?

— Я так думаю, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.

8. — Олеже! Я задала твір про молоко на 3 сторінки, а ти написав лише
півсторінки. Чому?

— А я писав про згущене молоко.

9. — Діти, трапилась дивна історія. З оповідання втекли слова! їх треба
обов’язково повернути на місце. А слова ось які: клякса, морква, щеня,
молоток, яєчня, кішка, Наталя, каша, мама. Гарненько подумайте, як
розставити їх по місцях.

— А що тут думати? — закричав Сергійко і підняв руку.

— У мене готово.

— Прочитай, що в тебе вийшло.

— Славко з’їв велику апетитну кляксу. Мишко посадив у зошиті моркву.
Тато прибивав поличку щеням! Молоток вищав і махав хвостом. Потім
прийшла з роботи яєчня й стала готувати обід. Кішка шипіла на сковороді.
В каструлі булькала Наталя. Каша кашляла, і її поклали в ліжко. Мама
форкала й вигинала спину.

(Всі діти засміялися й закричали:

— Не так! Не так!

— А як? Ану, подумайте вдома! А зараз перерва. Урок закінчено.

(Дзвенить дзвінок)

Учитель: Підслухана на перерві розмова.

— Ти промокатки не даси?

— Не дам – проси, хоч не проси!

— Ну, коли так, — трусись над нею!

Я промокну тоді своєю!

(після паузи)

Ітак дія ІІ. Перерва.

(Діти ведуть себе, як на перерві, розмовляють).

1. Марійка:

— Павлику, а чому це ти, коли терликаєш на своїй скрипці, обов’язково
відчиняєш вікно?

— А це для того, щоб чули наші сусіди. Усі вони збігаються і просять мою
маму не примушувати мене більше грати.

2. — Тарасе, чому ти так часто лупцюєш Марійку?

— Це щоб ніхто не здогадався, що я її люблю.

3. Вася:

— Мій брат Боря розумніший за твого брата. В цьому році він вже вчиться
у сьомому класі.

— Подумаєш,— каже Петя.— Мій брат Коля у сьомому вже три роки вчиться!

4. — Женя, ти кого більше любиш — брата чи сестру?

— Сестру.

— Чому? Вона ж усі книги порвала?!

— За це її й люблю. Колись забув біля неї щоденник — на клапті порвала.

5. — А мій тато багатший від твого!

— А мій розумніший!

— А мій твоєму гроші позичив!

— А мій твоєму не віддасть!

6. — У нас є кольоровий телевізор,— хвалиться Андрійко.

Петрик:

— У нас — автомобіль «Жигулі». Маринка:

— Ay нас тепер усе є. Тато привіз із відрядження радикуліт, а мама
сказала: «Нам цього тільки й не вистачало!»

7. У клас вбігає учень:

— У шкільній роздягальні погасло світло.— Як тепер ти пізнаєш своє
пальто?

— По ґудзиках.

— По ґудзиках?! Цікаво, а які ж вони в тебе?

— У мене їх жодного немає.

(Дзвенить дзвінок)

Учитель: Пояснила

— Чого увесь урок ти, Лідо,

Пасешся в зошиті сусіда?

— Перевіряю я Семена:

Чи вірно він списав у мене?

(Після паузи)

Дія ІІІ. Урок

Вчитель — учень:

— Ваш учитель біології захворів.

— Ура!

— Але урок проведу я. Ми поговоримо на різні теми, і, заодно, проведу
виховну годину.

— Отже, скажіть, чому птахи відлітають у теплі краї?

— Бо як підуть пішки, витратять на дорогу дуже багато часу.

2. — Скажіть, чи відрізняіоться свійські тварини від диких?

— Дикі тварини ніколи не віддають добровільно молоко та яйця.

3. — Діти, які види транспорту ви знаєте?

Ігор:

— Автомобільний, залізничний, морський і… пішохідний.

4. — Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше: сонце чи місяць?

— Місяць.

— Чому?

— Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли й так
видно.

5. — Дітки, ложку золоту я покладу в кислоту. Поясніть, якщо хто знає,
чи розчиниться вона?

Всі гукнули хором:

— Ні-і-і!

— А чому?

– Бо інакше ложку ту ви б не клали в кислоту!

6. — Давайте, учні, поговоримо про бюджет сім’ї. Хто розповість? Ну,
розповідай, Іванку.

’ ” v

x

U

Ue

Z \ ? ¬ b

d

I

O

h‰

h‰

h‰

h‰

” x

Ue

\ ¬ d

?

O

h‰

h‰

— Тато заробляє в місяць 120 грн. а мама — 8. На харчові продукти йде
100грн. На одяг, взуття теж 100 грн., а на ощадну книжку — 200 грн.

— Сідай, Іване, не знаєш арифметики.

— Це ви не знаєте мого тата й маму!

7. — Васильку, якщо я дам тобі три груші, то як ти їх розділиш на
п’ятьох дітей?

— Зварю компот.

8. — Михайлику, якщо на столі сидять чотири музи і я одну вб’ю, то
скільки зостанеться?

— Одна,— та, що вбита.

9. Учителька:

— Лесю у твого брата п’ять яблук, а ти в нього два забереш. — Який буде
результат?

— Він мене відлупцює.

10. — Де вперше одержав перемогу Суворов?

— На 104-тій сторінці підручника.

11. — Учні! Юрій Долгоруков заснував Москву 85 років тому.

— Ну і пам’ять у Вас!

12. — Діти, назвіть три речі, без яких людина не може жити.

— Сніданок, обід, вечеря.

13. — Діти, чим нам допомагають птахи!

— Птахи нам допомагають дзьобати комах.

14. — Як буде у множині «дитина»?

— Близнята.

15. — Іванку, які ти знаєш теплі, лагідні слова?

— Шуба, рукавички, чай…

16. Вчитель:

— Добре, а тепер проведемо виховну годину. По говоримо про все. Іване,
якби ти знайшов 5 гривень що б ти зробив з грошима? Залишив би собі?

— Ні, вчителько.

— Молодець! А що б ти з ними зробив?

— Купив би собі цукерки.

17. — Юрку, ти знову сьогодні запізнився на пер ший урок?

— Так, я заспав, бо нікому було мене розбудити,— мама й тато на роботі.

— А хіба у вас немає будильника?

— Є, але він завжди дзвонить тоді, коли я сплю.

18. — Як треба зберігати підручник, щоб вії завжди був новим і чистим?

— Краще його зовсім не носити до школи.

19. — Андрію, ти знову двійку з математики схопив?

— Так це ж ви посадили мене до Валі, а який з неї математик?!

20. — Васильку, а чому ти несеш щоденник не підпис дідусеві, а не
татові?

— Дідусь воював — він уже нічого не боїться. .

21. — Сергійку, чому це твоя мати не була не батьківських зборах?

— Я їй не сказав.

— Чому?

— Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить, тому я
її пожалів.

22. — У кого вдома є корова?

— У мене.

— То розкажи, як вона виглядає?

— А вона тепер ніяк не виглядає. Татко на зиму всі дірки забили дошками.

23. Учень:

— Я завтра до школи не прийду.

— Чому?

— Бо я захворію.

— А що у тебе болить?

— Бабуся завтра має приїхати.

24. — Дітки, наведіть найпоширеніший вираз, який ви чуєте вдома.

— А щоб ти смоли напився! Де дів гроші?

— А щоб ти крізь землю провалився!

— А щоб ти згорів разом з нею! Вчитель.

— Дуже добрі слова ви чуєте вдома.

25. Вчитель:

— Урок закінчився. До побачення! А ти, Васильку, зачекай мене, я йду до
твоїх батьків.

(Дзвонить дзвінок)

Учитель: Швидко відповів

(на дошці учитель прикріплює назву дії)

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук:

– За віщо двійку ти схопив?

– За те, що швидко відповів …

– За те, що швидко? – гримнув дід. –

За це ж п’ятірки ставить слід!

– Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те…

(після паузи)

Дія IV. Вдома

(на дошці учитель прикріплює назву дії).

Сценка «Буйні предки»

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

— Тебе, тату, бив твій тато?

— Бив, та ще й немало.

— Ну, а тата твого били?

— Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

Заломивши ручки:

— Тепер ясно, звідки в тебе

Хуліганські штучки.

1. Сценка «Коріння і насіння»

— А ти, тату, в школі вчився?

— Вчився, так, Васильку.

— А то правда, що ти, тату,

Був одержав двійку?

— Було таке, траплялося…

Хлопчик засміявся:

Тоді мама правду каже,

– Що я в тебе вдався.

2. Приходить тітка в гості до Василька:

— Васильку, це тобі,— і подає йому цукерки.

Мама:

— Васильку, а що треба говорити, коли пригощають?

3. Мати — доньці:

– Чому ти так пізно повернулася додому?

— Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.

— Та вона ж відмінниця!

— Я допомагала Марійці робити мої уроки.

Донька:

— Мамо, ти пам’ятаєш вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в
покоління.

— Так, ну і що?

— Так от, моє покоління її щойно розбило.

— Голова болить, аж тріщить,— жаліється бабуся.

— А чому не чути тріску? — запитує цікава онучка.

Не вірю я приказкам!

— Чому?

— Приказка каже, що мовчання — золото. Я мовчала на уроці, а вчитель
мені двійку поставив.

(після паузи)

— Мамо, наш учитель нічого не знає.

— Чому ти так вважаєш?

— Бо він весь час запитує нас.

Дочка серйозно філософствувала:

— Чи знаєте, мамо, про що я найбільше мрію?

— Звідки мені знати?

— Дуже хочу, щоб у нас було три корови — біла, чорна і жовта.

— Нащо нам аж три корови? Одну нічим годувати.

— Три — ліпше. Біла б давала для татка й бабки молоко, чорна б тебе
забезпечувала кавою, а жовта мене — лимонним соком. Ой, дуже люблю сік!
(Дівчинка жадібно облизує губи).

(Заходить син)

— А ось і я. Послухайте, які гуморески я сьогодні вивчив.

(Розповідає гуморески Степана Руданського «Скільки душ?” і «Не мої
ноги”).

Учитель: Іванко розповів саме ці гуморески не випадково. Справа в тому,
що з них розпочав свій шлях у гумор наш випускник Анатолій Дедерчук,
який і є головним персонажем V дії.

Дія V. У нас гість.

(на дошці учитель прикріпляє назву дії)

— Як ви зрозуміли, Анатолій Дедерчук і є наш гість.

(Слово надається Анатолієві)

Гість-випускник коротко розповідає про себе, свою стежку у світ гумору
і, звичайно, усмішки із шкільного життя.

Учитель: Розвиток п’ятої дії дозволю собі продовжувати Я.

Ви прослухали гумористичні твори багатьох авторів, а утвердив цей жанр в
українській літературі Остап Вишня.

(Звертаю увагу на портрет Остапа Вишні)

Життя письменника було дуже складне, але навіть у найважчі хвилини його
не покидало почуття гумору, яке, по суті, допомагало йому вижити. Остап
Вишня писав дуже багато про все, що його оточувало, і про всіх. Засобами
гумору і сатири, він викривав вади суспільства і людей. Сміявся
пересмішник і над собою. Але про що б він не писав, завжди керувався при
цьому – любов’ю.

(Учитель читає слова Остапа Вишні, записані на дошці:

«Ніколи не сміявся без любові”.)

А ось ілюстрації до його гуморесок.

(Розгляд ілюстрацій до «Мисливських усмішок”, «Зенітки”)

Учитель читає уривки з гуморески «Зенітка”.

(Після паузи)

Учитель: Закінчилась наша вистава. Назвіть авторів прочитаних сьогодні
творів.

Учні зачитують: Павло Глазовий, Олег Чорногуз, Грицько Бойко, А.Дімаров,
Степан Руданський, народні анекдоти.

Учитель: Яка ж роль гумору і сатири в житті людей?

Учень: Гумор і сатира потрібні для того, щоб вилікуватися від усього
хибного, погано, некрасивого. Сміх потрібний, щоб ми весело прощалися зі
своїми недоліками, щоб веселіше жили.

Учитель: Думаю, що сьогоднішній урок викликав у вас щиру посмішку,
зацікавлення до гумористичних творів.

А якщо у висміяних персонажах чи їхніх вчинках побачити нібито себе,
свою поведінку, то смійтеся разом з друзями і лікуйтеся від недоліків.

Тож смійтеся, тож сміймося!

Похожие записи