РЕФЕРАТ

на тему:

Формування понять і оптимізація навчально-виховного процесу з
екологічних дисциплін

Найважливіша умова ефективності навчання чи оптимізації
навчально-виховного процесу, здобуття глибоких і міцних знань, розвитку
і виховання учнів – посилення уваги до формування понять.

Поняття необхідні для: а) формування наукового світогляду; б) розкриття
взаємозв’язків, що існують в об’єктивній реальності; в) розуміння
закономірностей законів розвитку процесів, явищ і ін.; г) підведення
тих, хто вчиться до провідних ідей курсу.

Формування понять є ядром усього навчально-виховного процесу не тільки
екологічних дисциплін, але всіх навчальних предметів.

Щоб найефективніше організувати навчальний процес потрібно чітко знати:
1) які питання слід формувати; 2) в якій послідовності; 3) які існують
зв’язки і взаємозалежності між ними; 4) виділити дисциплінарну систему
понять; 5) встановити логічний ланцюг розкриття цих понять.

Відповідно поняття, які входять до певної системи, перебувають у
певному відношенні одне з одним. Важливо враховувати поділ понять на
групи за їх підпорядкованістю. Можна виділити: а) родові – провідні
поняття (основні поняття); б) підпорядковуючі поняття (другорядні
поняття); в) видові – підпорядковані поняття; г) супідрядні поняття.

Крім цього педагоги розрізняють поняття першого, другого, третього
порядків.

Виходячи з охоплення об’єктів і явищ, які відображаються в знаннях,
поняття діляться на загальні (наприклад біотоп) і одиничні (біотоп
осоки).

Взагалі поняття ділять за такими ознаками:

за змістом (предметні: екологічні, біологічні, географічні; спеціальні,
загальні);

за підпорядкованістю;

за охопленістю об’єктів;

за ступенем сформованості;

за складністю (прості, складні).

В навчальному пізнанні, як і в науковому, вихідними формами є відчуття
і сприймання, на основі яких складається уявлення. Розрізняють уявлення
на основі пам’яті і уявлення на основі уяви.

Серед уявлень в курсі екологічних дисциплін провідними (основними)
поняттями вважають поняття, що відображають об’єкти і процеси: поняття
екологічні чинники, екологічні закономірності (закон оптимуму, песимуму,
закон взаємодії чинників), екосистема, компоненти екосистем і ін. А щоб
зрозуміти особливості будови, розвитку екологічного об’єкту, учнів
повинні мати узагальнені уявлення (коли на перший план виступають
загальні ознаки) і одиничні уявлення (пов’язані з якимось одним
екологічним об’єктом), уявлення – образи кожного складника (чи
компонента або чинника) екологічного об’єкта.

Щоб створити уявлення про так звані екологічні об’єкти чи якийсь
процес, явище, факти необхідно показати його в натурі, на картині,
діапозитиві, схемі, кінофільмі, дослідах, моделі і ін. Екологічні образи
створюють за допомогою слова (розповіді, пояснення, лекції і ін.)

Велике значення в цей час набувають а) залучення особистого чуттєвого
досвіду; б) порівняння об’єктів сприйманння з колишніми уявленнями; в)
порівняння і співставлення сприймання з життєвим досвідом учня (в
конкретних випадках).

Уявлення дають знання про зовнішні риси об’єктів і явищ та не завжди
розкривають їх суть. З’ясування істотних ознак або характерних рис –
головне у формуванні понять і в цілому всього навчального процесу.

Під час створення поняття переробляються дані, здобуті органами чуття,
а також сформовані раніше опорні знання. Мислення при цьому спрямоване
на: а) виділення загальних істотних властивостей явищ і абстрагування
їх; б) на встановлення внутрішніх зв’язків; в) на розкриття зміни і
розвитку екологічних процесів. При цьому логічне пізнання весь час
здійснюється у поєднанні з конкретно-чуттєвим пізнанням. Воно потребує
від учнів складних розумових операцій: аналізу, синтезу, абстрагування.

Основні шляхи формування понять: а) індуктивний (від часткового до
загального); б) дедуктивний (від загального до часткового). Вибір шляху
формування понять залежить від змісту навчального матеріалу, від
дидактичних умов педагогічного процесу.

Отже,

D B

???????¤?¤?$?????? 1) формування понять – це тривалий і складний процес,
який відбувається під керівництвом учителя і при нормальному розумовому
напруженні самих учнів;

2) пізнання, засвоєння знань учнями відбувається як рух від незнання до
знання, від неточних і неповних знань до більш точних і повних, від
простих до складних, від загальних і елементарних до конкретних і
глибоких.

У процесі формування загальних понять можна виділити кілька етапів, в
основі яких лежить: а) ступінь розкриття; б) діяльність учителя; в)
діяльність учнів; г) переважання тих чи інших прийомів навчальної
роботи; д) шляхів формування понять; е) прийомів розумової діяльності.

Вони наступні: перший етап — введення нового поняття, розкриття його
істотних ознак. Діяльність учнів характеризується осмисленням істотних
ознак поняття і застосування його в подібній ситуації. Поняття
формування на першому етапі вважається первинним, оскільки узагальнення
на якомусь одному прикладі, а ознаки його не можна ще поділити на
істотні і не істотні (наприклад, “екосистема лісу”);

Другий етап – розширення обсягу (ознайомлення з новими об’єктами, які
належать до поняття) і поглиблення змісту поняття характерне ширше,
глибше, свідоміше застосування поняття в подібних і нових ситуаціях
(наприклад, сформоване поняття “екосистема лісу” на першому етапі
ускладнюється, конкретизується і вже на другому етапі пізнання:
“екосистема хвойного лісу”, “екосистема листяних лісів”, “екосистема
вологих екваторіальних лісів” і т.д.).

Учні при цьому переконуються, що поряд із загальними ознаками
екологічні об’єкти мають свої специфічні ознаки: інші види рослин,
тварин чи ін. біотопів. Учні можуть узагальнити істотні і неістотні
ознаки, при цьому встановити, що загальні поняття є істотними для
одиничних понять. На другому етапі учні можуть робити вже кілька
узагальнень, кожне на більш вищому рівні, ніж попереднє, що сприяє
збагаченню загального поняття; третій етап – віднесення поняття до
певної системи, розкриття зв’язків між поняттями цієї системи, а також
між окремими системами, до яких має відношення поняття, що
розглядається. Так, встановлюючи зв’язки між видами екосистем лісів
встановлюються закономірності їх розміщення, відзначаються фактори, що
їх формують і ін., проводиться узагальнення, здійснюване на вищому
науковому рівні, зокрема екологічні закономірності. Цей
навчально-виховний екологічний процес супроводжується конкретизацією,
підтвердженням загальних положень частковими (окремими) фактами.

Абстрактним знанням опановують в міру його збагачення
конкретно-чуттєвим змістом. Чим абстрактніші початкові узагальнення, чи
види поняття, тим більшої конкретизації потребує їх засвоєння.

Чуттєве пізнання, мислення, практика – самостійні практичні роботи –
перебувають у тісній взаємодії, що виявляється протягом всього
формування поняття.

До умов оптимізаційного рівня формування понять можна віднести такі:

— розчленування складного поняття на складові поняття (простіші блочні
системи) і встановлення між ними зв’язків та розсуджень, пояснень;

— визначення опорних понять і уявлень, встановлення міжпредметних,
міжкурсових і внутрішньокурсових (потемних) зв’язків;

— добір наочних посібників з урахуванням особливостей понять і етапу їх
формування;

— формування в учнів відповідного віку прийомів навчальної роботи,
необхідних для засвоєння складних екологічних процесів (насамперед,
прийоми роботи з наочністю) прийомів розумової діяльності учнів
(виявлення ознак, співставлення, виділення об’єкта, аналізу,
узагальнення, проведення досліду, закладання експерименту і проведення
класифікаційних варіантів і ін.);

— використання проблемного підходу у вивченні курсу, оскільки
формування понять потребує від учнів багато розумових зусиль;

— залучення учнів до самостійної роботи;

 — своєчасне здобуття вчителем відомостей про особливості засвоєння
навчального матеріалу учнями;

— чітке планування навчального процесу.

Похожие записи