Реферат на тему:

Формування естетичної культури майбутнього вчителя

Однією з актуальних проблем сьогодення, яка гостро встає перед
педагогічною громадськістю, є проблема виховання людини як найвищої
морально-духовної цінності, в якій тісно взаємопов’язані естетичні
знання, естетичний досвід та естетична активність. Ці складові загальної
мети визначають завдання діяльності сучасної вищої школи. У національній
програмі «Освіта» визначено основні напрями реформування освіти,
зокрема, виховання студентської молоді, що має істотно вплинути на
діяльність вищих навчальних, закладів, сприяти впровадженню нових
виховних систем і технологій, які б відповідали потребам розвитку
особистості, розкриттю її талантів, моральної свідомості і естетичної
культури. Серед різних видів виховної роботи у вищих навчальних закладах
важливе місце належить естетичній діяльності.

Теоретичні засади проблеми естетичної діяльності сучасні вчені
визначають у взаємозв’язку з моральною позицією, світоглядом
особистості, ступенем розвитку її ціннісних орієнтацій (О.І.Буров,
О.Р.Дробницький, М.С.Каган, І.С.Кон, Є.В.Квятковський, Б.Т.Лихачов,
В.О.Разумний, Г.П.Шевченко та інші).

Ґрунтуючись на висновках цих досліджень, українські педагоги дійшли
висновку про важливість використання з цією метою досягнень народної
педагогіки, яка сприяє формуванню духовності, ідейності та основних
компонентів естетичної культури особистості (А.Г.Болгарський,
О.М.Олексюк, О.П.Гудницька, С.Р.Клебік та інші).

Під естетичною діяльністю майбутніх вчителів ми розуміємо особливий вид
емоційно-ціннісного освоєння навколишньої дійсності в емоційній формі,
через яку відбувається формування інтегративних якостей особистості:
гуманізму, доброти, працелюбності, дбайливого ставлення до природи,
практичної участі у створенні прекрасного у реальному житті, бажання
жити і творити за законами краси. Вони характеризують значною мірою
рівень вихованості студентської молоді.

Значна теоретична розробленість проблеми формування естетичної культури
майбутнього вчителя не знімає деяких суперечностей, які існують у
практичній роботі вищих педагогічних закладів:

— між соціальним замовленням, пов’язаним із формуванням високодуховною
особистістю вчителя сучасної школи і неготовністю викладачів вищої школи
реалізувати його на ґрунті розвитку естетичної діяльності студентів;

між функціонуванням достатньою кількістю гуртків, студій, театрів і
браком науково обґрунтованих технологій формування естетичної культури
майбутнього вчителя в різних видах його діяльності.

За справедливим твердженням Олени Ічанської, обмежене використання
засобів мистецтва виявляється у відчужені отриманих знань і виступає
одним із факторів кризи сучасної освіти [1, 23].

До цього слід додати також, що далеко не в повній мірі з метою
формування естетичної культури майбутнього вчителя використовуються такі
важливі засоби, як труд і природа.

Кінцевий результат зусиль людини – продукт нашої праці – безпосередньо
відбиває усю глибину або поверхню, усю простоту або складність
морально-естетичних уяв людини, відбиває його ідеал краси.

До поняття краси праці входять поняття про красу того, хто трудиться,
про красу трудового процесу та про красу продукту праці.

Красивим може бути тільки усвідомлена праця. Студент не може усвідомити
красу трудового процесу, мету якого він не знає. Кожна праця спрямована
до розуму, серця робітника і має бути модифікованим ними.

Раціоналізаторська діяльність, таким чином, включає ще два
морально-естетичних аспекту праці: його творчий характер та
співвідношення з існуючим (або ідеальним) зразком.

Особливу увагу праці як важливому фактору повноцінного розвитку
особистості приділяла наша вітчизняна педагогіка. К.Д.Ушинський говорив
про неодмінну інтелектуальну, фізичну, моральну деградацію особистості в
результаті відсутності трудової діяльності [3, 303-326].

З усіх морально-естетичних проявлень краса природи найбільш близька і
зрозуміла людині. Дитині і дорослому притаманний інтуїтивний потяг до
близькості з природою, виділення в неї прекрасного, поетичного.

Природа широко відображена в мистецтві: фарбою, словом, мелодією. Вона
немов відкриває перед нами свою красу. Художники і письменники,
відображаючи природу, вчать бачити не тільки саме яскраве, велике,
міцне. Вони звертають увагу на те, що не зовсім примітне, буденно, що
супроводить повсякденне життя і працю людини в природі.

Вихованню_морально-естетичної культури студентів в певній мірі, зі
суджень М.Н.Енштейна, може допомогти використання такого поняття як
національний пейзаж, який покриває своєрідність рідної природи, її
несхожість з природою інших країн [5, 162]. Видатні письменники і поети
російської літератури створювали національний пейзаж Росії, характерними
рисами якого є «скромна північна природа й безмежність її просторів» [5,
156]. Багатство і розкіш лісостепової центральної України, безмежність
степових просторів півдня України, казковість, таємність Карпат, ми
бачимо в багатьох творах української літератури. Невід’ємною рисою
української ментальності є розуміння українським народом краси природи.
Природа – це і мати-годувальниця, і джерело естетичної насолоди, і вічна
таємниця.

Майбутні вчителі повинні усвідомити, що за літературним образом природи
стоїть автор, а сам твір – значною мірою відбиття його особистості.
Зрозумівши світовідчуття автора вони зможуть повністю сприйняти його
витвір. Вивчення пейзажу слід спрямовувати на вивчення світосприймання
автора.

Виховання морально-естетичної культури студентів передбачає використання
мистецтва, особливо суміжних його видів — мистецтва слова,
образотворчого мистецтва і мистецтва музики.

Входження мистецтва до духовного світу майбутнього вчителя починається з
пізнання краси слова. Найпомітнішим видом мистецтва є художня
література. Формування морально-естетичної культури студентів засобами
літератури підпорядковується важливому виховному завданню: педагогічному
керівництву становленням, морально-естетичного ідеалу і світогляду
юнаків за рахунок використання різноманітних методів і засобів.

Пізнання краси слова є першим і найважливішим кроком у світ прекрасного.
Слово – могутній засіб виховання морально-естетичних почуттів. За
висловом В.О. Сухомлинського, «переживание поэтического слова можно
воспитать только тогда, когда слово живет в душе учителя» [2, 593].
Слово є невичерпним джерелом і засобом формування почуття любові у
самому широкому розумінні цього поняття. Свідоцтвом того може бути
біблейська притча про блудного сина. Вона включає в собі і прощення, і
віру в покаяння, і надію на моральне відродження блудного сина, бо вона
– любов. Яскравим прикладом такої любові є Божа Матір, яка берегла свого
сина, зігріваючи диханням волів, коли Він народився, ростила Його і йшла
за Ним аж до Його Хресної муки. Про таку любов говорить апостол Павло у
першому посланні до Корінфян.

X

Z

E

E

Nфактами і не проникнувши до її узагальнюючого людського смислу.

Педагогічні аспекти процесу виховання естетичної культури враховують
значення морально-естетичних цінностей релігії як важливого компоненту
духовної культури людства. Слід врахувати, що сутнісний зміст моралі
відбито у класичних формулах золотого правила [Мф. 7:12] та заповідях
любові [Лк. 10:27]. Цей зміст загальнолюдських морально-естетичних
цінностей виступає транскультурним, базовим.

Художня література християнського світу має такі універсальні ознаки,
які надають їй естетичну своєрідність та неповторність.

Як підкреслює Е.Яковлев, «в целом в христианском мире гуманистические
тенденции привели к тому, что человек в нем предстал во всем своем
богатстве: 1) и как творческая активная натура, предобразующая мир; 2) и
как личность неповторимая и самооценная; 3) и как человеческая
духовность, углубленная в себя и в мир» [6, 430].

Використання різноманітних засобів формування естетичної культури
особистості дає змогу для формування такої важливої якості для
майбутнього вчителя, як естетичний смак.

Дослідники вказують на значне збільшення інтересу студентської молоді до
проблем естетичного смаку, розуміння ними важливості естетичного початку
в житті суспільства. Так, понад 90% студентів позитивно відгукнулися про
значення естетичної моди в розвитку особистості і суспільства, У їх
відповідях мода пов’язується з красою та елегантністю.

В естетичному смаку реалізується результат формування естетичної
культури особистості. Високий естетичний смак виступає як найважливіша
передумова сприйняття творів мистецтва і вірної їх оцінки.

Естетичний самк виступає як своєрідний регулятор естетичної діяльності і
естетичного сприймання світу людиною. У ньому відбивається естетичне
ставлення суспільства і особистості до конкретним явищам природи і
суспільства до продуктів естетичної діяльності в плані їх позитивної або
негативної оцінки. В той же час слід зауважити, що механізм смаку є не
єдиним механізмом естетичної оцінки, але цей механізм дуже важливий і
суттєвий. Естетичний смак виступає і як своєрідний засіб відбиття
естетичних достоїнств самих різноманітних предметів дійсності, і як
втілення в емоційній формі естетичного відношення людини до цих
предметів, і як критерій досконалості або недосконалості діяльності з
перебудови світу відповідно до законів краси.

Судження естетичного смаку вміщують оцінку тих чи інших предметів і
явищ, як красивих чи некрасивих, гармонійних чи негармонійних.
Спираючись на ці судження, людина прагне до споглядання дібраних ним для
сприйняття творів мистецтва. Естетичний смак впливає на вибір тієї чи
іншої середи для спілкування, ландшафтів для прогулянок, нових країн,
міст для мандрівок. Естетичний смак на ідеологічному рівні відбивається
у формах естетичних поглядів, теорій, концепцій, у вигляді естетичного
ідеалу. Естетичний ідеал характеризує уявлення про досконалість
предметів і явищ дійсності, про прекрасний образ життя людей, про
гармонічну людину. «Естетичний ідеал є вищим продуктом естетичної
свідомості. Його реалізації присвячені всі типи естетичної діяльності.
Особливо важливу роль у втіленні естетичного ідеалу відіграє мистецтво,
оскільки воно створює художньо-образні моделі досконалої дійсності і
досконалої людини. Разом з тим естетичний ідеал виступає і як критерій
прекрасного на різних етапах естетичного сприйняття явищ життя і
естетичної творчості людини.

Досить успішному формуванню естетичної культури майбутнього вчителя, за
справедливим твердженням О.І.Шкуріна сприяють критерії
морально-естетичної вихованості студентів: гуманістична спрямованість
особистості; повнота та глибина морально-естетичної інформованості,
знання основних етичних та естетичних категорій; ціннісний характер
особистісного усвідомлення морально-естетичних знань; емоційний відгук,
соціокультурна поведінка [4, 9].

Ці критерії дозволяють обґрунтувати рівні морально-естетичної
вихованості студентської молоді.

Високий рівень передбачає гармонію гуманістичної спрямованості
особистості, системи морально-естетичних знань, розвиненості емоційного
відгуку, естетичних переживань не тільки художніх образів мистецтва, але
й реального буття, адекватної поведінки. Середній рівень свідчить про
наявність достатнього рівня морально-естетичних знань при відсутності
емоційного відгуку.

Низький рівень відзначається відсутністю у студентів основних показників
критеріїв морально-естетичної вихованості.

Таким чином, естетична культура майбутнього вчителя розгляддається нами
як інтегрована якість особистості, в якій представлені смисли її
культурного буття, що відображені в ідеальних уявленнях про
морально-естетичні цінності, морально-естетичні почуття. Основу
естетичної культури особистості складає система морально-естетичних
цінностей, стрижнем яких є гуманність. Провідним фактором у системі
формування естетичної культури студентської молоді є також
науково-пізнавальна діяльність.

Естетична основа невід’ємна основна частина навчально-пізнавальної і
науково-дослідницької роботи студентів, яка об’єднує в себе наукове і
художнє пізнання. Особливості формування естетичної культури в
науково-дослідній роботі визначаються у спрямованості на розвиток
естетичного мотиву зацікавленості до навчальної і наукової діяльності,
уміння розуміти і відчувати естетичний аспект на кожному з етапів
наукової творчості емоційно-естетичного відношення до змісту, процесу і
результатів науково-пізнавальної діяльності. Аналіз результатів творчої
діяльності студентів, як свідчить Н.М.Пейсахов показують взаємозв’язок і
взаємозалежність різних видів творчості: творча діяльність в кожній
галузі наукового знання піднімає рівень творчості в галузі естетики і
естетичного виховання [7, 78].

Формування естетичної культури студентів передбачає розвиток краси
людських взаємовідносин. Естетично виразне оформлення навчальних
кабінетів, аудиторій, гуртожитків, студентських клубів – необхідна умова
організації естетичного впливу навколишньої середи.

Для побудови процесу формування естетичної культури майбутнього вчителя
на науковій основі доцільне комплексне використання основних принципів
системи естетичного виховання в вищому навчальному закладі:

1) єдність морально-естетичного професійного напряму естетичного
виховання;

2) діалектичний взаємозв’язок та взаємозалежність системи естетичного
виховання з системами філософських, соціологічних, психологічних,
спеціальних наук, мистецтва;

3) принцип оптимального співвідношення теоретичного і практичного
аспектів в реалізації естетичного виховання;

4) принцип взаємозв’язку в системі естетичного виховання студентів між
середньою і вищою школою;

5) принцип ведучої ролі педагогів в управлінні і організації системи
естетичного виховання у вищому навчальному закладі.

Реалізація названих вище принципів дає змогу підвищити рівень естетичної
культури студентів, включити майбутніх вчителів до інтенсивного
естетичного життя, сприяє формуванню їх естетичних ідеалів і творчих
здібностей.

ЛІТЕРАТУРА

Ічанська Олена. Роль художніх засобів у становленні особистішої
ідентичності старшокласників. // Рідна школа. – 2004. – № 9.

Сухомлинский В.А. Змоциональное й зстетическое воспитание. Избр.
произведения в 5-ти томах. — Киев: Радянська школа, 1980. – Т. 3.

Ушинский К.Д. Труд в его психическом й воспитательном значений. Избр.
пед. соч. в 2-х т. – М. – 1953. – Т 1.

Шкурін О.І. Виховання моральної культури старшокласників засобами
мистецтва. – Луганськ, 1999.

Эпштейн М. Природа, мир, тайник вселенной. – М, 1990.

Яковлев Е.Т. Эстетика: Учебное пособие. – М.: Гардарика, 2002.

Пейсахов Н.М. Педагогика высшей школы – Изд-во Казань. Казанского ун-та.
– 1985.

Похожие записи