.

Гайдай Галина Володимирівна. Ігри для формування етичної культури молодших школярів.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
125 1287
Скачать документ

Матеріал підготовлений

учителем початкових класів

Житницької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Жашківського району

Гайдай Галиною Володимирівною

Ігри для формування етичної культури молодших школярів

Головною метою педагога є формування у дітей в доступних видах роботи
перших вмінь планувати свої дії, передбачати їх результат. Вчитель
повинен привчити дитину до здійснення задуманого, самостійно
дотримуватись певних правил поведінки в суспільстві, збагачувати уяву
дітей про оточуюче середовище.

Гра займає не останнє місце в розвитку дитячих якостей та
здібностей.

Німецький археолог Шліман організував розкопки у місті Трої, де знайшов
там дитячі іграшки: маленький глиняний посуд, тряпчані ляльки, глиняних
маленьких чоловічків. В Єгипті поряд з муміями дітей були знайдені
ляльки та інші іграшки.

Психолог Є.А.Аркін зробив висновок: гра та іграшка – це і є те властиве,
що об’єднує усі народи.

Гра є тією діяльністю, яка заповнює вільний час дитини по мірі того,
як хід історії звільняє її від праці. Гра для дитини – це творча,
самостійна діяльність: „гра”, „розвиток” – недаремно ми зустрічаємо ці
слова поряд стоячими.

Д.Б.Ельконін вважає, що гра за своїм змістом наближається до праці
дорослих. Спостерігаючи за тим, як діти граються, дорослі думають, що
лише забавляються і, що гра не має нічого спільного з серйозними
заняттями типу приготування уроків, праці. Але виконання домашнього
завдання – обов’язок, а праця – тяжка необхідність. Дитині хочеться
грати не тому, що це легко, а тому, що це важко. З кожною грою дитина
має бажання дізнаватися про нове, розуміти і виконувати ті речі, що й
дорослі.

Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою
всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: „Навчайте
граючись, а граючи навчайте”. Ось такий простий вираз, а містить у собі
неабияку таємницю, яку видатний педагог пропонує розкрити перед дітьми.

Костянтин Дмитрович Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності
дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу.
Отож, двоє досвідчених людей переконані, що гра – важливий метод
навчання, вона виховує, навчає, розвиває.

Потреба у грі ніколи не зникне. Для дитини особлива цінність її полягає
не тільки в тому, що вона дає можливість як загального, так і фізичного,
духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра
для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й
дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза
її межами. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та
нормами спілкування – зі світом природи, з людьми; швидше опановує
навички й звички культурної поведінки.

Основна роль педагога під час організації гри – створити таке входження
дитини в доросле життя з його, на жаль, жорстокими нормами, щоб головним
чином не зашкодити їй. Будь-яка інструментовка ігор виправдана ще й
психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно розкута і тому
більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження свого індивідуального
„Я”. Важливим стає таке завдання для нас, вчителів початкових класів:
дати можливість кожній дитині самовиразитися, самореалізуватись, як у
процесі навчання, так і в позаурочній діяльності.

У своїй діяльності використовую такі ігрові форми: дидактичні ігри („Що
було б на землі, якби зникли всі рослини (звірі, птахи)?;

сюжетно-рольові ігри („День народження”, „Відвідування хворого
товариша”);

ігри на перервах („Добрий день!”, „Лікар Ай-болить”);

ігри-драматизації („Сім’я столових приборів”, „Охайна і Неохайна”);

вправи-тренінги, комунікативні ігри, етичний тренінг за Н.Шурковою
(„Людина поруч”, „Конверт життєвих ситуацій”, „Комплімент”,
„Вітання”);

ігри „Чарівний стілець”, „Корзина грецьких горіхів”, „Пропоную-вибираю”,
які водночас є і груповою справою і довірливою розмовою про ті проблеми,
які перешкоджають дитині, що їх вона не в змозі вирішити самостійно.
Більшість цих вправ побудовано в практичній техніці „недописаного
діалогу”, цілком підтверджують справедливість твердження М.Бахтіна про
те, що справжнє життя особистості є доступним лише завдяки діалогічному
проникненню в нього. Основна мета цих сучасних виховних ігор-справ –
допомогти дітям вдивитися, прислухатися, зрозуміти інших людей, вміти
відгукнутися на їхні проблеми, надати звичним повсякденним ситуаціям
гуманістичного забарвлення. Застосування таких різноманітних ігрових
форм дає змогу покращити взаємини у зв’язках „учитель-учень”,
„учень-учень”, „учень-оточуючі” тощо, сприяє реалізації на практиці
особистісно орієнтованого навчання і виховання, встановленню
суб’єктно-суб’єктивних взаємин між педагогом і дітьми.

Сьогодні в час відродження національної системи виховання дуже важливо
залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні
народні дитячі ігри. Національні дитячі ігри дуже глибокі своєю
мудрістю, містять у собі величезний виховний потенціал. Вони добре
сприймаються нашими дітьми, і за формою, і за змістом найповніше
відповідають українській дитини.

Чому гра так подобається дітям? Тому, що вона дарує радість і
захоплення, що сам її процес сповнений несподіванок, а результат –
таємниця. Але, крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний
вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну,
емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну (ціннісно-смислову).

Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш
активною стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду
захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в
процесі цікавої гри її учасники можуть забувати про все інше. Гра може
бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера
дитини, і може бути статистичною з точки зору рухливості тіла – це ігри
логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується
інтелектуальна сфера.

?*

dha$gdIRs

,

.

b

¤

a

&B‚„?? ?e*

?

h

h

h

5у дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що
використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи
емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та
тренінги духовної спрямованості. Саме вони викликають та закріплюють
вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей
духовні, гуманістичні та екологічні цінності, які нині так потрібні.
Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви
їх підказує саме життя, наприклад: „Врятування ріки від забруднення”,
„Заспокій іншого”, „Поділись радістю” та ін.

„Що посієш, те й пожнеш” – заповідає стародавня мудрість, отже, які
якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому
жити всім нам.

Серед найрізноманітніших ігор, спрямованих насамперед на активізацію
пізнавальної діяльності та розвиток мислення школярів, домінуючою була і
залишається гра зі словами.

Практично всі ігри, які застосовую, мають тематичну спрямованість. Так,
створила оригінальну методику роботи учнів зі словниками та довідковою
літературою. Такі ігри зручні у користуванні, цікаві, нескладні для
виготовлення, оригінальні, привабливі. Продумую систему морального
заохочення учнів. Замість оцінок у процесі гри нагороджую фішками,
квитками-подорожами, чарівними скриньками, тощо.

Адже гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання
молодших школярів. Її цінність полягає в тому, що в ігровій діяльності
освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.
Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні
пізнавальні можливості, виховує особистість.

Особливо важливе місце займає дидактична (навчальна) гра та ігрові
прийоми у навчальному процесі першокласників, адже становлення і
розвиток їхньої навчальної діяльності відбувається у період ще слабких
довільних процесів: уваги, сприймання, пам’яті та ін. Деякий програмовий
матеріал потребує від дитини значних вольових зусиль та багаторазового
виконання різних варіантів вправ для його засвоєння. Саме тоді гра,
запобігаючи психічному перевантаженню дитини, допомагає реалізувати
навчальну мету значно швидше й міцніше, ніж будь-який інший педагогічний
засіб.

Саме своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає змогу
педагогові здійснювати навчання, вправляння, розвиток розумових
здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у
доступній і привабливій для них ігровій формі.

Отже, гра – випробуваний і ефективний засіб навчання в початковій
школі, але ні в якому разі не універсальний. Ще К.Ушинський застерігав
проти „забавляючої педагогіки”, підкреслюючи, що засобами гри значно
легше навчити дитину читати й писати, але серйозна навчальна праця
потребує від дитини такої ж серйозної, копіткої і зосередженої роботи.
Тому питання раціонального, виправданого застосування гри у навчальному
процесі першокласників певний час було предметом найширших досліджень
сучасних педагогів. Так, у працях Н. Бібік, Н. Підггорної, Н. Скрипченко
відзначалось, що місце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше
розвинений вольовий компонент діяльності у дітей, тим частіше
використовуються ігрові форми. У процесі розвитку пізнавальних
можливостей учнів гра поступово відходить на другий план, поступаючись
суто „академічним” засобам навчання.

Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також
і від рівня знань, умінь та навичок учнів, від складності дидактичних
завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є
необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано
впливати на хід і результати їхньої діяльності.

Фантазія, казка, гра – це частка духовного життя молодших школярів, що
пробуджують у душі кожного з них добрі почуття, роздмухують вогник
дитячої думки і творчості. У своїй роботі приділяю багато уваги своїй
підготовці до організації ігрової діяльності. Гра – це цілий світ, на
одному полюсі якого – життя, а на другому – дидактика, педагогічний і
психологічний інструментарій, цілий арсенал педагогічних технологій. А
між ними – країна дитячих ігор, дитячої творчості.

Щоб зорієнтуватися у світі гри, треба чітко уявити собі, що в ньому буде
цікаве й корисне для дитини.

Гра в початковій ланці є засобом пізнання навколишнього світу і себе в
ньому, усвідомлення дітьми мети своєї діяльності, опредмечування
абстрактних понять, розвитку творчої уяви та здібностей, встановлення
людяних взаємин.

В початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і
тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих і складних
предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити
увагу всіх учнів не завжди вдається.

Але якщо спочатку учень зацікавлюється лише грою, то дуже швидко його
починає цікавити навчальний матеріал, пов’язаний з нею. У дитини виникає
потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати (тобто вона просто почне
готуватись до гри з метою не програти).

Мені хотілось би зазначити, що є нагальна потреба в розповсюдженні
всього цінного (розробки програм для дітей, цікавих ігрових форм), що
вже зроблено останнім часом в Україні, узагальнити і видати для вчителів
збірники таких матеріалів. Можливість вибору дозволить удосконалювати
існуючі методи і форми виховання школярів, створити нові виховні
технології.

Використана література:

1. Д.В.Менджерицька, Є.Д.Патищева „Ігри в школі”, М., 1951

2. В.О.Сухомлинський „Сто порад вчител.”, М., 1979

3. В.М.Суботін „Дитина пізнає світ”, К.,1991, Р.V

4. Журнал „Початкова школа”, 06.1997

5. В.Л.Єфімов „Навчіть дитину…” М., 1978

6. Освітні технології: Навч.-метод. посібник / О.М. Пєхота, А.З.
Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. Ред.. О.М. Пєхоти. – К.:
А.С.К.., 2001

Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології
навчання: Навч.-метод. посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004

Сухарева Л. С., математика. Логічні задачі та способи їх розв’язування.
1-4 класи. – Х.: Вид. група «Основа», 2006

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020