„Формування національної свідомості школярів через систему виховної
роботи педагога-організатора”

Два людських винаходи можна вважати найтяжчими: мистецтво керування і
мистецтво виховання.

(І.Кант)

Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про
потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код,
рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес
суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.

Динамізм повсякденного життя вносить корективи в підготовку до нього. На
кожному історичному етапі вихователям доводиться розв’язувати також
проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.

Отже, постала проблема усунення гострих суперечностей між досягненням
багатовікового морально-педагогічного досвіду нашого народу і
незадовільним застосуванням його у вихованні дітей. фактично прогресивні
традиції й національні звичаї духовно-морального, демократичного,
гуманного, господарсько-трудового, культурно-естетичного характеру були
приречені на забуття.

Аби долати негативні явища, необхідно внести кардинальні зміни, у
вихованні підростаючих поколінь. Що робити? Як діяти? Яким насправді має
бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом –
організатором. І всі вони потребують негайної відповіді втілення в
життя. Провідною ідеєю нашого навчального закладу є творчий пошук
пед.колективу, спрямований на впровадження національних традицій,
відродження української культури, звичаїв народу, патріотизму і
національної гордості. Тому проблемним питанням нашої школи є „Виховання
гуманності формування особистості учня, національної свідомості і
громадської гідності”.

Отже, у своїй роботі педагога-організатора, Тетяна Іванівна визначила
основну мету: „Виховання національної свідомості через систему виховної
роботи педагога-організатора”.

Для вирішення мети педагог-організатор поставила перед собою завдання
виховати особистість, яка б:

віддано любила свій народ, свою Батьківщину;

з повагою ставилась до символів нашої держави;

знала і вивчала історію України, традиції, звичаї наших народів;

добре володіла основами наук;

удосконалювала свої особистість, закріплювала позитивні якості, творила
добро заради добра і була безкорисливою;

з любовю і повагою ставилась до батьків;

оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.

Працюючи 6 років у школі, вона ознайомилась з педагогічною спадщиною
Григорія Ващенка, Василя Олександровича Сухомлинського, Софії Русової,
М.Т.Стельмаховича.

Для реалізації своєї мети Тетяна Іванівна розробила програму виховання
національної свідомості, де врахувала вікові особливості школярів,
матеріали рідного краю та можливості сільської школи.

Принципами програми виховання є рух учнівської молоді „Моя земля – земля
моїх батьків

Цей рух сприяє формуванню національної школи, вихованню національної
самосвідомості, духовному збагаченню особистості. Основна мета руху
полягає у вихованні учнівської молоді та традиціях, звичаях, фольклорних
джерелах свого народу, рідного краю, національної культури. А головним
завданням руху є залучення кожного учнівського колективу до виконання
його програми, тому кожен клас залучений до кожного з напрямків руху:

5 кл. – „Мій край – моя історія жива”.

6 кл. – „Рідна мова – пісня солов’їна”.

7 кл. – „Ой, роде наш красний”.

8 кл. – „Струни серця”.

9 кл. – „Кришталеві джерела”.

У цьому полягає новизна мого досвіду.

Для досягнення цього педагог-організатор використовує різні форми і
прийоми роботи з учнівським колективом: анкетування. Бесіди за круглим
столом, тести, диспути, зустрічі з талановитими і цікавими людьми краю;
традиційні народні і шкільні свята; висновки робіт, ігри, конкурси,
концерти та інше.

Перспективність досвіду полягає у дієвості даної людині виховної роботи.
Яка спрямована на формування національної свідомості учнів.

Працюючи з дітьми, Тетяна Іванівна завжди пам’ятає, що кожен підліток
повинен мене розуміти, що вона має бути демократичним лідером дітей –
доброзичливим, люб’язним, але стійким, вимогливим, послідовним.

Опис власного досвіду

Досвід приходить не зразу, його набувають з роками. Особливо вагоме
значення він має у діяльності педагога-організатора, адже від того, як
вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми.
Залежить ефективність виховного процесу.

У плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація
яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що
включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну,
художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які
реалізуються та такими напрямками:

— формування національної свідомості і самосвідомості;

— виховання духовної культури особистості;

— виховання поваги до конституції, законодавства України, державної
символіки;

— формування високої мовної культури;

— утвердження принципів загальнолюдської моралі;

— формування високої художньо-естетичної культури;

— утвердження принципів загальнолюдської моралі;

— формування творчої, працелюбної особистості;

— забезпечення високої художньо-естетичної культури особистості;

— формування екологічної культури людини;

— розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді.

Як педагог-організатор я працюю в школі 6 років. За час роботи в школі
згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля
школярів, веду тісну співпрацю з педагогічним колективом, з батьками, з
сільським клубом, бібліотекою, залучаю молодь села до участі в масових
заходах.

Я починаю працювати з дітьми з перших днів перебування їх у школі. Тому
стараюся підійти до кожного індивідуально, познайомитися не тільки з
учнем, але й батьками.

Вступ до школи – це переломний період у житті дитини: формуються нові
стосунки з дорослими та однолітками. У молодшому шкільному віці
закладається фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватися
громадянська спрямованість особистості, активно відбувається засвоєння
моральних норм і правил поведінки. Характер у молодших школярів лише
починає складатися. Тому прийшовши в школу дитина повинна багато
почерпнути нового, цікавого, досі їй невідомого. Тому для наймолодших
школярів я проводжу заходи, які сприяють розвитку пізнання нового світу.
Найперше я знайомлю дітей із казкою. Без казки – живої і яскравої, яка
засвоюється свідомістю і почуттям людини, неможливо уявити дитячого
мислення і дитячої мови, як певної сходинки людського мислення і
мовлення.

Під впливом почуттів і думок, викликаних казкою, вчу дітей образно і
творчо мислити. Я пропоную маленьким школярам не тільки слухати казки, а
й самостійно складати їх, малювати до них ілюстрації. В комплексі
проводяться виставки дитячих малюнків, а підсумком є велике
театралізоване дійство „На балу у казки”.

Велику роль у житті кожної дитини відіграє гра, тому я кожен день
залучаю всіх дітей і молодшого, і середнього віку до рухливих, цікавих
та народних пор.

Плануючи виховну роботу, я проводжу анкетування в кожному класі, де
діти визначають теми і види виховних заходів.

Основною ланкою виховної роботи організатора є формування національної
свідомості і самоосвіти, патріотичне виховання.

Побудова і збереження Української демократичної держави вимагає
формування в її громадян національної свідомості. Вихователь є джерелом,
з якого дитина найбільше черпає допомогу для національного
самовизначення. Якщо предметом уваги дитини стає національне, рідне, а
вихователь спонукає дитину поставитись до нього прихильно, то це є
нормальний шлях для формування національної свідомості. Вихователь дбає.
Щоб дитина якнайчастіше стикалася з національними цінностями і щоб сам
він не був байдужим до них. З національними цінностями дитина
зустрічається в сім’ї та школі. У школі цей процес проходить двома
напрямкам: через навчальні предмети і вдало організовану виховну роботу.

Я поширюю нові форми виховної роботи, які культивують любов до рідного
краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури. У
школі зароджується нова традиція – підняття державного прапора, що
розпочинає кожен навчальний день школяра. Підняття прапора відбувається
під мелодію Українського Гімну, і кожен учень з трепетом, завмираючи,
віддає честь національним символам.

Найбільш поширеним видом роботи є бесіди. Для учнів молодшого шкільного
віку провела цикл виховних заходів „Із знання свого родоводу”, де діти
готують розповіді про своїх матусю, тата, дідуся, бабусю, їх працю.
Поряд з цим проведено ряд заходів: „Ми всі українці – наша рідна
Україна”, „У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”, бесіди
„Історичні місця України”, „Нашому роду нема переводу”. У молодшому
шкільному віці у дітей формуємо уявлення про національні символи України
– Герб, Прапор, Гімн України, початкове знання про громадянство України,
Конституцію України, про правила поведінки в школі та в громадських
місцях.

З цією метою я провела уроки-бесіди „Чому наш прапор жовто-блакитний?”,
„Про що розповідає наш Герб?”, „Наша Батьківщина”, „Національні
символи”, „В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи”
та інші.

З старшими школярами провела ряд диспутів, бесід за круглим столом по
розділах Конституції України: „Конституція – основний закон України”, „Я
– громадянин незалежної держави”, „Ми живемо за законами нашої держави”.
На таких заходах в учнів виховується почуття патріотизму, національної
гідності та любові до Батьківщини, адже патріотичне виховання – це
основа духовного розвитку особистості, складова частина національного
світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни. Ці заходи
виховують справжнього націоналіста, навчають бути вірними своїй державі.
Я звертаю увагу на те, що вихованець національної школи має вирости
патріотом. Патріотичне виховання є могутнім стимулом у боротьбі за
розбудову нової незалежної України, її духовне ставлення.

В своїй роботі знайомлю дітей і з народною символікою і проводжу бесіди
та теми: „Хліб, як символ народного добра”, гру-вікторину „Народна
мудрість про хліб”, де учні показують знання загадок, прислів’їв, та
приказок про хліб, свято для молодших школярів „Хліб – усьому голова”.

За час роботи в школі я провела ряд заходів, присвячених нашим оберегам:
„Український рушник”, „Калина – символ України”, „Без верби і калини
нема України” та інші. Нещодавно було проведено урок державності „Їх тут
триста, як скло, товариства лягло”, присвячений битві під Крутами,
„Герої Берестечка”. Ці заходи виховують глибокі патріотичні почуття,
відданість своїй Вітчизні.

Святкування річниці незалежності України є традиційним, до якого
залучені не тільки учні школи, але й молодь та жителі села.

З розповідей організатора учні дізнаються про Українську Повстанську
Армію. Проводяться конкурси стрілецької пісні та строю „Ой, у лісі на
полянці”. Могила воїнам УПА завжди доглянута школярами, у великі
національні свята до підніжжя покладаються квіти. Не забувають діти
дорогу і до пам’ятника героям – визволителям у ІІ світовій війні. Вже
стало доброю традицією щороку 9 Травня збирати біля пам’ятника три
покоління людей: дітей, батьків і дідусів, щоб відзначити День пам’яті
померлих, спогадах про їхні добрі справи, героїчні вчинки, діти
проймаються повагою, любовю, вдячністю до своїх предків. День пам’яті
померлих і загиблих воїнів викликає в учнів готовність продовжувати
справи і заповіти батьків і дідів.

Основними ланками виховної роботи є родинне, естетичне та
духовно-моральне виховання, як я планую відповідно до народного
календаря. У процесі дотримання звичаїв і обрядів народного календаря
учнями засвоюється культура дідів і прадідів, тобто справжня українська
національна культура. Народна культура, зібрана в календарних традиціях,
звичаях і обрядах, — це те життєдайне коріння, яке живить духовність,
зокрема моральність, естетику кожного учня.

Розпочинають навчальний рік свята осіннього циклу. Першим, традиційним
святом нашої школи, як і всіх інших, є День Знань, Свято першого
дзвоника. Це свято відкриває двері в Країну знань, до нових звершень,
др. нового натхнення. В цей день на шкільному подвір’ї гомонить дітвора
і чекає з трепетом на передзвін шкільного дзвоника, створює настрій як
вчителям, так і школярам.

Дуже цікаво і весело проводить Тетяна Іванівна одне з найосновніших свят
– День вчителя під назвою „Спасибі Вам, що ви на світі є, що сієте
добро, як щедрий колос”. Організатор допомагає дітям виразити теплі і
щирі слова їхнім наставникам.

Одним з видів роботи є святкування Покрови Матері Божої, яке співпадає
із святкуванням УПА. Українська Повстанська Армія, яка боролася проти
гітлерівської і більшовицької окупації, обрала свято Покрови за День
Зброї, день вшанування борців за визволення. Тому я сплановую
святкування свята Покрови не лише як релігійне, а як загальнонаціональне
свято, вона збагачує учнів духовно і патріотично.

Зимовий цикл свят розпочинається Андріївськими вечорницями. З метою
відродження традицій рідного краю педагог-організатор провела цей захід,
до якого залучила учнів 7-9 класів, їхніх батьків та бабусь і дідусів.
Учні вдало відродили укр. обряд ворожінь та гадань, майстерно відтворили
побут української домівки.

На високому рівні проводяться свята Миколая, якого з нетерпінням чекає
уся дітвора. Це свято – велика радість для дітей, яким вночі під подушку
кладуть подарунки від Святого Миколая. В очікуванні свята діти вчаться
бути старанними, сумлінними, поважати старших.

Для реалізації цієї мети проводилися ще такі заходи: „Рости, косо, до
пояса, я буду чесати”, „Вийся, віночку, гладенько”, „Веретеном нитка
в’ється”. Одним з останніх заходів була театралізація українського
весілля, де було повністю відтворено весільний обряд нашої місцевості.
Учні самі збирали матеріал про українське весілля.

Багатим на виховні можливості є Святвечір, який символізує мир, щастя,
добробут і спокій у родинному житті. Я організувала новорічно-різдвяне
свято з використанням театралізованих сценок та ігрових елементів.
Різдвяні звичаї і обряди виховують у дітей культуру почуттів і
поведінки, повагу до старших, любов до історії рідного краю.

Відсвяткувавши свята зимового циклу, учні готуються до приходу весни. З
цією метою проводиться свято Стрітення, яке відзначається красивими
життєстверджуючими звичаями, які мають великий виховний вплив на молодь.
Учні вивчають веснянки та гаївки, водять хороводи. Учні самі записують
від старших людей пісні-веснянки, гаївки.

Складовою частиною народного календаря є родинний календар, який включає
важливі дати, віхи життя та сім’ї, і кожного її члена. Я стараюся не
забувати, що саме родинному вихованню народна мудрість надає пріоритетне
значення. Одним з найважливіших її завдань є прищеплювати любов до свого
родоводу, народу, усього національного.

Я намагаюся приділяти родинному вихованню велику увагу, бо із знання
свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене ва
батьківській домівці, в материнській пісні. Тому в школі проводять не
раз, і не два родинні свята: „Пам’ять родоводу, „Моя бабуся добра й
мила”, „Тато, мама і я – дружня сім’я”, „Історія роду – історія
Батьківщини”, „Свято Матері”.

Я брала участь у проведенні обласного семінару директорів. Провела
великий масовий захід з участю батьків „Родина, родина – це донечка з
сином”.

Світоглядне й розумове виховання охоплює досконале засвоєння дітьми
материнської мови як головного засобу спілкування, розвитку мислення та
сприйняття культури рідного й інших народів. Важливо навчати культури
розумової праці, бути кмітливим, дотепним, гнучкими й гострими розумом,
уміти помічати нове, відкривати невідоме.

Для реалізації даного завдання я використовую цікаві форми роботи:
конкурси та розважально – пізнавальні ігри, такі як КВК, „Брейн-ринги”,
„Що? Де? Коли?”, „Зоряний час”, „Щасливий випадок”, „Відгадай мелодію”,
„Кохання з першого погляду” та інші. на таких заходах в учнів
розвивається логічне мислення, пізнання нового та цікавого.

Я провела зустрічі з талановитими і цікавими людьми нашого краю –
поетами Василем Рябим, Ярославом Руданцем, Тетяною Іванович, Ольгою
Бабій. В школу часто запрошується на зустріч молода поетеса нашого села
Світлана Дикунська, яка видала збірку віршів, ще будучи ученицею нашої
школи.

В 1996 році в нашій школі була створена учнівська організація „РІД”. На
урочистій лінійці відбулася посвята в „РІД” учнів 2-9 класів. Створенню
РОДу передувало ознайомлення педагога-організатора учнів школи з
учнівською організацією „РІД” Гвіздецької ЗОШ І-ІІІ ст., учнівську
організацію в 1994 році. Тетяна Іванівна разом з педколективом і учнями
школи розробили Статут і програму учнівської організації в своїй школі.
Основне завдання „РОДу” – виховання в учнів любові до свого народу,
Вітчизни, мови, родини, вивчення та впровадження українських звичаїв та
традицій, духовне, фізичне та культурне виховання учнів. Кожен клас – це
родина, яка має емблему, назву, пісню. Родина ділиться на гурти із
назвами, що відповідають їх основній роботі. Учні добровільно обрали в
своїх родинах голови родин, літописів і скарбників. Два рази в рік
проводиться Вишкіл РОДу, а також двічі на семестр проводяться родинні
засідання на різноманітні теми.

В межах організації „РІД” учні займаються пошуковою діяльністю: вивчають
і примножують скарби нашого краю: пісні, вірші, легенди, скоромовки;
збирають матеріали з історії рідного села. Зібрані матеріали
зберігаються в школі і у музеї (сільському клубі).

Поряд з організацією „РІД ” працює учнівський комітет, який складається
з таких комісій:

навчальна комісія;

господарсько-трудова;

спортивно-оздоровча;

дисципліни і порядку;

„турбота і милосердя”;

Комісії створені за потребами учнівського та педколективів. Одним з
напрямків роботи комісії „милосердя” є догляд за ветеранами ОУН, УПА,
ВВв, вчителями-пенсіонерами, перестарілими людьми, допомога по
господарству, придбання ліків у аптеці, запрошення на зустріч і свята.

Під моїм керівництвом учні ознайомились з обласною молодіжною
експедицією „Нам пора для України жить”. Педагог-організатор націлює
учнівський колектив на активізацію пошукової та дослідницької роботи,
збір матеріалів та документів з історії рідного фольклору, пам’яток
народного мистецтва.

Школярі разом з педагогом-організатором засвоюють основи пішохідного
туризму, військово-прикладні види спорту. Я популяризую серед учнівської
молоді здоровий спосіб життя. Організатор вивчає кращий досвід
учнівських молодіжних організацій району і пропагує їхню діяльність у
своїй школі.

Ще одною настільною книгою педагога-організатора є календар пам’ятних і
знаменитих дат. Виходячи з цього, вона на кожен місяць пропонує класним
керівникам теми бесід, диспутів, інтелектуально-пізнавальних ігор. Надає
інформаційну допомогу у підготовці тематичних заходів. Разом з класними
керівниками педагог-організатор складає план виховної роботи школи.

Я виховую не тільки учнів, але тісно співпрацюю з їхніми батьками. В
школі організовано батьківський всеобуч, яким допомагає вирішенню
проблем з дітьми, схильними до правопорушень. Проводяться заходи, до
яких пед.-організатор залучає і дітей і їх батьків. Під час проведення
таких заходів організатор розглядає поняття значимості сім’ї в житті
людини, турботу про батька і матір, дідуся і бабусю; формує повагу до
праці батьків; добросовісно виконувати свої обов’язки;

Важливе місце у цьому надають тематичним бесідам: „Твоя сім’я”,
„Найближчі нам люди”, „Культура поведінки в сім’ї”, „У нашій хатині, як
у раю” та інші.

Робота все батьківського всеобучу спрямована на те, щоб привернути
батьків до школи, призначити їхні права та обов’язки у
навчально-виховному процесі, створити необхідні умови для просвітницької
роботи.

Не загубити! Не втратити! Відродити!.. Ось ниточка, яка проходить через
всю роботу педагога-організатора нашої школи і залишає слід у дитячих
серцях.

Похожие записи