Формування життєвої компетенції дошкільників через провідну діяльність –
гру вихователь ДНЗ № 4 «Зірочка»

Ляхоцька ІринаАнатоліївна

вул. Мічуріна, 19м. Городище

Черкаської обл.

0938577488

Дитина пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, усвідомлює свої
можливості через гру.

Гра – самостійна діяльність дошкільників. У грі , як і у будь-якій
творчій колективній діяльності , відбувається зіткнення розуму ,
характерів , задумів. Саме в цьому зіткненні формується особистість
дитини , складається дитячий колектив. При цьому зазвичай
спостерігається взаємодія ігрових і реальних взаємин. Якщо дитина
захоплена своїм задумом, своєю роллю, тоді ігрові взаємини перемагають .
Якщо ж вона байдуже ставиться до гри , то спостерігається протилежне :
роль недостатньо впливає на її поведінку ,її взаємини з друзями. Тільки
та гра , що захоплює дитину , мобілізує її розум і волю , збуджує сильні
почуття , може підпорядкувати задуму егоїстичні спонукання , погані
звички.

Діти під час гри взаємодіють одне з одним, тоді як у реальному житті з
дорослими. На поведінку дошкільників впливає не тільки партнер по грі –
його ставлення до ігрового завдання, інших учасників, так і сама ігрова
діяльність, яка потребує від дітей взаємодії одне з одним.

Взаємодія з однолітками є одним з важливих питань для формування
особистості, оскільки така взаємодія не лише збагачує життя дітей
позитивними враженнями, але є набуттям власного досвіду. Вона впливає на
подальші стосунки дитини з оточуючими його людьми.

Так, уже з двох років діти спілкуються між собою тільки на їм зрозумілій
мові: жестів, слів, міміки. З огляду на особливості дітей різного віку
ми створюємо розвивальне середовище, умови відповідно їх віку; формуємо
у них доброзичливі стосунки, вміння входити в контакт з однолітками.

Але ми пам’ятаємо, що наш безпосередній вплив на дитину, підкорення
дитини вказівкам дорослих не тільки сприяють морально-етичним нормам, а
і навпаки. Кращий результат буде тоді, коли діти самі керуючись власним
досвідом, реалізуються у грі. У грі діти з власної ініціативи вступають
у різні контакти між собою, здебільшого самостійно будують свої
стосунки.

Так, створюючи умови для виникнення гри, а не нав’язуючи їх, засвоюються
норми людських взаємин, моральні цінності, а ми ефективно направляємо,
впливаємо на процес формування морально-етичних рис особистості.

Дітей дошкільного віку дуже приваблює світ дорослих. І тому вони
намагаються реалізувати свої знання та уявлення про життя через гру.
Наші діти розігрують знайомі події, учасниками яких вони могли бути або
які вони могли спостерігати у сім’ї, групі дитячого садка, у дворі.

Будь-який сюжет містить у собі інформацію про діяльність людей, їхні
вчинки, поведінку і має виховне значення як цієї гри, так і самої ролі.
Діти граючи ролі дорослих, творчо виконуючи їх у грі, моделюючи ті
стосунки, які вони спостерігали, активно оволодівають морально-етичними
нормами життя у суспільстві.

Граючись діти відмовляються від своїх бажань на користь виконання взятих
на себе ролей. Розігруючи певні ролі, діти самі виділяють ті правила і
норми поведінки, які чинні в їхньому оточенні, і роблять їх правилами
власної ігрової поведінки, намагаються втілити у грі ту поведінку, яку
вони прийняли за зразок.

Головною складовою ігрової ролі є норми поведінки, властиві дорослим,
під час гри діти потрапляють у світ правил і норм людських стосунків,
які стають джерелом морально-етичного розвитку самих дітей.

Основним у тому, в які ігри діти граються є соціальні, в яких вони
зростають. Діти відображають в іграх своє розуміння того, що вони
бачать. Так, з власного досвіду, вони знають, що і як відбувається в
їхніх сім’ях: хто готує їжу, прибирає, хто ходить на роботу, як ведуть
себе дорослі – спокійно розмовляють чи сваряться, ображаючи одне одного.
У грі діти ведуть себе так, як заведено у їхній родині. Беручи на себе
роль дорослого дитина грає роль таку, яка властива цьому чи іншому
дорослому. Саме тому в іграх морально-етичні норми застосовуються
дитиною природно, без тиску з боку дорослого.

У реальному житті чи в телевізійних передачах діти спостерігають не лише
хороше. І тому не дивно, що граються вони не тільки в позитивних героїв.

У такій грі не може бути й мови про засвоєння виховних завдань. Діти в
грі переживають усе так, як у житті і тому ми, вихователі, повинні бути
уважнішими до вибору ігор. І хоча вибір гри має належати дітям, наше
завдання полягає в тому, щоб невимушено зацікавити дітей іншою грою. А
головне у нашій поведінці, щоб на власному прикладі показати своє
відношення до поганих звичок, нечесних вчинків, безкультур’я, щоб їм
самим не хотілося грати в гру з негативним персонажем.

Але не потрібно забувати, що в ігровій діяльності дітей є дві форми
стосунків: реальні, що виникають між дітьми в процесі гри, та ігрові,
які діти відтворюють, керуючись взятими на себе ролями чи правилами гри.
Ці стосунки тісно пов’язані, але не тотожні. Іноді сюжет гри може бути
високоморальним, але самі відносини між дітьми – ні.

&

ажати один одного, сваритися через атрибути, невиконання одним із них
правил гри. Виходячи з цього я бачу, що гра не виконує своєї виховної
ролі і тому нам дорослим слід заохочувати дітей до доброзичливих
стосунків, формувати у них розуміння, що саме так можна отримати
задоволення від гри.

Дитячий колектив у грі формується поступово , під впливом роботи
вихователя.

Формування ігрового колективу, на мою думку , залежить від змісту гри ,
багатства задуму,а сам факт створення колективу , у свою чергу, впливає
на розвиток ігрової творчості. Уміння організовувати гру, домовлятися,
розподіляти ролі необхідні для того, щоб вийшла цікава гра. Навіть із
достатніми знаннями, багатими враженнями про те, що зображується, задум
не втілюється, якщо у дітей не сформовані моральні якості, що необхідні
для колективної творчої гри.

Організація дитячого колективу в грі – це і передумова успіху роботи, й
один з її результатів. Для того щоб підтримувати і розвивати інтереси
дітей, їх активність, самостійність, цілеспрямованість, необхідна
організація дитячого колективу, а сформованість, наявність перерахованих
вище якостей допомагають установленню дружніх взаємин, набуттю навичок
колективних дій. Високий рівень ігрової творчості, багатий зміст ігор,
згуртований загальними інтересами колектив – усе це досягається завдяки
тривалій роботі вихователів.

Існує два взаємопов’язані шляхи формування дитячого колективу:

Через ігровий образ;

Через виконання прийнятих у групі норм поведінки.

З одного боку, у грі виявляється культура поведінки, вихована у дітей
поза грою. З другого боку, цікавий зміст дитячих ігор сприяє розвитку
дружніх почуттів і об’єднує дітей. Така єдність ігрових і реальних
взаємин допомагає створити етичну спрямованість поведінки дітей

У грі діти легше і швидше знаходять спільну мову одне з одним. І тому я
створюємо для цього всі умови, які сприяли б пробудженню у дітей під час
гри почуттів симпатії, поваги до товаришів, задоволення від турботи про
інших. Саме така гра є школою моралі, оскільки сформовані в ній моральні
якості впливають на поведінку дітей у реальному житті.

Отже, щоб гра дійсно несла виховне завдання, ми повинні пам’ятати і
знати, що:

Цінність тієї чи іншої гри визначається тим, які форми суспільної
поведінки вона прищеплює, які моральні якості дітей активізує;

Гра має розв’язати загально виховні завдання, серед яких першочерговими
мають бути завдання морально-етичного виховання і розвитку, формування
суспільних якостей дітей;

На перший план у грі треба висувати не дидактичну мету, а засвоєння
морально-етичних норм спілкування, поведінки людей;

Гра має викликати позитивні емоції та переживання;

Ролі, які обирають і виконують діти мають бути сповнені морально-етичним
змістом;

Під час гри діти повинні постійно орієнтуватися на своїх ровесників,
їхні потреби і переживання.

Поведінка дітей під час гри великою мірою залежить від того чи
задоволені вони грою, чи приносить вона їм радість, щоб почуття, які
переживають діти під час гри, були позитивними.

Я завжди намагаюся з’ясувати для себе, як можна підвищити
результативність навчання, але так, щоб це не перевантажувало моїх
вихованців, щоб, вони не напружувались від того, що весь час навчаються,
здобували разом з тим нові знання, граючись у певному розумінні цього
слова.

Щоб навчання дітей було цікаве я виготовила чимало розвивальних ігор
«Неуважний художник», «Математичне лото», «Геометричне лото»,
«Плутанина» та інші, якими діти користуються в дитячому садочку і вдома.

Вважаю дуже важливим прийомом відразу ж зацікавити дітей, а тому кожне
завдання починаю з ігрового моменту. До нас приходять казкові герої,
якими наші діти намагаються допомогти в різних ситуаціях. Для розвитку
логічного мислення я із картону виготовила ігри-головоломки «Тангром»,
«Піфагор», «Чарівний круг». Ігри на складання з частин спонукають до
пошуку, розвивають мислення, навчають дитину експериментувати, діяти.,
виходити з різних ситуацій.

Цікавою для дітей є гра «Фантазери», де діти із готових дрібних
геометричних фігур складають різні фігури. Ігри на розвиток пам’яті та
уваги: «Розклади, як було» (лічильні картки розкладаються в зростаючій
або зменшувальній послідовності). Гра з м’ячем «Доповни число» (на склад
числа з двох менших). Ігри на розв’язання прикладів, щоб виконати це
завдання, дитина має здійснити певні ігрові дії.

У своїй роботі я також використовую різноманітні ігри на аналіз і
синтез:

«Продовж рядок»

«Домалюй»

«Знайди закономірність»

«Кому що належить»

«Хто де живе»

«Що тут зайве»

Для тих , хто пов’язав своє життя з вихованням дошкільнят, незаперечним
є той факт , що найбільш ефективним видом діяльності дитини є гра .
Граючись сучасні «чомучки» без особливих проблем опановують різну
інформацію.

Похожие записи