Г.К. Андерсен – видатний казкар

Урок

Людська душа і друг,

безсумнівно, цінніші за все інше.

Г. Сковорода.

Мета: вчити цілісному сприйняттю літературного твору; працювати над
розвитком уміння давати розгорнуті відповіді на запитання; розкрити
головну думку казки; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення,
пам’ять; підкреслити силу дружби та любові, яка допомагає долати всі
труднощі і перешкоди.

Обладнання: портрет Андерсена; ілюстрації до казки.

Зміст роботи.

Вчитель. В квітучій Данії, де народився я,

Бере мій світ своє начало.

Там датською пісні мені співала,

Казки читала матінка моя.

Починаючи наш урок цими словами видатного казкаря Г.К. Андерсена, я хочу
разом з вами поринути в світ його дитинства, щоб збагнути, звідки він
черпав натхнення для своїх чудових казок.

Маленьке датське містечко Оденсе. Ошатні білі будиночки з червоними
дахами. Невелика гавань, до якої заходили білі вітрильники і човни.
Старовинний готичний собор, величний і таємничий. Саме тут майже 200
років тому в бідній родині шевця і прачки народився хлопчик, якому
судилося здобути світову славу. Послухайте, як про дитинство
Г.К.Андерсена пише відома українська письменниця і перекладачка Оксана
Іваненко.

Учень. “ Бідна малесенька комірка заставлена верстатами та різним
інструментом батька-шевця. Під віконцем горища, на ринві, ящик із
землею, — там ростуть цибуля та петрушка – оце й увесь город матері.
Біля хатинки один кущ агрусу – садок для хлопчика Ганса, що то
гостроспостережливими, жвавими, то задумливими, мрійними очима дивився
на навколишній світ.

Батько й мати цілісінький день працюють, не розгинаючи спини, все життя
змагаються із злиднями, і сусіди частенько жаліють і молодих батьків,
які ледь зводять кінці з кінцями, і маленького худорлявого хлопчика. А
хлопчикові здається, що у нього найщасливіше дитинство. Їхня тісна
комірка здається йому багатою і розкішною, адже на всіх стінах висять
чудесні малюнки, а над верстатом – навіть поличка з книгами. Хіба таке
має кожен!

Вчитель. Потяг до прекрасного і вміння захоплено сприймати звичайні речі
Ганс Крістіан проніс крізь усе життя. І сьогодні, мабуть, немає на світі
дитини, яка б не знала імені цього славетного датчанина.

Зовнішність Андерсена, за описами сучасників, була своєрідною. Ось що
писав його біограф.

Учень. ”Він був високий, худорлявий і досить оригінальний в поставі та
рухах. Руки та ноги його були непропорційно довгими і тонкими, кисті рук
широкими і плоскими, а ступні такого великого розміру, що йому не треба
було боятися, що хтось підмінить його калоші. Ніс його мав так звану
римську форму, але теж був непропорційно завеликий, що якось особливо
видався вперед. Але дуже красивий був його високий, відкритий лоб і
надзвичайно тонко окреслені губи”.

Вчитель .Ті, хто близько спілкувався з письменником, знали, що за
непоказною зовнішністю ховається добре, щире і вразливе серце. За
свідченнями сучасників, обличчя Андерсена дивувало своєю натхненністю.
“У вас зовнішність справжнього поета”, — говорили йому. І дійсно, твори
славетного казкаря сповнені поетичністю, любов’ю до всього живого,
зігріті милосердям і добротою.

Я думаю, всі ви читали казки Андерсена, любите їх. Давайте в цьому
переконаємося. Назвіть казки, рядки з яких я зачитаю:

“Блискуча лакована шкарлупка грецького горіха була їй колискою, блакитні
фіалки – матрацем, а пелюстка троянди – ковдрочкою” (“Дюймовочка”).

“Цілісінький день принцеси гралися у величезних залах палацу, де на
стінах росли живі квіти. У відкриті янтарні вікна запливали рибки, як у
нас, буває, залітають ластівки; рибки не боялись маленьких принцес, їли
з їхніх рук і дозволяли себе гладити” (“Русалонька”).

“І що ж побачив він у чистій, як дзеркало, воді ? Своє власне
відображення, але він був уже не потворним темно-сірим птахом, а –
лебедем.” (“Гидке каченя”).

Своїми ніжними руками рвала вона злу, пекучу кропиву, і руки її вкрилися
водянками, але вона з радістю терпіла біль; тільки б їй вдалося
врятувати милих братів!” (“Дикі лебеді”).

“ Наступного дня служниця вигрібала із пічки попіл і знайшла маленьке
олов’яне сердечко; від танцівниці ж залишилась лише брошка, та й вона
вся обгоріла й почорніла, як вугілля”. (Стійкий олов’яний солдатик”).

Робота над казкою “Снігова королева”.

Особливо яскраво зазвучала тема любові, дружби, світлих людських
почуттів, мужності, непохитності добра у казці ”Снігова королева”.

Флегматично зима тротуаром поскрипує,

Фантастично плете казки,

Позіхне десь під білою липою,

На шибки покладе мазки.

Вкриє землю габою сріблястою,

І в напруженій тиші нічній

H –

- v ® o (

Світ здається чарівною казкою,

Нерозгаданим плетивом мрій.

В. Симоненко.

Давайте і ми з вами, любі друзі, помандруємо в чудову казку Андерсена,
де фантастичне незвичайне химерно переплелося з реальним, адже, за
словами автора, ”Найбільш дивною казкою є життя людини”.

Коли ви читали народні казки, то мабуть, звернули увагу на те, що деякі
персонажі завжди втілюють добро, а інші – зло. Деякі казкові герої є
носіями однієї символічної риси. Так, Вовк – злий, але не дуже сильний,
Лисиця – хитра, Ведмідь – незграбний, але добрий, Заєць – наївний, хоча
й кмітливий. У народних казках традиційно добро асоціюється із красою, а
зло – з потворністю. Але в житті так буває, що за зовнішньою красою
криється внутрішня потворність. Саме такий конфлікт між зовні однаково
гарними, а духовно різними персонажами спостерігаємо у казці Андерсена
”Снігова королева”.

Запитання для бесіди.

У цій казці багато дійових осіб. Хто, на вашу думку, є справжнім
головним героєм твору? (Головний герой не Кай, і навіть не Снігова
королева, а маленька Герда. У цієї дівчинки є те, чого позбавлена
Снігова королева і що забрали у Кая злі чари: добре серце, любов,
вірність).

Як описує Андерсен Снігову королеву і Герду? (Знайти і зачитати уривки;
автор підкреслює холодну вроду Снігової королеви і щирість Герди).

Чи випадково Андерсен порівнює обличчя Герди з трояндою?(Малюнки із
зображенням троянди і сніжинки). Важко сказати, що красивіше: троянда чи
сніжинка. Але краса троянди жива, а серце Снігової королеви – холодне,
крижане, неживе, не здатне любити. Отже, можна сказати, що троянда і
сніжинка – символи казки ”Снігова королева”.

Словникова робота.

Символ – умовне позначення якогось предмета, поняття або явища;
розпізнавчий знак.

— Пригадайте епізоди, в яких згадується троянди(Вдома у Кая і Герди
росли кущики троянд у ящиках; вони тягнулися вітами одне до одного; у
саду жінки, що вміла чаклувати, не було троянд, від сліз Герди кущі
з’явилися з – під землі і нагадали їй домівку і Кая; у замку Снігової
королеви Герда заспівала пісеньку про троянди). Троянди уособлюють
дружбу двох людей, пам’ять.

Герда пройшла довгий і нелегкий шлях до Кая. Хто і як домагав їй на
цьому шляху ? (Розповіді учнів).

І ось Герда у палаці Снігової королеви. Чи приваблює вас цей палац ?
Чому ?

Яким Герда бачить Кая ?

Як поводилась Герда ? Що виявилось сильнішим за чари Снігової королеви і
троля ? (Гарячі сльози Герди).

Під час останньої зустрічі маленька розбійниця скаже Каю: “ Хотіла б я
знати, чи вартий ти того щоб за тобою бігали на край світу.” Герда
промовчить, але ми з вами тепер уже знаємо відповідь: “ Вартий !” Людина
завжди варта того, щоб за неї боротися, навіть якщо вона здається зовсім
пропащою.

Отже, боротьба закінчилась. Краса живого серця перемогла холодну красу
криги. Настала весна, діти подорослішали. “Входячи до рідної кімнати,
вони помітили, що виросли.” Не тільки повищали – їхні серця
загартувалися, вони стали мудрішими, навчилися цінувати дружбу і
вірність.

Дружба і вірність справді велика цінність, і це відбилося в безлічі
народних приказок і прислів’їв. Доповніть приказки та прислів’я, частини
яких написані на дошці і не забувайте їх:

Друзі пізнаються в (біді).

Людина без дружби, що дерево без (коріння).

Дуже легко друга втратити, а тяжко (знайти).

Хочеш дружби — навчись (дружити).

Дружбу пам’ятай, а злобу (забувай).

Отож, яка сила перемагає в казці чаклунство ? (Відповіді учнів) На світі
є багато гарного, що підтримує людину, коли їй важко. Тільки не можна
втрачати надії і віри в перемогу добра і правди, життя і краси.

Не зобидь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живем,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро спіши добром воздати, —

Мудрість завше доброю була

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому ,

Чи вона зробила, що могла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі більше щастя стало.

М.Луків

Домашнє завдання: Підготуватися до переказу казки: хлопчики — від імені
Кая, дівчатка- від імені Герди; намалювати ілюстрації до казки.

Похожие записи