.

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність – гру

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
166 4710
Скачать документ

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність – гру

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
138 3232
Скачать документ

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність
– гру Коваленко Алла Сергіївна, завідувач

Кохась Людмила Петрівна, вихователь ДНЗ №23, м. Сміла

Адреса: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул.. Мічуріна, №42

тел. (04733) 4-20-21

Одним із найефективніших засобів формування життєвої компетентності
дітей дошкільного віку є гра. Для дошкільного періоду ігрова діяльність
є провідною, адже вона в найбільшій мірі сприяє всебічному розвитку
дитини. А ще гра – це одна з форм організації життя дітей, важливий
засіб здійснення комплексного підходу до виховання дитини, так як в грі
спостерігається і прослідковується взаємозв’язок різних видів дитячої
діяльності, які взаємообумовлюють одна одну – гра і праця, гра і заняття
тощо.

Відображення дитиною оточуючої дійсності проходить у процесі активної
життєдіяльності, шляхом прийняття на себе певної ролі. Виконуючи взяту
на себе роль, дитина прагне наслідувати тих дорослих, образи яких
збереглися в її досвіді. Але дитина дії дорослого наслідує не повністю,
так як вона не володіє реальними можливостями для повного виконання
прийнятої ролі. Для виконання професійних ролей це ще й пов’язано із
складністю стосунків, а також рівнем знань і вмінь дитини, її життєвим
досвідом, умінням орієнтуватися в знайомих і нових ситуаціях.

Аналіз стану ігрової діяльності в дитячому садку виявив, що у виховній
практиці дитяча гра як основна форма діяльності дитини, як основний
метод виховання недооцінюється і в належній мірі не використовується,
грі відводиться недостатня увага. В ігрових діях, сюжетах діти
відтворюють отримані знання, але в режимі практично відсутній вільний
час для самостійної гри.

Багатьох дітей приводять перед сніданком і забирають додому одразу
після вечері, часу для ігрової діяльності дітей дуже мало. З метою
подолання цієї проблеми ми вирішили виділити спеціальний час для
керівництва ігровою діяльністю в режимі дня – ігрові години щотижня
(ігровий комплекс). Це обумовлюється тим, що є необхідність ознайомити
дітей з новими професіями, специфікою трудових дій, дати додаткову
інформацію, ввести в гру дітей нові ролі, нові ігрові дії, діалоги.
Тривалість ігрового комплексу залежить від віку і бажання дітей. Цей час
повністю присвячений керівництву вихователем грою.

Основне завдання вихователя в проведенні ігрового комплексу полягає у
створенні оптимальних умов для ігрової діяльності. Це значить, що
вихователь повинен провести попередню роботу щодо ознайомлення дітей з
даною професією шляхом читання творів, проведення екскурсій, перегляду
діафільмів, відеороликів, а вже потім уводити ролі в гру.

У дітей протягом дня дуже мало часу для розгортання сюжету, та і у
вихователів мало можливостей збагатити сюжети цих ігор.

Які цілі ігрового комплексу?

В кожній дитині живе пристрасть до гри і її треба задовільнити – це так
само природно, як потреба в їжі, відпочинку тощо.

Корегуємо емоційну сферу.

У дитини з’являється можливість виплеснути свої емоції, неспокій,
роздратування, образу, просто поганий настрій, щоб вони не обтяжували,
не відволікали дітей від організованої діяльності протягом дня.

Даємо дитині награтися.

Необхідно дати дитині награтися, дати можливість для самореалізації.

Корегуємо соціальні стосунки.

В умовах ігрової діяльності дитина цілеспрямовано вправляється у
засвоєнні нормативної поведінки. Це дуже важливо, враховуючи те, що діти
здебільшого в грі передають примітивні зразки соціальних взаємин.

Розвиваємо комунікативну сферу.

У дитини з’являється можливість навчитися спілкуванню з однолітками, з
дорослими, відчути себе рівноправним партнером. В ігровому комплексі
організуються тренінги, рольові діалоги, в яких діти засвоюють етичні
еталони спілкування.

Навчаємо конкретним ігровим навичкам.

У молодшому дошкільному віці діти з задоволенням і швидко входять у гру.
А в старшому віці можливі специфічні моменти при проведенні ігрової
години – комплексу. Дитина може відмовитись від пропозиції пограти як з
дорослим, так і з однолітком. У такому разі вихователю потрібно проявити
тактовність, увагу і розуміння, запропонувати дитині вибрати собі
заняття до душі. Така ситуація зрозуміла: у дітей починається
змінюватись форма спілкування з однолітками і дорослими.

Необхідно обов’язково визначити позицію вихователя під час проведення
ігрової години. Ми виходимо з того, що дорослий завжди повинен пам’ятати
про право дитини на свободу при виборі гри – це її світ. А вторгнення в
цей світ дорослого зі своїми виховними і повчальними завданнями повинно
бути дуже коректним і непомітним для тих, хто грає.

Яка роль відводиться вихователю?

Вихователь може допомогти дітям у виборі гри, сюжету, у творчому
використанні дітьми предметів-замінників, в осучасненні змісту гри. Він
також активно спостерігає, фіксує свої спостереження, аналізує їх,
навчає необхідним умінням і навичкам, підключаючись до гри дітей
(проявляючи власну ініціативу або приймаючи запрошення тих, що грають).

Після завершення ігрової години доцільно зайнятися організованими видами
діяльності, в тому числі і навчальною. Як правило, діти до кінця
відведеного часу вже згортають гру. Вихователь може повідомити
ненав’язливо кожній групці граючих, що часу для гри залишилось небагато.
Можна використовувати пісочний або звичайний годинник. При цікавому,
захоплюючому сюжеті можливе перенесення його на прогулянку.

В адаптаційний період є сенс відмовитись від занять на користь ігрової
години. Це дозволить дітям м’якше увійти до колективу, довіритись
дорослому, а дорослому побачити дитину з інших позицій.

Завдяки спеціально відведеній організаційній ігровій годині (ігровому
комплексу):

з’явилося більше можливостей для формування базових якостей особистості
дітей, яким багато значення надається у Базовій програмі «Я у Світі»:
самостійності, креативності, розсудливості, відповідальності,
самовладання;

досягається зрілість, складність, реалістичність, деталізованість
сюжетів;

формуються еталони етичних взаємин;

відбувається подолання спрощеності, одноманітності, схематичності гри;

збагачується, осучаснюється зміст ігор;

в зв’язку із введенням нового змісту гри встановлюються нові правила.

Завдяки проведеній роботі значно зростає життєва компетентність дітей,
процес особистісного зростання дітей у ігровій діяльності значно
наближається до вікової норми.

Наводимо приклад ігрових комплексів у різних вікових групах.

i

i

aaaaaIzun`

i

%^%)?+o+¤.I1P3o3//////iiaiaiaiaiOOOOOOO

[E

[E

&

?????????E

$Ігровий комплекс “Дитяче кафе”

в кафе дитяче любимо ходити

та своїх друзів смачно пригостити

Мета: Продовжувати знайомити з професіями з обслуговування клієнтів,
формувати наближені до сучасного життя ігрові задуми, вміння самостійно
розподіляти ролі, розгортати сюжет, включати в гру нових персонажів.
Виховувати ініціативність, вміння домовлятися.

Попередня робота: похід сімейний в дитяче кафе, екскурсія до дитячого
кафе, зустріч з працівниками кафе, розповідь про роботу бармена,
дидактична гра “Сервіруємо стіл”, “Кому що потрібно для роботи”,
“Готуємо обід”, сумісне виготовлення атрибутів: “випічка”, меню,
серветки для сервіровки, ваги.

Устаткування: фартухи, посуд, набір “Кухня”, каса, макети грошей, муляжі
фруктів, їжі.

План проведення

Розгляд ілюстрацій “У кафе”, “На кухні”.

Бесіда з дітьми “Хто працює в кафе”, “Іменини у кафе”, “Що можна
приготувати на день народження”.

Складання нових рецептів овочевих та фруктових салатів, напоїв,
коктейлів.

Визначення з дітьми ролей і обов’язків:

офіціант – обслуговує клієнтів, пропонує меню, приносить заказ,
розраховує;

бармен – готує напої, продає страви;

клієнт – замовляє страви, розраховується;

кухар – готує страви.

Створення і розігрування діалогів:

Клієнт – офіціант

– Я хочу замовити собі коктейль, тістечко.

Клієнт – бармен

– Дайте мені, будь ласка, сік і пиріг.

Офіціант – повар

– Клієнт замовив салат з фруктів, приготуйте, будь ласка;

– Офіціант – клієнт;

– З вас 10 гривень. Візьміть здачу, будь ласка.

6. Проблемні ситуації:

– в кафе зайняті місця;

– замовили салат з бананами, а їх не завезли;

– немає таких тістечок, як замовили.

7. Бесіда про використання предметів-замінників.

8. Обговорення правил гри:

– як розподіляти ролі;

– що робити, якщо не хватило ролей усім бажаючим;

– що робити, якщо хтось не хоче грати;

– що робити, якщо 2-3 дитини (або всі) хочуть грати одну роль;

– як можна продовжувати сюжет;

– які правила дружніх стосунків у грі.

9. Програвання сюжету:

– слідкувати за розподілом ролей;

– введення нових персонажів;

– дати поради, допомогти.

10. Підсумок:

– Хто приймає замовлення?

– Хто готує коктейлі? Які?

– Хто готує страви? Які?

– Хто і як розраховується?

Ігровий комплекс “Перукарня”

так гарно роблять зачіски малі –

не гірше, ніж в журналі “наталі”

Мета: Продовжувати знайомити з професією перукаря, вдосконалювати вміння
вести діалог, зображувати і передавати смисл життєвих вражень,
розподіляти ролі, вирішувати ситуативні проблеми; сприяти відтворенню
статеворольових поведінкових стандартів; формувати вміння додержуватися
ігрових правил; виховувати бажання гратися разом, взаєморозуміння.

Попередня робота:

дидактична гра “Що кому потрібно для роботи”;

екскурсія в перукарню або похід туди з батьками, обговорення вражень;

підготовка атрибутів для гри (виготовлення накидок, каталогів зачісок
тощо).

План проведення

Розгляд ілюстрацій, бесіда “В перукарні”.

Визначення ролей і обов’язків:

клієнт – замовляє зачіску, розраховується за роботу;

перукар – приймає замовлення, радить, виконує роботу (стриже, фарбує,
робить зачіску тощо).

Створення і розігрування діалогів

– Я хочу собі зробити зачіску.

– Порадьте, в який колір краще пофарбувати волосся.

Проблемні ситуації.

– немає фарби потрібного кольору.

– до перукаря черга. Обговорення ситуації: «Як треба вчинити?»

5. Бесіда про використання предметів-замінників.

Гра, керівництво грою.

– слідкувати за ходом та збагаченням сюжету,

– допомогати розв’язанню проблемних ситуацій.

7. Підсумок .

– Хто працює в перукарні?

– Де можна вибрати зачіску? (Каталог).

– Які є види зачісок?

– В який колір фарбують волосся?

– Які послуги надають у перукарні?

Ігровий комплекс “Радіотаксі”

у нас в садочку люблять майже всі

цікаво грати в “радіотаксі”

Мета: Збагачувати зміст сюжетно-рольової гри “Радіотаксі”. Формувати
вміння самостійно розподіляти ролі та розгортати сюжет, включати в в гру
нових персонажів, усвідомлення вимоги виконання певних обов’язків у грі;
вчити дітей самостійно готувати ігрове середовище, створювати за
допомогою дітей соціальні взаємини людей; виховувати взаємодопомогу,
товариськість.

Попередня робота:

виготовлення рацій, ксерокопій грошей,

виготовлення шашечок таксистів та шашечок на автомобілі, спрощеної карти
міста, журнал реєстру,

спостереження за таксі під час прогулянки,

розгляд картин “Правила дорожнього руху-дітям”,

розгляд карти міста.

План проведення

Розгляд картин “Таксі”, бесіда з дітьми про поїздки на радіотаксі.

Визначення ролей і обов’язків:

таксист – обслуговує клієнтів (перевозить пасажирів, кладе до багажника
речі та виймає їх по приїзді в кінцевий пункт), розраховується за
поїздку;

пасажир – замовляє таксі, дає при потребі здачу;

диспетчер – приймає виклик, записує його, з’єднується з таксистом по
рації, повідомляє маршрут поїздки.

3. Створення і розігрування діалогів:

Клієнт-диспетчер.

– Мені потрібно замовити таксі на 8 годин ранку.

– Де ви живете? Куди вас треба їхати? Назвіть, будь ласка, вашу адресу.

– Я хочу замовити таксі до вокзалу. Скільки це буде коштувати?

– 15 гривень.

– Яка ваша адреса?

– Вул. Мічуріна, 42.

– Добре, замовляю таксі. На яку годину до вас повинно під’їхати таксі?

– На 9 годин.

Диспетчер-таксист.

– 3-й, прийміть, будь ласка, замовлення.

– Я слухаю

– Вам потрібно о 9-й годині ранку під’їхати до будинку 42 по вулиці
Мічуріна і відвезти пасажира на залізничний вокзал.

4. Проблемні ситуації:

терміново потрібно відвезти пасажира, а всі таксі зайняті. (диспетчеру
ще раз зв’язатися з таксистами, визначити, чи не звільнився хто);

зламалося таксі;

закінчується пальне;

не з’явився замовник.

5. Бесіда про використання предметів-замінників.

6. Гра, керівництво грою

слідкувати за розподілом ролей, у разі необхідності ввести нових
персонажів;

дати пораду при необхідності (якщо діти не знайдуть виходу із ситуації);

поєднати в комплекс гру “Радіотаксі”, “Авторемонтна майстерня”,
“Автозаправка”).

Підсумок.

Куди їздять люди на таксі?

Хто замовляє таксі?

Хто везе пасажирів?

Хто приймає замовлення на перевезення?

Як диспетчер підтримує зв’язок з таксистом (або за допомогою чого)?

Що потрібно вказувати обов’язково диспетчеру? (час, адресу, кінцевий
пункт прибуття).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Формування життєвої

компетентності дошкільника через провідну діяльність – гру Поліщук
Лариса Петрівна, завідуюча дошкільного навчального закладу «Сонечко» с.
Скибин Жашківського району

Видатні педагоги надають дитинству особливого значення, підтверджуючи
його самоцінність у житті окремої людини. В.О.Сухомлинський визначає
дитинство як найважливіший період людського життя, не підготовку до
майбутнього життя, а реальне, яскраве, самобутнє, неповторне життя. Цю
думку продовжує Ш.Амонашвілі, зазначаючи, що дитинство – не просто
віковий період, коли дитині хочеться грати, стрибати, бігати й кататися,
коли вона ще безтурботна, а це ще процес дорослішання, це життя людини,
що переходить з одного стану в інший, більш високий. Тому смисл періоду
дитинства полягає не в підготовці до майбутнього дорослого життя,яке
«спроектоване» дорослими згідно із сучасними недосконалими зразками, а в
повноцінному проживанні цього періоду.

Зміни в житті суспільства зумовили зміни в соціальному замовленні щодо
дошкільної ланки освіти як основи становлення життєвої компетентності
дитини . Основні завдання дошкільної освіти в Базовому компоненті
дошкільної освіти визначено таким чином: «Завданням дошкільної освіти є
не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, скільки наукою
життя». І далі уточнюється: «Суспільству необхідні життєздатні,
самостійні, практично вмілі , творчі люди з розвиненим почуттям
відповідальності, гідності, совісті, тому пріоритетними є ціннісний,
морально-соціальний розвиток особистості з перших років її життя».
Актуальною на сьогодні проблемою залишається напрацювання ефективних
психодіагностичних і розвивальних засобів розвитку пізнавальних
здібностей дітей дошкільного віку.

Сьогодні особливо гостро відчувається необхідність забезпечення
повноцінного фізичного, психічного та розумового розвитку дитини у
дошкільний період, адже саме на цьому етапі психічного розвитку
закладаються основи майбутньої особистості. Так, у Національній доктрині
розвитку освіти в Україні у XXI столітті зазначено, що здобуття
дошкільної освіти забезпечується шляхом збереження та зміцнення
фізичного і психічного здоров’я дитини, розвитку її творчих здібностей,
реалізації потенційних можливостей особистості. Життя доводить, що в
умовах,які весь час змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення,
працює творча, гнучка, креативна людина, здатна до генерування і
використання нових ідей і задумів, нових підходів, нових
рішень.Творчість базується на сформованих процесах мислення, уяві та
розвиненому інтелекті.

Проблеми розвитку дошкільної освіти на сучасному етапі характерні для
проблем в системі освіти взагалі. Вже зараз окреслилась тенденція на
швидкий вихід з етапу застою на орієнтацію на творчість, як пріоритет,
що незабаром буде основною в критеріях оцінки фахівців сучасного
виробництва,освіти й науки.

При традиційному навчанні і вихованні на нецікавому матеріалі, нудному,
позбавленому образності і емоцій, виникає небезпека втрати здатності
дітей відкривати, творити, створювати, змінювати навколишній світ.

З історії нам відомо про сім див світу. Та, напевно, було б цілком
слушно вважати восьмим дивом гру. Адже організована ігрова діяльність
дошкільників посідає особливе місце у системі організованих освітніх
впливів, оскільки власне ігрова діяльність – провідна упродовж усього
дошкільного періоду. Саме в ігровій діяльності відбуваються найважливіші
зміни в дитячій психіці: виникають визначальні для успішного розвитку
новоутворення, максимально проявляються психічні властивості й процеси,
розвиваються ключові риси характеру, започатковуються базові особистісні
якості, відбувається становлення образу «Я». Ігрова діяльність
дошкільників – основа виникнення інших специфічних видів діяльності, які
пізніше відокремлюються від гри і набувають самостійного значення,
наприклад, праця, учіння, художня творчість.

Існує образне порівняння : гра, як тінь, народилася разом із дитиною і
стала її супутником, вірним товаришем.Психологи та педагоги відводять
цьому особливому виду діяльності роль головних сходинок у житті, що їх
ніхто не здатний перескочити, хоч яким би вундеркіндом він не був.

Відомий психолог Л.С.Виготський давав таку характеристику грі: «Гра –
новоутворення дошкільного віку, що фокусує в собі найглибинніші
(підводні) течії розвитку та підносить їх нагору, тобто намагається
здійснити стрибок у розвинений світ найвищих форм специфічно людських
діяльностей…»

Будь –хто з батьків, навіть не чувши про психологічне поняття «провідний
тип діяльності», знає : дошкільня над усе любить гратися. На це,
здавалося б, і спирається виховна робота в дитсадку . Але чи достатньо
ми усвідомлюємо визначну роль гри в становленні особистості, набутті
життєвої компетентності дошкільником та загалом у людському житті та
культурі ? Що впливає на пізнавальний розвиток малюків?

Обумовлюють та впливають на ефективність загального пізнавального
розвитку дошкільників особливості розвитку психічних процесів дітей. Як
уже зазначалося, ефективний розвиток пізнавальних здібностей дітей
залежить від організації їхньої пізнавальної та навчальної
діяльності на основі поєднання з грою.

За теорією Ж.Піаже , гра є універсальною формою діяльності, в якій
відбуваються суттєві зміни у психіці й особистості дитини дошкільного
віку; гра визначає відносини дитини з оточуючим середовищем, готує до
переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.

У працях вітчизняних педагогів та психологів: Л.А.Венгера, В.В.Давидова,
Д.Б.Ельконіна, В.О.Сухомлинського та ін. розкривається значення ігрової
діяльності як провідної у процесі розвитку пізнавальної діяльності
дітей старшого дошкільного віку.

Педагогічний колектив нашого дошкільного навчального закладу «Сонечко»
орієнтується на особистість дитини, її неповторність і унікальність, її
творчі можливості, адже це ті основні цінності, які повинен зрозуміти і
прийняти педагог і врахувати їх в роботі з дітьми. Наш дошкільний
заклад забезпечує навчання, виховання, розвиток кожної дитини. Сучасна
філософія дошкільної освіти висуває погляд на дитину як цінність,
підкреслює безумовну віру в її потенційні можливості та природну
обдарованість.

gd~>Ae

-рольова, може подарувати дитині відчуття повноти життя, якого вона
активно прагне.Розуміючи, що сюжетно-рольова гра посідає особливе місце
в житті малечі і є невід’ємною складовою дитинства, наш педагогічний
колектив спрямував свої зусилля на реалізацію цієї тези.

Аналіз стану ігрової діяльності в ДНЗ, показав, що рольова гра не була
провідною серед інших видів діяльності дітей, тому що педагоги
недооцінили значення гри для різнобічного розвитку дошкільнят, надаючи
перевагу навчальній діяльності.

Минув час, і ми на наших вихованцях пересвідчились у величезних
виховних, розвивальних та навчальних можливостях гри, у її ефективному
впливі на різні сфери особистості дитини. Беручи участь у сюжетних
іграх, таких як от: «Магазин», «Школа», «Лікарня», «Сім’я», «Водії»
дошкільнята вчилися планувати власну діяльність, запитувати своїх
партнерів і відповідати на їхні запитання, описувати рольові дії. Вони
впливали на становлення моральних якостей: малі вчилися порівнювати дії
та вчинки гравців, відрізняти добре від поганого і, за прикладом
близьких людей, намагалися бути турботливими, відповідальними,
дисциплінованими.

Нашим вихованцям, як і всім іншим, звичайно ж, хочеться бути дорослими і
чинити так,як вони. То ж педагоги нашого дитячого садка ненав’язливо
підводили вихованців до розуміння того, що саме в сюжетно-рольовій грі
вони можуть дістати реальне втілення. Якщо вихователі спрямовують
природне бажання дітей бачити себе старшими, дорослими на виконання так
званих соціальних ролей (батька, матері, продавця, лікаря, тощо), на
моделювання стосунків між людьми, взаємодію з кількома партнерами по
грі, то в такий спосіб вони сприяли соціалізації дошкільнят. Ігрові дії
та ігрове спілкування ставали для них першою школою соціальних взаємин,
школою життя.

Організація в ДНЗ сюжетно-рольових ігор давала змогу створювати в
дитячому колективі щиру, доброзичливу атмосферу, яка спонукала до
співпраці та взаєморозуміння. Малі гралися разом – отже, їм доводилося
розподіляти між собою обов’язки, приймати спільні рішення, а отже вони
набиралися першого досвіду спілкування у суспільстві. Таким чином, для
дошкільнят найбільш цікавою, доступною і водночас наповненою виховним
змістом є продуктивна діяльність людей, а також їхні особисті та ділові
стосунки одне з одним.

Жодна сюжетно-рольова гра не пройде на належному рівні,якщо не буде
створене цікаве й насичене предметно-ігрове середовище, для цього ми
придбали необхідні набори ігрового обладнання в групах. Виготовлені
ігрові модулі, відповідні атрибути для сюжетно-рольових ігор різної
тематики.

Колектив нашого ДНЗ працює над проблемою розвитку пізнавальної
активності дошкільників засобами пошуково-дослідницької діяльності. З
цією метою вихователі широко використовують у своїй роботі низку
дидактичних та розвивальних ігор.

Вирішального значення такому виду гри, як дидактична, надавала
Г.О.Люблінська . Це оперування знаннями, засіб їх уточнення і
збагачення, шлях вправляння, а отже, й розвитку пізнавальних і моральних
здібностей та сил дитини. Автор зазначала, що ігрова діяльність
поступово змінюється, набуваючи в старших дітей форми спортивних ігор,
драматизації, фантазування.

Вихователі систематизували матеріали з пошуково-дослідницької діяльності
і створили серію дидактичних ігор таких,як : «Весна яка ?», «День –
ніч», «Я опишу, а ти відгадай», «Коли це буває?», «Відгадай на смак»,
«Де живуть вітаміни», «Що де росте?», «Зваримо смачний борщ (компот,
вінегрет)», і ін.

Переоцінити значення гри в житті дитини важко. А уявити дитинство без
неї взагалі неможливо.

Відомий психолог Л.С.Виготський зазначав, що наукові поняття не
засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за
допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому педагоги нашого
дитячого садка використовують у своїй практичній діяльності розвивальні
ігри. Їх використання – це один із шляхів, який веде до прискорення
процесу пізнання у різних видах діяльності.

Нерідко можна побачити таку картину: у малюка багато іграшок, але він не
грається ними. Причин цьому багато. Найголовніша – іграшки вже вичерпали
себе. Елемент новизни зник, а саме він приваблює дитину в першу чергу.
Готова іграшка не може дати тривале інтелектуальне навантаження для
розуму. У цьому відношенні доречними і цікавими є будівельні матеріали,
башточки, мозаїки, складачки тощо. Ці ігри довше слугують дітям, не
набридають, тому що їм властива велика варіативність, розмаїття
комбінацій. Але й розвивальні здатності таких ігор обмежені. Вони не
стимулюють дітей до посиленої розумової діяльності, не випереджують
розвиток дитини, а задовольняють лише короткі потреби. Необхідні ігри
нового типу, ігри, які моделюють творчий процес і створюють свій
мікроклімат, де з’являються можливості для розвитку творчого боку
інтелекту. Такими іграми нового типу є розвивальні ігри. Вони всі
виходять із загальної ідеї: розвивати якості та властивості психічних
пізнавальних процесів дитини. У розвивальних іграх вдається поєднати
один із головних принципів навчання: від простого до складного з дуже
важливим принципом творчої діяльності: самостійно за здібностями. Ці
ігри розвивають кмітливість, винахідливість, творче мислення.

Вихователі нашого дитячого садка в своїй практичній роботі широко
використовують розвивальні ігри за змістом головних сфер
життєдіяльності дошкільників. До сфери «Я сам» : «Коли я був маленький»,
«Заповітна мрія», «Квіти любові», «Коли мені добре», «Якби я…»,
«Квітка бажання». До сфери « Природа» : «Відгадай, хто я», «Уяви себе
тваринкою», «Відгадай квітку», «Знайди собі будиночок». До сфери
«Культура»: «Як допомогти Попелюшці?», «Дюймовочка», «Улюблена
іграшка». До сфери «Люди»: «Компліменти», «На кого схожа ця людина?»,
«Чарівний стілець», «Розповідь про друга».

Саме ігрова система найбільше сприяє закріпленню та розширенню знань про
навколишній світ: свою сім’ю, своє місто, країну, професії тощо. Ігри з
опорою на наочність, словесні, з правилами та ігровими ситуаціями в
доступній та цікавій формі розвивають пізнавальність, допитливість,
бажання досягати різноманітний світ, який перебуває зовсім поруч або
геть далеко.

Отже, на основі аналізу використання ігрової діяльності у процесі
пізнавального розвитку дошкільників, можна зробити висновок, що
організація пізнавальної діяльності дітей повинна здійснюватися на
основі гри.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020