Реферат на тему:

Формування комунікативних вмінь в учнів початкових класів

Відомо, що на процес розвитку людини – формування її як єдиного
індивідуального цілого, в значній мірі впливають конкретно-історичні
умови суспільного життя. А сам цей процес розвитку реалізовується в ході
різних видів діяльності і, в першу чергу, в спілкуванні.

Якщо спілкування з оточуючими повноцінне, діти швидко розвиваються,
засвоюють знання дорослих. Причому, чим ширше коло спілкування, тим
багатше формується особистість. Спілкування завжди реалізується через
засоби. Засоби соціально-психологічного спілкування можна розділити на
мовні (вербальні) і немовні (невербальні, екстралінгвістичні). До мовних
засобів відносяться усні, друковані, письмові слова.

Проблема спілкування займає значне місце у працях видатних
педагогів-психологів. Зокрема, проблеми розвитку спілкування дітей і
дорослих, та їх вплив на особистість дитини досліджували
О.В. Запорожець, Л.С. Виготський, М.О. Леонтьєв, М.І. Лісіна.
Мотиваційну сферу спілкування дітей вивчали А.Г. Рузська, В.К. Котирло,
Л.М. Проколієнко.

Мета дослідження – визначити психолого-педагогічні умови формування
комунікативних вмінь учнів молодших класів.

Здійснивши аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми
дослідження ми зробили наступні висновки:

Розвиток спілкування підростаючої особистості потрібно розглядати не як
вичленену, на основі дидактичних цілей пізнавальну задачу, а як завдання
життєво-практичне, що витікає з природних потреб дитини. Неврахування
цього положення безпосередньо відбивається на організації сучасного
навчально-виховного процесу.

.

0

TH a ?

?

Oe

??O?ми), спілкування з дітьми (однокласниками, друзями). Вчителю
необхідно прагнути виробляти навички вмілого, творчого використання
різноманітних структур словосполучень і речень, навчати володіти
інтонацією, за допомогою якої можна видозмінювати мовлення, навчати
самостійно мислити.

Спілкування має величезне значення для всебічного розвитку дитини та її
самооцінки. Уміння спілкуватися є одним з критеріїв, що визначають
готовність дитини до навчальної діяльності. Тому метою роботи вчителя
початкових класів є формування таких комунікативних умінь: вміння
слухати і чути іншого; вміння брати участь у вільній бесіді; вміння бути
уважним до самого себе і оточуючих; вміння осмислити свої вчинки і
вчинки іншого.

Проаналізовані з даної точки зору підручники з розвитку мовлення
школярів однобокі в досягненні завдань мовленнєвої комунікації. Проте
завдання особистісного розвитку вимагають зміни даного відношення між
предметними видами діяльності і видами спілкування.

Той чи інший навчальний предмет слід розглядати як конкретну форму
спілкування, яка своїми засобами забезпечує формування понятійного
змісту, втіленого в певну предметну здібність.

Нами узагальнена спроба представити навчальну діяльність школярів, як
розгорнуту форму спілкування. Тому основна увага в створенні методики
навчального процесу зосереджується на засвоєнні мовленнєвих засобів і
прийомів спілкування. Саме в їх надрах закладаються необхідні передумови
для успішного оволодіння компонентами навчальної діяльності.

Така практика, на нашу думку, дозволяє поставити на реальну основу
завдання управління процесом навчання і розвитку школяра. Лише
враховуючи динаміку трансформації мовленнєвих засобів і прийомів
комунікації, можна діагностувати реальний стан навчання і психологічного
розвитку і будувати його прогностичні програми.

Похожие записи