Реферат на тему:

Галузі сучасної педагогіки та їх характеристика

Вступ

Кожна наука в будь-якому об’єкті вивчення виділяє свій свой предмет
дослідження – ту чи іншу форму буття об’єктивного світу, ту чи іншу
сторону процесу розвитку природи та суспільства. Самостійність будь-якої
наукивизначається, перш за все, наявністю особливого, власного предмету
дослідження, наявністю такого предмету, який не досліджується жодною
іншою дисципліно.

Предмет педагогіки – процес спрямованого розвитку та формування людської
особистості в умовах основних категорій педагогіки: розвитоку,
виховання, освіти та навчання.

В загальній системі наук, в загальній системі «речей та знань»
педагогіка виступає як єдина наука,що має за предмет виховання людини.

Структура педагогічних наук

Розвиваючись, будь яка наука збагачує свою теорію, наповнюється
новим змістом та здійснює диференціацію своїх досліджень. Цей процес
також стосується і педагогіки. В наші часи поняттям «педагогіка»
пов’язана ціла система педагогічних наук.

Педагогіка як наука поділяється на ряд самостійних педагогічних
дисциплін:

1) Загальна педагогіка – наука, яка вивчає основні закономірності
здійснення навчально-виховної діяльності і функціонування освіти;

2) Вікова педагогіка – це педагогічна наука, яка вивчає особливості
здійснення навчально-виховної діяльності з урахуванням вікових
особливостей людини. Тут можна також навести також таку науку, як
андрагогіка – педагогіка дорослих;

3) Історія педагогіки – наука, що вивчає минуле педагогіки і відбирає
той досвід, що може бути використаний в наш час;

4) Порівняльна педагогіка – вивчає особливості здійснення педагогічної
діяльності в різних країнах з метою визначення позитивного педагогічного
досвіду для вітчизняної системи освіти;

5) Дидактика – це теорія навчання;

6) Теорія виховання;

7) Соціальна педагогіка;

8) Спеціальна педагогіка.

Декотрі з цих наук вже стали галузевими. Так наприклад дидактика
поділяється на дидактику загальну і дидактику галузеву. Загальна
дидактика вивчає основні закономірності здійснення навчальної
діяльності, а галузева дидактика в свою чергу вивчає особливості
здійснення навчальної діяльності в конкретних умовах (соціальних,
вікових). Галузева дидактика поділяється ще на дві науки – галузева
дидактика (часто називають галузева дидактика №2) і методика викладання.
Галузева дидактика 2 вивчає особливості здійснення навчальної діяльності
в конкретному соціальному середовищі. Методика викладання вивчає основні
закономірності та особливості здійснення навчальної діяльності в умовах
вивчення конкретного навчального предмету (тобто методика викладання
фізики, методика викладання політології тощо).

Соціальна педагогіка – це галузева педагогічна наука, яка вивчає
особливості здійснення навчально-виховної діяльності в
соціально-стандартному середовищі. Але це не є найголовнішою її рисою.
Соціальна педагогіка вивчає вплив соціального середовища на ефективність
навчальної діяльності.

До соціальної педагогіки відносяться:

1) педагогіка праці – вивчає здійснення навчально-виховної діяльності в
умовах виробничих відносин;

2) педафтологія – вивчає особливості формування особистості
вчителя-викладача;

3) професійна педагогіка (в західній педагогіці як підрозділ соціальної
педагогіки, у нас – окрема наука).

Спеціальна педагогіка – галузева педагогічна наука, яка вивчає
особливості здійснення навчально-виховної діяльності в
соціально-нестандартному середовищі. (Соціально-стандартне середовище –
це та частина суспільства, соціальні інтереси якої узгоджуються з
соціальними інтересами решти суспільства, і поширення якої не несе в
собі загрози для суспільства в цілому. Соціально-нестандартне середовище
є антиподом до соціально-стандартного.).

Наприклад, студентство – специфічне соціальне середовище, але його
поширення не несе небезпеки для суспільства, отже це є
соціально-стандартне середовище. В’язні – специфічне середовище,
інтереси якого не співпадають з інтересами решти, поширення якого є
небезпечним, отже це є соціально-нестандартне середовище.

Спеціальна педагогіка підрозділяється на такі науки:

1) олігофренопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності в
середовищі розумово-відсталих людей;

2) тифлопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у
середовищі людей з порушенням зору;

3) сурдопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у
середовищі людей з порушенням слуху;

4) логопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у
середовищі людей з порушенням вимови;

5) дефектологія – вивчає особливості впливу різних фізичних та психічних
вад на навчально-виховний процес;

6) пенітенціарна педагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у
середовищі в’язнів (порушення волі);

7) ресоціалізаційна педагогіка – вивчає закономірності здійснення
навчально-виховної діяльності з метою соціальної адаптації людей, які
відбули покарання або таких, які перенесли тривалі хвороби;

8) ревалідаційна педагогіка – це педагогічна наука, яка вивчає
особливості здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі
фізично або психічно ослаблених людей (не хворих);

9) педагогіка превентивна – це педагогічна наука, яка вивчає особливості
здійснення навчально-виховної діяльності з метою запобігання вчинення
суспільно-небезпечних дій.

Ресоціалізаційна педагогіка вивчає закономірності здійснення
навчально-виховної діяльності з метою соціальної адаптації людей, які
відбули покарання або таких, які перенесли тривалі хвороби. Людина, яка
потрапляє, скажімо, в аварію, чи перенесла якусь тривалу хворобу, вона
вибивається з колії суспільного життя і потребує певної допомоги для
того, щоб в це суспільство повернутися.

Приклад. В радянські часи існувала норма: якщо людина засуджується до
покарання в порядку виконання статей кримінального кодексу, то вона
могла втратити значну частину своїх майнових прав, в тому числі житло,
прописку і т.д. Дуже часто люди, що проживали у містах особливого режиму
(Київ, Москва, Ленінград), після відбуття покарання не мали куди
повертатися. Більше того, не маючи паспортів, вони могли поселятися
тільки в певних місцевостях (рангах місцевостей), знаходились на обліку
в міліції. Влаштуватися на роботу було дуже важко. Вся ця система
приводила до скоєння рецидиву. Це не універсальна догма чи норма, але
вона була домінуюча.

Якщо ж говорити про систему ресоціалізаційної педагогіки, яка існує на
Заході, то законодавство багатьох країн передбачає перелік певних
фінансових, податкових пільг, сприяння різноманітним підприємцям, які
приймають на роботу людину, яка відноситься до переліку людей, що
відбули покарання чи перенесли довготривалу хворобу, інвалідів. Це
зацікавлює підприємця вирішувати соціальні проблеми цих прошарків
населення і таким чином допомагає всьому суспільству в цілому.
Прикладами країн в галузі розвитку ресоціалізаційної педагогіки є
Швеція, Фінляндія, ФРН, Данія, Канада.

Пенітенціарна педагогіка в більшості країн Заходу рухається в напрямку
гуманізації умов утримування в місцях позбавлення волі, гуманізації
суспільних відносин. І тут варто звернути увагу на таку норму: покарання
повинно бути адекватним до середніх соціальних умов, які існують у
суспільстві. Тобто, якщо, скажімо, в Канаді, покарання буде мати
характер позбавлення волі при наявності відеомагнітофонів у камерах,
доступу до Інтернету, до супутникових систем, літератури, наданні
можливості навчатися в різних навчальних закладах. Отже, обмежується
лише простір пересування людини. Якби у нас застосували подібні умови,
то покарання стало б заохоченням вчинення різних злочинів.

Отже, в західній пенітенціарній педагогіці розглядаються багато засобів
досягнення однієї мети – перевиховання у суспільстві.

Ревалідаційна педагогіка – це педагогічна наука, яка відноситься до
спеціальної педагогіки, і яка вивчає особливості здійснення
навчально-виховної діяльності в середовищі фізично або психічно
ослаблених людей (не хворих).

Приклад. Коли Польща почала здійснювати шокову терапію (при переході від
«соціалізму» до ринку), то значно погіршився соціальний стан
суспільства, зросла кількість самогубств, поширення різноманітних
психічних захворювань. Але Польщі вдалося звести до мінімуму подібні
негативні наслідки, вона на жодному етапі не опустилася до мінусового
приросту населення, і саме завдяки тому, що в країні існувала розвинена
система ревалідаційної педагогіки (взагалі система педагогіки в Польщі,
порівняно з іншими країнами соцтабору, була найбільше наближена до
західної), яка здійснювала свій вплив тоді, коли людина потрапляє в
складну життєву ситуацію і потребує певної допомоги, підтримки в
перекваліфікації, працевлаштуванні.

В нашій країні ситуація матеріальна є дуже трагічною. Але в нашій країні
створена унікальна система соціальної підтримки громадян, молоді на
адміністративному рівні. Подібної системи не існує в жодній європейській
країні. І в нас, якщо подивитися на показники самогубств і т.і.,
ситуація є дещо кращою.

Превентивна педагогіка – це педагогічна наука, яка відноситься до
спеціальної педагогіки, і яка вивчає особливості здійснення
навчально-виховної діяльності з метою запобігання вчинення
суспільно-небезпечних дій.

Це профілактична галузь спеціальної педагогіки. Сюди входять різні
системи надання допомоги населенню з метою профілактики або запобігання
здісненню різноманітних соціально-небезпечних дій.

Висновок

Отже, вивчивши структуру педагогічних наук, можна стверджувати, що
педагогіка є дуже впливовою наукою, вона використовується усюди, де
відбувається освіта, виховання, навчання, розвиток громадян незалежно
від їх віку та соціального стану, де відбуваються прояви їх результатів,
а також вплив на ці процеси та результати факторів іншої природи
(політики, економіки, права, культури, мистецтва, праця). Усюди, де це
є, педагогіка взмозі прийняти конструктивну участь у вдосконаленні
справи та покращити ії.

Педагогіка – одна з найпрактичніших наук, вона містить
рекомендації, інтенсивні педагогічні технології, багатий педагогічний
досвід, які необхідні будь-кому у будь-якій ситуації.

Література

А.А. Радугин «Психология и педагогика», Москва, 1997.

А.М.Столяренко «Психология и педагогика», Москва, 2001.

С.П. Баранова «Педагогика: учебное пособие для студентов факультета
педагогики», Москва «Просвещение», 1976.

Ю.К. Бабанский «Педагогика: учебное пособие для студентов педагогических
институов», Москва «Просвещение», 1988.

Internet джерела

http://5ka.ru

http://test.msk.ru

PAGE

Похожие записи