Реферат на тему:
Формування мовленнєво-комунікативних умінь студентів в умовах
педагогічного коледжу
Розбудова незалежності України, розвиток української мови як державної
потребують нових підходів до підготовки вчителя початкових класів.
Особливе місце в цій підготовці займає курс сучасної української
літературної мови. Його важливість визначається тим, що українська мова
– одна з провідних дисциплін у початковій школі. Вона не тільки предмет,
а й засіб навчання основ усіх наук. Від ступеня володіння мовними та
мовленнєвими навичками залежить загальний розвиток молодших школярів,
формування їхнього світогляду.
Досліджуючи мовлення студентів-першокурсників не лише на заняттях з
української мови та літератури (викладання всіх навчальних дисциплін
україномовне), викладачі коледжу мають змогу визначити типові мовленнєві
помилки. Особливо поширеною помилкою є неправильний наголос, тим паче в
словах, пов’язаних з предметом навчання та формулюванні завдань, як-от:
заняття, вuмова, укрaїнський, нoвий, запuтання, вuразно, чuтання та
інші.
Щодо вживання літературного наголосу на заняттях з української мови
викладачі коледжу пропонують додаткові (тренувальні) вправи,
безпосередньо пов’язані з майбутньою професією.
Серед лексичних помилок і недоліків поширеними є:
– тавтологія – невиправдане повторення тих самих або однокореневих слів,
що є виявом мовленнєвої неуважності або слабкої вимогливості до вибору
слова: зі святковим світом, зробити роботу, дружу і товаришую з друзями;
– порушення лексичної сполучуваності слів: день відчинених дверей, мова
йдеться, жадність до збагачення;
– вживання слів у невластивому для контексту значенні: грати значення,
велика кількість мужності і сили, по усіх усюдах лине пісня;
– багатослів’я, вживання зайвих слів: у березні місяця, вільна вакансія;
– вживання зайвих слів у повсякденному спілкуванні (під час педагогічної
практики: вчитель – учні): „Хто мені скаже?”, „Про що нам свідчать?”
Важливими в роботі над підвищенням культури мовлення студентів,
майбутніх учителів початкових класів, є вправи:
– відредагувати речення, усунути невиправдані повтори та вживання зайвих
слів;
– виправити в наведених реченнях порушення лексичної сполучуваності
слів;
– знайти і виправити помилки, що стосуються вживання слів у невластивому
для контексту значенні;
– знайти й усунути лексичні помилки у поданих реченнях.
…
стема комунікативних вправ (ситуативних завдань творчого характеру), які
формують комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній мовленнєвій
діяльності майбутнього вчителя. Під системою комунікативних вправ
розуміють: творчий диктант; творчий переказ; складання висловлювань
різного характеру; ситуативні вправи на основі реальної чи уявної
мовленнєвої ситуації.
Система мовленнєво-комунікативних вправ дає змогу студентам оволодіти
відповідними вміннями у процесі вивчення складних речень, зокрема
правильно будувати (усно й письмово) синтаксичні конструкції і зв’язні
висловлювання відповідно до комунікативного завдання, а також доцільно
використовувати їх у мовленні з урахуванням ситуації спілкування
(діалог: студент – студент, студент – вчитель (на практиці), студент –
практикант – учень, студент – практикант – батьки; монолог: пояснення
нового матеріалу учням початкових класів, ведення батьківських зборів
тощо). Будь-яке висловлювання має бути дохідливим, ясним, зрозумілим для
слухачів. У професії вчителя культура мовлення відіграє чи не
першочергове значення, адже полягає вона в його нормативності,
дохідливості й естетичності.
Літературна норма ґрунтується на внутрішніх законах мови і на традиції.
Дохідливість мовлення досягається точністю вираження думки, почуттів за
допомогою точно дібраних слів і конструкцій речень, правильним поділом
висловлювань на смислові частини, відповідною розстановкою логічних
наголосів.
Естетичність мовлення полягає в реалізації законів милозвучності мови,
дотриманні оптимального темпу і звучності мовлення. Велике значення при
цьому має використання лексичних і синтаксичних синонімічних засобів, що
дає змогу уникнути одноманітності, а також міміка, жести, поза.
Вироблення мовленнєвих навичок – тривалий процес. Загальноосвітня школа
закладає лише основи мовленнєвого розвитку, а його вдосконалення
продовжується протягом усього життя. Тож цілком закономірно, що молодь,
закінчивши школу, визначивши рівень і оцінивши якість власного мовлення,
обирає заняття за здібностями. Адже тільки досконало володіючи
мовленням, громадянин нової держави буде спроможний виконувати покладені
на нього суспільством функції.
Література:
Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990
Дика Н. Поняття культури мовлення учнів // Дивослово. – 2002. – № 2
Матвієнко А. Найдоступніший спосіб підвищення мовної культури //
Дивослово. – 2004. – № 8
Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь на синтаксичній
основі // Дивослово. 2004. – № 8
Ющук І. Мова як засіб спілкування // Д. 2004. – № 8.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
