Формування особистості громадянина правового демократичного суспільства

 

Життя пред’являє новий суспільний запит щодо розвитку творчої
особистості, яка здатна генерувати оригінальні ідеї, креативно мислити,
приймати нестандартні рішення. Саме свідома, соціально активна
особистість, готова до участі в процесах державотворення, до
самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей, до
співпраці у громадянському суспільстві. Уміння працювати з інформацією
впродовж життя — здобувати її, переробляти, використовувати для
індивідуального розвитку та самовдосконалення, передавати її та, як
результат, уміння спілкуватися — має стати невід’ємною рисою людини XXI
століття. Отже, громадянська компетентність — необхідна умова
життєтворчості кожного учня.

З огляду на це перед освітою України, яка стоїть на шляху демократичних
перетворень, постають нові завдання. Одне з них — формування особистості
громадянина правового демократичного суспільства. Саме тому в Україні
активно розробляється новий напрям громадянська освіта, з’явилися
концепції громадянського виховання та громадянської освіти,
напрацьовується науково-методичне забезпечення у цій сфері.

Процес формування громадянської культури особистості значною мірою
зумовлюється змістом освітніх предметів. Особлива роль належить
предметам гуманітарного (українська мова, читання) та
художньо-естетичного циклів (трудове навчання, образотворче мистецтво,
музика), предметам варіативної складової навчального плану, системі
позашкільної роботи.

Сучасний зміст початкової  освіти, визначений Державним стандартом
початкової загальної освіти, визначає нові змістові лінії навчання
української мови: мовленнєву, мовну, соціокультурну.

Без спілкування неможливе повноцінне формування не тільки окремих
психічних функцій, процесів та якостей людини, а й особистості загалом.
Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального
процесу, в центрі його перебуває той, хто вчиться. Формування
особистості відбувається в процесі навчання за створення умов для
розвитку її громадянської  компетентності. І такі умови слід створювати
вже в початкових класах.

Розвиток загальної освіти супроводжується впровадженням нових
спеціальних форм організації пізнавальної діяльності. Розвиток науки й
техніки сприяв появі нових форм навчальної комунікації, новітніх методів
розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя як
авторитарного транслятора готових ідей змінюється: він спрямовує свої
зусилля насамперед на коригування інтелектуального й творчого потенціалу
учнів. Навчання, побудоване на основі переважання монологічного
спілкування над діалогічним, призводить до послаблення співпраці та
навчальних контактів як у системі «учитель — учень», так і в системі
«учень — учень». Тому актуальним є введення нового типу навчання, яке б
забезпечило максимальне залучення самої Дитини в цей процес, пов’язаний
зі світом її почуттів, емоцій, потреб. Важливим є й спосіб організації
навчання, оскільки саме він визначає форми колективного співжиття,
спілкування дітей між собою та з учителем.

Поняття «громадянська компетентність» передбачає, що людина усвідомлює
власні потреби й ціннісні орієнтації, свої перспективні вміння, тобто
здатна сприймати те, що її оточує об’єктивно, готова сприймати нове в
навколишньому середовищі, знає свої можливості в розумінні норм та
цінностей інших соціальних груп і культур; усвідомлює свої почуття та
психічний стан під час взаємодії з оточенням.

У вихованні громадянина велика роль належить початковій школі. Для того
аби вчитель був спроможний працювати в цій галузі, йому потрібно чітко
уявляти, в чому полягає сутність такого складного особистісного феномена
як громадянськість.

Сучасне розуміння громадянських чеснот обов’язково передбачає повагу до
прав і свобод людини, відповідальність, відкритість та критичне
мислення, толерантність. На основі цих якостей може формуватися
 важливий компонент громадянськості, як готовність брати участь у
соціально-політичному житті країни, усвідомлення того, що якість життя
громадян залежить від них самих та їхньої готовності впливати на
прийняття рішень на різних рівнях влади. Повага до інших людей, їхніх
прав і свобод, здатність захищати свою думку та свої права, а також
повага до законів Батьківщини починається з поваги до себе. Здатність
відстоювати свої права базується на почутті власної гідності. Формування
цієї якості має бути об’єктом особливої уваги вчителя початкових класів.

На жаль, доводиться констатувати, що в ході виконання цього завдання
виникають певні труднощі. До причин цих труднощів можна віднести такі:

а) учні не вміють зв’язно й логічно формулювати власні думки;

б) у своїй масі вони віддають перевагу загальновизнаним стереотипам;

в) школярі остерігаються висловлювати свої думки;

г) у сучасних дітей недостатньо розвинене образне мислення;

д) існує чимало прогалин у системі практичного застосування економічних,
правових, етичних знань;

е) значна частина населення сприймає свою приналежність до українського
суспільства формально, пов’язуючи своє майбутнє з виїздом за кордон.

Підходи до формування громадянської компетентності у сучасному змісті
шкільної освіти:

1) побудова занять на основі рівноправного партнерства й спілкування в
умовах особистісно орієнтованого підходу до дитини;

2) забезпечення умов для становлення особистості як громадянина,
реалізації її громадянських прав;

3) запровадження ефективних форм, методів вивчення і формування
громадянської позиції учнів з урахуванням їхніх потреб;

4) допомога учням у практичному застосуванні правових знань для
пояснення фактів навколишнього життя;

5) обмін думками щодо опрацьованого матеріалу, накопичення дітьми
системних знань через здорове, емоційне сприйняття та логічне мислення;

6) творча робота з власними судженнями про моральні й правові норми;

7) робота над культурою мовлення.

Робота з формування громадянської компетентності учнів передбачає також:

—               сприяння підвищенню ефективності та актуалізації
навчальної діяльності школярів;

—               розвиток творчих здібностей учнів;

—      формування в учнів критичного мислення як різновиду творчого;

—      сприяння набуттю навичок правомірної поведінки;

—    формування в учнів потреби і звички діяти в різних життєвих
ситуаціях згідно з нормами права, громадянської активності;

—  формування організаційно-комунікативних, громадянських навичок
управління будь-якими процесами;

—      розвиток у школярів здатності адекватно оцінювати свою поведінку;

—   розвиток у них навичок зіставлення, аналізу й відстоювання своєї
думки.

Для успішного формування громадянської компетентності молодших школярів
необхідна орієнтація вчителів на навчальні та особистісні можливості
учнів, їх безперервне нарощування. При цьому на перший план виходять
цілі розвитку особистості, а предметні знання і вміння розглядаються як
засоби їх досягнення.

Найвища результативність буде у класі, де вчитель систематично
використовує інтерактивні форми навчання, а отже, уміє пробуджувати в
дітей інтерес та мотивацію, навчати їх самостійно мислити. Адже
ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів великою мірою
залежать від умінь і стилю роботи конкретного вчителя. Наслідком же
використання лише окремих елементів інтерактивних технологій є
нестійкість світоглядних позицій учнів.

Інтерактивні технології навчання спрямовані на усвідомлення дитиною себе
як особистості, свого права на вільне й відповідальне самовираження.
Завдяки цим технологіям «включаються» і «працюють» психологічні
механізми навчання та виховання, розраховані на максимальний вплив на
компоненти структури особистості (свідомість, емоції, волю) в соціальній
і міжособистісній взаємодії.

Основною дидактичною умовою формування  компетентності молодших школярів
є комплексне використання елементів дидактичного процесу, які сприяють
залученню їх у навчальну комунікацію на основі створення ситуації
успіху, стимулюванню комунікативної діяльності учнів шляхом орієнтації
на ті сфери предметно-практичної діяльності, які відповідають їхнім
потребам та інтересам, надання дітям можливості використовувати
компенсаторний механізм розв’язання комунікативних проблем.

Сучасна концепція національної освіти ставить перед учителем завдання
сприяти формуванню особистості громадянина незалежної України, залученої
до європейської й світової спільнот, яка характеризується спроможністю
сприймати індивідуальні й соціальні виклики, потреби і відповідати на
них, а отже, розвивати в учнів громадянські знання (на основі яких
формуються уявлення про форми і способи функціонування особистості в
правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної
держави), громадянські вміння (участь у соціально-політичному житті
суспільства й навички практичного застосування набутих знань),
громадянські чесноти (норми, установки, цінності та якості, притаманні
громадянинові демократичного суспільства). Тобто результатом
громадянської освіти має стати сформованість у дітей громадянської
компетентності.

Ефективність громадянської освіти залежить від форм і методів її
організації як у навчальний, так і в позаурочний час. Пріоритетна роль
має належати активним методам та формам, що ґрунтуються на
демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і
сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи, творчості. Різні
форми і методи громадянської освіти й виховання покликані формувати в
особистості вміння міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати
власні відповіді, робити висновки, брати участь у громадському житті.

Ми, учителі, часто дорікаємо своїм вихованцям, що їхні творчі роботи
нецікаві. Говоримо, що вони будують лише окремі висловлювання, що їхнім
судженням бракує самостійності й аргументованості. Ми без кінця
закликаємо учнів мислити, робити висновки, а проблема як була, так і
залишається.

Ефективним підходом до розв’язання проблеми, є домінування фактів, а не
емоцій. У центр уваги ставляться щоденні проблеми учнів та їхніх батьків
як громадян, тобто членів суспільства, які мають права та обов’язки.
Такими проблемами є, наприклад, освіта й охорона здоров’я, соціальний
захист, громадський транспорт, стан навколишнього середовища. Це дає
змогу розвивати такі риси особистості, як поінформованість, здатність до
дослідження, активність, ініціативність, комунікабельність,
відповідальність. Бо мозок учня не тільки отримує інформацію, а й
обробляє її. Необхідно  намагатись наводити приклади із життя.

Особливістю завдань громадянської освіти в початковій школі є створення
умов для формування в учнів елементарних знань про державу, закони,
права і відповідальність людини і громадянина, основні моральні цінності
та норми поведінки. На цьому етапі розвиваються комунікативні здібності
дитини, що допомагають їй інтегруватися в суспільство, уміння
спілкуватись і розв’язувати конфліктні ситуації через діалог,
закладаються ціннісні орієнтири свідомого громадянина., основи
економічних знань.

Література

1. Ващенко Г.В. Виховний ідеал. — Полтава, 1994. — С. 177-178.

2. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття) //
Освіта. — 1993. — № 44—46.

3. Бех І.Д. Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні заходи //
Виховання особистості: Навч.-метод, посіб. У 2 кн. — К. : Либідь, 2003.
— Кн. 2

4. Киричук В. Формування в учнів активної життєвої позиції. — К., 2006.

5. Ліфарєва Н.В. Спілкування і діяльність // Ліфарєва Н.В. Психологія
особистості. — К., 2003. — С. 208-231.

6. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування. Навч. посіб. — К., 2004

7. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті.

Похожие записи