Формування життєвої компетенції дошкільників (ранній вік) Дем’яненко
Н.І., вихователь дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко» м.
Кам’янка

Життєва компетентність – це здатність приймати рішення й нести
відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності.
Поняття компетентність передбачає сукупність фізичних і інтелектуальних
якостей дитини і властивостей необхідних для самостійного і ефективного
виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в
конструктивній взаємодії з іншими.

Отже, компетентність означає наявність знань про різні аспекти життя
дитини, здатності взаємодіяти з іншими дітьми в різних ситуаціях,
враховуючи конфліктні, характеризує повноту, достатність та адекватність
здійснюваних дій, що базуються за наявності великих знань та
відповідного практичного досвіду. Під життєвою компетентністю
розуміється інтегрована характеристика якостей особистості дитини і
рівня її підготовки до виконання діяльності у певній галузі діяльності.

Здійснюючи цілісний інтегрований підхід до розвитку, виховання і
формування життєвої компетентності дітей раннього віку, педагоги нашого
дошкільного закладу на чолі з методистом розробили та апробували моделі
освітнього процесу, побудовані згідно з Базовою програмою «Я у Світі» на
основі новітніх технологій.

Застосування розмаїття ефективних форм роботи, методів і прийомів
забезпечує гармонійний розвиток малюків у всіх доступних їм сферах
життєдіяльності.

Таким чином, робота за Програмою поставила перед педагогами такі
завдання:

застосування сучасних підходів до організації життєдіяльності;

формування життєвої компетентності вихованців;

впровадження оптимальних форм особистісно орієнтованої моделі виховання
і навчання дитини за лініями розвитку, спираючись на специфічні для
раннього віку види діяльності.

Під час організації навчально-виховного процесу в групі раннього віку
надаємо перевагу інтегрованим формам роботи. Програмові завдання, що
пов’язані з особистісним зростанням маленької дитини, зібрані та
сплановані за лініями розвитку.

Добре продумане тематичне планування дає можливість наймолодшим
вихованцям пізнавати навколишній світ у різних видах життєдіяльності,
ознайомлюватися з предметами через предметну, ігрову, пізнавальну,
дослідницьку та зображувальну діяльність.

З метою формування життєвої компетентності використовуємо розроблену
вихователями Програму з формування соціальної поведінки дитини до
3-річного віку за таким змістом:

— соціальна поведінка в побуті;

— виховання любові до матері;

— виховання взаємин у сім’ї;

— ставлення до ровесників;

— спілкування, мовний етикет;

— поведінка в громадських місцях.

— ^

t ? eOe‚}qqqqi^

&

gdY:a

?????

??????

gd)q3

&

Відповідно до чинної Базової програми не варто зводити життя дітей лише
до участі в організованій діяльності, а навпаки, намагатися наповнити
його цікавою та змістовною діяльністю самостійного, вільного типу
упродовж кожного дня, надаючи малюкам можливість і право вибору: де,
коли, з ким і як діяти.

Зміст і рівень будь-якої самостійної діяльності дітей залежить від
різних чинників. А саме:

досвід володіння певним видом діяльності, життєвої компетентності
дитини;

наявність розвивального предметно-ігрового, природного, соціального
середовища, врахування простору власного «Я» кожного малюка;

психологічно й методично компетентне керівництво з боку дорослого.

Життєва компетентність, досвід дошкільників у володінні певним видом
діяльності – основа для виникнення їхньої самостійної діяльності та її
змістовного розгортання, оскільки допомагає дітям адекватно,
конструктивно, ефективно діяти і в умовах такої діяльності задовольнити
свої потреби, інтереси, прагнення, спираючись на власні можливості. При
цьому істотного значення набувають різноманітні життєві враження, що
залишають позитивний емоційний слід у дитячій свідомості і дають дітям
можливість самим моделювати подібні життєві ситуації й міжособистісні
стосунки, використовувати у вільній діяльності запозичені зразки
поведінки та способи дій. Варто завжди пам’ятати, що на дитячу
свідомість не менший вплив мають негативні емоції, враження від
подій,явищ довкілля, спілкування, які відповідно негативно позначаються
на змісті самостійної діяльності дітей. Ось чому важливо насичувати
дитяче повсякдення позитивними емоціями та враженнями, своєчасно й мудро
реагувати на дитячі негативізми, гасити конфлікти, дбати про гідні
приклади поведінки для наслідування.

Ігровий, художній, руховий досвід, досвід спілкування, експериментування
як складові життєвої компетентності дітей ми прагнемо формувати як у
процесі поступового накопичення життєвих вражень, позитивних емоцій, так
і через набуття знань, необхідних умінь, навичок діяльності, вироблення
певних ставлень, оцінок, інтересів. Найсприятливіші умови для цього
створюються у різних формах організованої вихователем діяльності. Ось
чому важливо посилити увагу до якісного проведення, насичення освітнім
змістом не лише навчально-пізнавальних занять, а й таких повсякденних
форм роботи, як спостереження, екскурсії, бесіди й розмови, різноманітні
ігри, індивідуальна й гурткова робота, організація елементарних
дослідів, колективна праця, побутові процеси.

Не підготовлені до певного виду діяльності діти, залишившись без
опікування та контролю з боку дорослого, не можуть заповнити своє
дозвілля цікавою справою, сприятливою для саморозвитку, навіть маючи
вільний час і вдосталь іграшок.

Похожие записи