Реферат на тему:

Формування мовленнєво-комунікативних умінь студентів в умовах
педагогічного коледжу

Розбудова незалежності України, розвиток української мови як державної
потребують нових підходів до підготовки вчителя початкових класів.
Особливе місце в цій підготовці займає курс сучасної української
літературної мови. Його важливість визначається тим, що українська мова
— одна з провідних дисциплін у початковій школі. Вона не тільки предмет,
а й засіб навчання основ усіх наук. Від ступеня володіння мовними та
мовленнєвими навичками залежить загальний розвиток молодших школярів,
формування їхнього світогляду.

Досліджуючи мовлення студентів-першокурсників не лише на заняттях з
української мови та літератури (викладання всіх навчальних дисциплін
україномовне), викладачі коледжу мають змогу визначити типові мовленнєві
помилки. Особливо поширеною помилкою є неправильний наголос, тим паче в
словах, пов’язаних з предметом навчання та формулюванні завдань, як-от:
заняття, вuмова, укрaїнський, нoвий, запuтання, вuразно, чuтання та
інші.

Щодо вживання літературного наголосу на заняттях з української мови
викладачі коледжу пропонують додаткові (тренувальні) вправи,
безпосередньо пов’язані з майбутньою професією.

Серед лексичних помилок і недоліків поширеними є:

— тавтологія — невиправдане повторення тих самих або однокореневих слів,
що є виявом мовленнєвої неуважності або слабкої вимогливості до вибору
слова: зі святковим світом, зробити роботу, дружу і товаришую з друзями;

— порушення лексичної сполучуваності слів: день відчинених дверей, мова
йдеться, жадність до збагачення;

— вживання слів у невластивому для контексту значенні: грати значення,
велика кількість мужності і сили, по усіх усюдах лине пісня;

— багатослів’я, вживання зайвих слів: у березні місяця, вільна вакансія;

— вживання зайвих слів у повсякденному спілкуванні (під час педагогічної
практики: вчитель — учні): „Хто мені скаже?», „Про що нам свідчать?»

Важливими в роботі над підвищенням культури мовлення студентів,
майбутніх учителів початкових класів, є вправи:

— відредагувати речення, усунути невиправдані повтори та вживання зайвих
слів;

— виправити в наведених реченнях порушення лексичної сполучуваності
слів;

— знайти і виправити помилки, що стосуються вживання слів у невластивому
для контексту значенні;

— знайти й усунути лексичні помилки у поданих реченнях.

стема комунікативних вправ (ситуативних завдань творчого характеру), які
формують комплекс умінь і навичок, необхідних у продуктивній мовленнєвій
діяльності майбутнього вчителя. Під системою комунікативних вправ
розуміють: творчий диктант; творчий переказ; складання висловлювань
різного характеру; ситуативні вправи на основі реальної чи уявної
мовленнєвої ситуації.

Система мовленнєво-комунікативних вправ дає змогу студентам оволодіти
відповідними вміннями у процесі вивчення складних речень, зокрема
правильно будувати (усно й письмово) синтаксичні конструкції і зв’язні
висловлювання відповідно до комунікативного завдання, а також доцільно
використовувати їх у мовленні з урахуванням ситуації спілкування
(діалог: студент — студент, студент — вчитель (на практиці), студент —
практикант — учень, студент — практикант — батьки; монолог: пояснення
нового матеріалу учням початкових класів, ведення батьківських зборів
тощо). Будь-яке висловлювання має бути дохідливим, ясним, зрозумілим для
слухачів. У професії вчителя культура мовлення відіграє чи не
першочергове значення, адже полягає вона в його нормативності,
дохідливості й естетичності.

Літературна норма ґрунтується на внутрішніх законах мови і на традиції.
Дохідливість мовлення досягається точністю вираження думки, почуттів за
допомогою точно дібраних слів і конструкцій речень, правильним поділом
висловлювань на смислові частини, відповідною розстановкою логічних
наголосів.

Естетичність мовлення полягає в реалізації законів милозвучності мови,
дотриманні оптимального темпу і звучності мовлення. Велике значення при
цьому має використання лексичних і синтаксичних синонімічних засобів, що
дає змогу уникнути одноманітності, а також міміка, жести, поза.

Вироблення мовленнєвих навичок — тривалий процес. Загальноосвітня школа
закладає лише основи мовленнєвого розвитку, а його вдосконалення
продовжується протягом усього життя. Тож цілком закономірно, що молодь,
закінчивши школу, визначивши рівень і оцінивши якість власного мовлення,
обирає заняття за здібностями. Адже тільки досконало володіючи
мовленням, громадянин нової держави буде спроможний виконувати покладені
на нього суспільством функції.

Література:

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990

Дика Н. Поняття культури мовлення учнів // Дивослово. — 2002. — № 2

Матвієнко А. Найдоступніший спосіб підвищення мовної культури //
Дивослово. — 2004. — № 8

Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь на синтаксичній
основі // Дивослово. 2004. — № 8

Ющук І. Мова як засіб спілкування // Д. 2004. — № 8.

Похожие записи