Формування життєвої компетенції дошкільників (старший вік) Білазерська
О.М., вихователь дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко»

Життєва компетентність – це знання, вміння, життєвий досвід особистості,
ті життєво творчі здатності, необхідні для розв’язання життєвих завдань
і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту і
несвідоме ставлення до виконання особистістю її життєвих і соціальних
ролей, вона пов’язана з самовдосконаленням людини.

Життєводіяльність дитини — це різні аспекти її життя, форми активності,
всі види діяльності. В них проявляється її енергійність, життєва сила,
прагнення заявити про себе іншим та самій собі. Дошкільник є суб’єктом.
пізнавальної, предметно-практичної та комунікативної діяльності,
завдяки чому задовольняє свої потреби у фізичному, психічному та
соціальному зростанні. Як суб’єкт життєдіяльності він активно
орієнтується у довкіллі, пристосовується й впливає на нього,
розвивається, вчиться чинити опір негативним впливам. Буття дитини в
дошкільному закладі — послідовний перебіг певних його складових, які
коригують чергування активної діяльності та відпочину. Основні з них:

ранкові, денні, вечірні прогулянки;

гігієнічні процедури;

харчування (сніданок, обід, полуденок);

ігри (самостійні та організовані);

спілкування (з дорослими та однолітками);

заняття (колективний, підгрупою, індивідуальний, самостійний);

відпочинок (релаксація), сон.

Заради створення розміреного, ритмічного життя слід дотримуватися

стабільності найактивніших елементів життєдіяльності, підтримувати
звичні для дітей організаційні моменти Доцільно вносити у повсякденне
життя дошкільників (а не лише під час святкових ранків), елементи
сюрпризності, експромти, урізноманітнювати їхні враження, демонструючи
таким чином імовірність та природність життєвих змін, їхню динаміку.
Навчати дітей приймати це, ставитись до змін з розумінням та інтересом.

Організація навчального процесу – складова буття старшого дошкільника.
Правильно побудований процес навчання зберігає самобутність та специфіку
дошкільного дитинства, передбачає різноманітність форм організації, він
орієнтований на повернення первинного значення слова «заняття», як
цікавого, змістовного, корисного для розвитку дитини.

?

U

e

h’

h’

h’

h’

h’

?

?????

?e

e

F h

l

n

Oe

i

i’-*L*†*a**. 0V1O4`5o5f6 7v7ue7>[email protected]

&

&

— особистісних досягненнях тощо). Варто час від часу застосовувати
диференційований підхід у доборі різних за змістом, складності, умовами
організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обирати
зміст, матеріали, варіант виконання.

У плануванні важливо конкретизувати та визначити зміст та форми роботи
з дітьми, передбачити умови для їх самостійної діяльності. За
варіативності організації життєдіяльності дітей та проектування
педагогічної діяльності у планах завжди мають бути відображені три
основні блоки:

задачі розвитку дітей;

зміст і форми роботи з ними;

організація розвивального життєвого простору.

Життєва компетентність, яку маємо формувати у дошкільнят, передбачає
вміння ощадливо користуватися різними ресурсами – і власними, і
суспільними, а отже бути господарями, берегти те, що маємо витрачати з
розумом та примножувати його. . В цивілізованому суспільстві
бережливість цінується, як одна із чеснот особистості і вкрай важливо
формувати цю рису, як внутрішню моральну потребу, що визначає спосіб
життя людини.

Сучасний екологічний стан нашого суспільства з особливою гостротою
висуває проблему виховання у дітей бережливого ставлення до народного
надбання, матеріальних цінностей; навчання економного , раціонального
використання природних багатств.

Бережливість – показник загальної культури дитини, який свідчить про
вміння піклуватись про членів своєї родини, про себе, свій одяг, місто,
про свою Батьківщину.

Сучасні дослідники Н.Г.Грама, А.Д.Шатова, І.А.Стасова та інші вважають
такі базисні характеристики особистості, як бережливість, економність,
працелюбність звичайним стилем, манерою поведінки і ставленням до
предметного світу. Якщо їх своєчасно не сформувати в поведінці дітей
можуть проявитися негативні якості: — недбальство, неохайність,
байдужість до пошкоджених речей, книжок, іграшок, матеріалів до ігор та
занять, розвинутися марнотратству.

Показники сформованості бережливого ставлення до довкілля у дітей:

початкове усвідомлення дитиною того, що в кожну річ вкладено праця
людей;

використання речей за їхнім функціональним призначенням;

наявність догляду за ними, своєчасне приведення речей в порядок за
допомогою дорослих;

небайдуже ставлення до фактів пошкодження речей.

Оскільки будь-які ресурси завжди обмежені, бережливе ставлення до

довкілля – головна умова задоволення потреб людей. Тож маємо виховувати
дитину так, щоб бережливість стала її внутрішньою потребою, формування
людини-господаря.

Похожие записи