Формування життєвої компетентності дошкільника

Воропай Аліна Анатоліївна, вихователь дошкільної групи

Келебердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Одним із найважливіших завдань навчально-виховного процесу в дошкільному
закладі є розвиток у дітей потреби в реалізації власних здібностей,
закладання в дошкільному віці механізму саморозвитку дитини, формування
життєвої компетентності дошкільника. Дошкільний вік – це початок
фактичного становлення особистості. Ознаками дитини цього віку є
свідомість, активність, своєрідність.

І завдання кожного вихователя полягає в тому, щоб не пригасити, а
розвивати самостійну, творчу активність дошкільнят, надавати їм право
власного вибору, виявляти власні інтереси, займатись улюбленою справою,
за власним розсудом використовувати свій вільний час.

Дошкільник починає усвідомлювати різницю між зовнішнім і внутрішнім,
дорослим і дитячим, власним і чужим, словом і ділом. Компетентність
дитини, її розвиток як особистості відбувається в діяльності. Тому у
навчально-виховному процесі необхідно створювати всі умови для
різноманітних занять.

Основною діяльністю дошкільника є гра, у процесі якої розвивається уява,
фантазія. У грі дитина засвоює норми відносин між людьми, розвиває своє
мовлення, наочно-дійове мислення. Дошкільникам потрібно надавати
можливість виявляти пошукову активність, власну ініціативу і творчість,
дозволяти давати різні відповіді і рішення, встановлювати
причинно-наслідкові зв’язки.

Важливим аспектом виховного процесу є допомога вихователя пізнавати
багатогранність навколишнього світу, формування і ставлення до
предметного оточення, створеного руками людини, до природи, до людей, до
рідних, друзів, незнайомих, стареньких, маленьких.

В процесі спільної діяльності створюються умови, що спонукають
дошкільнят до вияву людяності, гуманного ставлення до інших. За
допомогою зрозумілих пояснень і наочних прикладів важливо виховувати у
дітей уявлення про те, що кожна людина – цінність, яка має право на
власну думку та власні почуття.

> @ 2

4

?

?

oiUii…?ttttttt

, утримуватись від грубощів. Вихователь сприяє розвитку в дошкільнят
потреби бути чемною людиною. Допомагає усвідомити свою статеву
приналежність, пояснити загальноприйняті стереотипи, що хлопчик –
сміливий, дужий, а дівчинка – ніжна, чуйна, добра.

Вихователь навчає дітей дивитись на себе, як на майбутніх чоловіка та
жінку.

На заняттях чи у процесі спілкування з дітьми вихователь повинен
викликати бажання дітей розповідати про свій стан, про свої прагнення і
наміри. Повинен заохочувати дітей бути уважним до емоційних станів
інших, поважати їх бажання та переживання. Оскільки єдиною формою
самоствердження дошкільняти є перемога, педагог повинен схвалювати
будь-які досягнення дитини, підтримувати в дітях радісне переживання.
Старших дошкільнят навчають аналізувати власні дії і вчинки,
контролювати власну поведінку, виховувати почуття обов’язку. У цьому
віці формується почуття гордості, самоповаги, уважного ставлення до
думки про них оточуючих людей.

Напередодні шкільного навчання вихователь вправляє в умінні розповідати
дітей про себе, свою сім’ю, дім, рідних і близьких, друзів. Вихователь
заохочує вияви приязні до товаришів, схвалює ласкаве і турботливе
ставлення до рідних і близьких, вчить дорожити прихильністю оточуючих,
запобігає появі несправедливості, хвалькуватості, заздрощів. Під час
різних занять вихователь формує уміння розглядати і оцінювати себе,
власні думки і вчинки, аналізувати свої судження.

Створювати умови для зростання дитини як особистості, збереження
психічного та фізичного здоров’я, критичного ставлення до шкідливих
звичок, проявів непристойності поведінки, вмінь долати труднощі,
засвоєння морально-етичних норм поведінки в різних місцях.

Завдання вихователя полягає в тому, щоб кожна дитина могла розвинути і
реалізувати свої нахили, здібності, щоб виховати у малюків почуття
поваги до інших і почуття власної гідності.

Похожие записи