Реферат на тему
Формування навичок вирішення професійних проблем
А.Ейнштейн вважав, що найбільш важливі проблеми, з якими ми
зустрічаємося, не можуть бути вирішені на тому ж рівні мислення, на
якому ми були, коли створювали їх.
В організації навчально-виховного процесу перед керівником школи, перед
вчителем постійно виникають проблеми різної складності. Вирішення цих
проблем* ніколи не буває простою справою, але в собі можна розвинути
певний алгоритм їх вирішення. Для цього використовуйте системний підхід.
Лише уявного засвоєння вказаних алгоритмів недостатньо, необхідно
застосовувати ідеї в реальних діях, звіряючи їх у своїй практиці. “Ніщо
в світі не може порівнятися з наполегливістю. Можна бути талановитим, та
при цьому невдахою. Геніальним та невизнаним. Вираз “невизнаний геній”
став вже приказкою. Освіта також не дуже важлива – скільки навколо нас
освічених відступників. Наполегливість та рішучість – всесильні”, –
писав К.Кулідж.
Системне вирішення проблем
Якщо Ви не спроможні ефективно вирішувати проблему, можливо, Ви
неправильно дієте на одній із вказаних стадій:
Малюнок 20
Налаштування: оцінка, розпізнавання, усвідомлення та декомпозиція
проблеми, виявлення основних проблем, властивих їй. Наприклад, слабкий
інтерес учнів до Вашого предмету, систематичне запізнення учнів до
школи.
Цілі. Визначтеся, чого Ви бажаєте досягти. Ціль внаслідок взаємодії з
реальною практикою може бути або трансформована, або визначена заново.
Критерії успіху. Вони дозволяють провести вимір результативності Ваших
професійних дій та вчинків.
“До мого предмету в учнів слабкий інтерес. Це тому, що: я сухо викладаю
матеріал; я недостатньо емоційний на уроці; я слабо мотивую успішну
навчальну діяльність учнів”.
Інформація. Дозволяє поглибити розуміння генезису проблеми.
Планування. Вибирається один або декілька можливих варіантів, інші
відкидаються або йдуть до активного використання. Визначається календар
виконання запланованих дій.
Дії. Це етап початку практичної усвідомленої роботи.
Аналіз дій для їх поліпшення. Ми вчимося на результатах своїх дій,
намагаємося визначити причини невдач. Для педагога недопустимо впадання
в депресію та песимізм від аналізу власних невдач. Без об’єктивного
зворотного зв’язку Ви просто будете ходити по колу.
Такий підхід до системного вирішення проблем, який складається з
наведених вище кроків, є одним з найбільш придатних до гнучкого
планування. На кожній стадії є можливість повернутися на декілька кроків
та модифікувати наш зразок таким чином, щоб він більше відповідав Вашим
особистим методам роботи та конкретному завданню, яку Ви вирішуєте. Ті
керівники, які уміють використати події особистого життя для того, щоб
чому-небудь навчитися, багато досягли в підвищенні ефективності своєї
роботи.
Вибір методів вирішення проблеми
У педагогічній практиці існують відмінності в підходах до прийняття
професійних рішень, які залежать від складності проблем. Пропонуємо
розглянути чотири рівні прийняття рішень.
Рутинний Ці рішення є зразком звичайної рутини. У такому випадку
керівник школи або педагог поводить себе відповідно до програми, плану
та стереотипів.
Функції керівництва шкіл, вчителів полягають у тому, щоб відчути та
ідентифікувати ситуацію, а потім взяти на себе відповідальність за
початок певних дій. На цьому рівні не потрібна творчість, оскільки всі
процедури зумовлені. Керівник школи, який адекватно сприймає ситуацію,
уміє робити правильні висновки та розумно діяти, досягає того, чого від
нього чекають.
Селективний На цьому рівні потрібна певна ініціатива та свобода, але у
визначених рамках. Тут вчитель (директор) оцінює переваги та недоліки
цілого ряду можливих рішень, намагається вибрати з деякого числа добре
відпрацьованих альтернативних наборів дій ті, які краще всього
відповідають даній проблемі.
Педагог зобов’язаний вивчити з учнями основні питання програми, але яким
чином (методи) та за якими навчальними посібниками їм вчитися, вчитель
вирішує сам.
Від здатності керівника школи визначати напрям дій з максимальною
вірогідністю того, що воно буде економним, прийнятним та ефективним,
залежить результативність діяльності всього педагогічного колективу.
Адаптивний На цьому рівні педагогічний працівник повинен вибрати творче
рішення, яке в певному значенні може бути абсолютно новим. Як правило,
тут є набір перевірених можливостей та деякі нові ідеї. Успіх педагога
залежить від його особистої ініціативи та можливості зробити прорив у
невідоме. Це нове розв’язання відомої (традиційної) проблеми.
Інноваційний Проблеми інноваційного рівня найбільш складні та вимагають
великої уваги тих, з ким працює вчитель, керівник школи. Для досягнення
задовільного результату вони потребують абсолютно нестандартного підходу
і, часто, авторського моніторингу. Нові ідеї, технології залишаються
новими недовговічно, згодом вони замінюються новими та переходять в
арсенал методичного “second hand”. Наприклад, однією з можливостей
включення учнів у виробничу діяльність є створення шкільного
кооперативу.
Як вчить нас Екклезіаст: “Буває таке, що про нього говорять: “Дивись, –
це нове!”; та воно вже було від віків, що були перед нами” [1;10]. А
Х.Л.Менкен (Закони Мерфі) застерігає, що для будь-якої проблеми, яка
хвилює людину, завжди легко знайти рішення – просте, досяжне та
помилкове.
Кожен із вказаних рівнів прийняття рішення ставить свої вимоги до
кваліфікації вчителя, оволодіння ним системою професійних навичок.
Просування до більш високого рівня досконалості прийняття рішень
відбувається лише тоді, коли вчитель набуває можливості справлятися з
проблемами більш високого рівня.
Керівникам шкіл, вчителям часто доводиться працювати над вирішенням
проблем разом із колегами, батьками та учнями.
Для уточнення проблем та пошуку шляхів їх вирішення можуть бути
корисними наради, на яких заохочуються різні точки зору та тактично
вірні пропозиції. Ці наради можуть бути досить ефективними, коли їх
побудувати за таким сценарієм:
уточніть відповідальних за розв’язання проблеми;
призначте координатора групи;
визначте ролі членів групи;
проструктуруйте групу;
уточніть методи роботи групи;
проведіть “просіювання” – упорядкуйте ідеї;
уточніть завдання членів групи;
запитайте ідеї – оцініть реакції;
надайте “ефір” всім бажаючим, кожен повинен бути почутим;
вкажіть можливі шляхи до цілі;
підтримуйте дисципліну;
використовуйте всі ресурси;
фіксуйте ідеї та послідовність дій.
Таблиця 20
Аспекти системного опису педагогічного об’єкту
Аспекти Результат
Системно-компонентний Дає відповідь на питання, з яких компонентів
система утворена
Системно-структурний Вирішує питання про спосіб взаємозв’язку, взаємодії
компонентів системи
Системно-функціональний Визначає функції компонентів системи
Системно-інтегративний Характеризує фактори системності, механізми, що
забезпечують збереження якісної специфіки системи, їх функціонування та
розвиток
Системно-комунікаційний Визначає, які об’єкти беруть безпосередню участь
у створенні властивостей системи, а які відносяться до середовища, тобто
є зовнішніми по відношенню до даної системи освіти, з якими система
пов’язана мережею комунікацій
Системно-інформаційний Допомагає прослідити інформаційне забезпечення
системи, виявити види інформації та її функції
Причини
для проведення
нарад У керівника є повідомлення для педагогів, яке може вимагати
негайних пояснень, або необхідний інструктаж з основних питань
діяльності педагогічного колективу.
Потрібне узгоджене колегіальне вирішення складної педагогічної проблеми.
Треба забезпечити підтримку якої-небудь пропозиції.
Відмічається загальношкільне або персональне торжество.
Треба спростувати помилкову інформацію (чутки).
Згідно Закону Хедріксона (Закони Мерфі) ця ситуація виглядає так, що
коли проблема потребує багатьох нарад, вони врешті-решт стануть більш
важливими, ніж сама проблема.
Як використати силу розуму педагога для вирішення проблем за допомогою
“мозкового штурму”?
Мозковий штурм може стати швидким та досить легким шляхом вирішення
складних проблем. Цей процес включає дві стадії.
На першій стадії вчитель або група вчителів висувають значну кількість
альтернативних ідей щодо рішення проблеми. Тут Ви надаєте свободу своїй
уяві та інтуїції.
На другій стадії вони вибирають найбільш придатні ідеї із загального
списку та намагаються їх здійснити.
Вправа (5-10 хвилин)
Якщо Ви виконуєте цю вправу самі, візьміть аркуш паперу та олівець. У
верхній частині аркуша напишіть проблему, яку Вам треба вирішити, або
ціль, якої бажаєте досягти.
Якщо Ви займаєтеся цією вправою з групою педагогів, то призначте
керівника, і нехай він запише проблему на дошці.
Проблема може бути суто “технічною”, наприклад, впровадження нової
учнівської форми у Вашій школі.
Розділіть аркуш паперу (дошку) на три колонки та відповідно дайте їм
заголовки: “Підходи”, “Люди”, “Ресурси*”. Потім до кожної колонки
поставте собі питання:
методи, за допомогою яких я (ми) можу вирішити цю проблему, або які є
альтернативні методи, які я (ми) можу використати для виконання цього
завдання?
хто з людей, колег, інших фахівців, батьків мені потрібен?
які ресурси мені необхідні для досягнення цієї цілі?
Записуйте все, що приходить Вам на розум. Не намагайтеся нічого
оцінювати, тільки записуйте.
Через п’ять хвилин критично оцініть Ваш список, для визначення того, які
підходи для Вас найкращі та які люди, ресурси Вам необхідні. Обведіть
ідеї, які Ви вважаєте раціональними, закресліть очевидно непридатні.
Обведені ідеї розташуйте в порядку пріоритетності.
Цей метод придатний для вирішення проблем, включаючи побудову структури
організації, визначення режиму роботи школи, вирішення конфліктів та ін.
Ідея Дельфі
Метод ідеї Дельфі використовується для пошуку ідей. Може бути
використаний в системі “завідувач відділом освіти – директори шкіл”.
Керівників шкіл просять подати, незалежно один від одного, письмові
пропозиції щодо вирішення якої-небудь проблеми. Для відпрацювання
пропозицій встановлюється певний термін (до 14 днів). Коли всі
пропозиції зібрані, вони підлягають первинному опрацюванню та аналізу.
У другому раунді цей список ідей розсилається директорам шкіл з
проханням ще раз переглянути всі ідеї та зробити доповнення.
В останньому раунді керівникам шкіл задається простий оцінювальний ключ,
за допомогою якого зібрані пропозиції оцінюються з точки зору необхідних
критеріїв, робляться висновки.
ЛІТЕРАТУРА
Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.
Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.
Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.
Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.
Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.
Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.
Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.
Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.
Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП “Балахинская типография”, 1994. – 71с.
Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.
Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.
Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.
Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО “ИНФРА-М” – АОЗТ “Премьер”, 1995. – 204с.
Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.
Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.
Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.
Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.
Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.
Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.
Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение
Цілі
Критерії
успіху
Інформація
Планування
Дії
Налаштування
Пошуки нововведень
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
