Формування ключової компетентності молодих школярів
у контексті викликів сьогодення
Головний екзаменатор наших учнів – життя. Наскільки вони будуть
адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати
правильне рішення в нестандартних ситуаціях, вмітимуть аналізувати й
контролювати власну діяльність, залежить насамперед від школи .
Формування таких рис особистості, як прагнення до духовної та фізичної
досконалості, здатність до творчості, вибору, самоорганізації,
самоуправління, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, вміння
спілкуватися з різними людьми, – мета виховного процесу .
Компетентність – це оволодіння знаннями й досвідом настільки, щоб уміти
розмірковувати про що-небудь та висловлювати свою думку.[1,c. 19]
І. Зараз у країнах Європи (Австрії, Бельгії, Німеччині, Фінляндії,
Нідерландах) склалось різне розуміння ключових компетенцій. 1. Австрія:
предметна компетенція, особистісна компетенція, соціальна компетенція,
методологічна компетенція. Для впровадження поняття компетентності у
навчальний процес педагогічні працівники проводять викладання на
міжнародній основі, орієнтуються на роботу в команді, упроваджують
індивідуалізацію та проектно спрямовану роботу.
2. Бельгія: багато вимірність, досяжність, прозорість,
багатофункціональність. Вони розглядаються як критерії компетентності.
Розподіл компетенцій такий: соціальні компетенції, комунікативні
компетенції, – уміння співпрацювати, компетенція в опануванні бази даних
інформаційно-комп’ютерних технологій, компетенція в розв’язуванні
проблем, самоврядування та саморегуляція, уміння критично мислити, діяти
тощо.
3. Фінляндія: пізнавальна компетенція, уміння оперувати в умовах
змінювання, соціальна компетенція, особистісні компетенції, творчі
компетенції, педагогічні та комунікативні компетенції, адміністративні
компетенції, стратегічні компетенції, уміння діяти паралельно за різними
напрямами.
4. Німеччина: інтелектуальні знання, знання, які можна застосовувати,
навчальна компетенція, методологічні або інструментальні ключові
компетенції, соціальні компетенції, ціннісні орієнтації.
5. Нідерланди: здатність до самонавчання, упевненість і вміння вибирати
напрями розвитку, уміння діяти в різних ситуаціях, застосовувати різні
альтернативи для виконання дій, грати різні ролі, уміння розв’язувати
проблеми, обумовлювати варіанти свого вибору, брати до уваги різні
обставини, поважати інших, бути лояльною людиною, уміння співпрацювати
та знаходити творчі рішення [3,с.50-51]
Компетенції, які формуються в системі освіти України, орієнтовані на
розвиток суб’єктивності та пов’язані з культурою мислення, здатністю до
роздумів, самоспостереження, самопізнання, самоаналізу, самостійності та
відповідальності за свої рішення, дії. Вони органічно поєднані з
духовно-моральними, ціннісними установками особистості і не залежать від
сфери їх застосування. [2, с.25]
Пізнавальна компетентність:
– знання, вміння, навички на рівні від Державного стандарту початкової
школи;
– початкові навички критичного мислення;
– розвиненість пізнавальних психологічних процесів: мислення,
мовлення, пам’яті, уваги, уяви, сприймання;
здатність виконувати творчі завдання, доводити правильність певного
судження та власної думки.
Самоосвітня компетентність:
– зацікавленість певним видом навчальних занять;
– уміння збирати та узагальнювати інформацію, працювати з
книгою;
– контролювати роботу за самостійно складеним планом;
– стійкий інтерес до творчих завдань;
уміння працювати з таблицями , опорними схемами.
Особистісна компетентність:
– уміння рефлективно дивитися на себе «збоку»;
– первинні психологічні знання про себе;
володіння інформацією про певні відмінності в характері, особистості
якості, самоконтроль, навички самооцінки.
Соціальна компетентність:
– почуватися часткою колективу, жити з ним спільним життям;
– вміти спілкуватися з друзями, шанобливо ставитися до дорослих, дбати
про членів родини, виявляти доброту, співчуття, милосердя;
– знайти правила культури поведінки;
відповідально ставитися до обов’язків .
Компетентне ставлення до власного здоров’я:
– володіти навичками особистої гігієни і самообслуговування;
– початкові уявлення про згубні звички: алкоголізм, наркоманію,
паління;
– уміння уникати небезпечних ситуацій;
– зацікавленість у регулярних заняттях із фізичної культури;
зміцнювати здоров’я шляхом активного відпочинку.
В.Сухомлинський зауважував, що «сьoгодні дитина повинна бути
розумнішою, ніж вона була вчора, – тільки за цих умов вона матиме
бажання вчитися, матиме успіх у навчанні». [8, с.108] Такий успіх
залежить від компетентності вчителя. Вчитель є головним зберігачем та
збагачувачем пізнавальної діяльності дітей.
Ia
??????$??3? молодших класів ціннісного ставлення до навчання – це є
«професійно – педагогічна компетенція» як одна із складових професійно –
педагогічної компетентності [4,с.17]
Сучасна система освіти має бути побудована на наданні учням
можливостей міркувати, зіставляти різні точки зору, формулювати та
аргументувати власну точку зору, спираючись на знання фактів, законів,
закономірностей, вироблених наукою, власне спостереженнях, досвіді,
умінні проектувати і реалізувати власні навчальні проекти, творчо і
нестандартно розв’язувати навчальні проблеми, бути толерантним до іншої
точки зору. За таких умов формування компетенції різних рівнів –
ключових, загальнопредметних – засобами змісту освіти є основними
завданнями кожного педагога. Діяльність вчителів зосереджується на
формуванні у свідомості учнів образу компетентної особистості, основними
життєвими пріоритетами якої є:
– бажання розвиватися й навчатися, формувати ключові компетенції,
системи цінностей, а також здатність аналізувати свій і чужий досвід;
– системне мовлення, творчість і критичність, відкритість для
самовдосконалення;
– формування вміння сприймати етичні цінності, розуміти прекрасне,
учитися;
– адаптованість до життя в іншомовному полі й культурному середовищі.
[6,с.23]
Сучасна молодь повинна здобувати в школі достатньо глибокі та
повні знання про свою державу, і її суспільний і політичний устрій,
органи влади та їхні повноваження, громадянство, права, свободи людини
та громадянина, а також їх захист. Ці знання є невід’ємною основою
соціальної компетентності учнів. Початкова школа працює над соціально –
правовими компетентностями, які формуються на відчутті від дитини себе
часткою колективу, на культурі товариських взаємин та вмінні
співпрацювати, набувати комунікативних навичок. Не менш важливим є
формування життєвих компетентностей учнів початкових класів шляхом
організації пошукової діяльності. Під час навчання слід створювати умови
для творчого, і інтелектуального, духовного розвитку компетентності
учнів шляхом залучення їх до свідомої пошукової діяльності. Доцільно на
уроках використовувати пізнавальні завдання. Це можуть бути :
ребуси, загадки, кросворди, задачі, логічні вправи. Це сприяє формуванню
дієвих знань активізації творчого мислення. [5,с.70]
Молодший шкільний вік – достатньо значний відрізок життя
дитини, коли вона відкриває для себе світ людських взаємовідносин,
різних видів діяльності і суспільних функцій дорослих. Школяр має велике
бажання ввійти в це доросле життя, брати у ньому активну участь, що,
безперечно, є для нього поки що не доступним, до того є не менш сильно
він тяжіє до самостійності. З цього протиріччя народжується дитяча гра –
самостійна діяльність дітей, які моделюють життя дорослих. Слід
використовувати в навчально – виховному процесі більше активних,
інтерактивних, зокрема й ігрових методів як методів формування різних
компетентностей молодших школярів. Адже, гра створює позитивний
емоційний фон, де всі психічні процеси, відбуваються найактивніше.
Найбільшу увагу треба приділяти аналізу гри, її значення у формуванні
тих чи інших компетентностей дітей молодшого шкільного віку.
Знаючи, що гра – провідний вид діяльності для учнів початкових
класів слід цим користуватися. Ігри сприяють підвищенню рівня досягнень
учнів, формування досить широкого кола компетентностей. [7,с.49]
Компетентнісний підхід лежить в основі визначення не лише
об’єктів контролю, а й видів і методів перевірки й оцінювання
результатів навчальної діяльності школярів. Отже, системний розвиток
ключових компетентностей учнів на основі комплексу сучасних освітніх
технологій повинен стати складовою частиною формування школи
майбутнього.
Література
1. Зінов’єва Т. Формування ключових компетентностей учнів. //Директор
школи. 2005 .- №42.-с.19, .- №43.- с.25.
2. Кожевников В. Поняття ”компетентність” у педагогіці. // Директор
школи. Україна.-2008.-№5.-с.50-51.
4. Лупінович С.М. Професійна компетентність учителя у формуванні
ціннісного ставлення до навчання в учнів молодших класів. //-Х.:
Вид.група ”Основа. ” 2009. с.17 Навчаємося залюбки! Формування мотивації
до навчання в учнів молодших класів.
3. Мисюра Л.А. Формування життєвих компетентностей учнів початкових
класів шляхом організації пошукової діяльності. // Початкова
освіта.-2009.-Лютий (№5-7).с.70
4. Осадча І. Ключові компетенції учнів.//Директор
школи.-2010.-Жовтень (№40).с.21-23
5. Паук Л.О. Компетентнісний підхід до організації навчальної та
ігрової діяльності молодших школярів у умовах модернізації
освіти.//Початкова освіта. – Лютий(№5-7)-с.49
6. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. 2-е узд.-К.: Радянська
школа. 1972. -244с.
9. Философский энциклопедический словарь / Под ред. В.В.Давыдова.- М.:
Педагогика. 1980. – 176с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
