Формування життєвої компетенції дошкільників через провідну діяльність –
гру завідуюча ДНЗ «Сонечко»

Лисаченко Валентина Миколаївна

вул.Гергелівка, 22, с.Орловець Городищенського р-ну

Черкаської обл.

Тел.: 0982893186

Дошкільник багато часу проводить в грі. І не лише тому, що для нього гра
— провідна діяльність, а й тому, що вона викликає значні зміни у психіці
дитини, впливає на формування життєвої компетентності дошкільника.

Гра – новоутворення дошкільного віку, (…) що фокусує в собі всі
найглибинніші (підводні) течії розвитку та підносить їх нагору, тобто
намагається здійснити стрибок (…) у розвинений світ найвищих форм
специфічно людських діяльностей…

(Л.С. Виготський)

Як вважає Сергій Копилов, вчитель вищої категорії, ст..наук,
співробітник н-ту психології ім.. Г.Костюка АПН України, що «гра – це
передусім зустріч, діалог дитини із загальнолюдською культурою».

Не пам’ятаю автора вірша, але коли спостерігаю за самостійними іграми
дітей, завжди його пригадую:

Есть не в пример наукам хитрым

Совсем не хитрая одна:

Распознавать по детским играм,

Чем озабочена страна.

Дійсно, життя дитини тісно пов’язане з оточуючим її світом, з оточуючими
її людьми. Але дуже важливо, які саме сторони життя показують діти в
своїх іграх. Сюжети ігор дуже різноманітні. Вони залежать і від того
часу в якому діти живуть, і від місцевості проживання, і від побуту
проживання, і найбільше, від життя тих людей, що їх оточують.

Моя старша сестричка, нині 50-річна жінка, розповідала, як зі своїми
ровесниками вони любили гратися у «космонавтів», «війну»,
«будівельників». Та й зі свого дитинства пам’ятаю, як ми гралися в
«партизанів», до того ж, кожній групці дітей хотілося бути позитивними
героями, то ж називали свої команди за певним кольором або цікавими
назвами. З минулого десятиліття прийшла в наш час й гра у «вожатого».

Деякі батьки не звертають на гру ніякої уваги, вважаючи її дитячою
забавою, за принципом: «Чим би дитина не бавилася, якби тільки не
плакала». Їм однаково чим і в що грається дитина, лише б їх, зайнятих
своїм господарством та вирішенням дорослих проблем, не турбувала, не
надоїдала своїми запитаннями. І таким чином, губиться контакт між
батьками і дітьми.

В житті дошкільного закладу гра займає одне з провідних місць. Тому
вихователі не просто підбирають відповідні іграшки, а створюють ігрове
розвивальне середовище. Педагогів нашого дошкільного закладу зацікавила
орієнтовна структура створення предметно-ігрового середовища
запропонованого Марією Галяпою, директором дошкільного навчального
закладу № 256 «Теремок» м. Києва у журналі № 0 «Вихователя-методиста».
Вона заслуговує уваги. І наш колектив також працює над створенням
відповідних ігрових зон:

ігровий осередок у молодшій групі включає в себе такі ігрові зони, як
«Дитячий садок», «Сім’я », «Лікарня», «Магазин», «Шофери», закуплені
відповідні ігрові модулі. Маємо різні види театрів: настільний,
пальчиковий, іграшки, картинки, елементи костюмів, наголовників,
декорацій до казок; закупили настільно-друковані ігри для розвитку
сенсорики , дрібної моторики та пізнавальних психічних процесів,
будівельні ігри, створений куточок усамітнення;

ігровий осередок у середній групі вимагає збільшення ігрових зон, а
також збільшення кількості предметів в уже відомих іграх: «Дитячий
садок», «Сім’я », «Лікарня», «Магазин», «Дорожній рух», «Моряки»,
«Будівельники», «Ферма», «Зоопарк». Виготовлені настільні театри,
тіньовий, пальчиковий театр та театр ляльок «Бі-ба-бо». Закуплені й
виготовлені настільно-друковані ігри різної тематики. Наявні будівельні
ігри.

Ігровий осередок старшої групи має більш ширшу тематику ігор та охоплює
більшу кількість предметів для ігор. Закуплені й виготовлені ігрові
модулі до таких ігор: «Дитячий садок», «Сім’я », «Бібліотека»,
«Лікарня», «Аптека», «Магазин», «Перукарня», «Ательє», «Дорожній рух»,
«Залізниця», «Будівництво», «Ферма та пташник», «Зоопарк»; працюють
вихователі над створенням ігрових зон для гри «Школа» та «Пошта». Наявні
різні театралізовані ігри, настільно-друковані та будівельні.

Діти мають можливість гратися в різні сюжетно-рольові ігри. Слід
звернути увагу й на те, що хоча сюжетно-рольова гра – самостійна
діяльність дітей, але керована вихователем. Та для того, щоб він зміг
керувати нею, вихователь має навчитися спостерігати її.

Так, в молодшій групі гра парна. Ми знаємо чотири етапи керівництва
грою:

На 1-му етапі вихователь виконує головну роль, а дитина другорядну.
Включившись у гру педагог повинен забути, що він дорослий, що він
вихователь, а повинен виконувати певну роль. Наприклад, вихователь –
лікар, а дитина – пацієнт.

На 2-му етапі – дитина – лікар, вихователь – пацієнт.

На 3-му етапі – вихователь повинен до гри підключити бажаючих дітей, а
сам або непомітно виходить з гри або вводить нових героїв.

На 4-му етапі – самостійна гра дітей.

У середній групі кількість введених у гру ролей збільшується. Так,
наприклад, роль лікаря виконує дитина, а роль пацієнта, медичної сестри
— вихователь. Слід звернути увагу на те, що знайому роль повинна
виконувати дитина, а незнайому – педагог.

Якщо у молодшому дошкільному віці проводиться парна гра, то в старшому
дошкільному віці відбувається передача взаємовідносин, де бере участь
3-4 дитини і декілька тематик можуть об’єднуватися в одному сюжеті,
збільшуючи кількість учасників гри.

У сюжетно-рольовій грі розподіл ролей не може виконуватися за допомогою
лічилок. Це відбувається за пропозицією чи бажанням дитини.

Які ж завдання ставимо перед собою навчаючись дітей гратися.

Так, у молодшому дошкільному віці під кінець року діти повинні:

Брати на себе роль і позначати її словом.

Вміти виконувати характерні ролі.

Вести мовний діалог.

На кінець року у середній групі вихователь повинен:

Навчити дитину брати на себе роль, яку вимагає відповідна ситуація.

Змінювати рольову поведінку в залежності від партнера.

До кожної ролі підключати дітей, що бажають гратися.

У старшій групі вихователь повинен:

Навчити дітей складати сюжети і розгортати їх у грі, керуючись власним
досвідом. У грі діти самі вступають у різні контакти між собою та
будують взаємостосунки.

^

&

&

&

&

Тож граючись в «лікарню» діти молодшого дошкільного віку намагаються
послухати хворого, постукати молоточком, здійснюють різні дії з
трубочкою, пінцетом, шприцом. Малюки головним чином повторюють дії
дорослих людей з предметами. У середньому дошкільному віці починають
взаємодіяти: лікар-медична сестра, лікар-пацієнт. Старші дошкільнята
виконуючи роль «лікаря» проявляють його турботу до «пацієнта», тобто
виконують ту функцію, що і показує роль «лікаря» у суспільстві, його
значимість. Тобто відбувається перехід від дій з предметами до відношень
між людьми. Подразнюючи дорослих, дитина практично показує ті
відношення, які спостерігає, але одночасно й виробляє своє відношення до
оточуючих. Під час сюжетних ігор відбувається формування характеру
дитини. Тому вихователі повинні бути уважними до розвитку гри. Адже,
оточуючий світ несе для дитини не лише позитив, а й негатив. Відтворюючи
сюжет гри сім’я можливе розгортання подій, які не збігаються з виховною
метою, тому вихователь обов’язково повинен відволікти дитину від даного
сюжету. Завдання дорослого тактовно та обережно спрямувати гру, внести в
неї певні корективи. Також можна запропонувати подивитися цікавий
мультфільм чи прочитати казку, де характеризуючи поведінку героїв
викликати у дітей негативне ставлення до поганих звичок.

Діти виконують різні соціальні ролі, відтворюють бачене,моделюють
стосунки між людьми, а це сприяє їх соціалізації, розвитку творчого
потенціалу. Під час спільної діяльності дітей зароджуються дружні
взаємини, що ґрунтуються на спільних переживаннях, колективній
творчості. Дотримуючись правил гри, діти дисциплінують себе, вимагають
від себе і ровесників виконувати певні умови, вчаться вирізняти, що
добре, а що погано, сприяючи встановленню моральних якостей.

Спостерігаючи за сюжетно-рольовими іграми дошкільнят певною мірою
можемо зробити висновок, що рольова гра несе в собі неабиякі виховні,
розвивальні та навчальні можливості на різні сфери особистості дитини.

Граючись діти спілкуються, роблять різні описові дії, вступають в
діалоги, а це сприяє розвитку зв’язного мовлення, розширення словника.
Гра дає можливість розвивати акторські , точніше сказати, художні
здібності. Так, різновидом творчої ігрової діяльності є театралізована
діяльність.

Вище згаданий С. Костюк у своїй публікації «Навіщо шести річкам потрібна
гра?» //Дошкільне виховання № 9, 2006 р. вважає, що «весь процес
формування особистості безпосередньо залежить від того, наскільки
дошкільне виховання забезпечує розбудову вищих форм дитячої гри» і
пропонує анкету для батьків та вихователів шести річок, яка як вважає
педагог дасть можливість оцінити рівень розвитку ігрової діяльності
дитини. Отже, давши відповідь на запитання і полічивши бали, що стоять
біля кожного варіанту відповіді ви зможете оцінити рівень розвитку
ігрової діяльності вашої дитини чи вихованців:

Малюк самостійно грається з однолітками «у когось» чи «у щось»: а) понад
12 годин на тиждень – 3 бали; б). 6-12год/тиждень – 2 бали; в) 1-5
год/тиждень – 1 бал; г) взагалі не любить таких ігор – 0 балів.

Дитина найбільш полюбляє грати в рольові ігри: а) з однолітками – 3
бали; б) зі старшими дітьми та дорослими – 2 бали; в) наодинці – 1 бал;
г) взагалі не любить таких ігор – 0 балів.

Малюк найчастіше грає з однолітками: а) за самостійно вигаданим сюжетом
– 4 бали; б) за традиційним сюжетом, змінюючи чи розвиваючи його – 3
бали; в) за традиційним сюжетом без змін – 2 бали; г) без сталого сюжету
– 1 бал.

Сюжетно-рольові ігри з участю дитини за звичай тривають : а) понад 45
хв. – 3 бали; б) 20-45 хв. – 2 бали; в) менше 20 хв. – 1 бал.

Під час гри малюк: а) постійно спілкується з іншими як персонаж
(дотримуючись ролі) – 3 бали; б) часом виходить від ролі, діє від
власної особи – 2 бали; в) взаємодіє більше з предметами, ніж із
партнерами – 1 бал; г) практично не спілкується ( грає поряд з іншими «у
своє») – 0.

Загальна сума 15-16 балів відповідає високому рівню розвитку ігрової
діяльності: ваша дитина (вихованець) задовольняє свої ігрові потреби,
розвивається динамічно, має достатній розумово-творчий потенціал для
успішного навчання.

11-14 балів – задовільний рівень: обсяг та якість ігрової діяльності
загалом відповідають ігровій нормі, але можливості її розвитку далеко не
вичерпані; слід заохочувати фантазію малюка, давати йому змогу більше
спілкуватися з однолітками.

6-11 балів – недостатній рівень: ігрові здібності та інтереси дитини не
відповідають нормі. Батьки та вихователі мають негайно подбати про їхній
розвиток до рівня повноцінної сюжетно-рольової гри.

0-6 – низький рівень, чи цілковита відсутність сюжетно-рольової гри. Це
може свідчити про затримку або вади психофізичного розвитку . варто
якнайшвидше проконсультуватися із психологом.

Велику увагу розвитку дитячої гри відводила Л. Артемова. Досліджуючи
сюжетно-рольові ігри, педагог поставила собі за мету з’ясувати , як
можна виконувати поставлені програмні завдання і водночас зберегти
самостійний та творчий характер гри, а також пов’язати її з іншими
видами діяльності: навчальною, трудовою, мовленнєвою тощо. Артемова пише
: «Результатом довготривалого дослідження (мого та учнів і
послідовників) стало теоретичне обґрунтування й методичне розроблення
комплексного підходу до організації та підвищення виховної функції
сюжетно-рольової гри дітей від 3 до 7 років в умовах дошкільного
закладу. Передусім було з’ясовано який зміст так зацікавлює дітей, що
вони самі прагнуть знову зануритися в нього під час гри. Природне
бажання малого бачити себе дорослим, прагнення стати схожим на нього
спонукає наслідувати його перш за все у грі. Таким чином, для дошкільнят
найбільш цікавою, доступною і водночас наповненою виховним змістом є
продуктивна діяльність людей, а також їх особисті та ділові стосунки
одне з одним.(…) Комплексна методика збагачення вражень дітей, а відтак
їхніх ігор, передбачає взаємопов’язану систему занять: від живих
спостережень дій, учинків, стосунків людей і відображення їх у різних
видах наочності до відтворювальної діяльності…»

Похожие записи