В’язівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Городищенської районної ради

Черкаської області

Матеріали на обласну Інтернет – конференцію

з проблеми «Етика і духовний світ людини»

напрямок роботи:

ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ: ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ

Гаращенко Валентина Олександрівна

учитель образотворчого мистецтва

2010 рік

Етика належить до світоглядних дисциплін. І вивчають її не для
того, щоб дізнатися, що таке вчинок, совість, а насамперед для того, щоб
бути совісними, мужніми. Етика як наука – це знання, реалізовані в
ставленні особистості до інших людей, суспільства й природи.

З цією метою введено в шкільну програму такий предмет як етика.
Від народження і до останніх днів своїх людина так чи інакше розв’язує
безліч завдань, які ставить перед нею життя, намагаючись здійснити
мрію: навчитися керувати своїм життям, своєю долею.

А для цього слід озброїтися системою сучасних знань про
розвиток особистості. Знати форми й механізми самовдосконалення у трьох
сферах: у фізичному вихованні, в інтелектуальному розвитку, в
моральному оновленні. Основною метою шкільного курсу «Етика» є створення
умов для формування моральних цінностей і орієнтирів особистості,
моральної культури і поведінки учня. Оновлена українська школа має дати
дитині не лише знання, але й навчити її жити, співіснувати, відчувати
себе часткою народу, суспільства й реалізувати це відчуття у конкретних
справах та вчинках.                               

Усвідомлення учнями моральних цінностей суспільства закладає
основи для формування їхньої власної системи духовних цінностей та
морального ідеалу. Соціокультурний підхід передбачає усвідомлення учнями
моралі як одного з соціальних регуляторів систем «індивід –індивід»,
«індивід –суспільство», а також засвоєння ними норм суспільного життя,
визнання цінностей взаємоповаги та взаємодопомоги, безкорисливості,
доброчинності.

Одна із важливих тем, що розкриває складні взаємозв’язки людини й
суспільства, значне місце належить проблемі моральних засад
громадянства. Учні набувають уміння оцінювати власні вчинки та вчинки
інших з погляду їх суспільної значущості. Засвоюючи зміст «Золотого
правила» моралі, вони витлумачують повагу до гідності й прав людини як
необхідну умову життя в суспільстві.

Культурологічний підхід передбачає вивчення складових моральної
культури особистості й поглиблення та збагачення знань про моральний
зміст культури людства, культури, звичаїв і традицій українського
народу, різних народів і національностей, які живуть в Україні.

Від самого народження ми перебуваємо серед людей. Вони всі різні. У
кожної людини є свій неповторний духовний світ, його потрібно поважати,
не забуваючи при цьому про гармонію між людських стосунків. Поступово,
впродовж століть, суспільство виробило приписи, норми і закони, які
допомагають кожній людині співіснувати з іншими. Наука про правила
поведінки у суспільстві та в особистому житті називається етикою. Вона
допомагає людям бути разом, не зачіпати інших ні словом, ні вчинком.
Упродовж багатьох тисячоліть люди намагалися побудувати такі стосунки
між собою, які б відповідали нормам моралі. Мораль – це система норм і
правил поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства.

Мораль виникла ще в первісному суспільстві, коли люди жили
племенами. Саме тоді вони почали оцінювати ставлення один до одного,
встановили й певні обмеження щодо своєї поведінки. Вихідним пунктом
моральності стали стосунки між батьками й дітьми, між членами племені й
вождем, між людиною й природою.

З того часу мораль впливає на наші вчинки й поведінку, керує ними.
В усі віки людей чуйних і працьовитих, щирих і сердечних називають
високоморальними. «Життя прожити – не поле перейти»,- стверджує народна
мудрість. Життя не буває простим. У ньому буде все: успіхи й невдачі,
щастя й горе, любов й зневага. У кожної людини життя складається
по-своєму. Треба вміти бути готовим до труднощів – просто зрозуміти. Що
безхмарним , легким і простим життя не буває. «Багаті теж плачуть» — цей
вислів дуже часто використовують після демонстрування в нашій країні
мексиканського телесеріалу. Втекти від життєвих трудностей не можна.
Смисл у тому, щоб уміти їх долати. Велике мистецтво – не просто жити, а
бути людиною. Чи ж важко бути людиною? Повчає народний досвід:

*Ніхто не знає, що його в житті чекає.

*У житті під ковпаком не просидиш.

*Життя любить того, хто з ним бореться.

*На віку, як на довгій ниві: не пройдеш, ноги не поколовши.

До чого ж дивовижними бувають народні прислів’я! Наприклад, ось це:
«Коли обізвався грибом, то лізь у борщ».Яку мораль воно приховало? Коли
взяв на себе обов’язок, то виконуй його. Справді кожна людина має
обов’язки і повинна їх виконувати. Бо обов’язки – це внутрішня моральна
потреба людини, яка завжди до чогось зобов’язує.

Як правило, обов’язки бувають непростими, вимагають від людини певних
зусиль. Нелегко себе змусити виконати домашнє завдання, якусь хатню
роботу – легше посидіти перед телевізором. Але народна мудрість
повчає:»Недоспи, недоїж, та обов’язок виконай».

r ? ? oe E

O

U

a

e

?

?

?

?

 

c

¤

¤

¦

?

?

1/4

U

‘. Хочеш, щоб тебе поважали інші, прагни завжди бути ввічливим.
Доброзичливим і тактовним. Ввічливість – це не лише манера поведінки з
людьми, а й з беззахисними тваринами, тому що один із головних законів
ввічливості – захист слабкого.

Уміння не принижувати гідність інших людей, поважати й захищати
власну честь і гідність – основний показник моральної зрілості кожної
людини.

Потреба людини у схваленні своїх учинків самим собою та іншими дуже
велика. Бути гідним людської шани – це велика честь для кожного. Вона
здобувається великою тяжкою працею. Водночас надмірна пиха не прикрашає
їх власника. Тож потрібно стримувати себе, щоб не стати занадто
честолюбним. Слід завжди пам’ятати народну мудрість:»Пошану і славу
здобувають краплинками».

Така знайома кожному з нас картина: мама перебирає пальчики дитини й
промовляє: «Цьому дам, цьому дам, а цьому не дам…»Дитина весело
сміється: вона щаслива, бо з нею спілкується мама. Дитя розважається, та
водночас засвоює один із найважливіших життєвих уроків – урок
справедливості.

У забавляночці головна героїня Сорока наварила кашки і роздає її
діткам. Не дала їсти одному сороченяті, яке було ледачим (дров не
носило, діжі не місило, хати не топило, дітей гуляти не водило). Чи ж
справедливо вчинила Сорока? Що таке справедливість? Чому впродовж свого
існування людство намагається жити за законами справедливості?
Справедливими чи несправедливими можуть бути насамперед людські дії,
вчинки, стосунки, ставлення. Справедливими вони вважають тоді, коли
відповідають моральним, етичним і правовим нормам. Правильне,
об’єктивне, неупереджене ставлення до когось або чого – небудь і є
справедливим.

Давні мудреці вважали справедливість найважливішою чеснотою з
чотирьох основних: розсудливість, справедливість, мужність і мудрість.
Справедливим вважалося таке суспільство, у якому кожен сумлінно
виконував свої обов’язки і не заважав це роботи іншим.

У нас час гуманною і справедливою є рівність усих людей у праві
бути собою (мати свої індивідуальні особливості), мати власні
національні і культурні традиції. Кожна людина є рівною з усіма іншими
людьми. Кожен має свої здібності, свої цінності, обирає до душі
професію. Але не всі однаково працюють: хтось сумлінно, творчо, а хтось
просто відбуває час. Тому несправедливо буде, якщо моральне ставлення
до них буде однаковим. Будьте
справедливими! Щоразу думайте над власними вчинками і, якщо ви в чомусь
помилилися, чесно визнайте свою помилку перед товаришами. Цим ви не
осоромитеся, а, навпаки, покажете всім, що ви — чесна, справедлива
людина. Коли ви вчинили щось погане, чи то мимохіть, чи в роздратуванні,
попросіть вибачення. Адже тільки несправедлива людина відмовляється
визнати свою провину і вибачитися за неї.

Бути культурною людиною — означає бути досконалою людиною. Справжня
культура людини виявляється не лише в зовнішніх проявах

( уміння спілкуватися, володіти гарними манерами). Це насамперед висока
внутрішня культура, яка досягається в результаті гігантської праці над
собою. Недарма слово культус, від якого походить культура, в давніх
римлян спочатку означало обробіток землі. Нелегка в давнину це була
праця: обробити землю, зробити її придатною для вирощування хліба. Тож і
рослина, яка розводиться, вирощується людиною, теж називається культура.
У сучасній мові поняття культура й донині зберігає значення обробітку,
тобто роботи. Як бачимо, без роботи не має справжньої культури?

Культурна людина – моральна особистість. Вона живе за законами
моралі. Чимало таких людей ми бачимо поруч — це наші рідні, близькі,
знайомі, відомі у країні та світі люди. Ми їх любимо, шануємо. Дехто з
них так подобається нам, що ми намагаємося взяти їх собі за взірець.
Вони стають для нас ідеалом. Ідеал – це взірець досконалості. Ідеалом
називають того, хто є для когось втіленням найкращих якостей. Ідеал –
це й та найвища мета до якої прагнуть люди і яка керує їхньою
діяльністю. На моральну поведінку людини дуже впливають твори мистецтва
(герої художніх фільмів, літературних творів, полотен художників) і
реальні люди, які зустрічаються в нашому житті. Це – моральні ідеали. На
них ми орієнтуємося в поведінці, у ставленні до людей, у виборі
професії. Прагнемо наслідувати їх, бути схожими на них.

Моральний ідеал не можна нав’язувати комусь. Кожна людина має
власні уподобання, зразки й приклади. Дехто з нас створює свій образ
кумира і намагається зробити з себе його подобу. В історії відомі факти,
коли літературні герої ставали кумирами. Особистість сприймає
відповідний своїм уподобанням ідеал, робить його регулятором власної
поведінки, еталоном, взірцем для наслідування. Тож треба бути дуже
вимогливими до свого ідеалу. Сліпе наслідування ідеалу небезпечне.

Навчитися діяти й поводитись, орієнтуючись на моральні правила
та цінності – головне в курсі етики. Основним в ній вважається не
вміння гарно говорити про добро та зло, а намагання чинити добро,
стверджувати його своїми вчинками, своїм життям, тобто бути добродієм.

Похожие записи