Кецкало А.П., Чичук Н.В.,

Рогова С.,

Рогівський навчально-виховний комплекс

Уманської районної ради

Формування етичних уявлень і понять – одне із завдань етичної освіти

У наш час особливо гостро стоїть проблема вихованості людини.
Сьогоднішній школяр має досить широкий спектр інформованості людини з
різних видів діяльності людей, отже спостерігає різні моделі
спілкування, які, на жаль, не завжди пропагують етичні норми
спілкування, усталенні норми поведінки.

Досить часто в сьогоднішньому суспільстві наші діти бачать дві моралі,
дві моделі спілкування. Не стійка, не сформована дитяча психіка та брак
досвіду дитини не націлює її до вироблення у собі звички культурної
поведінки.

Цілеспрямована систематична робота з виховання навичок і звичок
культурної поведінки починається з приходом дітей у школу. Саме в
початкових класах закладаються гарні манери, основи акуратності,
ввічливості, уміння культурно поводитися в школі, родині, на вулиці й у
громадських місцях. Якщо етичні норми культурної поведінки не прищеплені
дітям з раннього віку то пізніше доводиться заповнювати цей пробіл і
нерідко проводити більш важку роботу: перевиховувати школярів , у яких
укоренилися негативні звички. Відсутність елементарних звичок у дітей
утруднює роботу над вихованням у них більш тонких і складних проявів
культурної поведінки: такту, делікатності, невимушеності, добірності
манер.

Культура поведінки тісно пов’язана з внутрішньою культурою людини,
вимогами етики, із загальноприйнятими тенденціями і звичаями. Внутрішня
культура багато в чому визначає зовнішню поведінку людини, але і
зовнішня сторона поведінки впливає на внутрішню культуру – змушує людину
бути витриманою, внутрішньо-зібраною, уміти володіти собою. Недбалість у
зовнішньому вигляді, брутальність, неуважність, безтактність поступово
формують відповідні негативні якості особистості. Тому з раннього віку
необхідно озброїти дітей знаннями правил культурної поведінки,
елементами етичної культури.

Особистий досвід спілкування дитини ще дуже бідний, дитина часто може
бути нечемна лише в силу незнання того, коли, де і як треба діяти
найчастіше діти засвоюють правила гарного тону по наслідуванню,
спостерігаючи за поведінкою батьків, дорослих, котрі є для них
авторитетом. Однак усвідомлення дитиною своєї поведінки, своїх дій –
необхідна умова формування суспільно-корисних навичок і звичок етичних
норм поведінки.

Треба відзначити, що в багатьох школах помітне відставання навичок і
звичок етичної поведінки від знання відповідних правил. Тому в роботі з
учнями звертаємо увагу насамперед на вироблення навичок і звичок
поведінки. Але вправа – це не тільки просте повторення. Для того щоб
повторення закріплювало ту чи іншу дію, звичку поведінки, створюємо у
дітей позитивні емоції, приємні переживання. Іноді це мовчазне схвалення
дорослого, заохочення колективу, товаришів. Повторення тільки тоді стає
вправою, коли сама дитина активно прагне до одержання визначеного
результату у своїх діях, сама хоче діяти правильно. Іншими словами,
етика, виховання повинна бути пов’язане із самовихованням.

Успіх у вихованні етичної культури багато в чому залежить від
правильного вибору методів роботи з дітьми. У своїй роботі
використовуємо методи приучення школярів до виконання правил етичної
поведінки і роз’яснення їм відповідних норм моралі. Важливим засобом
навчання молодших школярів етичної культури поведінки є вправи, що
включаються в повсякденне життя дитини. В процесі систематичних занять,
зміст вправ і їхня форма залежить від характеру правила, що
відпрацьовується. Так, наприклад, застосовуємо заняття, де вчитель
показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити
товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила
ввічливості. На таких заняттях діти повторюють дії вчителя, вчаться
находити правильне рішення. А потім ці вправи включаємо в різноманітну
діяльність школярів. Діти їдуть на екскурсію, йдуть на день народження
до товариша. Тут вони діють самостійно, без безпосереднього контролю
збоку дорослих, діють відповідно до відомих їм правил. Під час
проведення заняття учитель пропонує обіграти задану ситуацію, де
спостерігає за поведінкою дітей та відзначає ті пробіли і помилки що
роблять діти, і те гарне, правильне в їхніх вчинках, та спирається в
своїй подальшій роботі.

Ae

2 4 h b

d

T V X ¦

d

gduX?

d

f

-запам’ятовування, відтворення тих норм етичної культури, які діти
вивчають на спеціальних заняттях. Ця обставина значною мірою полегшує
роботу вчителя по вихованню культури поведінки.

У системі нашої роботи велике значення має і роз’яснення дітям етичних
норм, зв’язаних із правилами культурної поведінки. Застосовуємо різні
методи роз’яснення: розповідь учителя, етична бесіда, обговорення фактів
шкільного життя, бесіда по прочитаному, стенди, малюнки по культурі
поведінки. Головне завдання етичної освіти формування моральних уявлень
і понять про доброзичливість, справедливість, гуманність, дружбу,
товариство та ін. При пояснені правил культурної поведінки звертаємо
увагу дітей на мотиви вчинків і їхнього наслідку для інших людей. Тоді
правило виступає не як випадкова і необґрунтована вимога, а як розумна
необхідність, очевидна для молодших школярів.

Серед методів пояснення правил поведінки ведуче місце займає бесіда з
дітьми. Тому що, саме в бесіді розкривається розуміння дітьми тих чи
інших правил. Висловлення учнів дозволяють педагогу судити про те, що
вже добре відомо дітям, а які правила їм мало знайомі чи не знайомі
зовсім. Вислухавши дітей педагог підбиває підсумок бесіді, формулює
правила поведінки, зупиняється на помилкових висловленнях.

Використовуємо в своїй роботі літературні твори: розповіді, вірші,
байки. При цьому обговорюємо з дітьми і зразки правильної поведінки і
негативні вчинки. У роботі з дітьми широко застосовуємо гумор. Де у
смішному вигляді подаємо негативні вчинки героїв, що не хочуть чи не
вміють виконувати правила культурної поведінки. І в такий спосіб
викликаємо бажання у дітей бути не схожими на них. Слід підкреслити, що
вчитель зобов’язаний дуже тактовно використовувати сміх, як засіб
виховання. Не слід безпосередньо погані звички героїв віршів порівнювати
з поведінкою дітей даного класу, висміювати їх. Якщо такі висміювання
проводяться і робиться це прямо, то діти не намагаються виправити свою
поведінку, а ображаються, замикаються в собі, а іноді починають робити
на зло вчителю.

Інші правила діти знають, але не вміють їх виконувати. Наприклад, вони
знають, що дорослому треба поступитися у транспорті, але часто роблять
це нав’язливо і підкреслено. Тому застосовуємо не тільки розповідь про
те чи інше правило, але і показуємо, як треба його виконувати.

В інших випадках діти знають правила, але не виконують їх. Наприклад,
вони знають, що треба дотримуватись правил гігієни: чистити зуби,
користуватися носовою хусткою, бути охайним. Стежити за своїм одягом і
взуттям. Але не роблять цього, головним чином через лінь, відсутності
вольового зусилля, коли треба змусити себе зробити те, чого не хочеться.
Деякі правила діти не виконують, вважаючи їх не потрібними і
неважливими. Вони переконані, що багато правил придумали дорослі і
змушують їх виконувати, а насправді для життя не мають ніякого значення.
У цьому випадку діти свідомо не дотримуються відомих їх норм. Наприклад,
у своєму дитячому суспільстві, у колективі однолітків вони не говорять
слів ввічливості («спасибі», «будь ласка» і ін.), не вважають за сором
бути брутальними і грубими. Виходить, тільки знання правил поведінки не
робить школярів вихованими і культурними.

Тому у своїй роботі домагаємось того, щоб вимоги зв’язані з виконанням
правил культурної поведінки, йшли не тільки від дорослих, але від самих
школярів. Деякі підлітки вважають, що можна бути гарним громадянином, не
виконуючи правил етичної культури. Під впливом таких «нігілістів» і
молодші перестають виконувати навіть прості правила ввічливості, боячись
бути осміяними. Подолання такої думки – важливе завдання не тільки
вчителя початкових класів, але й всього педагогічного колективу, дитячої
і юнацької організації, батьків, суспільного оточення.

Отже, виховуючи культуру поведінки, етику спілкування, самі дорослі
повинні постійно строго і прискіпливо стежити за своєю поведінкою, бути
зразком для дітей. Це одне з основних положень педагогіки повинне бути
донесене до батьків і інших вихователів дітей. З цією метою
організовуємо для батьків лекції, диспути, анкетування.

Роботу з виховання культури поведінки, прищепленню естетичних смаків у
школі починаємо з оформлення класних приміщень, естетичного оформлення
інтер’єрів, створення побутового куточка, де можна привести себе в
порядок.

Не менш важливим для дітей є зовнішній вигляд вчителя, тон і стиль
звертання з іншими вчителями, батьками, учнями, що має вирішальне
значення у формуванні вихованості школяра.

На педагогічній раді, на методичному об’єднані вчителів початкових
класів пропонуємо включати зміст і види роботи з етичного виховання,
культури поведінки. Спільно обговорюємо методичну сторону їхнього
проведення. Застосовуємо підсумкові заняття у вигляді дитячих ранків,
родинних свят, гумористичних концертів.

Похожие записи