Реферат з педагогіки
“Формування виховної системи класу”
…Маленькі дітлахи граються ввечері на величезному полі в житі… А я
стою на самому краї скелі, над прірвою, розумієш? І моє діло – ловити
дітлахів, щоб вони не зірвались в прірву. Розумієш, вони граються і не
бачать, куди біжать, а тут я підбігаю й ловлю їх, щоб вони не зірвалися.
От і вся моя робота. Стерегти дітей над прірвою в житі.
Девід Джером Селінджер
Кардинальні зміни, які відбулися у нашому суспільстві за останні
десятиліття, спричинили певний “педагогічний параліч” дорослого
населення. Зміна цінностей, переорієнтація ідеалів, нові умови, які
диктує ринкова економіка, вимагають швидкого розвитку нової
демократичної школи, в якій учень стає суб’єктом навчання, виховання й
розвитку, а вчитель, співпрацюючи з батьками, “запустить” внутрішні
механізми розвитку особистості дитини. Щоби така ідеальна картина стала
реальністю, необхідним став системний підхід до виховання.
Українська держава створила міцну законодавчу базу освіти, в якій
виражений соціальний запит до випускника школи. Тому основою формування
вихованої системи класу, є закони, що стосуються організації освіти.
Опираючись на них, сформулювала цілі виховної системи.
Зокрема:
а) ідеальна ціль – виховання всебічно і гармонійно розвиненої
особистості;
б) результативна ціль – розвиток інтелектуального, морального,
комунікативного, фізичного потенціалів учнів шляхом залучення їх до
вибору та організації КТС класу, участі в роботі учнівського
самоврядування, предметних, спортивних та інших гуртках та секціях;
в) процесуальна ціль – організація роботи дискусійного клубу, участь в
театралізованих дійствах, що сприяє формуванню комунікативної культури
учня; забезпечення батьківської підтримки в організації ключових справ
класу.
Виховна система класу і школи нероздільні і взаємодоповнюючі, тому в
сучасній ЗОШ вони мають три спільні компоненти в своїй основі. Це –
організація роботи учнівського самоврядування, вибір та реалізація КТС,
родинно-педагогічна підтримка.
Шкільне самоврядування є однією з важливих умов залучення учнів до
громадянської діяльності. Учні висловлюють свої думки і є почутими,
беруть участь у прийнятті рішень, які стосуються їх життя. Трьохсекторна
модель самоврядування школи дає можливість учням вирішувати проблеми, що
стосуються питань навчання, дозвілля, шкільних засобів інформації,
захисту прав учнів. Старостат є тією складовою учкому, що поєднує
загальношкільну модель з класною. Старости отримують інформацію від
учнівського комітету і доводять її до відома своїх класів. Староста
класу є першим помічником класного керівника, організатором
самоврядування класу, до складу якого входять організатор дозвілля,
фізорг, організатор трудових справ, радник з питань навчання (очолює
пост взаємодопомоги), еколог (очолює пост чистоти і бережливості),
редколегія, організатор тимчасових творчих груп, які вирішують, яким
чином будуть проведені КТС, вибрані класом. Вирішення найважливіших
проблем відбувається в час проведення класних учнівських зборів
(організовуються 1 раз на місяць).
Тематика зборів попередньо обговорюється цілим класом. Із багатьох
запропонованих тем учнів обирають ті, які їх найбільше цікавлять. Так
для обговорення на учнівських зборах одинадцятикласники вибрали такі
питання:
Осмислення ролі “білої ворони”.
Їсти аби жити, чи жити аби їсти.
Кохання як основа сімейного життя.
Проблеми свободи людини.
Скільки коштує помилка?
Якби я був депутатом.
Культура поведінки і спілкування.
Я і мої права.
Збори намагаюсь організовувати у форму дискусії, підібравши для
обговорення цікаві факти, події, повідомлення з преси. Для активізації
спілкування часто пропоную закінчити речення, що стосуються
обговорюваної проблеми: я так думаю…, я мрію…, а переконаний в тому,
що…, я хочу, щоб.. і т.д. Працюючи в такий спосіб, учні вчаться
складати план власних дій, висловлювати власну думку. Зрештою, в них
формуються певні механізми самовизначення і самореалізації.
Самоврядування виховує в учнів ініціативність, активність,
самостійність, самокритичність, відповідальність, організаторські
здібності. Формує вміння планувати, обирати головні напрямки в роботі,
чітко налагодити контроль і перевірку виконання, правильно розподіляти
обов’язки, забезпечити координацію дій.
Наступна складова класної системи – вибір та реалізація КТС. Для
активізації роботи класних колективів щомісячно проводиться форум КТС,
де представники класів в довільній формі презентують те, що зробили
того чи іншого місяця, учнівський рейтинг визначає рівень популярності
та потрібності справ. За підсумками роботи рейтингу визначається справа
місяця.
В рамках класу вибір та проведення КТС вимагає клопіткої попередньої
праці вчителя. Учні не зможуть визначитись, залишаться пасивними, якщо
не володітимуть інформацією. Тому класний керівник ненав’язливо
пропонує, розказує, що цікавого бачив сам, де брав участь, які справи є
вдалими в інших класах, школах. Для правильної орієнтації необхідно
знати своїх вихованців, їх психологічні особливості, рівень
комунікативності, ставлення одне до одного та ін. На мою думку, жодна
анкета не дає стільки інформації про учнів, як спостереження та
спілкування з ними в позашкільній сфері. Хочете пізнати своїх вихованців
– сходіть із ними в похід, хай відчують труднощі туристичного життя.
Нехай просто посидять – помріють біля вечірнього багаття, послухають
звуки осіннього чи весняного вечора, пофантазують. Перебуваючи з дітьми
за межами школи, можна відкрити безліч секретів їх поведінки. До того ж
тут вони стануть справжніми природолюбами, цінителями краси, тут
зміцниться їх дружба і зрозумілішими стануть слова В.Висоцького: “Краще
гір можуть бути лиш гори, на яких я іще не бував”. Саме тому з класом
своїм я топтала стежки Яремче, Ворохти, Тисового заповідника, проводила
незабутні вечори в Шешорах. А в стінах школи ми завжди обираємо справи
“мінімум” і “максимум”. Справи “максимум” можливо одна чи дві на рік.
Наприклад, етнографічна гра “Полонинський бай”. Для її проведення
потрібно було провести етнографічну розвідку, зібрати багато
фольклорного матеріалу, вивчити пісні, підготувати інсценізації народних
обрядів, вивчити уривки народних танців, вінчування на різних діалектах,
особливості приготування народних страв.
Постановка п’єси “У пошуках Синього Птаха” (за мотивами М.Метерлінка та
слов’янськими міфами) готувалась півроку. Писались, переписувались та
вивчались ролі, виготовлялись костюми, декорації. І весь цей час клас
жив очікуванням свята слова – виступу на шкільній сцені.
Великих зусиль потребувала підготовка та проведення бізнес-форуму “Крок
у майбутнє”. Учні вивчали розвиток різних галузей української економіки,
державні Закони, що сприяють зміцненню певного виду бізнесу. На форум
були запрошені представники туристичного, аграрного, нафтогазового,
модельного бізнесу. Форум сприяв професійній визначеності учнів. А
пісні, уривки з п’єс, виступи вчителів, гостей додавали справі
піднесеності і святковості.
Учні класу виявляють свідоме ставлення до навчання, з більшості
предметів за підсумками атестацій мають бали достатнього і високого
рівня. Щоби підтримати бажання вчитися, залучаю найталановитіших дітей
до дослідницької роботи. Справи “мінімум” не вимагають великої затрати
сил та часу. Це екскурсії, спільні перегляди фільмів та їх обговорення,
ознайомлення з новинками преси та літератури, трудові акції, озеленення
класу, розучування пісень, ліричні п’ятихвилинки, мандрівки у світ
мистецтва… Їх важко перелічити, але найбільшим захопленням класу є
спорт. На змагання з волейболу збірна дівчат класу виходить з класним
керівником. Це збирає до спортзалу всю школу. А команда наша третій рік
– чемпіон школи. І не тільки з волейболу. Футбол, настільний теніс, біг
– все це піддається моїм учням. А спільна діяльність згуртовує, зближує,
допомагає долати нові рубежі.
Важливою умовою успішної дії виховної системи є батьківська підтримка,
яка виникає після довгої і наполегливої праці класного керівника. До
батьківських зборів учні готують виступи, організовують спортивні
змагання. У спільному колі дорослих і дітей обговорюємо ті справи, які
вдалися найкраще. Частими гостями зборів є медики та психолог, яка
ділиться порадами, що стосуються вікових особливостей розвитку учнів, їх
пам’яті, уяви, інших психологічних процесів. В індивідуальних розмовах
намагаюся опиратися на позитивне. Адже про кожну дитину можна сказати
добре слово. Це піднесе рівень довіри батьків, а конкретними порадами
намагаюсь допомогти у подоланні негативного.
“Спочатку любити – потім учити”, – стверджував Я.А. Коменський. Любов до
дітей – це велика праця душі, бо нелегко любити пустунів, малих ледарів,
брехунців, забіяк. А без них не буває школи. Важко, але необхідно дійти
до суті, до причин і все-таки полюбити, не підкреслюючи це учневі, він
сам це відчує, а, переконавшись, полюбить вас, школу, друзів. Любов
творить дива. А найвища насолода життя – творити.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
