Фразеологізми у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

ЗМІСТ

Вступ ….…………………………………………………………………………

Розділ 1. Джерела фразеологізмів, ужитих у романі Ліни Костенко «Маруся
Чурай»

Розділ 2. Класифікація ужитих у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»
фразеологізмів

Розділ 3. Лексичне значення фразеологізмів з роману Ліни Костенко
«Маруся Чурай»

3.1. Етнографічні фразеологізми

З.2. Соціокультурні та побутові фразеологізми

3.3. Фразеологічні синоніми

3.4. Антонімічні пари фразеологізмів

3.5. Фразеологічні омоніми

3.6. Фразеологічні архаїзми та історизми

Розділ 4. Експресивне значення фразеологізмів у романі Ліни Костенко
«Маруся Чурай»

Розділ 5. Особливості композиції фразеологізмів у романі Ліни Костенко
«Маруся Чурай»

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Фразеологізми сучасна мовознавча наука визначає як лексико-граматичні
єдності двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично
оформлених за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне
значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично [15; 135]. Вони
становлять глибинний шар народного мовлення, розкривають певні
особливості побуту народу, його вірувань і звичаїв, оцінювальних
суджень.

Письменникові володіння скарбами фразеології забезпечує можливість
достовірно передати особливості історичної доби, відтворити характери
героїв твору, зробивши цей твір справжнім документом відповідної епохи.
Таким документом справедливо можна вважати історичний роман у віршах
Ліни Костенко «Маруся Чурай».

В арсеналі образних мовних засобів роману чи не основне місце займають
фразеологізми, які є не тільки ознакою народності цього твору, а й
засвідчують віртуозне володіння письменницею цим складним мовним
матеріалом, використаним нею для створення відповідного історичного
контексту, розкриття нюансів людських переживань тощо.

Мета роботи — комплексне дослідження фразеологізмів у романі Ліни
Костенко «Маруся Чурай».

Досягнення мети передбачало виконання таких завдань:

1.Виділити в тексті фразеологізми, класифікувати їх за чинною в
українському мовознавстві системою.

2.Дослідити походження фразеологізмів, з’ясувати їх лексичне значення.

3.Дослідити явища синонімії, антонімії, омонімії вжитих у творі
фразеологізмів.

4. З’ясувати особливості ритмомелодики та композиції фразеологізмів як
умови їх введення до віршованого твору.

Об’єкт дослідження — фразеологізми, ужиті в тексті роману Ліни Костенко
«Маруся Чурай».

У роботі було використано такі методи дослідження:

вивчення лінгвістичної літератури з досліджуваної проблеми;

аналіз тексту роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»;

статистична обробка ужитого в творі фразеологічного матеріалу.

Було застосовано такі прийоми: контекстуальний, аналітичний,
порівняльний, описовий, а також прийом класифікації.

Актуальність роботи зумовлена практично повною відсутністю матеріалів
щодо дослідження особливостей мови роману Ліни Костенко «Маруся Чурай»,
зокрема вживання у ньому фразеологізмів, у підручниках і навчальних
посібниках з української літератури.

Наукова новизна роботи полягає у здійсненні комплексного аналізу й
класифікації фразеологізмів, ужитих в тексті роману Ліни Костенко
«Маруся Чурай».

Теоретичне і практичне значення дослідження визначається тим, що
матеріал роботи може бути застосований у процесі вивчення роману,
зокрема теми «Мова роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» у шкільному курсі
української літератури, а також під час поглибленого вивчення
фразеології в шкільному курсі української мови.

Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку
використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

Джерела фразеологізмів, використаних у романі Ліни Костенко

«Маруся Чурай»

Українська фразеологія формувалась упродовж віків, поповнюючись із таких
джерел:

приказки, прислів’я, вислови з мовлення народу;

з виробничо-побутової сфери;

з висловлювань майстрів художнього слова;

з дотепного народного мовлення;

з античної літератури;

з біблійних та євангельських висловів. [15; 137]

З названих джерел у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»
представлено 4 групи (окрім 3-ї – з висловлювань видатних і відомих
майстрів художнього слова).

Основну групу складають фразеологізми з дотепного народного мовлення (4
група): зведений на пси, пустка свистить, з’їхати нінащо, хапати
дрижаки, нагріти руки, трясця мене держить, на ноги зіп’ятися, давати
гарбуза, нема дурних, поки сонця світ, рішитися ума, чесати язиками,
закропити душу, рвати на собі коси, очі витріщати, ускочити під дурного
греблю, увігнати кігті, стріляти очима, попалити халяви, похилити
гребінь, втратити серце, кривити губу; ні в сих, ні в тих; між двох
вогнів, й вухом не вести, гав ловити, сидіти сидьма, обвести круг
пальця, кебету мати на плечах, провалитися крізь землю, удрати шпака,
серце розривається, пустити прахом, п’ятами накивати, піти у стовбур та
ін.

Багато у творі приказок, прислів’їв, висловів, взятих з мовлення народу
(1 група):

1.Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

2….А полк іде. Нема коли журиться.

3. Багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня.

4.Об землю вдарив лиха того шмат.

У романі чітко виражені дві групи фразеологізмів, походження яких
стосується виробничо-побутової сфери життя героїв твору, а саме:
фразеологізми, які походять із судочинства, і фразеологізми, що
стосуються військової справи. Уживання фразеологізмів цієї групи
вмотивоване змістом роману.

З мовлення судочинців походять фразеологізми-канцеляризми (їх у творі
небагато): року божого такого-то, і місяця такого-то, і дня; поставлений
пред врядом; «крамулку» довести; язик зломити на судейський штиб? Закон
є суть, тверда його основа.

Частина прислів’їв, що їх уведено до роману, породила визвольна війна
українського народу проти польсько-шляхетських загарбників 1648 – 1654
р.р. Образ повсталого українського народу, що уособлювався в образі
козака-патріота, безстрашного, кмітливого воїна відбито в багатьох
фразеологізмах [4; 76]: в руки не датися; піднімати зброю; брати зброю
до рук; куля обминула; часи криваві; кров ллється; перешити коругви на
спідниці; ми з вами люди різного коша; горе горем, а війна війною;
пильнувати славу полкових знамен; тополя стане в головах; стояти на
смерть; боротись до загину; бути із шаблею при боці; бути у Великім
Лузі; шаблі не ржавіють; як личить козаку та ін.

З античної літератури (4 група) походить лише один з ужитих у романі
фразеологізм як руїни Трої ( у мовленні мандрівного дяка, розділ
«Проща»).

Значну частину фразеологізмів складають такі, що мають джерелом
біблійні та євангельські вислови (5 група). Їх можна поділити на кілька
груп:

1) прямі посилання на біблійні образи та джерела: тут… треба Соломона;
не те щоб я невірний був Хома; як тінь Саулом гнаного Давида, метнуся
тихо на воді скляній; пройшов я землю піднебесну, як говорив святий Іов;
кожна тут осичинка над шляхом йому про Юду листям шелестить; Усе комусь
щось пишуть на догоду та чечевиці хочуть, як Ісав; «Обняв мя страх»,— як
сказано в псалмі;

2) біблійні символи: неопалима купина; яко з каменю тесана; всевидящеє
око; як той німий, що в камені кричить; стіни єрихонські; спасибі вам за
дерево пізнання — оце єдине, де безсилий змій; є навіть райки, яблучка
гіркущі, на древі зла прищеплене добро; страданіє, як кажуть, возвиша;
то, може, ноги отряхнем од праха? скорбото всеочисна! даремно тут і
возвишати глас; глас вопіющого в пустині; і жоден подвиг не лишився
втуні; тут бог не сіяв з неба їм крупу;

3) ужиті в творі розмовні вислови також можна поділити на дві групи:

а) з опорним словом Бог: кара Божа; страх Божий; під боязню Божою; на
Бога уповати; єдну душу Богу ховаю; свята та Божа, не дай Бог; хай же
Бог усю мене, як є, і на душі й на тілі обіб’є; хай Бог почує сльози;
обличчя, як з ікон; дійся воля Божа! не дав Бог рідних, суд страшний не
здасться вже страшним; добре в Бога попросила; о Боже мій; Боже, твоя
воля; Бог на небі долю нам вершив; прости їй, Боже; слава Богу; Боже
упаси; побійся Бога; хай Бог пошле тобі; о Господи, спаси нас од
лукавого!

б) з опорними словами сатана, гріх тощо: чистий сатана, диявольська
спокуса, який вас біс на тоє подоткнув, продавати душу сатані, брати на
душу гріх, хто із нас без гріха?

РОЗДІЛ 2

Класифікація фразеологізмів, ужитих у романі Ліни Костенко

«Маруся Чурай»

За В.Виноградовим, фразеологізми поділяються на фразеологічні
зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
[15; 136]

Фразеологічні зрощення – це стійкі неподільні словосполучення, зміст
(значення) яких не виводиться із значення слів, що входять до
фразеологізму. Семантичне злиття у таких фразеологізмах пояснюється
наявністю застарілих, незрозумілих слів. Фразеологічні зрощення за
семантикою найближчі до окремого слова. [15; 136] У романі ця група
представлена такими фразеологізмами: змазувати на цноті, зійти на пси,
зведені на пси, пустка свисне, з’їхати нінащо, хапати дрижаки, трясця
мене держить, муха вбрикнула, гнути сухого вовка, палити халяви, вуха
в’януть, не вчеплено кебети, удрати шпака, п’ятами накивати, піти у
стовбур.

Фразеологічні єдності також семантично неподільні і цілісні, але в них
цілісна семантика частково вмотивована значенням слів, що становлять
фразеологізм. [15; 136] Це такі ужиті в романі фразеологізми: покрити
неславою, нагріти руки, одбивати хліб, зіп’ятися на ноги, лишити на
поталу, рішитися ума, немов свята та божа, чесати язиками, убовтнутися
в річ, чолом бити, душу закропити, позаростали рутою, збагнітувати
молодість, очей не зводити, кігті увігнав, заграти брівками, кайдани
розірвати, як між двох вогнів, головою битися, в руки не датися, не
служать очі, руки не здіймаються, круг пальця обвести. Оскільки
фразеологічні єдності не мають такого міцного поєднання слів, як
зрощення, у них іноді допускається поповнення іншими компонентами.
Приклади з роману: удатний був на вроду, рвала мати так на собі коси,
ставили копито на саму грудь, струснув би з себе той хомут, не схилив
пред ворогом чола, наловити повну душу гав та ін.

Фразеологічні сполучення – такі стійкі мовні звороти, у яких один із
компонентів має самостійне значення, що конкретизується в постійному
зв’язку з іншими компонентами [15; 136]. У романі ужито такі сполучення:
іти угору, іти ушир, звести з пуття, завести бійку, підняти голос,
стояти на смерть, давати гарбуза, ласий на гроші, ласі на чужу біду,
ходити табунами, ходити роєм, не щедрий на слова, завдавать мороки,
чигає смерть, збивати на манівці, вести на хибну колію, платити злочином
за злочин, поставити навколішки, ставити на ноги, стоїть на вірному
сліду, важите життям, зажити слави, пустити прахом та ін

РОЗДІЛ 3

Лексичне значення фразеологізмів, ужитих

у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

3.1. Етнографічні фразеологізми

Лексичне значення ужитих у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»
фразеологізмів зумовлене насамперед національно-культурним компонентом.
Етнографічні фразеологізми, представлені в романі, можна поділити на
такі тематичні групи [5; 10]:

1) звичаєва та обрядова лексика: хліб і сіль; приніс мене лелека;
боронить звичай, до вінця вести, вступимо в закон, в добрий час та ін.;

2) фразеологізми, поява яких пов’язана з працею чи заняттями людини:
хитнулись терези; попалити халяви; струснути з себе хомут; пертися гірше
череди; ходити табунами; ходити роєм; бути із шаблею при боці; шаблі там
не ржавіють; на один копил; словами виплітати ятір; роти в людей, як
верші; притерти (комусь) роги; ремигати, як воли; потрапить в кабалу,
запрягти (когось) у ярмо, докласти старунку; горіти, як тавра; слово не
куповане та ін.;

3) найменування людей за соціальною приналежністю, свояцькою та кровною
спорідненістю: дочка хазяйська; сином закріплю свій рід; одного кореня;
один лелека нас приніс; який жених, такі його й бояри; їден дух; ввести
у дім собі жону; стала за дружину.

З.2. Соціокультурні та побутові фразеологізми

Фразеологізми, ужиті в романі, розкривають багатогранні взаємини між
людьми, особливості родинного життя, риси характеру людини тощо. Так, у
романі засобами фразеології чітко окреслено такі важливі соціальні
поняття, як багатство і бідність: багатому і діти чорт колише, а бідному
і янгол не рідня; з’єднати нестатки до нестатків.

У ХVІІ – ХІХ ст., у період особливо жорстокого соціального й
національного визискування українського народу, в час зародження та
розквіту його самосвідомості високо підноситься поняття правди: на
правду вражений, правди не зурочити.

Важливим для українця було поняття доля. У романі це відтворено через
уживання фразеологізмів: не буде, мамо, доля нам сприять; буває всяко,
доля — не черінь; а бог на небі долю нам вершив; чорна доля з чорними
очима.

Потужним струменем увійшла в прислів’я побутова тема. В них відображено
устрій селянської родини, відтворено стосунки між членами сім’ї.
Характерно що в прислів’ях народ чітко висловив свій погляд на дошлюбні
стосунки, шлюб. Як правило, для хлопців дошлюбна поведінка була досить
вільною, що й відображено у фразеологізмах роману: всі парубкували; мало
то із ким ходив до гаю; діло парубоче; дівка не галера, до неї бог не
прикував.

Чималий вибір фразеологізмів допомагає розкрити особливості зовнішності
чи людської вдачі: не співала на два криласи; наче панська рожа; удатний
був на вроду; немов свята та божа; чолом не б’є; шанував і хату, і
город; маєш серце не з льодини; ласі на чужу біду; не щедрий на слова та
ін.

Цікавими є фразеологізми повчального та виховного спрямування. Їх
популярність і довговічність визначаються важливістю суджень, які
органічно відбивають багатогранне людське буття. Спостереження за життям
людей привело до певних узагальнень, порад і думок щодо поліпшення їх
поведінки, взаємостосунків тощо [4; 80]: нема ж бо слави у дому
сидячому, плювати в неї [в душу]— гріх тяжкий, не можна; душа у тебе має
бути крицею; люди без круть-верть; своє ім’я ти не покрив неславою.

Крім прислів’їв, у яких підносяться позитивні риси людей, народ
створив багато висловів, які засуджують пороки і вади людських
характерів. Це стосується непостійних у своїх думках і вчинках,
сварливих, злих, ледачих, недалекоглядних: чужа душа — то темний ліс;
від того кидавсь берега до того; не язик — жало; з ним не звариш каші;
чистий сатана; ні за холодну воду; аби сьогодні, а вперед не дбають;
ніякий скраю.

3.3. Фразеологічні синоніми

Фразеології властиве явище синонімії. Фразеологічними синонімами (або
синонімічними фразеологізмами) вважаються фразеологічні одиниці, які
позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття,
відтіняючи різні сторони його, і при різній внутрішній формі і
неоднаковому лексичному складі мають однотипне категоріальне значення,
однакову семантичну сполучуваність із словами оточення.

У романі вжито чимало емоційно-оцінних синонімів, що з різних боків
характеризують мовлення: голос подавати, чесати язиками, убовтнутися в
річ, гнути сухого вовка; хто про що, а я про Наливайка; пиляти когось.

Багаточленними є синонімічні ряди, що означають особливо інтенсивні або
постійні дії:

тікати: чкурнуть, як чорт від кукуріку; ушкварити навдиранці; сипнути
врозтіч; п’ятами накивати;

працювати: тягну, як шкапиняка; робив, як віл; трудився без спочинку;
доклав старунку;

нічого не робити: наловити повну душу гав; сидіти сидьма; ні за холодну
воду;

образити: слівце сказати масне; кидати словами, як багном; допекти
комусь; мати зло;

одружитись: ввести у дім жону; брати шлюб;, стати за дружину; прикрутить
при комусь; в церкву до вінця вести; вступити в закон.

страждати: душа плаче, душа болить, душа несе тягар, серце розривається.

Різноманітні синонімічні засоби вираження спостерігаємо у сферах, які
потребують своєрідного зашифрування вихідного поняття (евфемістичної
заміни). Йдеться, наприклад, про ряд, що розкриває теми

смерті: час підоспів, вічний сон, під зашморгом, той світ, по той бік,
пішли у стовбур; догоріть, як свічка; очі заплющити, не стало (когось),
перейти смертницьку межу, одгостювати на цій землі, повезти когось на
білих волах, комусь уже всі зозулі відкували, сходити з світу, склепити
повіки, задзвонили по душі;

сорому: як тавро; періщив душу сором, як батіг; не піднімаю віч; крізь
землю провалитись; встигла душа почервоніть; одводити очі; шкварчить
совість.

У романі використано цілий ряд фразеологізмів, що характеризують стан
людського організму: од неї тіні те було, людина вже не при здоров’ю,
мов знята із хреста, людину кидає у жар.

Цікавими є синонімічні ряди, що утворюють фразеологізми на ознаку
складної гами людських почуттів і настроїв, зокрема:

безжурність: біда йому для смутку не причина; об землю вдарив лиха того
шмат;

переживання: лиця на нім нема; чманіє голова; гіркі думки не сходили з
чола; все падало із рук; біля серця заварило; звісити голову; од вітру
валюся; перевертати душу; розвередити душу.

Значна кількість фразеологізмів передає зміст вислову не звертати увагу
на когось: слухати через верх; не вести і вухом; чуток недочувати та ін.

Ряд фразеологізмів характеризують розум: кебету мати на плечах; хіба для
цього дівці голова; тут треба Соломона.

Загальна ідея великої кількості, міри об’єднує у багаточисленний ряд
фразеологічні синоніми найрізноманітнішої емоційно-стилістичної
тональності, як-от: хлопці ходили табунами, свахи ходять роєм, до смутку
грошей та ін.

У романі наявна значна група фразеологізмів з функцією вигуків: боже
упаси, не дай бог, побійся бога, трясця мене держить, бодай їх муха
вбрикнула в колисці, бодай йому лихе (С.Г.Гаврин відносить до
фразеологізмів також такі одиниці, як вітання, стереотипні звертання,
формули етикету, стереотипні запитання тощо [19, 13]).

3.4. Антонімічні пари фразеологізмів

Оскільки роман Ліни Костенко порушує такі важливі філософські проблеми,
як добро і зло, вірність і зрада, честь і безчестя, у тексті ужито
яскраві приклади фразеологізмів антонімічних значень.

БАГАТИЙ –

Багатому і діти чорт колише, БІДНИЙ

А бідному і янгол не рідня.

БЕЗСТОРОННІЙ

І правий суд продовжували далі,

явивши в жилах зимну кров…

ДОБРИЙ, ЧУЙНИЙ

Воно як маєш серце не з льодини…

ЗОВНІШНІЙ СТАН

Бо на обличчя з янголами схожа, ВНУТРІШНІЙ СТАН

але в душі — то чистий сатана.

ГОРІЛКУ ПИТИ

Дзизь навіть трохи душу закропив.

ШОРІЛКУ НЕ ПИТИ

Бо хоч і в рот горілки не беру…

ДАРМА (здобути щось)

Буває так, що слава на дурняк,

ДОРОГО

а в нього слава за великі гроші.

ЗАГАРБАТИ

…лубенський родич краківського Смока

у нашу землю кігті увігнав.

ЗВІЛЬНИТИ

Де впав Павлюк, там виріс Остряниця,

і всі кайдани розірвав Богдан!

ЗМІНИТИСЯ НА КРАЩЕ

Зіпхнемося, як човен з мілини.

ЗМІНИТИСЯ НА ГІРШЕ

А потім —як зламалося весло.

І підхопило душу, й понесло,

І закрутило у такому вирі!..

НАЙГІРШИЙ

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

НАЙКРАЩИЙ

зате як прийде додому,— для жінки він цар і бог.

ОДНАКОВИЙ, ТАКИЙ САМИЙ

Ми з нею рідні.

Ми одного кореня.

РІЗНІ, ІНШИЙ

Ми з вами люди різного коша.

ПІДБУРЮВАТИ

НА НЕПРАВИЛЬНІ ВЧИНКИ, ДІЇ

З’ясую стисло свідкам звинувачення,

щоб не збивали суд на манівці.

Ведете суд на хибну колію.

ПРАВИЛЬНО ДІЯТИ

Хоч тут думки були навпереміну,

та суд стоїть на вірному сліду.

РОЗУМ МАТИ

Пора кебету мати на плечах.

РОЗУМУ НЕ МАТИ

а про любов, походи і лабети —

на це дівкам не вчеплено кебети.

У тексті роману такі антонімічні пари часом складають цілу строфу:

Багатому і діти чорт колише,

а бідному і янгол не рідня.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі — то чистий сатана.

Буває так, що слава на дурняк,

а в нього слава за великі гроші.

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

зате як прийде додому,— для жінки він цар і бог.

Деякі антонімічні пари фразеологізмів включають один і той символ для
розкриття смислу поняття (але з протилежним значенням):

зіпхнемося, як човен з мілини – а потім — як зламалося весло;

кебету мати на плечах – не вчеплено кебети.

3.5. Фразеологічні омоніми

У романі вжито кілька фразеологічних омонімів: хапає дрижаки (мерзнути –
боятися); охляв од чуба до халяв (стомитися – боятися); страх бере
(захоплення – боятися); хліб і сіль (їжа – вияв гостинності); заплющити
очі, склепити повіки (заснути – померти), підламуються ноги,
підкошуються ноги (втома – неміч) (у романі вжито один із омонімічних
варіантів).

3.6. Фразеологічні архаїзми та історизми

Оскільки роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» за жанром історичний, то
природною є наявність у його тексті фразеологічних історизмів та
архаїзмів.

Фразеологічні історизми – це фразеологічні звороти, що вийшли з
активного ужитку у зв’язку зі зникненнями відповідного явища дійсності:
похилити хоругви; ну, хто про що, а я про Наливайка; хоч таляр він у
вузлик зав’язав; ми з вами люди різного коша; із шаблею при боці; дівка
не галера –до неї бог не прикував.

Фразеологічні архаїзми – це фразеологічні звороти, що вийшли з активного
ужитку у зв’язку з витісненням їх іншими стійкими сполученнями чи
окремими словами, що виявилися більш відповідними для вираження
відповідних понять: дбала в скриню та в комору; явивши в жилах зимну
кров; на цноті змазує; звів дівчину з пуття; покрив я дівчину неславою;
пускати дівчат по світу без коси; зведені на пси; охляв од чуба до
халяв; не виважиш на хунт; який мені хосен; чолом не б’є; «крамулку»
довести; сином закріплю свій рід; яко з каменю тесана; вступимо в закон;
поставлений пред врядом; повезли на білих волах; кажуть щиро на своє
копито.

РОЗДІЛ 4

Експресивне значення фразеологізмів

у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» вражає бурхливими почуттями, які
переживають його герої, що передається живою народною мовою. Одні і ті ж
поняття тут висловлені по-різному, за допомогою фразеологізмів із
позитивним чи негативним значенням, часто залежно від того, який
персонаж їх висловлює (що є одним із потужних засобів
характеротворення):

зазнавати нестатків – зійдемо на пси (Бобренчиха)

дві сорочки — одна в пранні, а
друга на мені (Маруся)

такий самий, однакові – на один копил (Бобренчиха)

Ми одного кореня (Іван Іскра)

Фразеологізми нагріє руки, трясця мене держить, чесали язиками, очі
витріщав, душили копійчину, ласі на чужу біду, сидіти сидьма, слівце
масне мають чітко виражену негативну експресію.

Працьовитість, доброта, безстрашність та інші позитивні риси української
ментальності передаються через велику кількість фразеологізмів, що мають
позитивний, життєствердний характер: наче бджілонька; душа піснями
бринить; біда йому для смутку не причина; об землю вдарив лиха того шмат
та ін.

РОЗДІЛ 6

Особливості композиції фразеологізмів

у романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»

Композиція ряду фразеологізмів (прислів’їв) є двочленною, що відповідає
паралелізму образів. Такі фразеологізми розпадаються на дві частини:

Багатому і діти чорт колише, / а бідному і янгол не рідня;

Бо на обличчя з янголами схожа, / але в душі — то чистий сатана;

Ну, хто про що, / а я про Наливайка;

сьогодні ситий, / бо учора їв.

Для композиції прислів’їв характерне римування – від приблизної
співзвучності до послідовно витриманого ритму і досить складної рими.
Розгорнуті римовані прислів’я легко вкладаються у віршовані строфи. [8;
13]

Я мо Же бо же віль ним Тут зда ю ся

Ми з ва Ми лю ди різ но Го ко ша

(Строфа написана 5-стопним ямбом)

А що, якби знайшлася хоч одна,—

в монастирі десь або на горищі?

Якби вціліла в тому пожарищі —

неопалима — наче купина?

Послухай, сину, слово моє грішне.

Чи нам за це віддячиться в раю?

А вже десь на Варвари

прийшов Бобренко, похиливши гребінь:

«Знайшов собі ти дівчину до пари,

а я ускочив під дурного греблю».

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження фразеологізмів, ужитих у романі Ліни Костенко
«Маруся Чурай», засвідчило, що мова роману яскраво відтворює живе
українське народне мовлення і основним засобом такого відтворення є
фразеологізми, різноманітні за джерелами походження і класифікаційною
належністю. Вони відбивають етнокультурні традиції народу, що
відображено у багатстві їхніх лексичних значень. З’ясовано, що у романі
широко використано такі різновиди лексичних груп фразеологізмів, як
синонімічні, антонімічні, омонімічні фразеологізми. Історична доба,
зображена у творі, ілюструється вживанням історичних та архаїчних
фразеологізмів. Багато в чому динаміка дії та яскравість образів твору
залежить від емоційно забарвлених (експресивних) фразеологізмів, значною
мірою представлених у творі. Для композиції ужитих у творі прислів’їв
характерне римування, і це сприяє тому, що вони легко вкладаються у
віршовані строфи.

Питання взаємодії і взаємозалежності мовних особливостей твору та його
ідейно-тематичного змісту є практично «білою плямою» у вивченні
творчості будь-якого письменника на уроках української літератури.
Вивчення фразеології на уроках рідної мови також багато втрачає без
детального аналізу певних фразеологічних одиниць, визначення їх ролі на
прикладі зразків кращих творів української літератури. Слід, на мою
думку, відкинути можливі звинувачення у «технічному» підході до аналізу
фразеологізмів у художніх творах, у спробах розібрати літературний твір
«на коліщатка і гвинтики», адже мова – то форма вираження думок і
почуттів людини, засіб змалювання образів навколишнього світу і
внутрішнього стану ліричного героя. Чим краще ми будемо усвідомлювати
роль і значення кожного слова у творі (а тим паче фразеологізму), тим
глибшим, образнішим, точнішим і багатшим ставатиме наше мовлення і тим
вищою буде мовна культура кожного з нас.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бисикало С.К., Борщевський Ф.М. Український фольклор: Критичні
матеріали. – К.: Вища школа, 1978. – 288 с.

Брюховецький В.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990. –
262 с.

Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові
сучасної художньої прози // Укр. Мова і літ. в шк. – 1981. – № 9. – С.
62 – 64.

Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична
творчість / За ред. проф. Грицая М.С. – К.: Вища школа. 1983. – 360 с.

Григоренко Т.В. Етнографічна лексика у складі української літературної
мови. Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук. – Київський національний університет ім. Т.Шевченка. Інститут
філології. – К., 2005. – 20 с.

Костенко Л. «Маруся Чурай». К., 1990.

Марченко Л.М. Робота з лексичними синонімами на уроках української мови.
– К.: Рад. шк., 1981. – 136 с.

Народ скаже – як завяже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки
/ Упоряд. Н.С. Шумада. – К.: Веселка, 1973. – 232 с.

Передрій Г.Р., Смоляні нова Г.М. Лексика і фразеологія української мови.
– К.: Рад. шк., 1981. – 207 с.

Приповідки, або Українсько-народня філософія / Упоряд. В.Плав’юк.
Т. 1.: Асоціація Українських піонерів Альберти, Едмонтон, Канада, 1998.
– 356 с.

Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми / Упоряд. М.М.Пазяк. – К.:
Наукова думка. 1991. – 440 с. – (Укр. нар. творчість).

Прислів’я та приказки: Людина. Родинне життя. Риси характеру / Упоряд.
М.М.Пазяк. – К.: Наукова думка. 1991. – 530 с. – (Укр. нар. творчість).

Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / Упоряд.
М.М.Пазяк. – К.: Наукова думка. 1991. – 480 с. – (Укр. нар. творчість).

Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наук. думка, 1973. –
280 с.

Сучасна українська літературна мова. За ред.. Плющ М.Я. К.: Вища школа,
1994. – 416 с.

Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом. К.: Рад. письменник, 1968. –
463 с.

Ужченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 1. К.: Вища
школа, 1984.

Ужченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 2. К.: Вища
школа, 1984.

Ужченко В.Д. Вивчення фразеології в середній школі: Посібник для
вчителя. – К.: Рад. шк., 1990. – 175 с.

Українська радянська енциклопедія. В 12-ти т. К.: Гол. Ред.. УРЕ, 1977 –
1985. Т. 12.

Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С.П.Павлюка, Г.Й.
Горинь, Р.Ф.Кирчіва. – Львів: Фенікс. 1994. – 608.с.

Додаток

ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

З РОМАНУ ЛІНИ КОСТЕНКО «МАРУСЯ ЧУРАЙ»

№ СЛОВО ПРИКЛАД

ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО ВІДПОВІДНИКА

ІЗ ТЕКСТУ

БАГАТИЙ – БІДНИЙ

(багатому жити легко, бідному – важко)

Багатому і діти чорт колише,

а бідному і янгол не рідня.

БАГАТШАТИ Вишняк ішов угору все та вгору.

А Галя дбала в скриню та в комору.

Йому добро саме іде у двір.

БАЖАННЯ МАТИ Ну, добре, як воно вам ув охоту…

БЕЗЖУРНІСТЬ От хто веселий, так оцей Лесько.

Біда йому для смутку не причина.

Вже навіть хтось пішов на вечорниці,

N

Z

O

TH

x

z

?

?

A

P

?

O

E

????????????????? ?A

A

E

E

h

h

4‚6‚oaeaeaeOeAEOe??????~

?????????

??

????????

&

gde!/

????????

того шмат.

БЕЗЗАХИСНІСТЬ А я неначе до стовпа прикута,

і хто захоче, той і обплює.

БЕЗКОНЕЧНО,

БЕЗ ЗМІН Але ж втеряв уже чотири роки.

А що із того? Просвітку нема.

Війні немає ні кінця ні краю.

БЕЗСЛАВНІСТЬ Нема ж бо слави у дому сидячому.

БЕЗСМЕРТНІСТЬ А що, якби знайшлася хоч одна,—

в монастирі десь або на горищі?

Якби вціліла в тому пожарищі —

неопалима — наче купина?

БЕЗ СОРОМУ Пане полковнику і пане войте!

Ускаржаюся Богу і вам

на Марусю,

що вона, забувши страх божий,

отруїла сина мого Григорія.

БЕЗСТОРОННІСТЬ І правий суд продовжували далі,

явивши в жилах зимну кров…

БЕЗЧЕСТИТИ

(дівчину, жінку) — Панове судді!

Лесько Черкес мене на цноті змазує!

…не хто ж, а він звів дівчину з пуття.

— А що покрив я дівчину неславою?

Не буде, мамо, доля нам сприять.

…пускав дівчат по світу без коси.

БІДНІСТЬ, НЕСТАТКИ

(сарказм)

І те кварцяне військо зашкарубле,

і ті гусари, зведені на пси,

в обледеніле хутряне шкаруп’я

ховаючи похнюплені носи…

А Гриць не так. То розум десь не татків:

— З’єднаєм що, нестатки до нестатків?

Достаток? Був. Як кажуть, дві сорочки —

одна в пранні, а друга на мені.

Таж там росте на хаті кропива.

Але як пустка свисне у печі…

то, наплодивши злиднів, голопуцьків,

Ми вже й без неї з’їхали нінащо,

а з нею геть вже зійдемо на пси.

А як же ти? Чим будеш, сину, сит?

Все одпишу на церкву й монастир,—

на всю Полтаву будеш багатир!

БІЙ (БІЙКУ) ПОЧАТИ Ніхто з панами не заводить бійки…

… коли раптом тут піднімете ви зброю,

то місце цих подій не свідчить проти нас.

БЛИЗЬКО За крок до смерті…

І з кожним кроком до своєї смерті…

БОГ То де ж воно, всевидящеє око?!

БОЯТИСЯ Лише Горбань хапає дрижаки…

Горбань охляв од чуба до халяв.

Аж страх бере…

БРЕХАТИ (безсоромно) Коли я там і говорив, і клявся,

я знав одне: збрешу — не помилюсь.

ВАЖКИЙ Душа шукала слова.

Воно трудне, не виважиш на хунт…

ВВАЖАТИ (по-своєму) Грицько ж, він міряв не тією міркою.

ВИВЧИТИСЯ — Коли я в бурсі пізнавав науки,

Афіни й Рим пройшли крізь мої руки.

ВИГОДУ МАТИ Душа розм’якла якось, заморилась,

хоч коники ліпи, як з м’якуша.

До всього звикла, із усім змирилась

і від життя схотіла бариша.

Бо хто, як я, намучивсь на війні,

тому життя підскочило в ціні.

Послухай, сину, слово моє грішне.

Чи нам за це віддячиться в раю?

Чи, може, ще одне життя — розкішне —

Доточить бог за праведність твою?

Вже тут брехать,— який мені хосен?

Він не який визискувач чи звір,

він просто вміє взяти запівдaрма.

Вся Україна полум’ям горить,

він і на цьому теж нагріє руки.

Та й тим ляхам який пожиток з діда?

ВИГУКИ

(заперечення, осуд) Хіба то дівка? То ж таки ледащо.

Усе б співала. Боже упаси!

Каганчик світить, — не дай бог, повішусь,

бо то ж би в ката я одбила хліб.

— Побійся бога, вона йде на смерть!

ВИГУКИ

(негативно експресивні) — Орихно, трясця мене держить!

Піднаторіли наші віршописці,

бодай їх муха вбрикнула в колисці,—

Зітхає дяк, бурмоче: — Ех-хе-хе!

Холодний світ, бодай йому лихе.

У іншій час посватався б ти, дзуськи!

Бодай би вік не бачить цих бояр.

Та щоб над нею обвалилась твердь!

ВИЖИТИ я мушу об’їхати смерть на шляху…

ВИКОНУВАТИ

ЧУЖУ РОБОТУ Каганчик світить,— не дай бог повішусь,

бо то ж би в ката я одбила хліб.

ВИРОСТИ То те дитя й на ноги зіп’ялося,

і розуму дійшло у Чураїв.

ВІДВАЖНІСТЬ Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Йому скрутили руки і здали.

ВІДМОВИТИ

(на сватанні) …а зверху Галя котить гарбузи…

ВІДМОВИТИ

(у чомусь) Впустить в Полтаву військо його мосці?

Е, ні, даруйте, тут нема дурних.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Бо вже таке підняв на свої плечі…

ВІДПОЧИТИ Аж ось де прихилю я свою втому…

ВІДРАЗА Мені без неї білий світ глевкий…

ВІДСТУПИТИ,

залишивши землю ворогу І знову ти лишилась на поталу,

і знову панство суне на Полтаву.

ВІЙНА А власне, що ж, такі часи криваві…

ВІЛЬНО Хоч там уже дихну на повні груди…

ВІРНІСТЬ Нікому ні руки не шлюбувала,

ані на кого й оком не вела.

Я зроду не співала на два криласи,

мені було це важко зрозуміть.

ВІЧНО А юж не буде в світі мені щастя,

поки живу я, поки й сонця світ.

ВРАЖЕННЯ

(від чогось) Дишканти чув я, тенори, баси

А ти співаєш — душу всю проймає.

Це ж можна тут рішитися ума…

ВСЕ ОДНО Під зашморгом усе вже до лиця…

а там хоч і вмерти…

ВШАНУВАТИ Козак Бобренко, на ім’я Григорій,

єдиний син достойної вдови,

котора зараз у такому горі,

що не схилить не можна голови…

І десь, колись, через багато літ,

ніхто цього й не втямить вже як слід,

не зніме шапку…

Злочинниця,— а так би й зняв би шапку…

…що ніяк похилити хоругов!

ГАРНИЙ, КРАСИВИЙ Сиділа Галя наче панська рожа.

Та й батько теж удатний був на вроду.

Яка стоїть немов свята та божа.

Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі — то чистий сатана.

Ця дівчина… Обличчя, як з ікон.

ГОВОРИТИ

ГОВОРИТИ (про своє)

ГОВОРИТИ (докучливо)

І кволим дзвоном цвинтарної церкви

жива Полтава голос подала…

Якби ми ремигали, як воли,

якби ми так чесали язиками,

то вже б давно Вкраїну віддали,

не мавши часу бути козаками.

Людей накличем, зробим перепросини,

щоб знали всі, хто чеше язиком…

Сказали ви, Ящихо, нездоречі.

Даремно ви убовтнулися в річ.

Отаман Гук, що так гукає ловко,

уже їм з валу гне сухого вовка.

— Ну, хто про що, а я про Наливайка…

А мати стогне, мати дошкуляє,

що божий день пиляє та й пиляє…

ГОЛОД …сьогодні ситий, бо учора їв.

Ішла додому — снігом пообідала.

ГОРДОВИТІСТЬ В нас на кутку його не люблять наші.

Шляхетний дуже і чолом не б’є.

— Оце так віз! — сміявся.— Не доскочиш.

Дочка хазяйська, павою пливе.

ГОРІЛКУ ПИТИ

(НЕ ПИТИ) Дзизь навіть трохи душу закропив.

Бо хоч і в рот горілки не беру…

ГОРЮВАТИ Чи рвала мати так на собі коси,

як задзвонили по його душі?

ГОСПОДАРЕМ БУТИ Він шанував і хату, і город.

ДАВНЄ Іван сказав: — Бо це, як світ, старе…

Тут, кажуть, є стара як світ
больнична церква при шпиталику.

ДАВНО Так били в било перші преподобні,

коли ще ліс був богу до колін.

Позаростали рутою руїни…

ДАРЕМНО (здобути щось) Буває так, що слава на дурняк,

а в нього слава за великі гроші.

ДАРЕМНО (прожити) О боже мій, на кого ж ти, на кого

збагнітувала молодість свою?!

…Пройшло життя. Не варт було і труду.

ДЖЕРЕЛО ДУМКИ Вона у мене, як була молодша,

була предивна, як на людський глузд.

ДИВИТИСЯ Очей не зводить з поля і дороги…

Нікому ні руки не шлюбувала,

ані на кого й оком не вела.

І встав Пушкар. Обвів людей очима.

— Бо ти такий вже, чоловіче, зроду,

все б тільки очі й витріщав на вроду…

ДОБРЕ І у курені

з тобою буде солодко мені.

ДОБРИЙ, ЧУЙНИЙ Воно як маєш серце не з льодини…

ДОБРОБУТ І буде нам, і буде нашим внукам.

ДОДУМАТИСЬ

(до чогось) І осінило раптом Горбаня:

— А може, то було якесь дання?

ДОЗВОЛЕНО (щось),

НЕ ЗАБОРОНЕНО Мені-то що? На це ж нема заказу,

стояння — діло добре загалом.

ДОЛЯ

(тяжке життя) Не буде, мамо, доля нам сприять.

Буває всяко, доля — не черінь.

А бог на небі долю нам вершив.

і чорна доля з чорними очима.

ДОНЕСТИ

(написати донос) І вже аж гетьману Дем’яну Многогрішному

уже аж на полковника Жученка

устиг іще й «крамулку» довести.

ДОСЯГТИ ЧОГОСЬ

ВАЖКИМИ ЗУСИЛЛЯМИ

На цій землі було вже їм бувальців,

тут бог не сіяв з неба їм крупу.

ДОШЛЮБНА ПОВЕДІНКА (хлопців) …що там казати, всі парубкували.

Це мало то із ким ходив до гаю!

Мовляв, чого там, діло парубоче…

ДУМОК ПОЗБАВЛЯТИСЯ

Все гнав думки, мулькі та недоречні…

ДУРНИЦЮ ЗРОБИТИ А вже десь на Варвари

прийшов Бобренко, похиливши гребінь:

«Знайшов собі ти дівчину до дари,

а я ускочив під дурного греблю».

ДУША (потаємність)

Не можна ображати людину

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

ЄДИНИЙ …що це любов і перша і остання…

ЖИТИ У бога смерті не благаю.

Що час летить, а треба якось жити.

ЖИТИ

(допустимо нормально) Та так ото повештався, повештався,

то так воно ще й наче не того…

Живе там якось, як уже не є.

…Та як, нічого. Нарікати гріх.

Що час летить, а треба якось жити.

Жива, то якось треба жити.

От що в нас гарне, так ото садочки.

І ми жили, щоб гірш за всіх, то ні.

ЖИТИ у домі дружини не дай же бог, у прийми дремене!

ЖИТТЯ Що варт життя?

Любов любов’ю, а життя важке.

Вже й Гриць мені повторював: — Затям,

любов любов’ю, а життя життям.

Життя ж коротке, звікував — і квит.

Життя — така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

Ти кажеш — батько, а життя біжить.

ЖОРСТОКИЙ Не всяка ж кара має буть незбожна.

ЗАБРАТИ (когось) — Ховайся, відьмо! Йдуть по твою душу!

ЗАБУТИЙ (усіма) І вже забута богом і людьми

живе Маруся в захистку зими.

ЗАВАЖАТИ Це ж цілий вік стоятиме між нами.

…якби ж мені не ставили копито

на саму грудь ці праведні мужі…

ЗАВЕРШИТИ (справу) А це кохання почалося з пісні.

Могло урватись тільки, як струна.

Універсал прочитано публічно,

щоб справу тую уморить навічно.

ЗАВЖДИ Тепер він з нами в радості і в сумі…

ЗАВЗЯТІСТЬ І в нього кров козацька закипала…

Чурай був теж гаряча голова…

Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть —

уся пішла в роботу і у злість.

ЗАГАРБАТИ

…лубенський родич краківського Смока

у нашу землю кігті увігнав.

ЗАГИНУТИ

(по-козацьки) Це ж полк виходить. — за далекі гони.

Комусь тополя стане в головах.

ЗАГРАВАТИ (до хлопців) Ото як вийде, як заграє брівками,

очима стрельне і туди, й сюди,

ЗАЖЕРЛИВІСТЬ Хіба наш батько ласий був на гроші?

Хоч таляр він у вузлик зав’язав?

Чи ти укинув таляр хоч туди?

Але й жили! Душили копійчину.

А ненаситна! — що нагледить оком,

то дзьобом так і вихопить з води.

ЗАЛИЦЯННЯ

(невдале)

Смалив до двох, то й попалив халяви.

ЗАЛИШИТИ ПАМ’ЯТЬ — То ви б усе взяли та й написали,

та й був би слід по вашому життю.

Страшний по ньому залишився слід…

ЗАНАПАСТИТИ Вона ж його як в землю закопала…

ЗАПЕРЕЧУВАТИ Я поки міг, то якось відгризався.

ЗА ЧИЇМСЬ ЗРАЗКОМ — Ну, як тут, мирно? Пишете папери,

язик зломивши на судейський штиб?

ЗАСМУТИТИСЬ

прийшов Бобренко, похиливши гребінь…

ЗБАЙДУЖІТИ Погладшав, запузатів, постатечнів

і втратив серце до козацьких справ.

Зчерствіли люди од всіляких лих.

ЗБОЖЕВОЛІТИ А може, помішалася? Іване!

ЗВІЛЬНИТИ(СЯ) Де впав Павлюк, там виріс Остряниця,

і всі кайдани розірвав Богдан!

Струснув би з себе той хомут,— сім’я…

ЗДОРОВ’Я

(поганий стан) А на свят-вечір як вона сиділа,

то вже од неї тіні те було.

А я прийшла сюди аж з Балаклії,

хоч я людина вже не при здоров’ю.

Але чогось така вже, як обвуглена.

Якась така, мов знята із хреста.

ЗІЙТИСЯ (з кимсь) Звела їх доля, наче, в нагороду

за те, що мали незглибимі душі.

Як тих людей двох доля спарувала?

ЗЛОРАДСТВУВАТИ Дрібні людці, гієни стервоїдні,

які ж ви ласі на чужу біду!

ЗМИРИТИСЯ (з чимсь) …всі оті домашні колотнечі

мене вже не засмокчуть, як колись.

ЗМІНИТИСЯ

НА ГІРШЕ А потім —як зламалося весло.

І підхопило душу, й понесло,

і закрутило у такому вирі!..

Бо то вже так, вже як пішлось на горе,

то так уже і піде, як з гори.

ЗМІНИТИСЯ

НА КРАЩЕ

Зіпхнемося, як човен з мілини.

ЗМІНЮВАТИСЬ

(на протилежне) Кожної миті хитнутись могли терези.

ЗНАТИ ЗДАВНА,

З ДИТИНСТВА Марусю знаю ще із немовляти

і Гриця знаю ще у сповитку.

ЗНАТИСЯ НА ЧОМУСЬ — Коли я в бурсі пізнавав науки,

Афіни й Рим пройшли крізь мої руки.

ЗНЕВАГА Вже п’яний Дзизь ведмежу губу кривить…

ЗНІЯКОВІЛО Суддя стояв ні в сих ні в тих.

ЗОВСІМ …І друга ніч. Не спалося ні миті.

ЗРАДИТИ СЕБЕ

(заради вигоди)

Як хочеш знати,— так, я їм продався…

ЗРАДЛИВО І він ввійшов, литовський князь, сюди.

Як ніж у спину.

ЗРОБИТИ ЩОСЬ

І МИТТЄВО СХОВАТИСЯ Дорoгу маю, ту єдину втіху.

Лахва дякові, поки не зима.

Ото таке — цвірінь та в стріху.

ЗРОБИТИ

ЩОСЬ НЕСПОДІВАНЕ

Лесько утне ще штуку не одну.

Старий уже, тепер так не утну.

ЗРУЙНУВАТИ То я пустив би все там шкереберть…

ІНШИЙ, РІЗНІ

Я, може, божевільним тут здаюся.

Ми з вами люди різного коша.

ІТИ ГЕТЬ Іди туди, ізвідки ти прийшов!

ІТИ КУДИ-НЕБУДЬ …отак би встав та й безвісти забіг!

ІТИ НАТОВПОМ Вам, люди, що, зі смертю по дорозі,

що ви претеся гірше череди?

ЇЖА І каже дяк: — Де будем ночувати?

Про хліб і сіль давно щось не чувати.

КЛЯТВА — Єдну душу Богу ховаю, а було так.

Тоді на вряд був ставлений Фесько,

млинів дозорця скарбу войськовoго,

що під боязню божою признав…

та хай же бог усю мене, як є,

як щось отут збрехала я судові

і на душі й на тілі обіб’є!

КОРИСНИМ БУТИ Якби я міг вам бути у пригоді,

а то ж про щаблю думати вже годі…

КОХАННЯ

(сила почуття) Одне одному світ як зав’язали…

Любилися ж, кохалися, як голубів пара!

…в душі на тебе я молюсь!

Любив же він Марусю, не дай боже!

КРИЧАТИ даремно тут і возвишати глас…

ЛЮДИ Ой люди, люди, божа подобизна,

до чого ж ви цю землю довели?!

Люд хрещений

МИНАТИ Непізнане, пішло у небуття.

МІРА,

ЗБІЛЬШЕНА ОЗНАКА

БАГАТО

ДУЖЕ

Як горе те сподіялося з нами,—

не стало батька, то на другий рік

так хлопці і ходили табунами,

щоб хоч побачить матір звіддалік.

А понавколо свахи ходять роєм…

Всі кари світу будуть замалі.

— Ой доню, доню,

в їх до смутку грошей.

Таких родів не густо у Полтаві.

Все просить рук. Усе кричить хазяїна.

І грошей, грошей треба позаріз!

А я, здається, вмер би,

аби хоч раз ще голос твій почуть!

Що проти того, як вони умерли,

І суд страшний не здасться вже страшним!

Любив же він Марусю, не дай боже!

Там завжди сварка висіла, як чад.

Був місяць травень, квіту без числа…

І сниться хлопцям — придане горою…

МОВЧАЗНИЙ А більш мовчить, не щедрий на слова…

МРІЯТИ (про щось) А там якомусь хлопцю молодому,

мабуть, твої вже сняться рушники…

І сниться хлопцям — придане горою…

А вже дівчата в плахтах, у намисті,

вінки пускають за водою вниз.

А вже гадають, хто кому до мислі…

Уже й надхмарні замки будував…

НАВ’ЯЗУВАТИСЯ,

НАДОКУЧУВАТИ

(комусь)

Вона ж на шиї так йому й повисла!

— Не хочу людям завдавать мороки…

НАЗАВЖДИ По всі віки. Во вік віків. Амінь…

НАЙГІРШИЙ У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

НАЙКРАЩИЙ зате як прийде додому,— для жінки він цар і бог.

НАПОГОТОВІ …Мартин Пушкар додому відпустив

свій полк Полтавський в п’ятдесятім році,

щоб кожен собі добре погостив,

але щоб так — із шаблею при боці.

Шаблі там не ржавіють у коморах,

і кінську збрую миші не гризуть.

НАРОДИТИ(СЯ) Бо як приніс на світ його бузько,

то так і виріс наймитом хлопчина.

Сама від себе ще така далека,

немов оце приніс мене лелека…

— Та, може, й буде Гандзя або Настя.

Та, може, й сином закріплю свій рід.

НАСТИРЛИВІСТЬ

Ти знаєш мою матір.

Це щоб вона свого не доп’яла?

НЕБЕЗПЕКА І так чигає смерть вже звідусіль…

НЕБЕЗПЕКА

З ОБОХ СТОРІН І він ввійшов, литовський князь, сюди.

Як ніж у спину. А Потоцький — в груди.

Богдан між ними, як між двох вогнів.

НЕ ВІДПОВІДНО (чомусь)

ЗАВИЩЕНО

Це щось для дівки, сину, височенько.

Не вірю, щоб складала це вона.

НЕ ВІРИТИ Усе воюєм, боремось…

А доки?

Не те щоб я невірний був Хома…

НЕДАЛЕКОГЛЯДНІСТЬ

Старі дуби і парость молоду —

аби сьогодні, а вперед не дбають…

НЕ ЗВЕРТАТИ УВАГИ

(на щось) А що хто скаже — слухай через верх.

Але ж полковник не веде і вухом

А я чуток недочувала…

НЕЗГОДА, РОЗБРАТ Той тягне вліво, інший гне управо.

НЕМАЄ ДІЛА НІКОМУ

(до чогось)

Ну, бо кому якого батька горе?

НЕМАЄ НІКОГО А вранці, тільки почало світати,

де не було, здається, ні душі,—

а вже стоять наведені гармати,

НЕМАЄ ЧОГОСЬ (КОГОСЬ) І каже нам, що ми його онуки,

не дав бог рідних — не було коли.

НЕ МОЖНА РОБИТИ ЧОГОСЬ То слава ж богу, що боронить звичай

чіпати дівку.

НЕ МОЖНА ЧУТИ Тоді вдова Бобренчиха озвалась:

— Та вуха ж в’януть на таку олжу!

НЕ ПОКАЗУВАТИ Мені таку невістку ані нa оч,

ні нa оч, сину, поки я жива!

НЕПОРУШНО Але вона ні слова не сказала,

усправедливлень жодних не дала,

тілько стояла, яко з каменю тесана.

НЕПОХИТНІСТЬ Душа у тебе має бути крицею.

НЕПРИЄМНІСТЬ МАТИ Сиділи всякі в мене тут на лаві,

халепи я такої ще не мав.

НЕ СКОРИТИСЯ …за батька, що розп’ятий у Варшаві,

а не схилив пред ворогом чола,—

не вистачало б городу Полтаві,

щоб і вона ще страчена була!

Якщо їм зараз в руки не дамося,

то згодом звідси й вдаримо на них.

НЕ СЛУХАТИ (когось)

Коли ж вона його причарувала,

він як сказився, геть одбивсь од рук.

НЕ СПРИЙМАТИ (чогось) Так від людей Марусю відвернуло,

що вже нікого й в хату не пуска

— Не служать очі на таке дивиться,

щоб так двоїлась хлопцеві душа!

А мати кажуть: — Руки не здіймаються.

НЕ СТАЛОСЯ ЩОСЬ Оскільки ж трохи не дійшло до страти.

— От бачте, мамо все і обійшлося.

НЕХАЙ БУДЕ ТАК Сказали райці: — дійся воля Божа! —

і запосіли місце за столом.

НІЗАЩО …І друга ніч. Не спалося ні миті.

Стою собі та й думаю: а дулі,

щоб ви мене круг пальця обвели.

НІКОЛИ Тоді я тебе забуду,

Як очі заплющу…»

НІЧОГО НЕ РОБИТИ …прожив на світі цілий вік

і, наловивши повну душу гав,

гнізда собі ти так і не зібгав.

…сидіти сидьма на чужій печі.

Сидиш, мовчиш, ні за холодну воду.

НІЩО І що для нього гроші, мамо? Дим.

ОБМАНУТИ Стою собі та й думаю: а дулі,

щоб ви мене круг пальця обвели.

ОБОВ’ЯЗОК

(мати перед кимсь)

І знову я належу не собі…

ОБРАЗИТИ І всім усе зробилося ясне,

хтось і слівце сказав уже масне.

За крок до смерті, перед вічним сном,

одного пр?шу:

у мою дитину

не кидайте словами, як багном!

Питаю: — Мамо, хто це вам допік,

що ви уже не ходите тудою?

… Не маю зла на тебе і на неї…

ОБРИДНУТИ Так ці нестатки в’їлися в печінку…

ОДНАКОВИЙ,

ТАКИЙ САМИЙ …усі дівчата на один копил.

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс.

Який жених, такі його й бояри.

ОДНЕ ЦІЛЕ А я вже, Грицю, їден дух з тобою…

ОДРУЖИТИСЯ А це улітку повернувсь додому,

в хазяйство, підупале за війну,

і, як годиться хлопцю молодому,

хотів ввести у дім собі жону.

— Введи у дім дружину собі, ладу.

Отож нагледів дівку, собі рівну,

дізнавши, певно, що і він їй люб,

Грицько посватав Галю Вишняківну,

повзявши намір брати з нею шлюб.

Якби мені ти стала за дружину,

яка б то радість увійшла в мій дім!

…Колись в селі, що зветься Темногайці,

а йшов мені тоді двадцятий рік,

мене хотіли прикрутить при Гальці.

Хвалити бога, вирвався і втік.

І сам не знаю,— щоб одну кохати,

а другу в церкву до вінця вести!

Марусю, чуєш, зараз, ще до осени,

поберемось та й вступимо в закон.

ОСУДЖЕНИЙ Тут принагідно варто зауважити,

що дьогтю він мав, справді, предостатньо,

оскільки він, як виявилось потім,

«з комори мєской потай дьоготь крав»,

за що і був поставлений пред врядом.

ОСУДИТИ А я неначе до стовпа прикута…

ПАМ’ЯТАТИ В очах стояло те лукаве личко,

періщив душу сором, як батіг.

той шлях страшний, те крякання ворон

мені у пам’ять врізались назавше…

Та й ношу її смерть у душі, як провину…

ПЕРЕЖИВАННЯ Тепер сидить, лиця на нім нема.

Який душа несла його тягар…

Од слів таких чманіє голова…

Гіркі думки не сходили з чола.

Не дорікала, не випоминала,

а тільки все їй падало із рук.

Чогось так біля серця заварило.

А він сидів, зіщуливши ті плечі

і звісивши ту голову тяжку.

«А як вийду за ворота, од вітру валюся».

Перевертає душу від жалю…

…ще більше їй розвередити душу…

ПЕРЕКОНУВАТИ,

УМОВЛЯТИ Вона словами виплітала ятір

та потихеньку так мене й вела…

ПЕРЕЧЕКАТИ,

ПЕРЕЖИТИ Перелузали зиму, як насіння…

Котору зиму я вже перечовгав…

ПІДБУРЮВАТИ

НА НЕПРАВИЛЬНІ ВЧИНКИ, ДІЇ З’ясую стисло свідкам звинувачення,

щоб не збивали суд на манівці.

Ведете суд на хибну колію.

ПІДКОРИТИСЯ Якби ми ремигали, як воли,

якби ми так чесали язиками,

то вже б давно Вкраїну віддали,

не мавши часу бути козаками.

А я такий, я матір поважаю.

Я впоперек їй слова не скажу.

І почалося все спочатку.

Кінець ти знаєш. Я повіз.

ПЛАКАТИ Підсудна слізьми очі не зросила…

Було, сльозами набрякають очі…

Слова самі на голос навертались,

як сльози навертаються на очі.

ПЛІТКИ, ЧУТКИ Вже той Грицько чутками так обріс.

— Ох, не рівняй!. Роти в людей, як верші.

А вже пішли про мене й поговори.

ПОБАЖАННЯ Десь грають сурми. В добрий час їм грати.

ПОБАЧИТИ А ненаситна! — що нагледить оком,

то дзьобом так і вихопить з води.

ПОБИТИ (когось) От ми тут трохи і притрем їм роги…

ПОВАГУ ЗДОБУТИ От з Вишняками як породичаємось,

увійдеш в значність між людьми.

ПОГАНИЙ Бо на обличчя з янголами схожа,

але в душі — то чистий сатана.

ПОГАНО ВЧИНИТИ Як що не так, беру на душу гріх.

Тому й зайшов од Галі до Марусі,

улігши тій диявольській спокусі.

Який вас біс на тоє подоткнув?

А хто із нас, як кажуть, без гріха?

ПОМИЛИТИСЯ Яка мене обплутала мана?

ПОМЩАТИСЯ … як платити злочином за злочин,

то як же й жити, люди, на землі?

ПОНЕВОЛИТИ — Якщо ми здійсним ці статті угоди,—

дозорці гомоніли на валу,—

то й цей останній острівок свободи —

Полтавщина — потрапить в кабалу!

Чи вже собі ми ради не дамо,

що й Вишневецький, виродок Ярема,

свій власний кат, запріг тебе в ярмо?!

Щоб знов тебе поставити навколішки…

Бенкетував, сідав на шию хлопу…

ПОРОЗУМІТИСЯ

не можна Він,— каже,— гордий.

З ним не звариш каші.

ПОРОЗУМНІШАТИ То те дитя й на ноги зіп’ялося,

і розуму дійшло у Чураїв.

ПО-СВОЄМУ співає кожен, хто якої може.

І так співає, як йому дано…

ПОТАЄМНІСТЬ Такий зробивсь, не прозирнеш у душу.

Це, Грицю, що, була твоя личина?

Яку ж ти душу приховав під спід?!

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

ПОТРЕБУВАТИ (чогось) Все просить рук. Усе кричить хазяїна.

ПОХОВАТИ Тоді ми, вряд, упевнившись на ділі,

що Гриць умер, отруєний, в четвер,

предать землі звеліли до неділі…

Чи рвала мати так на собі коси,

як задзвонили по його душі?

ПОЧИНАТИСЯ ДОБРЕ Воно на те й заходилось спочатку

ПРАВДА ЄДИНА А правда, пане, слово більмувате.

Воно не бачить, хто його сказав.

ПРАВДИВИЙ …отой на правду вражений Черкес…

ПРАВДУ КАЗАТИ Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,

що світ вже так замішаний на злі…

Бачив Бог із неба…

Хай Бог почує сльози удовині!

ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ ПРИЙНЯТИ

Хоч тут думки були навпереміну,

та суд стоїть на вірному сліду.

ПРАВИЛЬНО То чи ж воно нам буде до пуття —

пустити прахом ще одне життя?

ПРАЦЬОВИТІСТЬ Була у мене мати, наче бджілонька

Бобренчиха лишилася вдовою,

лютіша стала до роботи вдвоє…

ПРАЦЮВАТИ (надмірно) Тягну, як шкапиняка…

Робив, як віл. Трудився без спочинку.

— А то твої? Чи ти доклав старунку?

ПРИВІТАТИСЯ …Ввійшов, як грім, обвітрений з дороги.

Віддав чолом і мовив хрипкувато…

ПРИКРОЩІВ, ГОРЯ ЗАВДАВАТИ — А хто ж би ще труїв Бобренка Гриця?

Кому він ще так знівечив життя?

Вона в Полтаві світу зав’язала

хіба Грицькові тільки одному?!

ПРИПИНЕННЯ СУПЕРЕЧКИ, СВАРКИ

Насилу втихомирилась кобітка.

ПРИПИНИТИ (щось) А тра було порвати все на ділі…

ПРОВОДЖАТИ

козака у похід Полтаво! Зaсвіт встануть козаченьки.

Ти припадеш їм знову до стремен.

Ще жінка мужу падає на груди…

ПРОЩАТИ …Не маю зла на тебе і на неї.

РАДІТИ …душа, було, піснями аж бринить…

…очиці сяють, подих затамовано…

РИЗИКУВАТИ Ніде ж нікого, важите життям…

РОЗМЕЖУВАТИ Тут треба чітко провести межу.

РОЗПАЧ

Прослалось військо на чотири милі,—

хоч головою бийся об вали.

РОЗУМ МАТИ Пора кебету мати на плечах.

Таких дівок на світі не буває,

хіба для цього дівці голова?

Суддя сказав: -— Знаскока тут не мона.

Тут, запорожче, треба Соломона.

РОЗУМУ НЕ МАТИ а про любов, походи і лабети —

на це дівкам не вчеплено кебети.

РОСТИТИ ДІТЕЙ Дітей без мужа ставити на ноги.

САМОТНІСТЬ Глас вопіющого в пустині,

напевно, був чутніший, як у нас

СВАРЛИВИЙ А в неї ж, знаєш, не язик — жало.

СВІТАЄ …А вже світає. Сумно, сумно, сумно

благословляється на світ.

СЛАВА Буває так, що слава на дурняк,

а в нього слава за великі гроші.

Загине теж, в бою заживши слави…

СЛУШНИЙ ЧАС

(для когось) Не відкладай же, ти тепер на часі.

Тепер твої всі Гальки

й всі Маруськи…

СМЕРТІ УНИКНУТИ В таких походах куля обминула,

не подолала вражеська рука…

СМЕРТЬ Вже не залишу, час мій підоспів…

За крок до смерті, перед вічним сном,

одного пр?шу:

у мою дитину

не кидайте словами, як багном!

Лиш ходить смерть з кривавою косою…

Під зашморгом усе вже до лиця…

Вам, люди, що, зі смертю по дорозі…

Аякже, смерть усе-таки це празник,

який буває тільки раз в житті.

…її на той світ осінь провела.

…уже по той бік сонця і життя.

СОВІСТЬ Тоді ми, вряд, з пристойними особами

дали сказати слово їй останнє,—

чи має серця внутрішню гризоту

і чи пред тим, як вирок наш почути,

зронити хоче хоч сльозу покути?

СОРОМ …ті поцілунки наші вогняні,—

вони горять, як тавра, на мені.

В очах стояло те лукаве личко,

періщив душу сором, як батіг.

Мені, мабуть, довіку буде сниться,

як я стою, не піднімаю віч.

Як я крізь землю там не провалився?

А вже Бобренки з тим усім не крились.

Не встигла їм душа й почервоніть.

Я оступіла: Гриць прийшов із нею.

Мене побачив — очі опустив.

Я одводжу очі,

а ти у вічі дивишся мені.

Шкварчала совість, наче на пательні…

СПАТИ Удрав шпака, як кажуть, знакомито.

СПІВАТИ НЕ ВМІЄ Глуха до пісні, завжди щось спотворить…

СПОДІВАТИСЯ Бобренчиха ж, та зацна удова,

нехай на Бога в горі упова…

СТАВЛЕННЯ

ДО ДІВЧИНИ (зневажливе)

Дівка не галера.

Тебе до неї бог не прикував.

СТЕЖИТИ (за кимсь) …а я тихенько назирці іду…

…Нащо ходиш назирці за мною?

СТОСУНКИ РОЗІРВАТИ — Я,— каже,— й стежку обмину в їх бік

і закроплю свяченою водою!

СТРАЖДАТИ …душа Раїни плаче по церквах…

А в нього ж серце навпіл розривалось…

Душа болить, і тіло як чуже…

То вже душа так наче й не болить…

Болить душа — не виявляй на вид…

Який душа несла його тягар…

СТРАТИТИ То чи ж воно нам буде до пуття —

пустити прахом ще одне життя?

Таку співачку покарать на горло, —

та це ж не що, а пісню задушить!»

СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ ХАРАКТЕРУ Він народився під такою зіркою,

що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

ТІКАТИ

Лесько сміється: — Голод підіжме

чкурнуть, як чорт від кукуріку

…А це якраз після Різдва уранці

ушкварили панове навдиранці

Сипнули врозтіч галки чи ворони.

Твій батько теж… була така Ликера…

він п’ятами від неї накивав.

ТОВСТІШАТИ Вишнячка йшла ушир усе та вшир.

ТУРБОТЛИВІСТЬ Приніс чоловік додому свою потовчену душу,

а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.

ТЮРМА Оце ж за те мені й заплата —

із кам’яних мурів кам’яная хата.

УБИТИ (когось) То чи ж воно нам буде до пуття —

пустити прахом ще одне життя?

УМЕРТИ Мої собраття вже пішли у стовбур…

Лягти під лісом, так як ті, з Волині…

І догоріть… і свічка догорить…

Тоді я тебе забуду,

Як очі заплющу…»

Як горе те сподіялося з нами,—

не стало батька,

Я перейшла вже смертницьку межу.

Одгостювала

на цій неправедній землі…

На смерть іде,— а так би й поклонивсь.

Побійся бога, вона йде на смерть!

Повезли мою матір на білих волах…

О господи, його вже ж поховали.

Йому вже всі зозулі відкували.

Щоб так і знав: як сходитиму з світу…

Пішов у смерть — і повернувся в думі.

Тільки знаю одне — що, склепивши повіки…

УТОМА Вже йду не йду, підламуються ноги.

Піввійська вже не встоїть на ногах.

Така мене утома огорнула!

А я ішла. Підкошувались ноги.

І хай що хочуть — і земля стражденна ця,

і все, і всі,— я вичерпавсь до дна.

ХАОТИЧНО

Це ж всі закони підуть шкереберть!

ХВОРІТИ …коли людину кидає у жар…

ХОДИТИ ПІШКИ …ногами зміряв всенький Семиград…

ЧЕСНІСТЬ — У мене, пане, слово не куповане,

і я його не продаю.

А запорожці – люди без круть-верть,

все кажуть щиро на своє копито.

ЧЕСТЬ ЗБЕРЕГТИ Під Зборовом також і над Пилявою

своє ім’я ти не покрив неславою.

Ти ж син його! Душі не занехаєш.

ЧОМУ,

З ЯКОЇ ПРИЧИНИ Сніги, сніги… З якої б то болячки

так тихо все?

ШЛЮБНИЙ ВІК Таке було мишастеньке, пикате,

а от дивися — вже на виданні.

…і Чураївна стала на порі…

ЩАСТЯ Щастить же людям…

Але ж подумай, щастя йде у руки.

Невже від себе щастя одіпхнеш?!

ЮНАЦЬКИЙ ВІК Коли ж у Гриця вибилось навусся

ЯК ТРЕБА Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи.

Прощайте, хлопці. Бийтесь до ладу.

1.Посилання на текст зняті.

Похожие записи