Формування ключових компетентностей молодих школярів у контексті
викликів сьогодення.

Поняття «компетентність» має різні варіанти трактування. Згідно з
означенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення
та освіти,термін «компетентність» розглядається як набір знань,навичок і
ставлень,що дають змогу ефективно діяти або виконувати відповідні
функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у певній діяльності.
«Компетентність» також можна представити як ціннісну категорію, що
характеризує людину як суб’єкта професійної діяльності, здатного успішно
виконувати свої функції.[4]

У процесі навчання таким суб’єктом є, звичайно, учень. А тому, на мою
думку, чим ефективніше молодший школяр засвоїть знання, вміння й
навички, і ця сума теоретичного матеріалу та навиків не буде «мертвим»
баластом, а буде вдало використовуватися ним у різних життєвих
ситуаціях, допомагаючи вирішенню конкретних проблем, тим більше підстав
ми будемо мати, щоб говорити про сформованість ключових компетентностей
у цього учня.

Питання формування ключових компетентностей молодших школярів є дійсно
актуальною, оскільки, маючи певні знання, вміння й навички учні часто не
вміють їх застосовувати на практиці, у спілкуванні з оточенням, а іноді
не вміють переносити їх не тільки у практичну діяльність, а й з однієї
навчальної галузі в іншу. З цією проблемою вчителі початкової школи
зустрічаються постійно.

Повертаючись до питання класифікації структурних компонентів ключових
компетентностей українськими педагогами відносять такі компетентності,
як: вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, підприємницька,
соціальна, компетентність з ІКТ, здоров’язберігаюча [14,с.91].

Компетентність з ІКТ включає:

— здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й
оперувати інформацією;

— вміння добувати й осмислювати, опрацьовувати й використовувати
інформацію з різних джерел;

— користуватися різноманітною довідковою літературою.

Соціальна компетентність включає:

— вміння проектувати стратегії свого життя з урахуванням інтересів та
потреб різних соціальних груп, відповідно до соціальних норм та правил,
наявних в українському суспільстві;

— здатність продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та
команді, використовувати різні полі і функції в колективі,проявляти
ініціативу, керувати власними взаєминами з іншими;

— конструктивно розв’язувати конфлікти, досягати консенсусу,уміння брати
на себе відповідальність за наслідки вчинків.

Певній дитині від природи притаманний певний тип чи типи компетентності.
Адже кожна дитина наділена своїм талантом, а вчитель повинен створити
найкращі умови для його реалізації і розвитку. А тому у
навчально-виховному процесі важливо впроваджувати ті види діяльності, що
ефективно розвиває певний тип компетентності.

Інформатизація освіти — один з основних напрямів процесу інформатизації,
продиктований потребами сучасного суспільства, у якому головним рушієм
прогресу є індивідуальний розвиток особистості. Вона має забезпечити
впровадження в практику програмно-педагогічних розробок, спрямованих на
інтенсифікацію навчального процесу, вдосконалення форм і методів
організації навчання.

Основною метою всіх інновацій в освітній галузі є сприяння переходу від
механічного засвоєння учнями знань до формування вмінь і навичок
самостійно здобувати знання. Успішність розв’язання цього завдання
значною мірою залежить від мети використання комп’ютера в навчальному
процесі, якості й можливостей програмного забезпечення та від того, яке
місце посяде комп’ютер в системі дидактичних засобів.[2]

Запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у початковій ланці
– це не данина моді, а необхідність сьогодення, оскільки більшість дітей
ознайомлюються з комп’ютером набагато раніше, ніж це їм може
запропонувати школа. Ні для кого вже не є новиною необхідність широкого
застосування електронних засобів навчання під час вивчення будь-якого
предмету.

Це – навіть, не твердження, а практично догма, якої вимагає час. Адже
вчителю у його прагненні зацікавити, сконцентрувати увагу учнів на
вивчення свого предмету доводиться конкурувати з чудово організованим
світом мас-медіа.

Крім того, витрачаючи великі кошти на придбання комп’ютера для дитини з
метою ,насамперед ,забезпечити нащадка гарним засобом навчання, багато
хто з батьків не розуміє, що сам по собі комп’ютер – це своєрідна tabula
rasa, яка буде виконувати лише ті функції, які у неї закладуть, тому
дуже часто комп’ютер стає не помічником у навчанні, а потужною, часом –
непереборною перепоною останньому, коли у дитини виникає ігрова або
Інтернет залежність.

Тому саме вчитель має виховувати бажання застосовувати улюблену іграшку
для здійснення навчання.

Що ж таке ІКТ?

Технологія – це наука про способи розв’язання задач людства за допомогою
технічних засобів.

Педагогічна технологія – це науково обґрунтована педагогічна система,
яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену
наперед визначений кінцевий результат.

Будь-яка педагогічна технологія — це інформаційна технологія, оскільки
основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення
інформації.

Більш вдалим терміном для технологій навчання, що використовують
комп’ютер, є комп’ютерна технологія.

Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання — це процес
підготовки і передачі інформації, засобом здійснення яких є комп’ютер.

Отже:

Інформаційно-комунікаційна технологія навчання ( ІКТ) – це сукупність
методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на
основі комп’ютерних мереж і засобів забезпечення ефективного процесу.

Інформаційні технології стають потужним багатофункціональним засобом
навчання. Їх використання привчає учня жити в інформаційному середовищі,
сприяє залученню школярів до інформаційної культури.

Об’єктом методики використання ІКТ у навчальному процесі початкової
школи є процес навчання молодших школярів в умовах сучасних
загальноосвітніх закладів.

Предметом методики використання ІКТ є педагогічні, санітарно-гігієнічні
та технічні умови, за яких застосування ІКТ підвищує ефективність
навчання.

Сьогодні, з огляду на сучасні реалії, вчитель повинен вносити в
навчальний процес нові методи подачі інформації. Виникає питання, навіщо
це потрібно?

Мозок дитини, налаштований на отримання знань у формі розважальних
програм по телебаченню, тому набагато легше сприйме запропоновану на
уроці інформацію за допомогою медіа-засобів.

Вже давно доведено, що кожен учень по-різному освоює нові знання. Раніше
вчителям важко було знайти індивідуальний підхід до кожного учня. Тепер
з використанням комп’ютерних мереж і онлайнових засобів, школи отримали
можливість подавати нову інформацію таким чином, щоб задовольнити
індивідуальні запити кожного учня.

Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати,
перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви
інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина
активно, з цікавістю і захопленням працювала на уроці, бачила плоди
своєї праці і могла їх оцінити.

Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання
традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій, у
тому числі і комп’ютерних. Адже використання комп’ютера на уроці
дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та
індивідуальним.

Поєднуючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги,
калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатною імітувати інші
іграшки і самі різні ігри, сучасний комп’ютер, разом з тим, є для дитини
рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії і
запити, Такого партнера їй часом не вистачає. З іншого боку, цей метод
навчання є досить привабливим і для вчителів: допомагає їм краще оцінити
здібності і знання дитини, зрозуміти її, спонукає шукати нові,
нетрадиційні форми і методи навчання.

Одним із головних завдань початкової школи є застосування ІКТ у процесі
вивчення більшості навчальних предметів у рамках програми.

Основним видом використання комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання є
їх органічна інтеграція в певні уроки. У цікавій, динамічній, ігровій
формі учні молодших класів опановують комп’ютерні засоби, набувають
первинних навичок користування пристроями введення-виведення,
початковими уміннями й навичками управління комп’ютером та одночасно
удосконалюють свої знання з певних навчальних предметів, розвивають
пам’ять, просторову уяву, логічне мислення, творчі здібності.

Таким чином, з точки зору дидактики ІКТ дозволяють:

• Забезпечити зворотній зв’язок в процесі навчання;

• Зробити навчання більш інтенсивним, головне, ефекттивним за рахунок
реалізації можливостей мультимедіа навчальних систем до дієвого і
наочного подання навчального матеріалу;

• підвищити унаочненість навчального процесу;

• забезпечити пошук інформації із різноманітних джерел;

• індивідуалізувати навчання для максимальної кількості дітей з різними
стилями навчання і різними можливистями сприйняття.

• моделювати досліджувані процеси або явища;

• організувати колективну й групову роботи;

• здійснювати контроль навчальних досягнень;

• створювати сприятливу атмосферу для спілкування.

При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати,
що це УРОК, а значить складає план уроку виходячи з його цілей. При
відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні
дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності,
диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп’ютер не
замінює вчителя, а тільки доповнює його.

Такому уроку властиво таке:

Принцип адаптивності: пристосування комп’ютера до індивідуальних
особливостей дитини. Керованість: у будь-який момент можлива корекція
вчителем процесу навчання. Інтерактивність і діалоговий характер
навчання; — ІКТ мають здатність «відгукуватися» на дії учня і вчителя;
«вступати» з ними в діалог, що і становить головну особливість методик
комп’ютерного навчання. Оптимальне поєднання індивідуальної та групової
роботи. Підтримання в учня стану психологічного комфорту при спілкуванні
з комп’ютером. Необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток
скільки завгодно великі.

Комп’ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці
уроку, так і в процесі навчання: при поясненні (введення) нового
матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі.

При цьому комп’ютер виконує такі функції:

1. У функції вчителя комп’ютер являє собою:

джерело навчальної інформації;

наочний посібник;

тренажер;

засіб діагностики і контролю.

2. У функції робочого інструменту:

засіб підготовки текстів,

їх зберігання;

графічний редактор;

засіб підготовки виступів;

обчислювальна машина великих можливостей.

Переваги використання ІКТ

Вітчизняний досвід роботи з молодшими школярами у співробітництві з
Інститутами педагогіки, психології, гігієни дітей і підлітків, дозволяє
зробити такі висновки:

1. Застосування сучасних інформаційних технологій у початковій школі
сприяє більш активному і свідомому засвоєнню учнями навчального
матеріалу з математики, музики, природознавства, української,
англійської мов.

2. Оволодіння елементами комп’ютерної грамотності не викликає суттєвих
труднощів у молодших школярів. При цьому, комп’ютерні ігрові програми
сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, створюють позитивне
емоційне ставлення учнів до діяльності, опосередкованої комп’ютером.

3. В процесі сумісної комп’ютерно-ігрової діяльності виникає
«кооперуючий ефект». Учні у грі проти комп’ютера допомагають, як
правило, несвідомо один одному. Шукають раціональні способи організації
сумісних дій, навіть в тому випадку, коли така задача їм не ставиться в
явному вигляді.

4. Навчаючі і контролюючі програми, програми-тести, програми-редактори
стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності, сприяють
формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів.

5. Використання інформаційних технологій на уроках в початковій школі є
одним з самих сучасних засобів розвитку особистості молодшого школяра,
формування інформаційної культури.

Є підстави вважати, що комп’ютер дозволить більш глибоко розвити резерви
дитини, дасть змогу вчителю працювати творчо, ініціативно, з більшою
професійною майстерністю. (2)

Але поряд з перевагами використання ІКТ виникають різні проблеми як при
підготовці до таких уроків, так і під час їх проведення.

Під час використання ІКТ не слід допускатись помилок.

Існують недоліки та проблеми застосування ІКТ.

1. Немає комп’ютера в домашньому користуванні багатьох учнів і вчителів.

2. У вчителів недостатньо часу для підготовки до уроку, на якому
використовуються комп’ютер.

3. Недостатня комп’ютерна грамотність вчителя.

4. Відсутність контакту з учителем інформатики.

5. У робочому графіку вчителів не відведено час для дослідження
можливостей Інтернету.

6. Складно інтегрувати комп’ютер у поурочну структуру занять.

7. При недостатній мотивації до роботи учні часто відволікаються на
ігри.

8. Існує ймовірність, що, захопившись застосуванням ІКТ на уроках,
учитель перейде від розвивального навчання до навчання
наочно-ілюстративним методом.

Під час роботи в комп’ютерному класі необхідно добре знати і чітко
виконувати гігієнічні вимоги до роботи на комп’ютері.

Загальновідомо, що організм дитини, який постійно перебуває у стані
росту і розвитку, дуже чутливий до впливу будь-яких чинників
навколишнього середовища, зокрема і шкільного.

Введення у навчальний процес такого технічного засобу, як персональний
комп’ютер, потребує комплексної гігієнічної і психо-педагогічної оцінки
в аспекті можливого негативного впливу на здоров’я учнів під час їхньої
роботи в кабінетах комп’ютерної техніки.

Результати досліджень свідчать, що в кабінетах комп’ютерної техніки за
наявності десяти працюючих комп’ютерів протягом дня значно підвищується
температура повітря, знижується вологість.

Ступінь стомлювання учнів на уроках з використанням персонального
комп’ютера вища, порівняно із звичайними. Робота на персональному
комп’ютері відрізняється від інших видів діяльності значними
функціональними змінами нервово-емоційного статусу, потребує напруженої
роботи здорового аналізатора, супроводжується вимушеною робочою позою.
Це пов’язано з тим, що користувачу комп’ютера доводиться читати
інформацію на екрані монітора (роздивлятись букви, малюнки) і одночасно
на клавіатурі, тобто дуже часто відбувається переведення погляду з
екрана на клавіатуру, в результаті чого виникає часта переадаптація
зору.

Статична сидяча поза при цьому викликає напруження плечового поясу і
тому неправильно підібрані меблі та недоцільно вибраний режим роботи
можуть призвести до порушення постави, а довготривале напруження зору
може викликати незворотні патологічні зміни.

Тому зрозуміла необхідність всебічного вивчення функціональних змін
реакцій організму і здоров’я молодших школярів під впливом навчання на
персональних комп’ютерах з метою гігієнічного нормування режимів
безперервної роботи дітей на них.

Основні гігієнічні принципи безпечного для здоров’я застосування
комп’ютерної техніки під час навчання школярів:

— гігієнічна доцільність розміщення та створення відповідних оптимальних
умов у приміщеннях кабінетів комп’ютерної техніки;

— обладнання кабінету спеціальними меблями, призначеними для
комп’ютерної техніки відповідно вікових особливостей користувачів;

— гігієнічне нормування всіх чинників, що виникають при роботі
комп’ютерної техніки і можуть змінювати внутрішнє навчальне середовище;

— нормування тривалості безперервної роботи учнів на персональних
комп’ютерах залежно від віку і вихідного стану здоров’я дітей;

— психо-гігієнічна експертиза навчальних комп’ютерних програм;

виховання дітей у напрямку засвоєння гігієнічної культури користування
комп’ютерною технікою. [2]

Для профілактики зорового стомлення на уроках необхідно дотримуватись
певних рекомендацій:

— оптимальна тривалість безперервного заняття на комп’ютері для дітей
6-річного віку – 8 — 10 хв, 7 — 10-річних – 10 — 15 хв, не більше
чотирьох разів на тиждень.

з метою профілактики зорового стомлення дітей після роботи на
персональних комп’ютерах рекомендується проводити комплекс вправ для
очей, які виконуються сидячи або стоячи, відвернувшись від монітора з
максимальною амплітудою руху очей. Для зацікавлення ці вправи потрібно
проводити в ігровій формі.

Головне, дотримуватись принципу «не нашкодь”, тобто, вчасно запобігати
можливому надмірному стомленню. Як сказав В.Сухомлинський «Першочерговою
місією вчителя є збереження здоров’я дітей”. Не забуваємо про це і зараз
– у добу комп’ютеризації. Комп’ютер цінний помічник, але він може стати
й шкідливим сусідом.

Сучасні комп’ютерні програми дають можливість продемонструвати яскраву
наочність, запропонувати різні цікаві динамічні види роботи, виявити
рівень знань та умінь учнів.

При використанні комп’ютерної техніки на уроках слід враховувати якість
навчальних комп’ютерних програм. Вони повинні відповідати таким вимогам:

— бути цікавими і доступними для дітей, викликати у них позитивні
емоції;

— будити їх уяву та фантазію;

— формувати алгоритмічне, логічне мислення;

— розвивати творчі здібності;

— вчити працювати з комп’ютером (клавіатурою, мишею);

— відповідати віковим особливостям дітей;

— дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог.

Багато можливостей для розвитку логічного та алгоритмічного мислення дає
пропедевтичний курс «Сходинки до інформатики», який відповідає
вищезгаданим вимогам. Вчителі-практики доводять, що використання
комп’ютера в навчальній діяльності учнів сприяє розвитку розумових
здібностей, пам’яті, просторової уяви, уваги, моторики, творчого
нестандартного мислення, підвищує інтерес до навчання, створює гарний
настрій.

Цей проект спрямований на розвиток внутрішнього світу молодшого школяра,
його свідомості, системи знань переживань, прагнень; збагачення досвіду
дитини, зв’язок з практичним, повсякденним життям, навчання ставитися до
себе, як до неповторної особистості, що займає певне місце в родині,
суспільстві. Курс «Сходинки до інформатики» є комплексом
навчально-розвивальних ігрових програм для дітей молодшого шкільного
віку. В його основу авторами закладено чотири змістові лінії:

— формування уявлення про можливості та сфери застосування комп’ютера,
ознайомлення з технікою безпеки під час роботи з комп’ютером та у
комп’ютерному класі; формування елементарних необхідних навичок роботи з
мишею та клавіатурою;

— розвиток загальних здібностей дитини: логічне мислення, просторова
уява, увага, кмітливість, зорова і слухова пам’ять, креативність;

— підтримка навчальних предметів: математика, українська та англійська
мова, «Я і Україна», основи здоров’я, логіка, музика;

— алгоритміка: формування уявлення про алгоритми, розвиток
алгоритмічного мислення.

Виконуючи завдання програми, учні розділяють поставлену задачу на
частини, збирають з частин ціле; складають алгоритм розв’язання;
розвивають вміння міркувати за схемою «якщо…, то…», аналізувати
ситуацію, передбачати можливі наслідки дії; моделюють такий перебіг
подій, що приведе до бажаного результату; удосконалюють уміння
висловлюватися у рамках певної системи термінів; вчаться зосереджуватись
на поставленій задачі, точно та акуратно реалізовувати задану
послідовність дій.[ 23]

У своїй діяльності вчителі використовують низку комп’ютерних програм:

— навчально-інформуючі: енциклопедії, електронні підручники, кінофільми;

— контролюючо-тестові програми, зокрема «Тест — 2002»;

— графічний редактор Paint; (Робота з графічним редактором Paint сприяє
розвитку просторової уяви дітей, моторику, координацію рухів, увагу.
Крім того, забезпечуються міжпредметні зв’язки з математикою,
природознавством, образотворчим мистецтвом. )

— програма презентацій Power Point;

— навчально-ігрові програми: «Сили природи», «Сходинки до інформатики».

— Електронний конструктор (ЕЛКОН) – курс «Конструювання на комп’ютері»
для учнів 1-4 класів, який є інтегрованим на рівні змісту навчання і має
на меті — формування в молодших школярів стійкого інтересу до навчання.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у
навчально-виховному процесі сприяє підвищенню його ефективності,
всебічному і гармонійному розвитку особистості учнів, розкриттю їх
талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи і засоби навчання.
Вдало підібрані комп’ютерні програми забезпечують розвиток творчих
здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та
інтелектуальні почуття школярів. При цьому підвищується працездатність
учнів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується
просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд.
Тому комп’ютер має великі можливості вдосконалення навчально-виховного
процесу.

Соціальне замовлення суспільства полягає в тому, щоб,
насамперед,забезпечити мовленнєвий розвиток особистості і навчити їх
вільно спілкуватися в різних ситуаціях. Саме в шкільні роки здійснюється
процес соціалізації учнів, вони адаптуються до тих видів і форм
діяльності, в яких їм доведеться брати участь у дорослому житті. І цей
процес відбуватиметься лише за умов комунікативно діяльнісного підходу
до навчання.

Комунікативні вправи виконують декілька функцій:

— навчальну — розвиток уміння сприймати інформацію;

— релаксаційну — усунення емоційного напруження, створення сприятливої
атмосфери на уроках;

— розвивальну — гармонійний розвиток особистих якостей для активізації
резервних можливостей;

— виховну — психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделей
життєвих ситуацій.

Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтегрованою групою, де
учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також
заохочують товаришів до співпраці. У результаті складається стимулююча,
творча атмосфера.

Одним із видів комунікативної діяльності є „розминка». Вона
впроваджується для того, щоб:

— фізично об’єднати учнів;

— заохотити їх спілкування один з одним;

— встановити довірливі стосунки між дітьми.

Комунікативна діяльність „розминка» є одним з прийомів формування
життєвої, ролевої компетентності школярів. Саме ці прийоми формують
уміння, здатність розв’язувати життєві проблеми.

„Розминки» виконують завдання фізичного розвантаження. Процес проведення
деяких із них передбачає достатню рухливість.

Останнім часом через бурхливі соціальні зміни число невротизованих дітей
зросло. Систематичне впровадження розминок на уроках допоможе у
спілкуванні сором’язливим дітям, таким, які виявляють агресивність,
дітям з мовними та іншими вадами. Кожна „розминка»обов’язково
обмежується в часі (1-3 хв.). Комунікативна змістовна лінія має
реалізовуватися на всіх уроках початкової школи.

Психологічна налаштованість

1. «Спіймай мій настрій»

Дітям пропонується працювати в парі і домовитися, хто почне дії першим.
Діти виконують дії, які називає вчитель:

— Посміхніться, «змініть» посмішку зі свого обличчя долонькою і «киньте»
своєму сусідові.

«Спіймайте» посмішку, «прикрасьте» нею своє обличчя.

— Зобразіть на обличчі ще якусь емоцію, «подаруйте» її своєму
товаришеві.

2. «Тренуємо свої емоції». Дітям пропонується:

— насупитися, як сердита людина, осіння хмара;

— посміхнутись, як кіт на сонці, як саме сонечко;

— сердитися, як два барани на мосту;

— злякатися, як дитина, що загубилася;

— вмоститись, як тато після роботи;

— показати, як лялька сердиться, дивується,плаче, радіє.

Особистий щоденник

1 .»Закінчи речення»

Учням пропонується по черзі закінчити речення

• Я мрію..

• Я вірю..

• Я прагну..

• Я люблю..

• Я турбуюсь..

• Про мене турбуються..

• У мене вірять..

• Я сподіваюсь..

• У майбутньому я хочу..

• Я стараюсь..

• Мені сумно, якщо..

• Я радію, якщо..

• Я не люблю, якщо..

• Мені соромно, якщо..

• Мені цікаво, коли..

• Мені боляче, коли..

Співбесідники

1. «Через скло»

Дітям пропонується сказати щось одне одному жестами, уявивши, що вони
відокремлені одне від одного склом, через яке не проникають звуки. Теми
для діалогів через скло учитель спочатку пропонує сам, а потім учні
обирають вже самі.

Наприклад:

1. Попросіть принести склянку води, бо ви дуже хочете пити;

2. Ви забули надіти шапку, а на вулиці дуже холодно. Попросіть її
принести.

3. Повідомте співбесіднику, що його кличуть до телефону.

2. «Скажи швидко»

Завдання: відгадати слово за його тлумаченням, сказати швидко відповідь.

• Приміщення в якому навчаються діти.

• Учень, який стежить за порядком у класі під час перерви.

• Класи, в яких вчаться діти з 6 до 9 років.

• Книжка, за якою діти навчаються читати.

• Вода, що замерзла і затверділа.

• Інструмент, за допомогою якого креслять відрізки.

2. «Потяг»

Перший учень називає слово — це потяг, другий додає слово (вагончик) і
пояснює, як воно пов’язане з першим, оформивши думку реченням.

1. Школа — учні (учні навчаються в школі.) — портфель (у кожного

школяра є портфель.) — олівець (олівець лежить в портфелі.) — дерево
(олівець зроблений з дерева)

Цю гру потяг можна використати і з навчальними цілями на уроках
математики, українській мові та інших. Математика: цифра — число —
доданок — сума -периметр.

3. «Добре – погано»

Діти у простій формі пізнають закони діалектики. Ця вправа навчає бачити
протиріччя в предметах, явищах. Клас ділиться на 2 групи – «Добре»,
«Погано». Наприклад: дощ.

«Добре» — пішов дощ, ознака весни, змиває пил з вулиці,що почне рости
травичка.

«Погано» — що він холодний, розмокне земля, не підеш на прогулянку.

4. «Скажи по – іншому»

Вчитель каже речення. Діти повинні передати його зміст іншими словами.
Наприклад, Іванко добре попрацював на уроках.

Дитина і довкілля 1. «Що?Де? Коли?»

Учитель загадує предмет на певну букву. Що це за предмет?

*Це те, що находиться в класі.

-Так.

*Цей предмет…. кольору? -Ні.

*Чи використовують цей предмет для… -Ні.

• Це не тварина? -Ні.

2. «Уявимо собі»

Уявимо собі і покажемо, як:

— закипить і кипить чайник;

— наливаємо і п’ємо гарячий чай;

— чистимо картоплю;

— перемо і прасуємо білизну;

— рубаємо дрова;

— пришиваємо ґудзики;

— працює пилосос;

— забиваємо цвях;

— ви попали під дощ.

Отже, комунікативна компетентність — це вища здатність, яка дає змогу
розв язувати проблеми, що виникають у різних ситуаціях. Вміння
орієнтуватись у будь — яких ситуаціях допоможе дитині підготуватися до
життя в сучасному суспільстві.

„Комунікативна компетентність — це система умінь і навичок спілкування,
набутих особистісно в ході природної соціалізації, навчання та
виховання»Ю.Ємельянов.

Література

1. Айзенх Г. Ю. Проверьте свои способности. — М. – 1972.

2. С. А. Гаряча, Л. Н. Добровольська. Використання ІКТ у початковій
школі. Стаття розміщена на Черкаському освітянському порталі.

3. Бешенков С. А. Гуманитарная информатика в начальном обучении //
Информатика и образование. – 1997. — №4. – С. 62–64.

4. Бібик Н. М. Компетентнісний підхід:рефлексивний аналіз
застосування//Компетентнісний підхід в освіті: світовий досвід та
українські перспективи. Бібліотека освітньої політики/ Під аг. Ред.. О.
В. Овчарук. – К.:»К.І.С.», 2004.-С.47-52.

5. Вєтрова І. Перше слово «мама”, друге «комп’ютер”: Вплив комп’ютера на
психологічний розвиток молодшого школяра/ Відкритий урок розробки
технології досвіду. – К., 2004. № 1–2. – С.49–51.

6. Витуховская А. А. Комп’ютерная поддержка учебных курсов для начальной
школы // Информатика в начальном образование: Информатика и образование.
– 2001. — №1.

7. Волков Б. С. Психология младшего школьника: Учебное пособие. 3-е
Изд., испр. и доп. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 128 с.

8. Воробьева В. В. К вопросу об исследовании комп’ютерных программ в
учебно-воспитательном процессе начальной школы // Новые подходы к
пониманию сущности развивающего начального обучения: Материалы
региональной научно методической конференции. – Псков: ПГПИ, 2001.

9. Гевал М. Д. Загальні принципи використання комп’ютера на уроках
різних типів // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2000. — №3. – С. 34–34.

10. Дворецкая А. В. Основные типы комп’ютерных средств обучения //
Педагогическая технология. – М., 2004. — №2. – С. 38–40.

11. Духнякова В. Л., Мулова И. Б. Информатика в младших классах. –
Львов: Институт усовершенствования учителей, 1992.

12. Жалдак М. І., Рамський Ю C. Державний стандарт загальної середньої
освіти в Україні. Освітня галузь «Інформатика». Проект. — К., Генеза.
1997.-с. 14-15.

13. Жалдак М. І. Яким бути шкільному курсу „Основи інформатики”
//Комп’ютер у школі та сім’ї. — №1. —1998. —с. 3-8.

14. Забродська Л. М.. Онопрієнко О.В. Інформаційно-методичне
забезпечення проектно-технологічної діяльності вчителя:
Науково-методичний посібник – Х.: Вид. група «Основа», 2007.-208с.

15. Мельник Ю. Формування інтелектуального компонента культури розумової
праці молодших школярів засобами інформаційних технологій // Наукові
записи ТНПУ ім. В. Гнатюка. Педагогіка. – Тернопіль. – 2002. – С.50–55

16. Новикова А. А. Медиаоброзование в США: проблемы и тенденции //
Педагогика. – 2000. — №3.

17. Пахомов, Зінзура, Пояркова. Використання комп’ютера в навчанні учнів
початкових класів // Шкільна освіта. – 1998. — №4. – С. 28–29.

18. Підласий І. П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.

19. Программа по информатики для I-IV классов. //Информатика и
образование. — 2003. — №6. — с. 97-104.

20. Ривкінд Ф. М., Ломаковська Г. В., Колеснікова С. Я., Ривкінд Й. Я.
Сходинки до інформатики: Експериментальний підручник для 2 класу
загальної школи. – Київ АДЕР Україна, 2002. – С.18-21.

21. Ривкінд Ф. М. Основи комп’ютерної грамотності: Посібник для учнів
молодших класів. – К.: Гроно, 1998. – С. 16-22

22. Ткачук В. Комп’ютеризація шкільної освіти: переваги та сфери ризику
// Вища освіта України. – 2004. — №4. – С.77 – 81

23. Шевченко В. М., Чернета М. Н., Попова О. О., Шевченко Т. М. Сходинки
до інформатики: Методичний посібник для вчителів інформатики та
початкової школи.

Похожие записи