СПІЛКУВАННЯ ЯК ЦАРИНА ЛЮДСЬКОЇ МОРАЛЬНОСТІ

Єдина справжня розкіш –

це розкіш людського спілкування

А.де Сент — Екзюпері

Погляньте навколо себе: нас оточує прекрасний світ. Зупинись,
придивись, вслухайся, і у твоєму серці також розквітне краса. Людина
стала людиною саме тоді, коли почула шепіт листя дерев, спів лісового
струмка, побачила сонечко польової ромашки і цвітіння весняного саду,
відчула лагідний переспів хвилі і урочисту тишу світанку. Чула, бачила,
відчувала, дивувалася сотні, тисячі разів і спілкувалася. Краса
спілкування дарує радість взаєморозуміння.

Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування. У цих словах
Сент – Екзюпері велика мудрість виховання людини. Людське спілкування –
це надзвичайно широке, багатогранне задоволення потреби людини в людині.
Це наука поваги один до одного, уміння вести себе так, щоб тим, що поруч
із нами, було добре, комфортно, зручно, приємно.

Ми живемо в суспільстві людей. Людина – істота суспільна, і поза
спілкування її з іншими людьми не можна говорити про реалізацію її
можливостей. Поняття «спілкування» зовсім не означає жвавої балаканини
під час випадкової зустрічі на вулиці. Під цими словами насамперед слід
розуміти спілкування людини з потребами й турботами всього
навколишнього світу. Людина серед людей, якщо вона справді Людина,
намагається не завдавати ніяких неприємностей іншим людям, у жодному
разі не стане демонструвати своїх переваг (навіть тоді, коли вони є),
намагатиметься не показувати, що вона засмучена, щоб не пригнічувати
інших.

Спілкуючись, пам’ятаймо, що найсолодшим є ім’я того, з ким ведеш
розмову.

Ми вчимося ділитися радощами, труднощами, думками, переживаннями,
вчимося мріяти, творити і берегти мрію. Спілкування нас облагороджує. Це
є і фізична праця, і подолання труднощів, і взаємодопомога, і
співпереживання, і заохочення красивим та благородним, і безкорисливі
вчинки, і боротьба проти неправди і несправедливості, і готовність взяти
на себе відповідальність за поганий вчинок.

Учені підрахували, що в наш час протягом року людина вступає в 10 млн
контактів з іншими людьми. Ці зустрічі різні: декілька годин спільної
роботи або хвилини зустрічі у коридорі, або обмін поглядами з перехожим
на вулиці. Але щоразу наш настрій, самопочуття, працездатність багато в
чому залежить від того, наскільки ми були привітними чи грубими, бо, як
каже давня індійська мудрість, людина низького рівня виховання завжди
відповідає на все грубощами, середнього рівня – грубощами на грубощі,
людина ж високоморальна, вихована, гідна самої себе, ніколи не буває
грубою, як би до неї не ставилися.

Навіть у коротких словах привітання є великий і важливий зміст: «Я
тебе бачу людиною. Ти мені приємна. Знай, що я поважаю тебе і хочу, щоб
і ти до мене добре ставилася, Я бажаю тобі всього найкращого».

Наше спілкування щодня – у школі, на роботі, у транспорті, на вулиці,
у сім’ї, зі своїми і чужими – це та реальність, у якій ми живемо, те
звичайне, буденне, про що ми рідко задумуємося.

Нам не байдуже, як до нас ставляться, і найчастіше ми хочемо, щоб нас
любили, щоб тим, хто поруч, було з нами добре. Але які ми самі?

У чому причина людського хамства? Причин багато, але, напевно головна
– егоїзм, небажання в чомусь обмежити себе, невміння поставити себе на
місце іншого. І ще – боягузтво, елементарне боягузтво, адже хамство із
зовсім незнайомими людьми найчастіше залишається безкарним.

Але є загальнолюдське правило всіх цивілізованих народів, яке
згадувалося ще 2 тисячі років тому в давніх пам’ятках культури – і в
давньому епосі, і в Біблії, і в мислителів XVIII – XIX ст., і в народній
мудрості: «Стався до інших так, як би ти бажав, щоб ставилися до тебе».

Спілкування з людьми часто відкриває нам очі на самих себе. Це
«моральне дзеркало», від якого не слід відвертатися.

Звичайно, якщо в людини є душа і внутрішня духовна культура – є
елементарна ввічливість, нема їх – немає і ввічливості.

Найважче опанувати культуру спілкування, зміст якої має різні
відтінки у взаєминах з батьками, друзями, колегами, старшими і
молодшими. У культуру спілкування входить той досвід взаємодії між
людьми, який людство відбирало і установлювало упродовж віків, а кожне
нове покоління, засвоюючи його, набувало певних манер поведінки.

?

ae

й настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став
би від неї багатшим; вона створює щастя в домі, породжує атмосферу
доброзичливості в ділових стосунках і служить паролем для друзів; вона
– відпочинок для втомлених, денне сяйво для тих, хто упав духом,
сонячний зайчик для засмучених. А також найліпша протиотрута, створена
природою від неприємностей.

Наше спілкування з людьми на вулиці, у транспорті, магазині – це
короткочасні зустрічі, які полишають скороминучі враження приємного або
неприємного характеру.

У нашому житті більше значення, як правило, мають контакти з людьми,
з якими ми постійно чи досить часто спілкуємося, — це наші друзі, колеги
по роботі. Ми з ними ділимося своїми успіхами й невдачами, ідемо до них
за порадою, звіряємо їм своє горе і радощі.

Культура спілкування – велика наука, якої треба вчитися, бо людина
складна, суперечлива. Людина – як море, яке може бути щедрим, сумним,
чистим і буденним, таємничим і розкритим, могутнім, сварливим, сердитим.
Море – як людина.

І спілкуванні з друзями, як і з іншими людьми, є свої закони, свої
правила. Але немає законів, правил на всі випадки життя, і тому
спілкування – мистецтво, і кожний сам творець своїх взаємин. Пам’ятаймо,
людина не завжди попросить допомогти, але вона може потребувати її.

Коли ми говоримо про мистецтво спілкування, не можемо обійтися без
розмови про лихослів’я. Лихослів’я – це найгірші плітки, в яких об’єктом
злостивого обговорення стають чужі справи, стосунки, сімейне життя,
прибутки, зовнішність, тощо.

Людина вихована ніколи не прислухається до пліток, не передає їх, не
судить про людей на основі того, що «всі кажуть» , бо «…не судіть, щоб і
вас не судили».

Манери – погані чи добрі теж впливають на спілкування.

Безмежні можливості має людський організм. Легкий подих, срібний
сміх, життєрадісний спів, зубний скрежіт, крик, виск,кашель, чхання —
не все з перерахованого входить в хороші манери. Виховані люди говорять
неголосно, сміються помірно, їдять безшумно. Чим тихіше звучання людини
в у повсякденному житті, тим вищі її манери. Вихована людина не зробить
нічого такого, що могло б зачепити, образити, принизити іншого. Словом,
поводитися так, щоб не порушити спокою навколишніх.

Сімейне спілкування… Від цих слів віє теплотою і сердечністю,
турботою, доброзичливістю і чуйністю. Психологи стверджують, що
правильно організоване спілкування – запорука доброго настрою,
душевного спокою. З другого боку, встановлено, що ніде люди не ранять
один одного так боляче, як вдома, у сімейних конфліктах.

Правильно роблять ті, які велику увагу приділяють повсякденному
спілкуванню з дитиною. Потрібно розповідати багато цікавого, читати
книжки, складати казки, обговорювати події дня.

Виявляється, що вміння говорити з дитиною, правильно будувати
спілкування володіють не всі. Розмовляючи з колегами по роботі, ми
відповідним чином добираємо слова, намагаємося передбачити реакцію
співбесідника, а спілкуючись з власними дітьми, керуємося, як правило,
принципом: кажу все, що хочу.

Слово – могутній засіб спілкування, тому слід користуватися ним дуже
обережно.

Стежте за власним мовленням, адже мова – знаряддя спілкування.
Пам’ятайте, що вона – відображення вашої особистості. Намагайтеся
говорити спокійно, доброзичливо.

Звичайно, спілкування не виключає вимогливості, але вона не повинна
постійно домінувати у спілкуванні.

Важливо формувати у дитячому віці навички ввічливого спілкування:
вміти вислухати співбесідника, з повагою ставитися до його думки;
вживати слова ввічливості відповідно до ситуації, звертання.

Пам’ятаймо, що діти люблять не тільки слухати, але й думати,
висловлювати власні судження. В житті «дрібниць» не буває.

Зустрічайтеся, спілкуйтеся, побачите, як ви змужнієте, але
оглядайтеся на свої юні роки, на дитинство, бо це те світло, той
острівець, де людині було добре, і воно осяває суворе реальне життя
спомином про чисті, щирі, незабутні шкільні стосунки, котрі ніколи
більше не повторюються.

Григоренко
Валентина Андріївна

Макіївська
загальноосвітня школа

учитель початкових класів

Смілянський
район

Черкаська область

с. Макіївка

вул. Гагаріна, 10

20754

Похожие записи